- •Тема 1. Поняття про журналістську творчість
- •Тема 2. Професійні обов’язки журналіста
- •1.Винтерхофф-Шпурк Петер . Медиапсихология. Основные принципы. – Харьков, 2007.
- •2.Здоровега в.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. І допов. – Львів: паіс, 2004. – 268 с.
- •4.Шаповал ю.Г. Феномен журналістики.- Рівне:рвп «Роса», 2005.- 248 с.
- •Тема 3. Організаційна робота журналіста
- •2.Здоровега в.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. І допов. – Львів: паіс, 2004. – 268 с.
- •4..Шаповал ю.Г. Феномен журналістики.- Рівне:рвп «Роса», 2005.- 248 с.
- •1.Винтерхофф-Шпурк Петер . Медиапсихология. Основные принципы. – Харьков, 2007.
- •2.Здоровега в.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. І допов. – Львів: паіс, 2004. – 268 с.
- •4. Шаповал ю.Г. Феномен журналістики.- Рівне:рвп «Роса», 2005.- 248 с.
- •Тема 4. Журналістський твір як тип тексту
- •Тема 5. Композиційні особливості журналістського твору
- •1.Винтерхофф-Шпурк Петер . Медиапсихология. Основные принципы. – Харьков, 2007.
- •2.Здоровега в.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. І допов. – Львів: паіс, 2004. – 268 с.
- •4..Шаповал ю.Г. Феномен журналістики.- Рівне:рвп «Роса», 2005.- 248 с.
- •Тема 6. Редакторський аналіз журналістського твору
- •1.Винтерхофф-Шпурк Петер . Медиапсихология. Основные принципы. – Харьков, 2007.
- •2.Здоровега в.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. І допов. – Львів: паіс, 2004. – 268 с
- •5.Шаповал ю.Г. Феномен журналістики.- Рівне:рвп «Роса», 2005.- 248 с.
- •Тема 7. Спосіб журналістської діяльності
- •1.Винтерхофф-Шпурк Петер . Медиапсихология. Основные принципы. – Харьков, 2007.
- •2.Здоровега в.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. І допов. – Львів: паіс, 2004. – 268 с.
- •4.Шаповал ю.Г. Феномен журналістики.- Рівне:рвп «Роса», 2005.- 248 с.
- •Тема 8. Технічні засоби в процесі журналістської творчості
- •1.Винтерхофф-Шпурк Петер . Медиапсихология. Основные принципы. – Харьков, 2007.
- •3. Здоровега в.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. І допов. – Львів: паіс, 2004. – 268 с
- •8. Шаповал ю.Г. Феномен журналістики.- Рівне:рвп «Роса», 2005.- 248 с.
Тема 8. Технічні засоби в процесі журналістської творчості
1.Навички роботи з технікою – важлива умова оптимізації творчого процесу. Використання техніки на стадії пізнавальної діяльності журналіста.
2.Традиційна журналістська оргтехніка, вживана для фіксації відомостей і зберігання інформації.
3.Можливості, які відкривають перед журналістами нові технічні засоби: електронні блокноти, цифрові диктофони, цифрові камери тощо. Використання техніки на стадії створення тексту.
4.Поєднання традиційних і нових технічних засобів, вживаних в процесі рішення задач, пов'язаних з переробкою інформації.
Література:
1.Винтерхофф-Шпурк Петер . Медиапсихология. Основные принципы. – Харьков, 2007.
2.Жалдак М. І. Інформатика : навч. посібник / М. Жалдак, Ю. Рамський. - К. : Вища школа, 1991. - 319 с.
3. Здоровега в.Й. Теорія і методика журналістської творчості: Підручник. – 2-ге вид., перероб. І допов. – Львів: паіс, 2004. – 268 с
4. Інформатика і комп'ютерна техніка : навч. посібник / [за ред. М. Рогози]. - К. : Видавничий центр "Академія", 2006. - 368 с.
5. Іванов В. Г. Основи інформатики і обчислювальної техніки : навч. посібник / В. Іванов, В. Карасюк, М. Гвозденко. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 328 с.
