2. Засади і принципи користування радіочастотним ресурсом України
Користування радіочастотним ресурсом України здійснюється на підставі:
ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для надання телекомунікаційних послуг;
ліцензій на мовлення, виданих Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, та дозволів на експлуатацію - суб'єктами господарювання, які користуються радіочастотним ресурсом України для розповсюдження телерадіопрограм телерадіоорганізаціями;
дозволів на експлуатацію - спеціальними користувачами, технологічними користувачами та радіоаматорами.
У разі якщо заявлена потреба в радіочастотному ресурсі України перевищує його фактичну наявність, то смуги, номінали радіочастот надаються в користування виключно на конкурсних або тендерних засадах відповідно до вимог закону.
Порядок проведення конкурсів або тендерів установлюється НКРЗ з дотриманням таких умов:
оголошення про проведення конкурсів або тендерів на отримання радіочастотного ресурсу України надається не пізніше ніж за 60 календарних днів до дня їх проведення і підлягає обов'язковій публікації в офіційному бюлетені НКРЗ і на її веб-сайті;
для участі в конкурсі або тендері на отримання радіочастотного ресурсу України суб'єкти господарювання не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня їх проведення подають до НКРЗ повідомлення про намір взяти участь у конкурсі або тендері, а також документи, передбачені порядком їх проведення;
рішення про результати конкурсу або тендера оформлюється протоколом НКРЗ не пізніше ніж через п'ять робочих днів від дати їх проведення і публікується в офіційному бюлетені НКРЗ і на її веб-сайті.
Повідомлення про прийняте рішення за результатами конкурсу або тендера надсилається (видається) заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів від дати його оформлення.
Рішення про результати конкурсу або тендера може бути оскаржено в судовому порядку.
Користування радіочастотним ресурсом України загальними користувачами у смугах радіочастот спеціального користування не допускається.
Експлуатація (використання) на території України та ввезення з-за кордону без шнурових телефонів, мобільних терміналів, радіо мікрофонів, радіокерованих іграшок та інших радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв, типи яких визначаються НКРЗ у відповідному переліку, здійснюються на без дозвільній та безоплатній основі.
Основними принципами користування радіочастотним ресурсом України є:
зближення розподілу смуг, номіналів радіочастот і умов користування ними в Україні з міжнародним розподілом смуг, номіналів радіочастот;
відкритість, об'єктивність, недискримінаційність і прозорість умов та процедур планування, виділення і розподілу радіочастотного ресурсу України;
заохочення конкуренції на основі збалансування інтересів держави, суспільства і користувачів радіочастотного ресурсу України;
забезпечення частотного ресурсу України;
рівності законних прав та інтересів усіх фізичних і юридичних осіб, які користуються або мають намір користуватися радіочастотним ресурсом України.
Швидке зростання потреб громадянського сектора економіки в радіочастотний ресурс і підвищення його ролі при наданні суспільно-значущих послуг, розширення можливостей щодо використання інформаційних технологій, баз даних та обчислювальних потужностей для прискореного аналізу ЕМС і призначення радіочастот, не привнесли, по суті, ніяких змін в структуру, функції та методи роботи органів державного управління РЧС в Україні.
Зростання масштабів використання суспільством технологій радіозв'язку, технічні досягнення, які дозволили освоїти для використання частина радіочастотного спектра, які внаслідок технічних обмежень для конструювання радіоелектронних засобів раніше були недоступні і величезні можливості розвитку надає широкі можливості для виникнення безлічі інших областей застосування радіочастотного спектру.
Крім того, новітні технічні досягнення дозволили створити нові системи радіозв'язку, що в свою чергу вплинуло на процедури і правила служб радіозв'язку. І цей процес триває постійно не тільки в Україні, але й в усьому світі. Тому, належне освоєння ресурсу радіочастотного спектру стає можливим тільки після створення (або наявності) технічної та технологічної бази для системи радіозв'язку, розвитку системи національного управління і регулювання. Крім того, в Україні сфера телекомунікацій та використання радіочастотного спектру з року в рік показує позитивну динаміку доходів, приносячи щорічно і до держбюджету, і бюджет пенсійного фонду мільярдні доходи і тому не може залишатися без уваги держави.
З дня проголошення незалежності Україна пройшла досить серйозний шлях від пострадянської системи управління радіочастотним спектром (Мінзв'язку, ГУРЧ, МЛК, Держкомзв'язку, Держкомзв'язку та інформатизації, Центр «Укрчастотнанзор») до про-європейської система управління і регулювання (ЦОВЗ та НКРЗІ).
Досить значущим і позитивний подією стало прийняття в 2004 році нової редакції Закону України «Про радіочастотний ресурс України», з реалізації норм якого почалася нова ера в управлінні та використанні радіочастотного спектру.
Але не все так гладко, як хотілося б.
Аналіз української системи використання РЧС, діючій в даний час, підтверджує її узковедомственний і непрозорий характер:
• жорсткі адміністративні методи і процедури, роз'єднаність діяльності структурних елементів, думка учасників ринку не враховується;
телерадіомовлення, оператори мереж зв'язку, виробники обладнання, діяльність яких забезпечує досить значний економічний і соціальний ефект, принесений використанням РЧС, при вирішенні питань використання РЧС ніякого голосу не мають, а виділення смуг радіочастот для них, якщо й відбувається, то за залишковим принципом.
• відсутність виразної державної політики в галузі підвищення ефективності використання РЧС, відсутність економічних (ринкових) методів;
• низька ефективність використання РЧС морально і фізично застарілими РЕЗ військового призначення, відсутність інвентаризації використання РЧС силовими структурами і узагальненої (інтегрованої) бази даних про радіочастотних призначеннях;
• суто теоретичний характер конверсії РЧС, вкрай низька ефективність використання коштів, що виділяються з держбюджету, відсутність контролю і практичних результатів;
• непрозорість виділення смуг РЧС і призначення радіочастот, відсутність умов для попереднього аналізу можливості призначення тих чи інших радіочастот, нерівномірна завантаженість РЧС, висока ймовірність зловживань;
• адміністративний, застарілий і витратний підхід до визначення плати за використання РЧС;
• відсутність поняття сукупної вартості РЧС, методик її визначення та способів підвищення.
