1.3.Персонал редакції як об’єкт управління

Характеристики працівника

Мета діяльності редакції – випуск інформаційного продукту, який відповідає встановленим кількісним та якісним характеристикам. Наприклад, ділове видання має виходити щотижня; розповсюджуватись тиражем у 10 тисяч примірників; висвітлювати актуальні питання політики й економіки; подавати лише достовірну інформацію; мати високу якість поліграфічного виконання; 50% аудиторії видання має складати топ-менеджмент. Аби досягти визначеної мети, редакція ставить перед собою перелік завдань, тобто конкретний обсяг робіт, які мають виконуватись. Менеджери мас-медіа повинні залучити працівників, які здатні виконувати конкретні завдання, брати на себе обов’язки і давати результат.

Щоб визначити, чи може працівник виконувати певну роботу в редакції (наприклад, верстку чи літературне редагування), використовують такі характеристики кадрів:

• професія;

• спеціальність;

• кваліфікація.

Якщо працівник виконує завдання й обов’язки відповідної роботи і при цьому має той рівень знань та умінь, що необхідні для виконання саме такої роботи, то він володіє професією. Професії є видами трудової діяльності, що утворились у процесі суспільного розподілу праці. Для здійснення певного виду діяльності людина повинна мати необхідні теоретичні (освіта) та практичні (досвід) знання. Отже, спершу трудова діяльність ділиться на професії. Далі починається її поділ на спеціальності, які залежать від специфічної галузі знань, в межах якої виконується робота; характеру продукту чи послуги, що виробляється; умов виробництва.

Професія передбачає не лише виконання певної роботи, а й належний рівень знань та умінь працівника. Остання характеристика називається кваліфікацією. Вона визначає рівень спеціальних знань та практичних навичок особи, яка володіє певною професією. Тому в межах однієї професії існують різні рівні клаліфікації. Знаючи кваліфікацію, менеджер може визначити, роботу якої складності здатен виконувати працівник.

Як встановити кваліфікацію? Вона формується двома факторами: рівнем освіти та спеціальністю. У дипломі чи іншому документі про професійну підготовку кваліфікація визначається назвою професії (редактор, маркетолог, дизайнер, журналіст, перекладач). З цих документів важливо також отримати інформацію про рівень освіти працівника (бакалавр, спеціаліст, магістр). Професійна підготовка, власне, показує, коло яких завдань й обов’язків людина може виконувати професійно. Кваліфікація працівника також залежить від його спеціальності. Остання визначає, у якій галузі знань людина професійно виконує свою роботу (редагування книжкових видань чи телепрограм), на виробництво якої продукції чи надання яких послуг спрямована її діяльність (новинні чи аналітичні матеріали, радіо- чи телесюжети), з якими інструментами та устаткуванням вона працює (фотограф чи оператор).

Отже, знаючи рівень освіти, професію та спеціальність працівника, менеджер може визначити рівень його кваліфікації, тобто коло та складність завдань, які він здатен виконувати.

Підсумовуючи викладений матеріал, давайте дамо чіткі визначення основним характеристикам працівників. Професія – це здатність працівника виконувати роботу, що вимагає від нього певного рівня кваліфікації. Кваліфікація – це сукупність спеціальних теоретичних та практичних знань, які дозволяють працівнику виконувати завдання певної складності в межах однієї професії. Спеціальність – деталізовані завдання й обов’язки професії.

Класифікація персоналу мас-медіа

Класифікація працівників передбачає створення чіткої ієрархії професій та закріплення за ними сталих назв. Навіщо потрібно класифікувати персонал? Це необхідно для задоволення як зовнішніх так і внутрішніх потреб.

По-перше, уніфікована термінологія потрібна на національному рівні. Державні органами та відповідні установи постійно проводять статистичні дослідження у галузі праці. Вивчаються зайнятісті, безробіття, охорона праці, перепідготовка працівників, їх освіта, доходи. Проведення таких досліджень та оприлюднення їх результатів вимагають чіткої класифікації працівників за професійними ознаками. Діловодство також потребує єдиної класифікації персоналу. Документи функціонують не лише у межах редакції (посадові інструкції, розпорядження), а й направляються у інші організації й установи (трудові книжки, звіти, резюме). Щоб уникнути непорозуміння, треба використовувати єдину систему термінів.