6. Іванов В. Г. Основи інформатики і обчислювальної техніки : навч. посібник / В. Іванов, В. Карасюк, М. Гвозденко. - К. : Юрінком Інтер, 2004. - 328 с.
7. Следзінський І. Основи інформатики : посібник для студентів / І. Следзінський, Я. Василенко. - Тернопіль : Богдан, 2003. - 160 с.
8. Шаповал ю.Г. Феномен журналістики.- Рівне:рвп «Роса», 2005.- 248 с.
Технологія при перекладі із грецького означає мистецтво, майстерність, уміння. У загальному розумінні технологія - це сукупність методів, засобів і реалізації людьми конкретного складного процесу шляхом поділу його на систему послідовних взаємопов'язаних процедур і операцій, які використовуються більш або менш однозначно і мають на меті досягнення високої ефективності певного виду діяльності.
Для забезпечення інформаційного обміну між людьми на всіх етапах розвитку суспільства використовувались інформаційні технології.
Інформаційні технології - сукупності методів, засобів і прийомів, що використовуються для забезпечення ефективної діяльності людей в різноманітних виробничих і невиробничих сферах.
Інформаційні технології на базі персональних комп'ютерів (обчислювачів), комп'ютерних мереж (систем розподіленого оброблення даних, що складається з комп'ютерів, з'єднаних між собою зв'язками (каналами) передачі даних) і засобів зв'язку утворюють інформаційно-комунікаційні технології.
Засобами інформаційно-комунікаційних технології є програмно-апаратні засоби (пристрої і електронні схеми - апаратні; програми, складені для роботи з комп'ютером - програмні) й пристрої, що функціонують на базі комп'ютерної техніки, а також сучасні засоби і системи обміну, які забезпечують операції щодо пошуку, збирання, накопичення, зберігання, опрацювання, подання, передавання різного роду даних. До них належать комп'ютери, комп'ютерні мережі, пристрої введення-виведення; засоби і пристрої маніпулювання аудіовізуальнми даними (на базі технології мультимедіа і систем "віртуальна реальність"); сучасні засоби зв'язку; системи штучного інтелекту; системи машинної графіки; програмні комплекси.
Інформаційні технології реалізуються в персональному комп'ютері за допомогою апаратного, програмного й математичного забезпечення.
Персональний комп'ютер (в перекладі обчислювач) - це електронний пристрій, призначений для автоматичної обробки даних, що поступають на його входи через спеціальні пристрої введення та для автоматичного виведення результатів обробки, що отримуються на виходах, через спеціальні пристрої виведення даних
В основу роботи комп'ютерів покладено програмний принцип, який полягає в тому, що комп'ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою. Цей принцип забезпечує універсальність використання комп'ютера: у певний момент за допомогою певного програмного забезпечення розв'язується задача відповідно до вибраної програми. Після її завершення у пам'ять завантажується інша програма, яка сприяє розв'язку наступної задачі і т. д.
Програмою називається послідовність команд, за якою комп'ютер обробляє дані.
Комп'ютерна програма - запис певної системи правил (алгоритму) розв'язання задачі у вигляді послідовності команд або операторів однією з мов програмування (системою позначень для опису алгоритмів)
Для розв'язання задачі на комп'ютері потрібно, щоб програма була налагодженою, не потребувала доробок і мала відповідну документацію. Щодо роботи на комп'ютері часто використовують термін "програмний засіб".
Програмний засіб - програма або сукупність програм на носії даних із програмною документацією, розроблених відповідно до стандартів та інших нормативних документів і придатних для використання за своїм призначенням.
Програмне забезпечення - це набір програм, складених для певного комп'ютера.
Програмне забезпечення персонального комп'ютера поділяють на системне і спеціальне (прикладне) забезпечення.
До системного забезпечення відносять інструментальні засоби (системи програмування) і операційні системи.