Законом було створено спеціальний орган управління - центральний орган виконавчої влади в галузі зв'язку (ЦОВЗ). Функції державного управління галуззю зв'язку - багатомільярдної і динамічно розвивається сфери української економіки - так само динамічно передавали від окремого державного департаменту зв'язку та інформатизації до департаменту, а пізніше адміністрації Держзв'язку у складі Міністерства транспорту та зв'язку. А після проведеної Президентом України адміністративної реформи-департаменту в складі адміністрації Держспецзв'язку.
За ці роки через постійні адміністративних реформ ЦОВЗ «розгубив» практично весь науковий потенціал - науково-дослідні інститути галузі фактично зберегли тільки свої назви, а систематичне недофінансування науково-прикладних і дослідницьких робіт, необхідних для розвитку галузі, призвело до хаотичного управління, виникненню прогалин у галузі стандартизації, метрології, відсутності рекомендацій щодо забезпечення електромагнітної сумісності для нових радіотехнологій. А продаж національного оператора у приватні руки начисто позбавило останнього і досить серйозного важеля управління галуззю зв'язку.
При всьому цьому спадщині реінкарнувати управління галуззю можливо за кілька років за умови створення окремого міністерства зв'язку, сильної постаті міністра з досить серйозною політичною свободою, достатнім ресурсним і фінансовим забезпеченням.
Створений в 2005 році відповідно до нового законодавства національний регулятор - НКРЗ (НКРЗІ) так не зміг досягти повної незалежності, в першу чергу через фінансової залежності, оскільки так само відчував і зараз відчуває недофінансування, вірніше нульовий баланс на проведення будь-яких організаційно технічних заходів по виключенню радіоперешкод чинним РЕЗ та ін.
І хоча з моменту прийняття нової редакції Закону пройшло більше семи років, до кінця позбутися від специфічних пострадянських особливостей використання радіочастотного спектру так і не вдалося, в першу чергу, через небажання або неможливості чіткого розмежувати радіочастотний ресурс України для потреб спеціальних та загальних користувачів в новій редакції Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України.
Нова редакція Національна таблиця розподілу смуг радіочастот України так і не стала основою для ефективного управління використання радіочастотним спектром, що не забезпечила тих очікувань для забезпечення довгострокового стратегічного планування використання радіочастотного спектру, а тільки погіршило ситуацію.
Спеціальні користувачі, як і за часів Радянського Союзу використовують радіочастотний спектр практично без будь-яких обмежень, не сильно переймаючись його раціональному використанні.
Ця пострадянська особливість безкоштовне і безконтрольне використання в Україні радіочастотного спектру породжує в сучасних умовах відразу інші проблеми з виділенням та присвоєнням радіочастот для цивільних цілей, оскільки, як зазначається в Концепції державної програми ефективного використання радіочастотного ресурсу України, значна частина радіочастотного спектру залишається вільною і знаходитися під контролем спеціальних користувачів і використовується при їх згоді.
Як наслідок, необгрунтовані затримки розвитку телекомунікацій та впровадження нових радіотехнологій загальних користувачів через необхідність постійно узгоджувати зі спеціальними користувачами впровадження будь-якої нової радіотехнології, необхідність на їх вимогу проводити дослідження сумісності радіоелектронних засобів нових радіотехнологій з радіоелектронними засобами спеціальних користувачів, які працюють або працюватимуть в смугах загального застосування, погоджувати частотні присвоєння та проводити спільні натурні випробування.
Наприклад, за пропозиціями спеціальних користувачів для загальних користувачів обмежено використання радіотехнології «радіорелейний зв'язок» смуг частот 59-64 ГГц «за умови забезпечення електромагнітної сумісності з РЕЗ СП». Але найвища межа смуг частот, до якої виділені радіотехнології спеціальних користувачів, обмежена 37,5 ГГц. Тобто, не маючи жодної ні діючої, ні перспективної радіотехнології у смугах частот 59-64 ГГц, спеціальні користувачі «вже зобов'язали» погоджувати з ними все нові частотні присвоєння загальних користувачів.
І хоча в будь-якій країні світу окремі смуг частот ексклюзивно або на загальних підставах виділяються для цілей і потреб органів державної влади, в тому числі урядового зв'язку, зв'язку для потреб оборони країни, безпеки держави та забезпечення правопорядку, використовуваний в Україні «залишковий принцип виділення смуг частот для загальних користувачів під контролем військових »є серйозною перешкодою на шляху руху України до Європейського Союзу
Розподіл смуг частот за категоріями в Україні та деяких інших країнах світу
Причин такої ситуації можна виділити декілька:
По-перше, для будь-якого радіоелектронного засобу спеціальних користувачів (РЕЗ СП) може бути призначено до десятка частотних присвоєнь, при тому, що в мирний час РЕЗ СП використовується одні набори частотних присвоєнь, у воєнний - інші. При тому і ті, і ті набори частотних присвоєнь РЕЗ СП вимагають захисту від роботи РЕЗ загальних користувачів. І що найпарадоксальніше - частотні присвоєння РЕЗ СП від роботи РЕЗ ймовірного противника ні у воєнний, ні в мирний час захисту не вимагають ?!
