1.1.Виникнення і розвиток концепцій управління персоналом

Менеджмент персоналу як наука про мистецтво управляти людьми розвивається вже кілька століть. За цей час сформувались різні наукові школи управління людьми, кожна з яких зробила свій внесок у розвиток науки про менеджмент. Назвемо основні школи управління, їх здобутки та імена представників (табл.1).

Таблиця 1

Основні наукові школи менеджменту персоналу

Школа управління	Основні здобутки	Представники
1. Класична школа	Створений науковий фундамент управління. Розроблені теорії менедженту, принципи та методи управління, принципи формальної організації, теорії лідерства та влади.	Ф. Тейлор, О. Шелдон, А. Файоль, Р. Емерсон, Л. Урвік, Г. Форд.
2. Школа людських відносин	Вивчення неформальної структури організації та ролі відносин у малих групах. Ідеї оптимального психологічного клімату та делегування відповідальності.	Е. Мейо, Д. Арджіріс, Ф. Герцберг, Р. Блейк, Д. МакГрегор, Дж. Мутон.
3. Емпірична школа	Зібрані та проаналізовані результати практичної діяльності менеджерів. Визначено зміст праці та функції керівників. Розроблені концепції цільового управління.	П. Друкер, Р. Девіс, Л. Ньюмен, Д. Міллер.
4. Школа соціальних систем	Найзагальніші форми організації вивчались як соціотехнічні системи. Досліджувались проблеми конфліктології, ієрархії потреб та задоволення робітників працею.	Д. Марч, Р. Саймон, А. Етционі, А. Маслоу.
5. Нова школа	Розроблені методи математичного моделювання та управління, алгоритми оптимальних рішень, техніко-емпіричні моделі розвитку. Виведені теорії управлінських рішень.	Р. Акофф, Р. Кальман, Л. Берталанфі, С. Бір, Л. Клейн, Р. Люс, Д. Форрестер.
6. Менеджент людських ресурсів	Розроблені методи мобілізації працівників за допомогою активної роботи менеджерів. Виведені принципи ефективної кадрової політики. Виявлення та використання людського фактору.	Р. Майлз

Із розвитком науки про менеджмент сформувались чотири основні концепції управління персоналом – сукупність теоретичних та емпіричних знань, на базі яких будується система управління колективом організації.

Цікаво, що головні редактори не завжди замислюються над тим, що свої конкретні завдання вони вирішують, спираючись на ту чи іншу концепцію. Розглянемо кожну з них детальніше.

1. Використання трудових ресурсів. Ця концепція управління панувала з кінця XIX ст. до 60-х рр. XX ст. Замість людини у процесі виробництва розглядалась лише її функція. Праця людини вимірювалась витратами робочого часу та заробітною платою. Ця концепція активно використовувалась у СРСР, а на Заході знайшла віддзеркалення у марксизмі і тейлоризмі.

2. Управління персоналом. Науковою основою цієї концепції, що розвивалась у 30-х рр. XX ст., стала теорія бюрократичних організацій. Людина розглядалась через формальну роль – посаду, а управління здійснювалось через адміністративні механізми – повноваження.

3. Управління людськими ресурсами. На людину почали дивитись не як на елемент структури компанії (посаду), а як на непоповнюваний ресурс – елемент соціальної організації, який включає три основні компоненти: трудові функції, соціальні відносини, стан працівника. За часів перебудови концепція управління людськими ресурсами набула поширення через “активізацію людського чинника”. У вітчизняній практиці вона використовується фрагментарно.

4. Управління людиною. Ця концепція офіційно проголошується лідерами японського менедженту. Основоположниками таких поглядів вважаються Мацусіта та А. Моріта. Відповідно до їх теорії, людина – головний суб’єкт організації, член “сім’ї”, який не може розглядатись як ресурс. Не людина існує для організації, а організація створюється для людини. Тому в японській практиці визнається, що статегія і структура компанії будуються відповідно до бажань та здібностей працівників. Згідно з концепцією управління людиною, головний важіль впливу на підлеглих – жорстка організаційна культура. Тобто всі працівники визнають і приймають місію, цілі, цінності компанії; погоджуються зі стереотипами поведінки, що склались між начальниками та підлеглими. За рахунок підтримки такої оргкультури японські менеджери добиваються самоврядування членів колективу. Концепцію упраління людиною можна було б назвати недосяжним “організаційним ідеалом”. Проте серйозно ставитись до неї змушують реальні успіхи східного менеджменту.

Деякі наукові джерела подають інші назви концепцій управління персоналом: економічна (використання трудових ресурсів), організаційно-адміністративна (управління персоналом), соціальна (управління людськими ресурсами) та гуманістична (управління людиною). Однак, їх суть залишається незмінною.

У багатьох країнах радикально змінювались погляди на управління персоналом, тобто відбувався перехід від однієї концепції до іншої.

Так на початку XX ст. у західних країнах організаційно-адміністративна концепція замінила економічну. А вже у 80-х рр. під впливом успіхів японського менеджменту бюрократичні західні підприємства поступово почали переходити на соціальну концепцію управління персоналом.

У Радянській Україні перехід від економічної до адміністративної концепції офіційно розпочався у 60-х рр. Тим не менше, бюрократичний дух управління успішно панував в умовах адміністративно-командної економіки вже з 30-х рр. XX ст. Можливо саме тому бюрократичне мислення домінує у свідомості українських менеджерів дотепер. Хоча зараз помітне поступове проникнення в український менеджмент соціальних концепцій, а іноді зустрічається і гуманістичний погляд на управління персоналом. Причинами таких змін можна вважати ослаблення державних форм власності, розвиток демократії та підприємництва.

Розглянувши еволюцію поглядів теоретиків і практиків менедженту на управління людьми, ми можемо зробити такий висновок. На сучасному етапі менеджмент персоналу базується на двох основних концепціях. З одного боку, він використовує принципи і методи адміністративного управління, з іншого – прагне всебічного розвитку працівників, тобто поділяє гуманістичні погляди на персонал.