2.14.4. Супроводжуюча мотузка.

2.14.4.1. Для учасників, що рухаються на переправах та останнього учасника на крутопохилій переправі обов’язкова наявність супроводжуючої мотузки на весь час роботи на етапі.

2.14.4.2. Супроводжуюча мотузка повинна бути закріплена з того боку, звідки здійснюється супроводження. Учасник, який супроводжує, повинен тримати мотузку в руках (руці). Бухта супроводжуючої мотузки має знаходитися позаду його рук.

2.14.4.3. Кріплення супроводжуючої мотузки до учасника, якого супроводжують, в зблоковану систему в будь-якому місці блокування або окремим карабіном до карабіну, що ковзає по перилах і з’єднаний з системою учасника.

2.14.4.4. Супроводження здійснюється допоміжною мотузкою.

2.14.5. Транспортування вантажу, спорядження.

2.14.5.1. На навісних переправах вантаж транспортується окремо від учасників.

2.14.5.2. На скельних (гірських) етапах транспортування вантажу може здійснюватися на учасниках.

2.14.5.3. Перекидання вантажу, спорядження через зону етапу заборонено. На етапах, що мають перепад висот, повинна контролюватися мотузкою швидкість переміщення вантажу, спорядження (це не стосується до зняття мотузок, якими було обладнано етап).

2.14.5.4. Будь-яке спорядження, що не контролювалося і при падінні потрапило за обмежувальну лінію або у воду (на водних етапах), вважається втраченим.

2.14.6. Наведення переправ.

2.14.6.1. Натягування основної мотузки для переправи чи перил будь-яким способом. Забороняється використання для кріплення поліспасту при натягуванні переправ пристроїв з гострими зубцями («жумарів», «кролів», тощо) та одинарних схоплюючих вузлів.

2.14.6.2. До початку переправи учасників всі додаткові елементи системи натягування переправи, які несуть навантаження, повинні бути зняті. Елементами, що несуть навантаження, можуть бути тільки карабіни та основна мотузка.

2.14.6.3. Остаточне кріплення перил на момент початку руху учасників по перилах здійснюється вузлами, які підстраховано вузлом з групи провідників з карабіном.

2.14.6.4. Команда наводить одну мотузку при наявності суддівської страховки та дві(подвійну) мотузки при її відсутності.

2.14.7. Транспортування потерпілого.

2.14.7.1. Транспортування умовно потерпілого (далі потерпілого) може здійснюватися по пересіченій місцевості або по технічних етапах, на яких може бути дотримана безпека транспортування..

2.14.7.2. Виготовлення засобів для транспортування потерпілого може включатися в етап, бути окремим етапом або завданням.

2.14.7.3. Можливість надання допомоги потерпілим визначається умовами змагань залежно від умовної травми.

2.14.7.4. Транспортування потерпілого по пересіченій місцевості може здійснюватися на виготовлених командою ношах, в коконі, на мотузці, рюкзаку або іншими способами. Допускається підміна транспортуючого.

2.14.7.5. Транспортування вантажу та спорядження на ношах, потерпілому та учаснику, який несе потерпілого у випадку індивідуального транспортування, або супроводжуючому при транспортуванні на підйомі чи спуску, заборонено (крім передбаченого п. 2.13.7.6).

2.14.7.6. Під голову потерпілому, який транспортується на ношах, дозволяється покласти рюкзак без спорядження або мотузку.

2.14.7.7. Укладання та зняття потерпілого на ноші здійснюється залежно від умовної травми. При легкій травмі потерпілий може сам лягти на ноші чи встати з нош, при тяжкій – двоє учасників піднімають потерпілого, а третій підводить (виймає) під (з-під) нього ноші.

2.14.7.8. Ноші повинні переноситися по місцевості не менше ніж двома учасниками команди. Необхідність супроводжуючого учасника визначається Умовами змагань. Супроводжуючий учасник повинен знаходитися поруч з ношами (на відстані, яка дозволяє контролювати стан потерпілого).

2.14.7.9. Ноші повинні транспортуватися так, щоб на похилих ділянках маршруту голова потерпілого знаходилася вище по схилу. На горизонтальних ділянках положення потерпілого довільне.

2.14.7.10. Під час транспортування на ношах на будь-якому етапі потерпілий повинен бути прикріплений до них в трьох точках (грудина, стегна, ноги) мотузками, які зафіксовані до жердин для попередження перевертання потерпілого на зворотну сторону нош.

2.14.7.11. Для виготовлення нош використовуються:

– дві повздовжні (2,5 – 3м) жердини;

– три поперечні (0,6 – 1м) жердини;

– мотузка (діаметром не менше 6мм), штормівки (не менше двох) чи спеціальний чохол (полотнище), зшитий з міцних тканин, тощо.

Чохол (полотнище) повинен бути допущений ГСК або технічною комісією.