По-друге, не дивлячись на норми статті 23 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» парадоксально є також те, як і який орган здійснює присвоєння частот для РЕЗ СП у смугах частот загального користування ?! Адже відповідно до законодавства у смугах частот загального користування будь-які частотні присвоєння повинен здійснювати Український державний центр радіочастот (УДЦР), але фактично він їх не здійснює для РЕЗ СП. А Генеральний штаб Збройних сил України не має повноважень відповідно до законодавства здійснювати частотні присвоєння в смугах частот загального користування, але відповідно до нової редакції Національною таблицею розподілу смуг радіочастот України він повинен вести їх облік для РЕЗ СП. Так який же орган на законних підставах здійснює частотні присвоєння для РЕЗ СП у смугах частот загального користування? В даний момент не визначено.
По-третє, спеціальні користувачі використовують радіочастотний спектр безкоштовно, тому важко визначити реальні стимули і економічні механізми, які мотивують їх використовувати його раціонально. Ця українська особливість - використання природних ресурсів безкоштовно - породжує іншу проблему, а саме, неможливість провести аналіз економічної ефективності використання спеціальними користувачами окремих смуг частот. Адже завжди можна отримати вичерпну відповідь - ефективно для цілей національної безпеки і цивільного правопорядку ... При тому, навіть якщо здасться метою оцінити ефективність використання спеціальними користувачами радіочастотного спектру - то на проведення такі досліджень знадобитися не один рік.
При цьому підході відсутності економічних показників для оцінки радіочастотного спектру, його ефективність використання спеціальними користувачами завжди буде дорівнює 100%, а економічний ефект від впровадження спеціальними користувачами будь-якої технології буде так само приблизно дорівнювати 100%.
У свою чергу відсутність механізму оцінки економічних показників використання смуг частот застовпити питання конверсії.
Наприклад, якщо б були про ліцензованих 90 МГц смуг частот під UMTS, держбюджет щорічно гарантовано отримав тільки від щомісячної плати за використання радіочастотного спектру понад 250 млн. Грн.
Технологія |
Ширина розподіленої смуги частот |
Загальна ширина смуги частот |
Діюча або перспективна |
Недоотримана сума збору до держбюджету за використання радіочастотного ресурсу, млн. Грн |
|
2011 год |
2012 год |
||||
CDMA-450 |
2x2,4 МГц |
4,8 МГц |
Діюча |
13,477 |
14,677 |
CDMA-450 |
2x2,5 МГц |
5 МГц |
перспективна |
14,039 |
15,288 |
UMTS/FDD |
2x45 МГц |
90 МГц |
Діюча |
252,709 |
275,200 |
UMTS/TDD |
10 МГц |
10 МГц |
Діюча |
28,078 |
30,577 |
CDMA-2000 |
2x20 МГц |
40 МГц |
перспективна |
112,313 |
122,311 |
РАЗОМ: |
|
149,8 МГц |
|
420,616 |
458,053 |
А якщо врахувати, що з послуг мобільного зв'язку платитися та інші податки, у тому числі 7,5% в пенсійний фонд, то небажання спеціальних користувачів проводити конверсію вже дуже дорого обходитися для кожного українця.
Виходячи з вищезгаданого, подальші кроки з реформування використання радіочастотного спектру повинні побут спрямовані:
1. На перегляд ряду положень Національної таблиці розподілу смуг частот України в частині розподілу смуг частот для радіослужб, які використовуються у смугах частот загального користування, а саме, виключення з примітки У093 останніх трьох абзаців і встановлення статусу додаткових радіослужб, які вводяться цим приміткою для потреб спеціальних користувачів (первинний або вторинний), і встановлення часових обмежень для такого використання.
2. На перегляд і встановлення економічних показників ефективності використання спеціальними користувачами радіочастотного спектру в смугах частот загального користування. На підставі встановлених показників можливо оцінити економічну ефективність не тільки використання радіочастотного ресурсу, а й у ряді випадків, прорахувати економічний ефект від перехід спеціальних користувачів на використання послуг зв'язку, які надають українські оператори.
3. На створення законодавчої бази для здійснення всіх частотних присвоєнь у смугах частот загального користування виключно УДЦР, у тому числі для РЕЗ СП. Це дасть можливість зменшити час для здійснення розрахунку електромагнітної сумісності РЕЗ загальних користувачів і РЕЗ СП в одній і тій самій смузі частот, оскільки буде вестися загальна база частотних присвоєнь і відпадає необхідність у спрямовувати на узгодження в Генеральний штаб Збройних Сил України заявки на узгодження нових присвоєнь .
4. Переклад роботи РЕЗ СП у смугах загального користування на загальні умови роботи, в тому числі і щодо плати за використання радіочастотного ресурсу, що, як показує практика деяких країн, є найбільш ефективним заходом до раціонального використання радіочастотного спектру і, в деяких випадках, зменшенню заходів з проведення конверсії.
5. Розгляд питання об'єднання Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та Плану використання радіочастотного ресурсу України в один документ.
Ми використовуємо технології радіозв'язку для поліпшення якості життя, забезпеченні своїх прав і свобод, і це є нашими конституційними правами.
Модуль 2. Шляхи та напрямки оптимізації використання радіочастотного спектру
Лекція 4. Тема 2. Економічні методи оптимального використання радіочастотного спектру
Питання лекції:
1. Економічні підходи до оптимального використання РЧС.
2. Переваги та недоліки різних форм оплати за використання РЧС
Введення
Радіочастотний спектр - один з найбільш дефіцитних природних ресурсів. Чим ефективніше цей ресурс використовується, тим активніше відбувається соціальний і економічний розвиток країни.
Традиційна адміністративна система управління використанням спектра цілком успішно працювала до певного моменту. Сьогодні ж перед нею постає все більше проблем.
Одна з них чисто економічна - необхідність відновлення рівноваги між попитом і пропозицією даного ресурсу. Вирішення цієї проблеми вимагає розробки нових економічних методів використання РЧС. Ці методи, доповнюючи собою традиційні технічні, регуляторні та законодавчі процедури, дозволять створити сучасну систему оптимального використанням спектра.
Для вирішення частини цих завдань можуть застосовуватися різні процедури. Деякі з них описані в Довіднику МСЕ «Управління використанням спектра на національному рівні». Вони, хоч і є складними, проте, можуть бути впроваджені при наявності відповідних фінансових ресурсів, технічного досвіду і часу.
