- •Тема 1. Відчуття. Види та властивості відчуттів. Дослідження різних видів та властивостей відчуттів…………………………………………………………………..7
- •Тема 2. Сприймання. Види та властивості сприймання. Дослідження сприймання………………………………………………………………………………
- •Тема 3. Пам'ять. Види памяті. Обсяг пам'яті. Методи дослідження пам'яті.
- •Передмова
- •Вимоги до виконання та оформлення практичних завдань й самостійної роботи.
- •Загальні критерії оцінювання з дисципліни «практикум з загальної психології»
- •Розділ 1. Пізнавальні процеси: відчуття, сприйняття, пам'ять, увага.
- •Тема 1. Відчуття. Види та властивості відчуттів. Дослідження різних видів та властивостей відчуттів.
- •Модальності відчуттів.
- •Практичні завдання Протокол дослідження 1.
- •Протокол дослідження 2.
- •Тема 2. Сприймання. Види та властивості сприймання. Дослідження сприймання.
- •Практичні завдання Протокол дослідження 3
- •Дослід 1
- •Обробка та аналіз результатів:
- •Дослід 2
- •Протокол дослідження 4
- •Тема 3. Пам'ять. Види памяті. Обсяг пам'яті. Методи дослідження пам'яті.
- •Практичні завдання Протокол дослідження 5
- •Протокол дослідження 6
- •Протокол дослідження 7
- •Протокол дослідження 8
- •Тема 4. Увага
- •Практичні завдання Протокол дослідження 9
- •Протокол дослідження 10
- •Протокол дослідження 11
- •Бланк для досліджуваного.
- •Протокол дослідження 12
- •Тема 5. Вищі пізнавальні процеси
- •Практичні зпвдання Протокол дослідження 12
- •Матеріал методики «тонучого корабля».
- •Протокол дослідження 12
- •Протокол дослідження 13
- •Протокол дослідження 13
- •Протокол дослідження 14
- •Протокол дослідження 15
- •Протокол дослідження 16
- •Протокол дослідження 17
- •Протокол дослідження 17
- •Протокол дослідження 18
- •Тема 6: Уява
- •Протокол дослідження 19
- •Тема 7. Мова
- •Протокол дослідження 19
- •1. У яких випадках доцільно використовувати метод самооцінки?
- •2. Чому в дослідженнях яскравості-чіткості уявлень зазвичай користуються шкалою порядку?
- •3. Чи виникли у вас при виконанні завдання не тільки зорові образи, а й образи інших модальностей і яких саме?
Протокол дослідження 15
Мета: дослідити ілюзії настанов
Вступні зауваження. Існує певний вид ілюзій сприйняття, класичними прикладами яких є ілюзії ваги, об’єму, величини. Якщо піддослідному запропонувати декілька разів підняти одночасно двома руками пару предметів помітно різної ваги, то предмет, який перед цим був більш важким, здасться йому більш легким. Аналогічне явище буде спостерігатись, якщо у попередніх спробах піддослідний отримав у руки два предмета різного об’єму. Через певну кількість спроб рівні за об’ємом предмети він оцінить як різні, причому зазвичай більшим за об’ємом здається предмет у тій руці, в якій до цього знаходився менший. Ці ілюзії мають еквівалент і в зорі.
У цих прикладах можна виділити наступні загальні риси ситуацій і властивостей виникаючих ілюзій.
Перед піддослідним ставиться задача порівняльної оцінки пари об’єктів за яким-небудь параметром: вага, об’єм, розмір.
Досвід складається із 2-х серій: попередньої або настановної і основної-контрольної. Ціль попередньої серії – створити у піддослідного передумови для виникнення ілюзій, ціль основної серії – виявити ілюзію.
У попередній серії пред'являється пара заздалегідь різних об’єктів, у контрольній – пара однакових.
У контрольній серії піддослідний зазвичай допускає помилку в напрямку контрасту: меншим (більш легким) здається той об’єкт, якому в установчій серії відповідав більший (більш тяжкий). У деяких випадках (зазвичай за незначних відмінностей різниця між об’єктами в попередній серії) має місце асимілятивна ілюзія: у контрольній парі більшим (більш тяжким) здається той об’єкт, якому в установчих дослідах відповідав також більший (більш тяжкий) об’єкт.
Для пояснення подібного типу ілюзій було запропоновано декілька теорій.
Теорія Мюллера. При повторному зважуванні першої пари об’єктів у піддослідного виробляється звичка мобілізувати більш сильний м’язовий імпульс для більш важкого предмета. Коли після цього йому надаються два предмета однакової ваги, то мобілізований у відповідній руці імпульс до більш тяжкого предмета викликає відчуття неочікуваної його легкості. Недоліком теорії Мюллера є те, що вона пояснює ілюзію ваги і не застосовується до ілюзій інших модальностей.