2.14.7.12. Крайні поперечні жердини прив'язуються до повздовжніх жердин зверху, а середня – знизу (на відстані 20-50см від поперечної жердини зі сторони голови).

При виготовленні нош повинно бути забезпечено не менше двох обертів навколо кожної жердини, якщо використовується основна мотузка і трьох обертів, якщо використовується допоміжна мотузка. Для зв’язування використовуються вузли відповідного призначення.

Ноші повинні бути обладнані діагоналями (мотузка діаметром не менше 6мм), які закріплюються до внутрішніх кутів каркасу нош.

2.14.7.13. Якщо ноші в'яжуться з мотузок, кріплення їх до повздовжніх жердин здійснюється за допомогою вузлів "стремено" або напівсхоплюючий, відстань між якими повинна бути до 20см.

2.14.7.14. Якщо ноші виготовляються зі штормівок, то повздовжні жердини повинні бути протягнуті через рукава, які вивернуті всередину. Всі ґудзики та блискавки повинні бути застібнуті. Застібки повинні знаходитися на нижній стороні нош.

2.14.7.15. М’які ноші (кокон) виготовляються з основної мотузки. Допускається будь-який спосіб виготовлення, описаний в методичній літературі. Кількість витків повинна відповідати зросту потерпілого. Відстань між витками до 20см. Потерпілий транспортується в спальному мішку та на килимку.

2.14.7.16. Кріплення кокону до жердини, транспортної мотузки, перил здійснюється не менше ніж в трьох точках за петлі кокону.

2.14.7.17. Для транспортування потерпілого з супроводжуючим по технічних етапах використовується бухта мотузки, рюкзак, спеціально пошита петля (яка повинна бути допущена ГСК чи технічною комісією). Потерпілий повинен сидіти в петлі за спиною супроводжуючого, якому ця петля одягнена на плечі. Пристрій для транспортування потерпілого повинен легко одягатися та зніматися при необхідності. Використовувати для перенесення страхувальну систему супроводжуючого або потерпілого забороняється.

2.14.7.18. Супроводжуючий учасник та потерпілий при транспортуванні по технічних етапах повинні бути з’єднані між собою не менше ніж двома короткими вусами.

2.14.7.19. Підйом або спуск потерпілого з супроводжуючим проводиться на подвійній транспортній мотузці через карабін (на спуску – з використанням гальмівного пристрою).

Транспортна мотузка підстраховується схоплюючим вузлом з подвійного репшнура або технічним пристроєм, допущеним ГСК. Внизу гілки подвійної транспортної мотузки повинні бути з’єднані вузлом, а кінці (довжина не більше 1м), що виходять з нього, закріплюються до супроводжуючого і потерпілого у зблоковані системи.

При кріпленні кінця транспортної мотузки до потерпілого або супроводжуючого не в грудину повинна бути забезпечена його фіксація схоплюючим вузлом (від перекидання). Верхній кінець транспортної мотузки повинен бути закріплений.

Потерпілий забезпечується командною страховкою, супроводжуючий забезпечується суддівською страховкою, або навпаки.

2.14.7.20. При транспортуванні потерпілого на ношах по перилах (переправі) використовують пристрій ”павук”, який складається з 4 вусів та з'єднувальної мотузки (1,5-2м). Вуси повинні бути закріплені до внутрішніх кутів каркасу нош. Два вуси повинні бути прикріплені до перил одним карабіном біля голови, два вуси одним карабіном біля ніг. Два карабіна, якими вуси прикріплені до перильної мотузки, мають бути скріплені між собою з’єднувальною мотузкою.

2.14.7.21. При транспортуванні потерпілого в ношах потерпілий повинен бути прикріплений до перильної мотузки коротким та до верхньої (суддівської) перильної страховки довгим вусом самостраховки.

2.14.7.22. При прикріпленні нош з потерпілим до перил навісних переправ спочатку приєднується карабін, яким з’єднані вуси (карабін) біля голови потерпілого, а потім карабін, яким з’єднані вуси (карабін) біля ніг потерпілого. Зняття нош з потерпілим з перил навісних переправ здійснюється в зворотному порядку.

2.14.7.23. До перил навісної переправи ноші підвішуються (знімаються) тільки після встановлення потерпілого на самостраховку.

2.14.7.24. Потерпілий переправляється так, щоб на похилих перилах голова була вище ніг, на горизонтальних перилах положення потерпілого довільне.

2.14.7.25. Потерпілий, який транспортується по навісній переправі, забезпечується супроводжуючою мотузкою з обох берегів.

На крутопохилій переправі страховка потерпілого здійснюється так само, як всіх учасників, та він додатково забезпечується супроводжуючою мотузкою з цільового берегу.

2.14.7.26. При транспортуванні потерпілого по навісних переправах в ношах супроводжуючі та страхуючі мотузки закріплюються окремими карабінами до карабінів підвіски нош (кокона) на перила.