Для користувачів повинна встановлюватися разова і щорічна плата за використання радіочастот.
Цільове призначення цієї плати - забезпечення функціонування системи контролю використання радіочастот, конверсії РЧС і фінансування заходів щодо переведення діючих РЕЗ в інші смуги радіочастот.
Однак просте введення деякої фіксованої плати за РЧС не вирішує питання оптимізації використання спектра. Крім того, важливо відмінність розміру плати залежно від категорій користувачів та умов використання РЧС.
• Економічні підходи до оптимального використання РЧС.
У звіті МСЕ «Економічні підходи до управління використанням спектра на національному рівні» сказано, що кожна Адміністрація повинна знайти спосіб надійного отримання достатнього прибутку для утримання системи управління використанням спектру.
Адекватне фінансування цієї системи може виявитися критичним для введення в дію нових радіозасобів і їх беспомеховой роботи.
Крім того, правильно фінансована програма управління використанням спектру створює сприятливі умови роботи провайдерів послуг і виробників обладнання. Недостатнє фінансування може перешкодити впровадженню нових радіослужб або загальмувати його. Дійсно, провайдери можуть відмовитися надавати послуги в країні, де не забезпечено ефективне управління використанням спектру, з тим, щоб знайти більш сприятливе правове середовище в цій сфері в інших країнах.
Існуючі підходи до фінансування управління використанням РЧС полягають у наступному.
Традиційне фінансування з бюджету. До недавнього часу фактично всі країни фінансували свої програми управління використанням спектру з бюджету країни. Зазвичай обсяг виділених коштів залежав від пріоритетів уряду, можливості якого обмежені податковими надходженнями.
Платежі за використання спектра. Цей підхід включає оплату деяких або всіх дозволів на використання спектра. Сьогодні деякі країни повністю або частково фінансують свої програми управління використанням спектру з цих платежів. Тарифи встановлені, виходячи з різних підходів, а формули для обчислення платежів можуть бути як простими, так і складними.
Аукціони. Ще одним способом фінансування управління використанням спектру є проведення аукціонів з продажу прав на використання тієї чи іншої ділянки спектра.
В даний час жодна країна світу не фінансує систему управління використанням спектра тільки за рахунок доходів, отриманих від аукціонів. Цікаво, однак, що такі доходи в США в останні роки набагато перевищили вартість управління використанням спектра.
Розглянемо переваги і недоліки цих підходів.
Бюджетне фінансування успішно використовувалося в деяких розвинених країнах багато років.
Однак такий підхід значною мірою залежить від усвідомлення адміністрацією важливості радіозв'язку та управління використанням спектру. Національні урядові організації, що мають справу з безліччю питань, часто незнайомі з проблемами використання спектра або впливу радіозв'язку на національну економіку. Крім того, при такому підході фінансовий тягар несуть не тільки ті, хто отримує вигоди від використання спектра, але і всі громадяни у вигляді непрямого податку.
Метод ліцензійних платежів також успішно використовувався в багатьох країнах; він дозволяє заздалегідь визначити доходи, які можуть бути спрямовані на управління використанням спектра, при цьому витрати на це управління оплачують ті, хто отримує вигоди від використання спектра. Розмір платежів може, зокрема, визначатися з урахуванням оплати управлінських послуг.
Однак досить складно визначити розмір плати для кожного типу використання радіозв'язку. Сума платежів може виявитися недостатньою для компенсації витрат на управління використанням спектру. Проте для забезпечення повного фінансування управління використанням спектру можна розробити схему ліцензійних платежів, які покривають додаткові витрати на регулювання. Так, на додаток до обов'язкових платежів з користувачів спектра можуть стягуватися збори за право участі в конкурсах, лотереях і аукціонах.
Переваги аукціонного підходу полягають у тому, що результати аукціону довільно точно відображають ціну спектру і покладають витрати за управління спектром на тих, хто прямо отримує вигоди від його використання.
Однак недолік цього підходу полягає в тому, що розмір прибутку не визначений і може бути більше або менше того, що необхідно для належного фінансування управління використанням спектру. (У США, наприклад, в 1994-1996 роки доходи від аукціонів з продажу спектра значно перевищили очікування, в той час як доходи від недавніх аукціонів були нижче попередніх оцінок.)
Якщо доходи перевищують необхідну суму, то їх частина може бути повернена державі, якщо дохід нижче, то для підтримки всіх необхідних функцій управління використанням спектра доведеться залучати бюджетне фінансування або відсотки від ліцензійних платежів. В принципі можна спробувати гарантувати достатність доходів, встановивши мінімальні ставки для початкових заявок, проте, якщо ці ставки будуть занадто великі, що не буде отримано жодних заявок.
За певних умов аукціони можуть бути неприйнятні. Так, аукціони не можуть проводитися, якщо є тільки одна заявка (при цьому за умовами конкурс не може відбутися, а значить, спектр не використовуватиметься взагалі, і держава не отримає ніякого прибутку). А також якщо неможливо визначити правила використання продаваного ділянки спектру (наприклад, при впровадженні нових технологій, таких як цифрове теле- або радіомовлення), або якщо передбачувані витрати на проведення аукціону перевищують очікуваний дохід.
Методичною основою вирішення завдання щодо вдосконалення механізму управління використанням РЧР є уточнення понятійного апарату в галузі відшкодування експлуатації обмеженого природного ресурсу.
В першу чергу, це стосується понять "плата та відшкодування".
З одного боку, ці терміни близькі за змістом:
• плата - це грошове відшкодування за користування чим-небудь або за якісь послуги;
• компенсація - відшкодування - за що-небудь;
• відшкодування - заповнення чого-небудь втраченого чи відсутнього, найчастіше відшкодування збитку.
