43.Принципи системності та його світоглядне і методологічне значення.

Принцип системності, як і будь-який інший дидактичний принцип втілює в собі певну низку вимог до побудови змісту навчання, до організації процесу навчання, до учасників навчально-виховного про­цесу — учнів і учителя. В основі цих вимог лежить поняття системи, зокрема, її функціонально-морфологічної будови. Системності принцип, принцип діалектико-матеріалістичний. Методології, що виражає філософські аспекти, системного підходу і службовецьосновою вивчення сутності і загальних рис системного знання, йогогносеологічних підстав і категоріальному-понятійного апарату, історіїсистемних ідей і сістемоцентріческіх прийомів мислення, аналізу системнихзакономірностей різних областей об'єктивної дійсності. У реальномупроцесі наукового пізнання конкретно-наукового та філософського напрямівсистемні знання взаємодоповнюють один одного, утворюючи систему знань всистемність. В історії пізнання виділення системних рис цілісних явищбуло пов'язано з вивченням відносин частини і цілого, закономірностей складуі структури, внутрішніх зв'язків та взаємодій елементів, властивостейінтеграції, ієрархії, субординації. Однак це були розрізнені знання проокремих системних формах, що не виходять за рамки розгляду "предметаяк системи ". Затвердження в науці системності як одного з загальнихпринципів методології почалося з появою уявлень про системнийустрій світу. Корінне перетворення старої наукової картини світу --створення теорії суспільно-історичного розвитку К. Марксом і Ф. Енгельсом та еволюційного вчення Ч. Дарвіном - вніс до наукового пізнанняматеріалістичну діалектику і макромасштабние уявлення про еволюцію ірозвитку об'єктивного світу (включаючи зокрема і теоретичніподання та великих системах - суспільно-економічних формах і видахтварин і рослин). Спосіб пізнання був вперше теоретично обгрунтований увченні Маркса про діалектику природно-історичного процесу, розвиткусуспільно-економічних формацій. Маркс ввів в гносеологію і методологію про двох рядах якісноївизначеності явищ. Друге якісне вимірювання (формаційних)припускає, що предмет розглядається не тільки сам по собі, а й якчастина (елемент) видо-родової системи, де його якісні властивостіпояснюються опосередковано - як типові прояви властивостей макросистеми. Докладні реалізацію цей принцип методології складного знання знайшовв марксової вченні про працю (конкретному і абстрактному), товар (йогоспоживчої вартості і собівартості), природних і соціальнихякостях речей - товарів, про загальні і формаційних закони народонаселеннята ін Поява в другій половині 19-20 ст. фундаментальних теорій макро -і мікросвіту призвело до затвердження багаторівневого і багатовимірного системн

44.Принципи детермінізма.

Методологічний принцип детермінізму є одночасно й основним принципом філософського навчання про буття. Сам термін "детермінація" походить від латинського determine (визначаю) і може бути розшифрований як обов'язкова визначуваність усіх речей і явищ у світі іншими речами і явищами. Найчастіше замість предиката "визначуваність" у це формулювання підставляють предикат "обумовленість", що додає самому формулюванню двозначність, тому що створюється враження, що фактори, які детермінують, у такий спосіб зводяться тільки до умов, хоча останні при усій своїй значимості є лише одним з цих факторів.

Серед різноманітних форм детермінації, що відбивають універсальний взаємозв'язок і взаємодію явищ у навколишньому світі, особливо виділяється причинно-наслідкова, чи каузальна (від лат. causa — причина), зв'язок, знання якого нічим не заміниме для правильного орієнтування в практичній і науковій діяльності. Тому саме причина виступає найважливішим елементом системи факторів, що детермінують. І все-таки принцип детермінізму ширше принципу каузальності: крім причинно-наслідкових зв'язків він містить у собі й інші види детермінації (функціональні зв'язки, зв'язок станів, цільову детермінацію і т.д.).

Детермінізм у своєму історичному розвитку пройшов два основних етапи — етап класичного (метафізичного, механістичного) детермінізму й етап детермінізму посткласичного, діалектичного по своїй сутності