3. Шлюб та сім'я як соціальні спільності та інститути.

Характер взаємин між чоловіками та жінками впливає на соціальні процеси, а тому суспільство зацікавлено в їх регуляції. Найважливішими формами соціальної регуляції міжстатевих взаємин є шлюб та сім'я.

Шлюб - це санкціонований суспільством тип взаємин між чоловіком і жінкою, що породжує спільність, яка спрямована на задоволення фізіоло­гічних, матеріальних та духовних потреб.

Тобто, шлюб - це, насамперед, специфічна форма соціальної спільності, що зумовлена міжстатевими зв'язками. Вона складається з двох людей чоловічої та жіночої статі. По-друге, шлюб - це соціальний інститут, що ви­конує функцію регуляції міжстатевих взаємин і задоволення певних соці­альних потреб.

Це поняття походить від давньослов'янського "сълюб", що означає уро­чисту обіцянку. "Сьлюбітеся", тобто домовитись.

Сучасна форма шлюбу склалася в результаті тривалого історичного розвитку. Спочатку статеві відносини мали невпорядкований, стихійний характер й регулювались переважно біологічними факторами. На зорі людства особини чоловічої та жіночої статі вступали у шлюбні стосунки з представниками свого роду незалежно від ступеню родичання. Проблема фізичного виживання людини як виду поставила завдання спочатку тим­часового обмеження статевих відносин, а потім інцестних відносин.

Історичний шлях шлюбних відносин пролягає від ендогамії, тобто ста­тевих зв'язків між представниками одного роду, через агамію (тимчасову заборону статевих відносин) до екзогамії (систематичних, статевих зв'яз­ків між представниками різних родів). Так виникає перший тип шлюбних відносин - групові або дуальнородові. Чоловіки одного роду зустрічають­ся з жінками іншого роду лише із "шлюбною" метою, а живуть у материн­ському роді.

При такому типі відносин визначити батька не було можли­вості; отже походження дітей визначалось за матір'ю. Саме цей період на­зивають епохою матріархату. Хоча жінка і не стояла на чолі роду, але вона відтворювала його, вела родовід. З часом поступово формується парний шлюб, що характеризується більш тривалими і постійними стосунками між партнерами, які все частіше підтримуються дарообміном.

Наступна форма шлюбу - індивідуальний парний - стає основою форму­вання сучасної сім'ї на моногамних засадах. Економічною передумовою цього типу відносин стає розвиток приватної власності. Розпочинається формування сім'ї як господарської одиниці. Починають закладатися тра­диційні тендерні ідеали, на зміну материнській родинній лінії приходить батьківська, але не як генетична, а як економічна. Поступово формується і заборона на адюльтер (подружню зраду). Але оскільки жінка більш еко­номічно залежна, перебуває на утриманні в чоловіка, то й вимоги до неї в цьому плані більш суворі. Таким чином відбувається повалення материн­ського права.

В сучасному світі існує три типи шлюбних стосунків моногамія, полі­гамія та поліандрія. Якщо перший насамперед охоплює суспільства захід­ної культури, то другий і третій властиві східній.

Важливою характеристикою суспільства є поняття "шлюбність". Шлю­бність - це уся сукупність випадків зміни шлюбного становища, яке має чотири різновиди: люди, що ніколи не були у шлюбі; люди, що на даний час перебувають у шлюбі; удовинні; розлучені. Цей соціально-демографічний показник, що базується на статистиці, носить відносний характер. Він має місце тому, що статистика враховує лише ті шлюбні відносини, що офіційно фіксуються, але не враховує ті, що хоча і не зафік­совані відповідними інститутами, але існують об'єктивно. Поряд з законо­давчо оформленими шлюбами в сучасних шлюбних відносинах мають мі­сце вільні союзи, консенсуальні, візитні шлюби, які останнім часом все більше набувають поширення.

Тенденції шлюбності і форми шлюбних відносин залежать від рівня соціально-економічного розвитку і особливостей культури суспільства.

Для більшості розвинутих країн сьогодні характерно підвищення шлюб­ного віку, зростання розлучень, перехід від законодавчо оформлених від­носин до різних форм вільних союзів. В країнах, що менш розвинуті, та­кож спостерігається підвищення шлюбного віку (хоча і не до європейсько­го рівня, рівень розлучень в силу особливостей культури значно нижчий ніж у західних країнах, а форми шлюбних відносин залишаються досить традиційними.