З іншого боку, існують поняття "разова, щорічна плата за використання РЧС". Застосування категорій щорічна і разова плата за використання РЧС говорить тільки про періодичність платежів, але не про їх призначення і сутності оплати використання обмеженого природного ресурсу.
Під платою за природні ресурси в економічній теорії розуміють форму платежу до державного бюджету за право користування і розпорядження природними ресурсами з прибутку або доходу підприємств чи інших джерел.
Під відшкодуванням використання природних ресурсів розуміється компенсація державних витрат на просте і розширене відтворення природних ресурсів, включаючи відшкодування шкоди природі і людині від використання природних ресурсів, за рахунок вартості створеної і реалізованої продукції.
Радіочастотний ресурс на відміну від інших природних ресурсів є невичерпним (з точки зору використовуваної технології) і поновлюваним, тобто не треба нараховувати амортизацію. Оскільки загальний обсяг радіочастотного ресурсу, доступного для використання, постійний, то для нього не потрібні кошти на розширене відтворення. Для його розвитку прибуток не потрібна, тому замість ренти доцільніше застосовувати категорію "вартість відшкодування доступу та використання РЧР".
Грошове відшкодування витрат за використання РЧС зводиться до покриття витрат держави на управління радіочастотним ресурсом в цілях запобігання нанесення фізичної шкоди населенню (від радіоперешкод і радіовипромінювань) і виробничого збитку від поганої якості послуг внаслідок радіоперешкод і обмежень в готівці діапазонах частот радіочастотного ресурсу.
Економічна сутність відшкодування використання РЧР полягає в компенсації витрат на просте відтворення обмеженого природного ресурсу та забезпечення його використання таким чином, щоб не завдавати шкоди якості послуг внаслідок радіоперешкод електронних засобів та пристроїв. Мета відшкодування використання радіочастотного ресурсу як плати за природний ресурс складається:
• по-перше, у відшкодуванні втрат потенціалу радіочастотного спектру внаслідок перешкод, а значить і можливого зниження якості послуг,
• по-друге, в стимулюванні раціонального розподілу і використання наявного спектра для підвищення їх ефективності в умовах обмеженого обсягу.
Вивчення теоретичних основ взаємозв'язку попиту та пропозиції радіочастотного ресурсу показало що:
• по-перше, загальна кількість РЧС, доступного для використання, постійно, однак інновації впливають на те, якою мірою цей спектр може бути використаний;
• по-друге, важливим компонентом величини попиту на РЧС є масштаб попиту на послуги, що залежить від технологій радіо та зв'язку;
• по-третє, в деяких смугах частот існує гостра конкуренція серед споживачів.
Першою економічним завданням для будь-якого ресурсу, включаючи спектр, є отримання від нього максимальної вигоди для суспільства. Економісти називають це ефективним економічним розподілом ресурсу. Вважається, що ресурс ефективно розподілений і загальний прибуток для суспільства максимальна, якщо ресурс неможливо перерозподілити так, щоб комусь стало краще, але при цьому ніхто б не постраждав. Такий розподіл ресурсів відоме як «критерій оптимальності Парето», названий на честь його розробника - італійського економіста Вільфредо Парето. Однак строге проходження цим критерієм при прийнятті рішень значно обмежує вибір варіантів для управління використанням спектру, тому що при будь-якому рішенні завжди знайдеться хтось, кому буде гірше; отже, більш досяжний менш обмежує «по-потенційний критерій» Парето. Цей критерій встановлює, що перерозподіл ресурсів веде до зростання соціального добробуту в цілому і, отже, має проводиться, якщо ті, кому після перерозподілу стає краще, можуть, в принципі, повністю компенсувати втрати тих, кому стане гірше, і мати при цьому більший прибуток, ніж до перерозподілу.
Другий економічним завданням є визначення ціни ресурсу. Економісти визначають вартість ресурсу, будь то спектр радіочастот, нафта або лісоматеріали, як функцію від ренти (або доходу, який він приносить). Права або привілеї з видобутку нафти мають цінність для компаній, які можуть продати цю нафту споживачам або використовувати її як пальне для свого транспорту. Точно так же права або привілеї щодо використання РЧС мають цінність для користувачів, які можуть продавати послуги зв'язку або використовувати радіотехнології у виробництві інших товарів або послуг (наприклад, радіотаксі). Ренту, що стягується за ресурс, можна кількісно визначити ціною, за якою цей ресурс виставляється на відкритий ринок. Якщо користувач безкоштовно отримує дозвіл на спектр, що має якусь вартість, то він отримує ренту, визначену ціною цього спектру.
Цінність спектра відображається у двох властивих йому показниках ренти:
• ренті дефіциту і
• диференціальної ренті.
Рента дефіциту існує, оскільки попит на спектр, принаймні, в певних діапазонах і в певний час, перевищує пропозицію.
Диференціальна рента існує, оскільки кожному діапазону частот притаманні свої характеристики поширення радіохвиль, що робить його придатним для певних радіослужб. Доступ до ресурсу в найбільш придатному діапазоні частот може мінімізувати витрати на створення системи зв'язку та оптимізувати якість її роботи. Діапазони, придатні для безлічі різних радіослужб, що використовують недороге обладнання, мають більшу цінність, ніж діапазони, придатні тільки для одного типу служби, що використовує дороге устаткування.
Однак цінність будь-яких діапазонів може бути істотно знижена, якщо в конкретної географічної області вони використовуються спільно. Незважаючи на те, що в ряді випадків забезпечується сумісність РЕЗ та спектр при цьому використовується ефективно, передавачі, що працюють на одних частотах в одному географічному районі, можуть створювати взаємні перешкоди, що знижує цінність даної смуги частот на даній території в даний час .
Теоретично цілей оптимальності та прибутковості використання ресурсу можна досягти створенням вільного ринку радіочастотного спектру. На такому ринку мають бути чітко визначені права володіння на всі спектральні присвоєння, які могли б передаватися, об'єднуватись і розділятися, а також використовуватися для будь-яких цілей, придатних для власника, до тих пір, поки це використання не порушує права володіння інших користувачів спектра.