2.14.7.27. При транспортуванні потерпілого на ношах на етапах спуск, підйом вуси ”павука” з’єднуються одним карабіном. Коротка з'єднувальна мотузка не застосовується. Потерпілий, приєднується до з’єднання вусів ”павука” своєю короткою самостраховкою. Супроводжуючий та потерпілий повинні бути з’єднані між собою вусом самостраховки.

2.14.7.28. Підйом, спуск здійснюється відповідно вимог п. 2.13.7.19, однак один кінець транспортної мотузки кріпиться не до потерпілого, а до з’єднання вусів ”павука”, інший кінець – до супроводжуючого. Ноші повинні розміщуватися перед супроводжуючим між ним та схилом на рівні поясу – грудей супроводжуючого.

2.14.8. Проходження дистанції

2.14.8.1. Дистанція (частина дистанції) вважається пройденою при проходженні командою (учасником на особистих дистанціях) повного маршруту (взяття в заданій послідовності всіх контрольних пунктів дистанції або проходження всіма маркірованими коридорами руху по дистанції) і подолання не менше ніж п’ятдесяти відсотків від загальної кількості етапів ( спеціальних завдань) .

2.14.8.2. Старт команд може бути роздільним, груповим, загальним. Інтервал старту між командами (учасниками) повинен бути таким, щоб вони не створювали перешкод іншим командам (учасникам) при подоланні дистанції. Старт може бути примусовим або по готовності команди, дистанції, що визначається Умовами.

У випадку, коли одна команда може наздогнати іншу, дистанція повинна мати відповідну кількість рівноцінних варіантів подолання етапів. В випадку, якщо одна команда наздогнала іншу і створюються перешкоди в подоланні дистанції, то одній з цих команд надається відсічка (зупиняється час роботи на дистанції) і будь-які дії всіх учасників цієї команди припиняються до закінчення відсічки часу, крім випадків пов’язаних з безпекою.

2.14.8.3. Починати роботу команді дозволяється при наявності на етапі не менше двох учасників команди. В разі не прибуття на етап до закінчення роботи на етапі всіх членів команди – команда знімається з етапу, а подальший рух по дистанції членів команди здійснюється тільки після прибуття всіх учасників команди на етап.

2.14.8.4. Для регулювання часу проведення змагань допускається введення суддівського обмеження часу, яке може застосовуватися у вигляді контрольного, заданого, оптимального часу на дистанції або частини дистанції.

Суддівські обмеження часу визначаються і повідомляються в Умовах. Якщо Умовами воно не визначено , то суддівське обмеження часу повинно бути повідомлено команді до старту першої команди.

Після закінчення контрольного часу дії команди (учасника) по проходженню припиняються, а результат не зараховується – команда (учасник) знімаються з етапу (дистанції).

По збіганню заданого часу дії команди припиняються, суддями фіксуються положення та місце перебування учасників, спорядження, потерпілого, вантажу. Діям команди надається суддівська оцінка і призначається штраф. По закінченні заданого часу команда звільняє дистанцію, частину дистанції, етап і продовжує долати наступну частину дистанції .

При перевищенні оптимального часу на команду (учасника) накладається штраф із розрахунку 1 бал за кожні 30 секунд (повні чи неповні) перевищення оптимального часу. Час перевищення визначається як різниця між фактично витраченим на подолання етапу часом і встановленим оптимальним часом.

2.14.8.5. Початком роботи на будь-якому етапі вважається вихід будь-якого учасника за лінію старту (якщо вона є), контрольну лінію, або контакт учасника з суддівським обладнанням етапу або інша дія, обумовлена Умовами. Завершенням проходження (фінішем) етапу, спеціального завдання, спеціального прийому вважається момент виходу за лінію фінішу останнього учасника команди та спорядження, або якщо закінчився контрольний (заданий) час, або по команді капітана у разі проходження етапу всіма учасниками.

Спорядження, залишене на етапі після закінчення контрольного часу або залишення етапу по команді капітана, повертається команді після її фінішу на цьому етапі.

2.14.8.6. Кількість учасників на фініші дистанції, на проміжних етапах повинна бути така ж, як і на старті, за винятком випадку, коли учасник зійшов з дистанції і залишений командою на етапі з суддями з відповідною суддівською відміткою в командній картці та протоколі, кількість учасників на фініші та останньому технічному етапі повинна бути однакова. Про неповний склад команди на етапі капітан зобов’язаний сповістити суддів етапу до початку роботи на етапі. Якщо учасник , який не зійшов з дистанції не являється на етап для проходження (з відповідною фіксацією в протоколі етапу), то команда знімається з етапу.

2.14.8.7. Команда (учасники) мають діяти на дистанціях самостійно, автономно, без отримання сторонньої допомоги, втручання в дії команди тренерів, представників, членів делегації (в тому числі у вигляді дублювання команд, підказок, настанов та інше), якщо інше не обумовлено Положенням або Умовами.