По-друге, класифіація працівників потрібна для міжнародного обліку і статистики праці. Міднародна організація праці (МОП) регулярно оприлюднює огляди зі статистики праці; вирішує питання контролю й аналізу міжнародної міграції, міжнародного набору і працевлаштування людей. Співпраця різних країн часто передбачає обмін професійною інформацією у галузях економіки, соціальної політики та праці. Тому Україні треба узгодити національні дані з міжнародними системати класифікації персоналу.

Нарешті, самі мас-медіа, плануючи свою діяльність, не можуть обійтись без класифікації персоналу. Головні редактори повинні розрахувати чисельність кадрів; провести облік складу редакційного колективу за професіями та рівнями кваліфікації; спланувати додаткову потребу в кадрів. Тому мас-медіа теж потребують єдиної системи поділу працівників.

Аби задовольними державні та внутрішньоорганізаційні потреби, у 1988 році МОП розробила Міжнародну стандартну класифікацію професій ISCO-88 (International Standard Classification of Occupations) і рекомендувала її іншим країнам для переведення національних данних у систему, що полегшує міжнародний обмін інформацію. В Україні ISCO-88 стала основою для розробки Класифікатора професій ДК 003-95 (далі КП). Міністерство праці України та УкрНДІ праці займались його підготовкою. У 1995 році наказом Державного комітету України зі стандартизації, метрології та сертифікації КП був уведений в дію. За якими ознаками поділили персонал?

Об’єктами класифікації в КП є професії. КП поділяє професії на п’ять рівнів: розділ, підрозділ, клас, підклас та група професій. Структурно КП складається з кодів, які відображають рівень класифікації, та назв професійних угруповань різних рівнів класифікації. Так, код першого рівня класифікації – розділу професій – складається з однієї цифри (від 1 до 9). Код другого рівня складається з двох цифр – коду розділу та коду підрозділу і т.д. Тільки п’ятий рівень класифікації відрізняється від цієї схеми тим, що між кодом підкласу та групи професій ставиться крапка. Схема ієрархії кодів показана на мал. 1.

х__________код розділу

хх_________код підрозділу

ххх________код класу

хххх_______код підкласу

хххх.х_____код групи професій

мал.1. Ієрархія кодів Класифікатора професій

Професії поділяються за трьома ознаками у такій послідовності:

1. Рівень освіти – перший рівень класифікації (розділи професій). За рівнем освіти працівників поділяють на 9 розділів. В основному, співробітники редакцій мас-медіа потрапляють у перші чотири розділи: законодавці та керівники, професіонали, спеціалісти, технічні службовці.

2. Спеціалізація – другий, третій, четвертий рівні класифікації (підрозділи, класи, підкласи професій).

3. Кваліфікаційний рівень виконання робіт – п’ятий рівень класифікації (групи професій). Цей найнижчий рівень класифікації є не у всіх розділах професій. Деякі професії класифікуються до четвертого рівня (підкласу).

Сукупність рівнів класифікації однієї професії називається професійним угрупованням.

Класифікатор професій ДК 003-95 містить такі стандартизовані назви категорій персоналу:

1. законодавці, вищі державні службовці, керівники, менеджери (управителі);

2. професіонали;

3. фахівці;

4. технічні службовці;

5. робітники сфери торгівлі та побутових послуг;

6. кваліфіковані робітники сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства;

7. кваліфіковані робітники з інструментом;

8. оператори та складальники устаткування і машин;

9. найпростіші професії.

Давайте на прикладі розглянемо, як формуються професійні угруповання тих професій, що задіяні у масово-інформаційній діяльності.

Як ми вже зазначали, працівники редакцій мас-медіа входять до перших чотирьох розділів професій.