Однак такий стан справ нереалізованій. Сьогодні в ефірі працюють технічно різні радіослужби (радіомовлення, рухливі, наземні і супутникові), і необхідно забезпечити відсутність перешкод між ними. Тобто для створення такого «ідеального» ринку спектра потрібен був би виключно складний інженерний аналіз, в ході якого неминуючі суперечки між користувачами спектра. Є й інші причини для накладення певних обмежень на свободу ринку спектра. наприклад:
- Необхідність задовольняти важливі урядові, наукові та інші соціальні потреби;
- Може бути бажаним введення обмежень на об'єднання прав володіння на ділянки спектра окремих користувачів для запобігання монопольного домінування на ринку;
- Привласнення конкретних смуг частот певним користувачам в рамках країни або на основі багатосторонніх міжнародних угод дозволить скоротити номенклатуру виробленого обладнання;
- Міжнародне розподіл смуг частот для всесвітніх користувачів спектра, таких як рухомі засоби зв'язку, на кораблях і літаках, сприяє тому, що відпадає необхідність мати на борту безліч різних РЕЗ для виконання одних і тих же функцій зв'язку.
Проблеми розподілу РЧС між користувачами
В даний час при розподілі РЧС між користувачами діє правило, в відповідності з яким заявник, першим представив радіочастотну заявку, має право першості на отримання частот. Проте в ринкових умовах це правило втрачає свій сенс. Світова практика пропонує кілька способів розподілу спектра.
Неринкові підходи до присвоєння спектра.
При виборі кращого конкуренти, що претендують на ділянку спектра, формально порівнюються на основі заздалегідь відомих критеріїв (зазвичай це кількість абонентів, якість обслуговування і термін до початку представлення послуг). Спеціальна комісія обирає кращого за даними критеріями претендента і йому видає ліцензію. Однак ця процедура може бути дуже тривалою і трудомісткої, і все одно спектр може бути виділений не тому, хто буде використовувати його найбільш ефективно; крім того, ніякого прибутку регулятор не отримає до тих пір, поки не надійдуть платежі за ліцензію та / або за використання РЧС. Важливо й те, що в таких випадках рішення нерідко приймається на основі незначних відмінностей між претендентамі і це може призводити до оскарження рішення тими, хто ліцензію не отримав.
У лотереї ліцензіати вибираються випадково. Лотереї можуть дещо зменшити адміністративні витрати на створення комісії та проведення слухань, але можуть спричинити за собою витрати іншого типу, наприклад на обробку більшого числа документів. Крім того, лотереї розподіляють спектр з волі випадку, тобто не тому, хто оцінює його найбільш високо. Переможці лотереї в багатьох випадках передають (продають) свої права на використання спектра іншим учасникам. Лотереї, які не передбачають значних заявочних зборів або інших заходів, які гарантують намір претендента надавати послуги, ведуть до заохочення спекуляції.
Підхід до присвоєння на ринковій основі.
Аукціони. На аукціоні ліцензії дістаються тому, хто оцінює їх найбільш високо, причому орган управління використанням РЧС, проводячи аукціони, отримує прибуток. Однак, як і у випадку з необмеженим ринком спектра, аукціони можуть сприяти захвату спектра з боку потужних концернів. Маючи у своєму розпорядженні значні кошти, такі концерни з часом можуть опинитися монопольними господарями спектра в одному або декількох діапазонах частот, або в ряді регіонів країни. В результаті виявиться, що на ринку представлений тільки один постачальник послуг. Ринок перестає бути конкурентним, ринкові механізми перестають діяти, і в результаті застосування «ринкового» підходу отримуємо монополію, яка, як відомо, гарантує тільки максимум прибутку монополіста, а зовсім не економічну ефективність використання ресурсу. Для того щоб цьому перешкодити, повинні бути встановлені обмеження на долю спектра, яку може придбати окрему юридичну особу.
Крім того, в результаті продажу спектра з аукціону з ринку можуть зникнути соціально необхідні, але малопривабливі для провайдера послуги.
Хоча аукціони є механізмом присвоєння частот, найбільш підходящим для забезпечення початкового економічно ефективного розподілу спектральних ресурсів, вони не гарантують продовження використання спектра економічно ефективним чином у майбутньому. Як і у випадках з іншими ресурсами, економісти рекомендують дозволяти користувачам передавати свої права на використання спектра і забезпечувати користувачам високий ступінь гнучкості у виборі споживчих послуг шляхом використання свого спектра.
Передані права власності. Найменш обмежує форма переданих прав власності забезпечує необмежену технічну гнучкість використання частот за умови відсутності перешкод за межами присвоєної смуги частот. Цей спосіб, застосований до всіх смугах частот, дав би необмежений ринок спектра. Однак система повністю вільного ринку спектра не була реалізована ще в жодній країні.
Найбільш обмежує форма переданих прав власності забезпечує їх передачу тільки в межах даного розподілу і тільки в рамках чітко визначених технічних параметрів. Перевагою цієї системи є гарантія того, що користувач буде найкращим чином використовувати присвоєний йому ділянку спектра, мінімізуючи перешкоди. Однак, обмежуючи, таким чином технічну гнучкість, можна також значно знизити економічну ефективність.
Ми не в змозі достовірно передбачити хід розвитку техніки, тому і вводити обмеження на технічні характеристики треба надзвичайно обережно.
Крім того, якщо права власності просто передбачені у відповідних ліцензіях, будь-який дохід від конкретного присвоєння спектра надходить власнику ліцензії, а не органу управління використанням спектру.