Оскільки шлюб як соціальний інститут має задовольняти певні соці­альні потреби, невиконання ним свого призначення і породжує таке яви­ще, як розлучення. Отже основними причинами розлучень є: 1) фізіоло­гічні; 2) матеріальні; 3) духовні. Причиною розлучення може бути як один з цих факторів, так і їх певна сукупність, що обумовлено пануючими гендерними ідеалами, конкретно-історичними, розвитком суспільства, типом культури і психологічними особливостями особистостей. Шлюб - основа сім'ї. Отже розлучення впливають на стабільність сім'ї.

"Сім'я - це мала соціальна група, що базується на шлюбних та кровно-родинних відносинах і призначена регулювати міжстатеві взаємини та взаємовідносини між поколіннями. Сім'я - це одночасно і тип соціальної спільності, і соціальний інститут. В основі сім'ї як соціального угрупування лежать три мотиви: об'єднання, досягнення, влада. Від сім'ї як соціаль­ного інституту залежить як фізичне, так і соціальне відтворення населен­ня.

Отже вона має значний вплив як на соціально-демографічні, так і на соціальні процеси в цілому.

Соціологічне визначення сім'ї відрізняється від її розуміння офіційни­ми структурами. За рекомендаціями ООН під сім'єю розуміється група осіб, пов'язаних родинними стосунками або спільним бюджетом.

При аналізі сім'ї треба зупинитися на її класифікації. За складом струк­турних одиниць сім'ї її поділяють на повну та неповну, нуклеарну та скла­дну. Повна - це сім'я, в якій є хоча б одна шлюбна пара з дітьми чи без них. Неповна - це "уламки" повних, тобто це сім'я, що складається одним із батьків з дітьми. Нуклеарна сім'я складається лише з однієї шлюбної па­ри, або з батьків з дітьми. Складна сім'я включає не лише батьків і дітей, але й батьків батьків, або інших родичів.

Для розвинутих країн характерні прості, нуклеарні сім'ї. В афро-азіатському регіоні значна частина сімей має складний характер. Щодо неповної сім'ї, то на Заході вона у більшості є наслідком розлучення або відходу дорослих дітей на свої "хліби". В Латинській Америці її причи­ною є розпад "консенсуальних шлюбів", а в Африці та Азії у більшості випадків удовування. Складна сім'я має ряд переваг над нуклеарною. В такій сім'ї набагато кращі умови догляду за дітьми та членами сім'ї похи­лого віку.

Історично три процеси: зменшення народжуваності, нуклеаризація сі­м'ї, збільшення розлучень, - в усіх країнах ідуть поряд. Тому неможливо вплинути на один з них, не зачіпаючи інших.

За характером відносин, що панують між членами родини, сім'ї поді­ляють на авторитарні і демократичні. В авторитарній сім'ї має місце суво­ре підпорядкування її членів і сувора покора голові сім'ї, диктат батьків. Демократична сім'я побудована на взаємоповазі усіх членів родини і роз­поділенні ролей відповідно до їх здібностей і конкретних умов. З погляду сповідуваних тендерних ідеалів вирізняють сім'ї традиційні або патріар­хальні та сучасні або егалітарні.

Сім'я, виступаючи первинним вічком суспільства, впливає на соціальні процеси. Цей вплив зумовлений історично і виявляється через ті функції, що складають її сутність. Насамперед сім'я виконує репродуктивну функ­цію, тобто здійснює біологічне відтворення населення і задовольняє по­требу індивіду у продовженні себе як виду.

Однією з найважливіших функцій сім'ї є соціальне відтворення, тобто сім'я - це головний осередок соціалізації індивіду, підтримки спадкоємно­сті поколінь (соціалізуюча).

Наступною функцією є господарчо-побутова (економічна). Саме вона сприяла в свій час формуванню сучасного типу сім'ї і була головною.

Але сьогодні вона передбачає лише створення фізичних умов існування, своє­рідної матеріальної бази цієї спільності.

Рекреативна функція сім'ї спрямована на відновлення фізичного і пси­хоемоційного стану людини через спілкування, спільний відпочинок, отримання індивідами психологічного захисту та емоційної підтримки.

Регламентація і контроль поведінки членів родини, засновані насампе­ред на нормах права і моралі, і є виявом регулятивної функції сім'ї.

Ця функція передбачає регуляцію стосунків між індивідами на міжстатевому та міжпоколінному рівнях.

Сім'я є відбитком соціально-стратифікованого суспільства, що дозволяє їй виконувати соціально-статусну функцію, яка полягає у підготовці ін­дивіду до соціального просування.

Деякі дослідники вирізняють також сексуальну функцію, але вона має до сім'ї лише опосередковане відношення, бо є функцією шлюбу.

Виділя­ють також феліцитологічну функцію, що передбачає задоволення праг­нень до особистого щастя.