5.Об’єтивна складова конфлікту

При проведенні структурного аналізу конфлікту виділяють його об’єктивні й суб’єктивні складові.

До об’єктивних складових відносять учасників, об’єкт і предмет конфлікту, проблему, інцидент, умови його протікання (соціально-психологічне середовище).

Суб’єктивними (психологічними) складовими конфлікту вважають мотиви, потреби, цілі, позиції, інтереси й цінності його учасників.

Предмет конфлікту як об’єктивно наявна чи уявна проблема є основою конфлікту.

Об’єктивну складову конфлікту складніше виділити, ніж конфліктну проблему. Під об’єктом конфлікту розуміють те, на що претендує кожна зі сторін-конфліктерів, що викликає суперечності між ними чи частково позбавляє іншу сторону можливості домогтися своїх цілей (ресурси, право власності, право приймати рішення, нова посада і т. Основними рушійними силами будь-якого конфлікту є люди, тобто учасники конфлікту. Учасники конфліктної взаємодії, інтереси яких порушено безпосередньо, визначаються як суб’єкти конфлікту. Ними можуть виступати окремі особи, групи, підрозділи, організації.

Залежно від міри участі в конфліктних відносинах виділяють такі категорії суб’єктів: основні учасники, групи підтримки та інші учасники

Основні учасники безпосередньо здійснюють активні дії один проти одного під час опонента (учасник конфлікту, що вважає свої проблеми невирішеними);

супротивника (опонент, що намагається реалізувати свої інтереси за рахунок нейтралізації інтересів іншого);

агресора (супротивник, що виявляє агресивність);

ворога (супротивник, інтерес якого полягає в знищенні протилежної сторони).

Іноді в конфлікті можна виділити учасника, що ініціював конфліктні дії. Це ініціатор конфлікту.

Рівень можливостей опонента реалізувати свої цілі в конфлікті, «сила», що виражається в складності та впливовості його зв’язків, його фізичні, соціальні можливості, знання, навички й уміння, його соціальний досвід конфліктної взаємодії називаються рангом опонента

Групи підтримки представлено силами, які стоять за опонентами, і активними діями чи моральною підтримкою можуть впливати на розвиток конфлікту. До групи підтримки можуть входити друзі, колеги і т. п.

До інших учасників конфлікту належать такі категорії, що впливають на перебіг подій: підбурювачі, організатори, медіатори конфлікту. Підбурювач підштовхує учасників до початку конфліктних дій. Організатор планує, організовує конкретні дії та контролює перебіг конфлікту. Медіатор (посередник, суддя) вирішує завдання припинення конфлікту.

До об’єктивних складових відносяться також умови перебігу, тобто макро- й мікросередовище, у якому виникає конфлікт. Під час аналізу умов у першу чергу враховують соціально-психологічне середовище, зокрема, найближче оточення особи, соціальні групи, представником яких вона є. Облік умов дозволяє глибше зрозуміти змістовну сторону конфлікту та його психологічні складові конфлікту

6.Динаміка виникнення та розвитку міжособистісного конфлікту у внз

Міжособистісний конфлікт можна розглядати як зіткнення особистостей у процесі їх взаємовідносин. Такі зіткнення можуть відбуватися в самих різних сферах та областях (економічній, політичній, соціокультурній, побутовій та ін.). Принципи таких зіткнень різноманітні * від зручного місця у громадському транспорті до президентського крісла у державних структурах. Як і в інших соціальних структурах, тут можна говорити про об'єктивно та суб'єктивно несумісних або протилежних інтересах, потребах, цілях, цінностях, установках, сприйняттях, оцінках, думках, способах поведінки та ін. Міжособистісні конфлікти виникають між студентами, а також між студентами та викладачами. І в першому, і в другому випадку важливу роль відіграють особисте сприйняття партнера або опонента. Міжособистісна несумісність між студентами або викладачами може стати причиною виникнення емоційного конфлікту (психологічного антагонізму), який є найбільш складною та важко вирішуваною формою міжособистісного протиборства. Міжособистісні конфлікти можна поділити на такі види:- суперництво - прагнення домінувати;- суперечка - різний погляд з приводу находження найкращого варіанту вирішення проблеми;- дискусія - обговорення суперечливого питання.Звернення студентів до соціальних норм робить їх відповідальними за їх поведінку, дозволяє регулювати дії та вчинки, розцінюючи їх як відповідальні чи не відповідальні цим нормам. Орієнтуючись на норми, студент зіставляє форми своєї поведінки з еталонами, відбирає потрібні і таким чином регулює свої відношення з іншими людьми. Соціальний контроль у процесах взаємодії здійснюється з репертуаром ролей, які виконуються людьми, що спілкуються. Отже, висхідною умовою успішності спілкування є відповідність поведінки взаємодіючих людей очікуванням один одного. Не можна уявляти собі спілкування, які завжди, при будь-яких обставинах проходять рівно та позбавлені внутрішніх протиріч. В деяких ситуаціях виявляється антагонізм позицій, задач і цілей, які інколи обертаються взаємною ворожістю - виникає міжособистісний конфлікт. Соціальна значущість конфлікту різноманітна та залежить від цінностей, які лежать в основі міжособистісних відношень. У сучасній діяльності причинами конфліктів можуть бути два види детермінант:

предметно-ділові розходження;

розходження особистісно-прагматичних інтересів.

Конфлікти другого виду характеризуються високою емоційною напругою. Причиною виникнення конфліктів є також не переборені смислові бар'єри у спілкуванні, які заважають налагодити взаємовідносини спілкуючих. Особливу роль смислових бар'єрів отримують в педагогічному спілкуванні. Це пояснюється віковою різницею, життєвим досвідом у одних та відсутністю його у інших, розходженням в інтересах та помилками у виборі виховних впливів зі сторони старших.

Тут важливе значення має поняття особистісного смислу, глибоко проаналізоване у працях А.П. Леонтьєва. Відомо, що крім загальноприйнятої системи значень, слова, як і інші факти свідомості людини, мають деякий особистісний смисл, деяку особливу значущість, індивідуальну для кожного. Одне і теж слово, дія, обставина можуть мати різний смисл для різних людей. Тому, у спілкуванні важливу роль грає вміння поставити себе на місце того, з ким спілкуєшся. Цікава теорія конфліктного спілкування розроблена американським психотерапевтом Е.Бернс. З його точки зору, в кожній людині існує три "я": Дитина (залежна, підкорююча та безвідповідальна істота); Батько (навпаки, незалежний, не підкорюючий, той, який бере відповідальність на себе) та Дорослий (який вміє орієнтуватися у ситуації, розуміти інтереси інших та розподіляти відповідальність між в дитинстві; у тому ж віці за рахунок наслідування старших та бажання бути на їх місці формується батьківське "я"; що стосується "я" у формі дорослого, то воно складається довго, інколи десятиліттями, за рахунок життєвого досвіду суб'єкта і накопичення того, що називають життєвою мудрістю. Виступаючи в позиції Дитина, людина виглядає підкорюючою та невпевненою у собі, в позиції Батька - самовпевнено-агресивною; в позиції Дорослого - коректною та стриманою. У взаємодіях людей ці позиції узгоджені лише тоді, коли один з партнерів готовий прийняти позицію, яку визначив для нього інший партнер. Суть теорії Е. Бернс зводиться до того, що, коли рольові позиції партнерів по спілкуванню узгоджені, їх акт взаємодії приносить обом відчуття задоволення. собою та іншими). "Я" у вигляді Дитини у людини виникає та розробляється