Теорія «Оманливого очікування». У відповідності з цією теорією за повторним підніманням предметів різної ваги у піддослідного формується очікування в одній руці більш важкої ваги. У контрольному досліді очікування піддослідного виявляється оманливим. У результаті відбувається недооцінка ваги в даній руці. З теорією «оманливого очікування» не узгоджується той факт, що ілюзія зберігається у піддослідних у контрольній серії протягом декількох спроб, де очікування уже повинно зникнути. Суперечливі факти цієї теорії були отримані в дослідах Д.Н. Узнадзе. У досліді Узнадзе піддослідний проходив попередню серію у стані гіпнозу, де йому багаторазово давали в руки шари різних об’ємів. У контрольній серії піддослідного виводили з стану гіпнозу та пред’являли йому шари рівних об’ємів. Виявилось, що і в цих умовах мала місце контрастна ілюзія, не дивлячись на те, що піддослідний нічого не пам’ятав про попередні спроби.
Теорія настанов Д.Н. Узнадзе. У процесі життєвого досвіду у людини формується певний внутрішній стан, який підготовлює його до сприймання подальших подій. Ці стани, з одного боку, мають несвідомий характер, а з другого боку – є фактором, направляючим і з’ясовуючим зміст нашої свідомості. Д.Н. Узнадзе назвав ці стани установкою суб’єкта. Згідно теорії установки, контрастна ілюзія пояснюється наступним чином. У результаті попередніх спроб у піддослідного створюється установка на те, що в черговій парі йому будуть надані помітно різні об’єкти. Коли йому в контрольній спробі надають пару однакових об’єктів, він змушений змінити свою установку. Нова установка виявляється протилежною до попередньої, і піддослідний сприймає ситуацію у відповідності з нею, хоча ця установка об’єктів не обумовлена. У результаті виникає ілюзія. По мірі повторення спроб у контрольній серії ефект ілюзії поступово згасає з огляду на те, що нова ілюзія поступається місцем об’єктивно правильній установці на рівність об’єктів. Асимілятивна ілюзія, як зазначалось вище, зазвичай спостерігається за незначною різницею між об’єктами в установчій парі. У відповідності з теорією установки вона пояснюється тим, що у результаті попередніх спроб у піддослідного створюється установка на те, що в одній руці об’єкт буде дещо більше (важче), ніж у другій. Оскільки реальна дія контрольної пари різко не суперечить установці, остання не руйнується, а асимілює дані дії. У результаті піддослідний оцінює як більший (більш важкий) об’єкт у тій руці, в якій у попередній серії знаходився також більший (більш важкий) об’єкт.
Дослід 1
Мета: демонстрація ілюзії розміру.
Методика. Дослід складається із попередньої і контрольній серій.
Попередня серія. Піддослідному на екрані дисплея на час експозиції 200 мс надаються 2 окружності значно різних діаметрів. Завдання піддослідного – порівняти окружності за розміром і вказати більшу. Крім того, він оцінює степінь упевненості в правильності своїх відповідей по 3 бальній шкалі:
3 – твердо впевнений
2 – не зовсім упевнений
1 – не впевнений
У попередній серії надається 8 однакових спроб.
Контрольна серія. Піддослідному без попередження надаються 2 однакові окружності, рівні в діаметрі меншої окружності ніж у попередній серії. Завдання піддослідного не змінюється. Якщо він приймає рішення о рівності окружностей, то дає відповідну відповідь. У контрольній серії також надається 8 спроб.
Дослід 2
Мета: демонстрація об’ємно-вагової ілюзії.
Методика. Експериментальним матеріалом слугують шари різного об’єму та однієї ваги. Піддослідний нічого не знає про дійсну вагу шарів. Завдання піддослідного полягає у тому, щоб порівняти менші за об’ємом шари з більшими та приймати рішення про стан їхньої ваги. У кожній спробі він оцінює степінь упевненості в правильності своєї відповіді по 3 бальній шкалі. Результати зазначаються у протоколі. Всього у досліді 10 спроб.
Обробка й аналіз результатів
У досліді 1, в контрольній серії, визначити кількість відповідей про нерівність стимулів.
У досліді 1, визначити дисперсію оцінки степені впевненості піддослідних у вірності своїх відповідей у попередній і контрольній серіях.
У досліді 1, проаналізувати динаміку руйнування ілюзії установки.
Дати пояснення виникнення ілюзії установки в досліді 2.
Контрольні запитання
У чому полягає ілюзії установки?
Які спільні риси для різних ілюзій установки?
Які теорії пояснюють ілюзії установки?
