1. Вимоги до виконання та оформлення практичних завдань й самостійної роботи.

Кожне практичне завдання виконується самостійно, або в парах, що вказано в інструкції. Перед виконанням завдання в інструкції студент може ознайомитися із умовами проведення дослідження: матеріалами, які необхідно заздалегідь підготувати; роздрукувати тестові бланки, які є в методичці; зрозуміти сутність проведення дослідження та поетапність. Перед дслідженням слід розібрати теоретичний матеріал за темою. Результати дослідження оформляються у вигляді протоколів. Протокол має вигляд послідовно оформлених пунктів: мета досліження, матеріали та обладнання, інструкція для досліджуваного, запис результатів дослідження в показниках, визначення рівня розвитку досліджуваних процесів чи явищ, інтерпретація результатів дослідження.

Самостійна робота виконується студентом самостійно, за обраною темою, яку вже вивчали протягом року. Студенти спочатку виконують теоретичний аналіз обраної проблеми дослідженя. Вони можуть скористатися дедуктивним методом аналізу складної проблеми: досліджувану проблему розділити на менші проблеми, проаналізувати їх, виокремити вже уснуючі напрями дослідження, виявити нові, ще не досліджені, скласти план їх емпіричного дослідження. Збір емпіричних досліджуваних даних проводиться у підгрупі студентів (з їхньої добровільної згоди). Результати зібраних матеріалів порівнюються, аналізуються та піддаються синтезу, після чого робиться висновок про досягнення мети дослідницької роботи. Самостійну роботу можна оформити у вигляді реферату (15 ст.).

2. Загальні критерії оцінювання з дисципліни «практикум з загальної психології»

Оцінювання знань студента здійснюється за 100 бальною шкалою, нормативи якої студент може виконати протягом навчального року. За кожен оформлений протокол дослідження – ___ балів (всього ____протоколів; за усну відповідь (знання термінів, понять, визначень) – 4 бали (всього____тем).

Розділ 1. Пізнавальні процеси: відчуття, сприйняття, пам'ять, увага.

Тема 1. Відчуття. Види та властивості відчуттів. Дослідження різних видів та властивостей відчуттів.

Відчуття – відображення окремих властивостей, якостей предметів і явиш об’єктивного світу, а також внутрішніх станів організму при їх безпосередньому впливі на відповідні рецептори. Матеріальним органом відчуттів є аналізатори [с.62]. Аналізатор це нервовий апарат, пристосований для приймання аналізу і синтезу сенсорної інформації різної модальності, яка надходить із зовнішнього і внутрішнього середовищя організму. Має три частини: переферичну – рецептор – орган чуття; аферентні провідні шляхи; мозкова ділянка кори і підкорки.

Модальності відчуттів.

Види відчуттів: зорове, слухове, тактильне, смакове, нюхове, рухові, відчуття рівноваги, вібраційні відчуття.

Зорове відчуття формується завдяки сітківці ока та відповідає за яскравість, контраст, рух, величину, колір об’єкта. Зорове відчуття виникає під дією електромагнітних коливань на світловий рецептор ока. Має рефлекторну природу [с.63]. Людина отримує завдяки зоровому відчуттю 90% інформації про світ. Фізеологічною основою відчуття є зоровий аналізатор.

Слухове відчуття формується в улітці слухового апарату та відображає висоту і тембр голосу або звуку.

Відчуття рівноваги формується у вестибулярному апараті та відображає силу тяжіння і обертання.

Тактильні відчуття формуються завдяки шкірі та відображають тиск вібрацій. Вібраційні відчуття це вид шкірних відчуттів, джерелом виникнення яких є дія на шкіру механічних коливань [с.63]. Больові відчуття повідомляють про зміни в організмі, що можуть привести до ушкодження чи руйнування органів і тканин.

Смакове відчуття формується завдяки рецепторам язика та відображають солодке, кисле, солоне.

Нюхове відчуття формується завдяки нервам носу та відображає запахи.

Рухове відчуття формується завдяки пропріорецепторам, що знаходяться у м’язах та суглобах.

Загальні властивості відчуттів: якість відчуття, інтенсивність відчуття, тривалість відчуття, просторова локалізація (місце дії подразника).

Властивості відчуттів: адаптація, контраст, пороги, сенсибілізація.

Адаптація це підвищення або зниження дії аналізатора під впливом подразника на організм.

Контраст це відображення одночасної дії сильних і слабких подразників на організм, при чому сильні подразники зменшують чутливість слабких подразників, а слабкі підвищують чутливість сильних подразників.

Пороги відчуття це відображення слабкої або сильної дії подразника на організм, від якого починається подразнення. Г.Т.Фехнер назвав це абсолютним порогом чутливості. Верхній поріг це величина при якій подразник вже перестає відчуватися, але ще відчувається. Нижній поріг це величина при якій ледве помітний подразник вже починає відчуватися.

Сенсибілізація – це підвищення чутливості аналізаторів у зв’язку з підвищенням збудливості кори головного мозку під впливом діяльності інших аналізаторів.