- •Тема: Україна на початку хх століття.
- •Тема: Українська революція 1917-1920 рр.
- •Тема: Початок революції.
- •Тема: Проголошення унр. Війна Радянської Росії з унр.
- •Тема: Проголошення незалежності унр. Перша спроба радянізації України.
- •Тема: Гетьманат п. Скоропадського. Директорія унр.
- •Тема: Західноукраїнська Народна Республіка
- •Тема: Україна у 1919-1920рр.
- •Зміст Варшавської угоди:
- •Тема: Україна наприкінці 1920- на початку 1921 рр. Запровадження і здійснення непу
- •Суть непу:
- •Тема: Входження України до складу срср
- •Тема: Громадсько-політичне життя 1920-30рр.
- •Тема: Сталінська індустріалізація України.
- •Тема: Колективізація України.
- •3. Наслідки колективізації:
- •Тема: Західноукраїнські землі у 1921-1939рр.
- •Тема: Радянсько-німецькі договори 1939 р. І Україна
- •2. Перетворення в Західній Україні.
- •Тема: Військові події 1941-42 рр. Окупація України.
- •Тема: Нацистський «новий порядок». Рух Опору та його течії.
- •Тема: Визволення України (1943-1944рр.).
- •3. Внесок українців у перемогу:
- •Тема: Україна в період повоєнної відбудови.
- •3. Особливості відбудови народного господарства:
- •Соціальна політика:
- •Причини:
- •Тема: Радянізація західних областей.
- •Індустріалізація мала свої особливості:
- •Тема: Україна в першій половині 50-х рр.
- •Тема: Україна в умовах десталінізації (1956-1964 рр.).
- •Тема: Соціально-економічний розвиток України
- •Тема: Соціально-економічна криза.
- •Тема: Життєвий рівень населення
- •Тема: Політико-ідеологічна криза системи.
- •Головні причини:
- •Тема: Перебудова в Україні (1985 - 1991 рр. ). План.
- •Тема: Стан економіки в другій половині 1980- х рр.
- •Тема: Проголошення незалежності України. Розпад срср.
- •Тема: Соціально – економічний розвиток України в другій полов. 1990-х рр. на поч. XXI ст.
- •Соціально – політичний розвиток України на початку XXI ст.
- •3. В Україні діють 132 партії різної політичної спрямованості:
- •Тема. Етносоціальні та культурні процеси в Україні наприкінці XX на поч. XXI ст.
- •4. Сучасна релігійна ситуація:
- •Тема 15. Україна в сучасному світі.
- •Наш край у другій половині хх на початку ххі ст. Тема: Прийняття Конституції України.
- •Тема: Вибори Президента України в 1999р.
Наш край у другій половині хх на початку ххі ст. Тема: Прийняття Конституції України.
План.
Конституційні традиції України.
Прийняття конституції 1996р.
Структура Конституції.
1. Україна має давні конституційні традиції. Предтечами конституційних актів біли такі правові документи як „Руська правда”, „Магдебурзьке право”, „Литовські статути”, Березневі статті 1954р.
5 квітня 1710р. козацькою радою була ухвалена Конституція Пилипа Орлика яка вважається першою у світі державною конституцією.
Під час Української революції 1917-20рр. конституційна практика була зв’язана з ЦР, УНР і ЗУНР.
І Універсал проголосив автономію України у складі Росії. ІІІ Універсал проголосив створити УНР, демократичні права і свободи. ІV Універсал проголосив незалежність України. 29 1918р. ЦР прийняла проект Конституції.
Конституційні документи Директорії і ЗУНР були ухвалені за кілька днів до падіння цих утворень, тому їх спіткала доля Конституції УНР.
За роки радянської влади в Україні було прийнято чотири Конституції (1919, 1929, 1937, 1978рр.). проте вони залишалися більше ідеологічними документами, ніж юридичними.
2. 17 жовтня 1990р. Верховна Рада прийняла рішення привести діючу Конституцію у відповідність до Декларації про державний суверенітет України. У червні 1991р . парламент створив Конституційну комісію. Ця комісія передала свій проект у Верховну Раду в лютому 1996р. і 28 червня 1996р. було прийнято нову Конституцію України.
У Конституції окреслено відносини держави і громадянина, їхні права і взаємні обов’язки. Прийняття цього документу внесло стабільність у політичне життя українського суспільства і зміцнила міжнародний авторитет молодої держави.
3. Конституція України складається з преамбули, 15 розділів і 161статті.
Розділ І. Загальні засади.
Розділ ІІ. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина.
Розділ ІІІ. Вибори. Референдум.
Розділ ІV. Верховна Рада України.
Розділ V. Президент України.
Розділ VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади.
Розділ VII. Прокуратура.
Розділ VIIІ. Правосуддя.
Розділ ІХ. Територіальний устрій України.
Розділ Х. Автономна Республіка Крим.
Розділ ХІ. Місцеве самоврядування.
Розділ ХІІ. Конституційний Суд України.
Розділ ХІІІ. Внесення змін до Конституції.
Розділ. ХІV. Прикінцеві положення.
Розділ. ХV. Перехідні положення.
Тема: Вибори Президента України в 1999р.
План.
Хід передвиборної компанії.
Підсумки виборів.
1. Відповідно до Конституції України Центральна виборча комісія призначила вибори Президента України на 31 жовтня 1999р. Передвиборна кампанія стартувала в липні 1999р. Свої кандидатури на посаду Президента України висунули 15 претендентів. Крім діючого президента, найбільш високо розцінювалися шанси лідера комуністів П. Симоненка, О. Мороза (СПУ), Є. Марчука, Н. Вітренко (ПСПУ) і Голови Верховної Ради України О. Ткаченка.
На жаль, передвиборна кампанія не завжди велося достойними методами. В хід пішли „брудні технології”, пошуки компромату. А 2 жовтня після передвиборних зборів у м. Кривий Ріг сталася справжня трагедія. Було зроблено замах на кандидата в президенти Н. Вітренко й при цьому постраждало близько 30 чоловік.
Правим партіям не вдалося виставити єдиного кандидата, хоча деякі з них підтримували Є. Марчука.
Не вдалося це зробити і лівим силам. Правда, 24 серпня чотири кандидати уклали в Каневі угоду, що дістала назву „Канівське четвірка”.
Ії підписали О. Мороз, О. Ткаченко, В. Олійник і Є. Марчук.
Лідер комуністів П. Симоненко не підписав канівську угоду, як і Н. Вітренко, що демонстративно відмежувалася від участі в цьому передвиборному блоці.
В „четвірці” почалися пошуки лідера, але вони були безрезультатними, оскільки особисті політичні амбіції Ії учасників були сильнішими за ідеї об’єднання. Ніхто не хотів поступатися хіба що В. Олейник, який і невисоко оцінював свої шанси на успіх. Незадовго до дня виборів В. Олейник і О. Ткаченко зняли свої кандидатури.
Навколо діючого президента об’єдналися центристі партії – НДП, СДПУ(о), ЛПУ, ХДПУ, ДПУ та інші.
2. День виборів – 31 жовтня 1999р. – пройшов організовано, без будь-яких порушень громадського порядку.
Уже ввечері наступного дня голова ЦВК М. Рябець, повідомив, що найбільшу кількість голосів отримали Л. Кучма і лідер комуністів П. Симоненко.
Л. Кучма – 36%
П. Симоненко – 22%
У другому турі голосування, 14 листопада 1999р. Л. Кучма отримав 15 млн. голосів, а П. Симоненко 10млн. голосів.
Таким чином, Президентом України на другий строк було обрано Л. Кучму.