Помірний підхід по відношенню до прав власності, використаний в деякі смугах частот Новою Зеландією, США та Австралією, припускає можливість передачі прав в межах даного розподілу. Причому розподіл це може бути визначено в широкому сенсі, наприклад для радіомовлення або рухомого радіозв'язку. Цей підхід може призвести до підвищення економічної ефективності:
• по-перше, тому, що ліцензіат може регулювати своє використання спектра відповідно до вартістю і рівнем попиту (наприклад, оператор рухомого радіозв'язку може використовувати інші методи модуляції), і,
• по-друге, тому, що ліцензіати можуть вільно передавати всі або частину своїх прав на використання частот організаціям, які оцінюють ці права найбільш високо.
Отже, система продажу прав на використання спектра стимулює ліцензіатів використовувати спектр технічно ефективно.
Однак недолік цього підходу полягає в тому, що можуть зростати перешкоди між ліцензіатами, оскільки початкові технічні характеристики не визначені.
Переваги та недоліки різних форм оплати за використання РЧС.
Перевага аукціонів полягає в тому, що ліцензії видаються тим, хто оцінює їх найбільш високо, і що вони миттєво приносять державі прибуток. Іншими очікуваними вигодами аукціонів можуть бути ясність, прозорість, об'єктивність і швидкість розподілу ліцензій. Аукціони можуть зменшити можливості для протекціонізму і корупції в конкуренції за спектр, стимулювати інвестиції та сприяти технологічному розвитку.
Однак для забезпечення конкуренції може виявитися необхідним прийняття додаткових заходів. Наприклад, в певних ситуаціях деякі або всі претенденти можуть бути домінуючими постачальниками послуг, які намагаються посилити свою монополію або олігополію (обмежене число конкурентів). Умови, що обмежують можливість участі в аукціоні, або ліміти на ділянки спектра, які може виграти учасник, здатні полегшити вирішення цієї проблеми, але це може обмежити число учасників.
Нарешті, аукціони іноді неефективні або непрактичні для певних служб або ситуацій.
Один з таких випадків - відсутність конкуренції. Прикладом може бути фіксована служба - мережа радіорелейних ліній (РРЛ) з безліччю окремих ліній і конкретним територіальним розміщенням.
Інші приклади - виділення частот для систем, що надають соціально необхідні послуги, або для систем, призначених для наукових досліджень або для потреб оборони країни. У претендентів на РЧС для таких систем можуть бути труднощі з фінансуванням своєї участі в аукціонах. Якщо в країні всі користувачі РЧС повинні брати участь в аукціонах на рівних умовах, то у суспільстві може виникнути нестача необхідних послуг, що надаються такими системами. В ідеальному випадку участь таких претендентів в аукціонах також повинно відповідним чином фінансуватися, але ніяких перспектив, що в найближчому будущем це відбудеться в якій-небудь країні, немає.
Ліцензійні платежі фактично не є засобом розподілу ресурсу, а являють собою ще один спосіб фінансування управління використанням спектру. Подібно аукціонам, ліцензійна плата відображає цінність спектра і, якщо вона установлена на досить високому рівні, може змушувати користувачів радіозв'язку вибирати між використанням спектра та іншими можливостями, наприклад застосуванням провідних технологій.
Більшість країн не стягують плату за використання спектра з урядових установ, а багато хто також не беруть плату з інших служб, що представляють громадські інтерес, наприклад з некомерційних організацій. Однак в Австралії, Канаді та Великобританії плата береться і з урядових установ.
Ліцензійні платежі можуть бути ефективно впроваджені із застосуванням таких принципів:
- Рішення і зміни, що стосуються збору платежів, повинні прийматися відкрито по¬сле консультацій з користувачами і промисловістю;
- Розмір платежу повинен максимально враховувати цінність спектра;
- Механізм оплати повинен бути легким для розуміння і реалізації;
- Платежі не повинні бути перепоною для впровадження новітніх технологій радіозв'язку або для конкуренції;
- Платежі мають сприяти досягненню цілей і вирішення завдань ефективного управління використанням спектру.
Основні типи платежів базуються на адміністративних витратах, пов'язаних з процесом обробки заявки на отримання ліцензії, і на доходах, одержуваних власниками ліцензій від використання спектра.
У порівнянні з безкоштовною видачею ліцензійні платежі підвищують економічну ефективність використання РЧС за умови, що вони встановлені не вище тієї суми, яка була б отримана при продажу спектра на аукціоні. Якщо ж розмір платежу вище того, який готові платити всі потенційні користувачі, то частина спектра залишиться незатребуваною, отже, спектр буде недовикористаних і приносити менше доходів для суспільства.
З іншого боку, якщо платежі встановлені нижче тієї суми, яка могла б бути отримана від аукціону, доходи регулятора будуть нижчими, ніж від проведення аукціону. Збитки від встановлення занадто низькою плати за спектр полягають в тому, що спектр потенційно може використовуватися неекономно і його перевантаження може зростати.
Наведемо простий приклад. Припустимо, що є оператор, який використовує дві ділянки спектра і платить за кожен ціну менше ринкової, скажімо $ 100, тобто $ 200 за обидві ділянки. Припустимо також, що при придбанні апаратури з більш ефективним використанням спектра за $ 150 та ж послуга може забезпечуватися з використанням тільки однієї ділянки спектра. Дбайливий постачальник послуги побачить, що друга альтернатива має більш високу ціну - $ 250 ($ 150 за нове обладнання і $ 100 за одну ділянку спектра), і, отже, не вибере її. Якщо, проте, реальна ринкова ціна спектра становить, скажімо, $ 175 за ділянку, тоді оператор вибере придбання нової апаратури і залишить собі один ділянку спектра, вартість послуги для нього в цілому становить $ 325 проти $ 350 за дві ділянки спектра і використання старого обладнання. Тепер, коли ця ділянка звільнений, інший учасник може використовувати його, тобто населення отримує дві послуги на тій же ділянці спектру, який зазвичай використовувався тільки однієї службою.