Інструментальні засоби (системи програмування) служать для розроблення програм. Команди, що виконує мікропроцесор, надходять у машинному коді. Кожна команда при цьому має вигляд послідовності нулів й одиниць. Писати програми машинною мовою незручно, а їх надійність низька. Тому програми розробляються мовою програмування (інструментальною мовою), після чого за допомогою спеціальної програми (транслятора) перекладається текст програми машинним кодом (транслюється).
Однією з найважливіших складових системного програмного забезпечення операційна система.
Операційна система - це набір управляючих програм, які забезпечують роботу обчислювальної системи (здійснюють управління роботою апаратної і програмної складових, координують взаємодію, дають змогу користувачеві здійснювати загальне управління системою).
Операційна система виконує такі основні функції:
- ввід/вивід даних, запуск/зупинка програм, виділення та вивільнення додаткової пам'яті;
- доступ до периферійних пристроїв (пристроїв введення/виведення);
- завантаження програм у оперативну пам'ять (первинну пам'ять призначену для зберігання даних програм під час виконання) та їх виконання;
- керування оперативною пам'яттю;
- керування доступом до даних електрозалежних носіїв, організованим у файловій системі (системі апаратних і програмних засобів для зберігання, використання і опрацювання файлів - іменованого впорядкованого набору даних на пристрої зберігання);
- забезпечення користувацького інтерфейсу (сукупність засобів для обробки та відображення даних, максимально пристосованих для зручності користувача) тощо.
До складу операційної системи входять ядро операційної системи (базова компонента операційної системи, що реалізує інтерфейс між прикладними процесами та обладнанням комп'ютера), яке забезпечує розподіл та управління ресурсами обчислювальної системи, базовий набір прикладного програмного забезпечення та програм обслуговування.
Ядро ОС доповнюється набором сервісних програм. За їх допомогою:
- виконують початкову розмітку магнітних дисків;
- встановлюють параметри зовнішніх пристроїв;
- проводять тестування та оптимізацію роботи з ними;
- архівацію файлів;
- боротьбу з вірусами;
- стикування комп'ютерів у мережі та ін.
Сучасні операційні системи (ОС) типово мають графічний інтерфейс користувача, який дозволяє окрім клавіатури використовувати вказівні пристрої введення - мишу чи тачпад (сенсорну панель). Розрізняють Юнікс-подібні ОС (Лінукс, БСД-системи тощо), родину Microsoft Windows (Windows, Windows NT, Windows XP, Windows 7 і т. д.), родина Apple OS Х (Mac OS Х), хмарні операційні системи (здійснюють легкий перехід від одного комп'ютера до іншого: Jolicloud).
У навчальних закладах поширою є операційна система Microsoft Windows XP (кодова назва при розробці - Whistler; внутрішня версія - Windows NT 5.1) - одна із операційних системи родини Windows, розроблеблених корпорацією Microsoft. Назва XP (experience) означає досвід, враження, походить від від прикметника професійний, тому увійшла до практики використання, як професійна версія. Windows XP аналізує продуктивність системи з певними візуальними ефектами і залежно від цього активує їх чи ні, враховуючи можливе падіння або зростання продуктивності. Користувачі також можуть змінювати дані параметри, використовуючи діалогові вікна настройки, при цьому можна або гнучко вибрати активність тих або інших візуальних ефектів, або віддати це на управління системі або ж вибрати максимальну продуктивність або кращий вид графічного інтерфейсу.
Операційна система і сервісні програми потрібні для роботи кожного комп'ютера. Їх, як правило, одразу встановлюють на комп'ютери, незалежно від сфери застосування.
Спеціальне (прикладне) програмне забезпечення призначене для розв'язання задачі чи класу задач або для надання користувачеві певних послуг. Завдяки прикладниму забезпеченню можуть розв'язувати свої професійні задачі користувачі комп'ютерів, які не вміють програмувати. Прикладне забезпечення (інколи вживають прикладна система) поділяють на три групи (пакети): методоорієнтовані, проблемоорієнтовані, та загального призначення.
Методоорієнтовані пакети служать для реалізації певних методів виконання завдань, наприклад, оброблення статистичних даних, розв'язання оптимізаційних задач.