Крім того, якщо розмір платежу нижче ринкової ціни спектра, то служби можуть використовувати спектр неекономно. Ряд послуг, наприклад передача ТВ, можуть надаватися як дротовими, так і бездротовими засобами, в той час як для рухомого зв'язку проводу неприйнятні. Коли всі ресурси (радіочастотний спектр, волоконно-оптичні кабелі, мідні дроти і т.д.) оцінені на ринковому рівні, постачальники послуг будуть вбирати таку комбінацію цих ресурсів, яка була б економічно ефективною. Однак, якщо спектр оцінений нижче ринкової ціни, то телемовці, у яких є вибір - використовувати кабельну або бездротову інфраструктуру, будуть схильні використовувати спектр, а не інші доступні альтернативи. Чим більше частину спектру, використовувана телебаченням, тим менше його залишиться для інших служб, що означає зменшення загального числа послуг, що надаються населенню.
Методи визначення ціни спектра
Формули визначення ціни спектра повинні бути пристосовані до конкретних умовам. Для того щоб формула працювала правильно, вона повинна розроблятися для певного завдання в зрозумілих умовах застосування. Очевидно, що ціна спектра буде міняться і залежати від щільності населення на даній території, існуючої там інфраструктури зв'язку, можливого попиту на послуги, ступеня необхідної прикордонної координації, а також існуючого попиту на дану ділянку спектра. Цілком очевидно, що універсальної формули створити неможливо, а застосовність будь формули буде обмежена конкретною радіослужбою і навіть певною кількістю полос радіочастот. Мало того, з часом і з розвитком технологій будь-яка формула обов’язково потребують зміни.
Розрахунок ціни на основі витрат на управління використанням РЧС.
Ціна спектра може визначатися комплексом необхідних дій, річними фінансовими потребами або іншими завданнями управління використанням спектру. Платежі за спектр можуть стягуватися в момент видачі або продовження дозволу. Можуть також стягуватися щорічні платежі, що направляються на підтримку системи радіоконтролю, баз даних частотних присвоєнь, представлення інтересів країни в МСЕ і т.д.
Перевага цього підходу полягає в тому, що він гарантує виплату власниками ліцензій деякої номінальної суми за використання спектра. При цьому відсіваються ті ліцензіати, прибуток яких від використання спектра недостатня навіть для оплати цієї номінальної суми.
Однак головним його недоліком є відсутність зв'язку між размером платежу та ступенем використання спектра.
Метод тіньових цін. В економіці існує два способи визначення тіньової ціни.
• Тіньова ціна визначається як конкурентоспроможна ціна на ресурс, яка була б встановлена в тому випадку, якби вона визначалася ринком, де є безліч покупців і відсутня монопольна сила, здатна успішно грати на підвищення ціни ресурсу (наприклад, шляхом його вилучення з ринку або шляхом прийняття рішень про заборону його використання).
• Тіньова ціна визначається як цінність даного ресурсу для даної фірми. Тобто тіньова ціна визначається як максимум, який фірма готова заплатити за додаткову одиницю ресурсу, або як ступінь залежності доходів фірми від зміни кількості ресурсу.
Метод тіньових цін розробляється на основі економічних і технічних досліджень, в результаті яких оцінюється готовність операторів платити за право використання спектра з урахуванням потенційних доходів. Базовою концепцією є обчислення ціни за право використовувати спектр в умовах вільного ринку без створення окремих ринків для спектра.
Є кілька методів розрахунку ціни РЧС, заснованих на тіньовий ціною. Один з них призначений для комерційного радіомовлення і заснований на порівнянні середніх доходів радіомовників, одержуваних в областях бізнесу, для яких порівнянні обсяги належать, наприклад, кінопрокат, продаж друкованої продукції, транспорт, енергетика, торгівля, страхування. Розрахунки показують, що річний прибуток в радіомовленні досягає 22,4%, а середні прибутку у всіх перерахованих областей бізнесу становлять близько 19,2%. Отже, різниця між доходами визначає відсоток прибутку, яку можна характеризувати як економічний захід ціни спектра, яку радіомовець повинен платити державі за право використання спектра
Лекція 5. Організаційно - технічні методи оптимального використання РЧС.
Методи доступу до середовища передачі даних (телекомунікаційних мереж)
Питання лекції:
1. Ущільнення з просторовим дозволом
2. Ущільнення з частотним поділом каналів
3. Ущільнення з тимчасовим поділом.
4. Ущільнення з кодовим поділом
Введення
Процес використання частотного спектра пройшов різні стадії від простого вибору вільного радіоканалу або узгодженого розподілу радіоканалів до непростої системи управління використанням РЧР.
Організаційно - технічні методи оптимального використання РЧС увазі впровадження перспективних телекомунікаційних технологій.
Одна з основних проблем в процесі побудови телекомунікаційних мереж - це визначення методу доступу безлічі абонентів (термінальних пристроїв) до загального комунікаційного ресурсу (у разі супутникових систем зв'язку - до транспондерів). Для забезпечення потреб користувачів РЧР в послугах зв'язку в умовах різкого зростання їх кількості та обмеженого ресурсу середовища передачі в бездротових системах зв'язку застосовуються все більш ефективні методи доступу користувачів до середовища передачі даних (до телекомунікаційних мереж). Зокрема в переважній більшості сучасних радіотехнології і систем зв'язку використовуються методи множинного доступу до телекомунікаційних мереж, які базуються на застосуванні ущільнення (мультиплексування) частотних каналів, дозволяє декільком користувачам спільно використовувати певне середовище, не створюючи один одному неприпустимих радіозавад. Для бездротових телекомунікацій таке ущільнення може проводитися за чотирма вимірами:
• в просторі,
• з часом,
• за частотою і
• за кодом.
Відповідно до цього методи доступу до телекомунікаційних мереж діляться на ті, які використовують ущільнення з:
• просторовим дозволом;
• частотним поділом;
• тимчасовим поділом;
• кодовим поділом.