Проблемоорієнтовані пакети призначені для автоматизації конкретних видів діяльності, наприклад, бухгалтерського обліку, менеджменту, навчання тощо.
Пакети загального призначення використовують для оброблення даних в різних сферах діяльності. До таких пакетів належать текстові процесори (Word), програми опрацювання електронних таблиць (Excel), пакети ділової графіки, інформаційно-пошукові системи, системи управління даними тощо.
Використання суто комп'ютерних технологій дозволяє лише відтворювати тим чи іншим способом дані, відомості і не дає можливості ефективно та безпосередньо взаємодіяти з інформаційним об'єктом, що створюється або демонструється. Це вирішують за допомогою сучасних інформаційних технологій.
Сучасна інформаційна технологія - це сукупність засобів, методів і прийомів збирання, зберігання, опрацювання, подання та передавання повідомлень, що розширює знання людей та розвиває їхні можливості щодо управління технічними та соціальними процесами.
Досить поширеним на даний час в освітянському середовищі представником таких технологій є програмно-технологічний навчальний комплекс на основі SMART Board, який відомий під назвою "інтерактивна дошка". До складу комплексу входять: чутливий до дотику екран SMART Board, власне програмне забезпечення, персональний комп'ютер, мультимедійний проектор і комунікаційне обладнання. Цей комплекс дозволяє створювати інформаційно-комунікаційне середовище й використовувати як традиційні, так й інноваційні педагогічні технології навчання. Для роботи з екраном не потрібно спеціальних навичок чи знань - достатньо бути звичайним користувачем персонального комп'ютера.
Текстові процесори та видавничі системи. Для роботи з комп'ютером необхідно встановити на нього програмне забезпечення, розроблене у вигляді програм для певного виду роботи (для редагування текстових матеріалів, роботи з базами даних) або у вигляді інтегрованих систем.
Інтегрована система - програмний комплекс, який забезпечує декілька видів діяльності (написання рефератів, курсових проектів, оформлення звітів, виконання обчислень, створення таблиць, графіків та діаграм, пересилання робіт через комп'ютерну мережу).
Прикладом такої системи є Microsoft Office для Windows, Star Office для Linux. Основними компонентами інтегрованої системи є: текстовий процесор, програма опрацювання табличних даних, система керування базами даних, засоби телекомунікацій.
Текстовий процесор - програма, призначена для комп'ютерної підготовки повноцінних документів, від особистих листів до офіційних паперів.
Текстові процесори були одними з перших, що сприяли підвищенню продуктивності роботи в офісі, і разом з розвитком комп'ютерів пройшли значний шлях еволюції зі збагачення функціональністю і зручністю роботи.
Функції текстових процесорів зазвичай включають компоновку, редагування і форматування тексту (даних, поданих в електронній формі), широкі можливості роботи зі змістом і сторінками, розширений набір доступних символів, перевірку орфографії, впровадження в документ гіперпосилань, графіки, формул, таблиць й об'єктів тощо.
Редагування - процес внесення змін у текст.
Форматування - встановлення параметрів відображення тексту в документі
Для обробки тексту користувачами використовуються окрім текстових процесорів настільні видавничі системи, для автоматизації введення даних, відомостей використовуються системи сканування й розпізнавання символів, а також системи мовного введення тексту. Їхні основні функції - введення й подання текстових матеріалів, їх зберігання, перегляд і друкування. Якщо за допомогою текстових процесорів можна створити прості рекламні листівки, то видавничі системи дозволять готувати різноманітної складності рекламні проекти, оформлювати книги, журнали, виводити на фотонабірні автомати складні документи. Видавнича система PageMaker зручна для роботи з невеликим обсягом матеріалів з ілюстраціями, графіками (до 1000 сторінок). Для підготовки багатотомних видань використовують Ventura Publisher, Corel Ventura.
Видавничі системи дозволяють користувачам:
- виконувати всі дії, характерні текстовим процесорам;
- регулювати густину символів у рядку (в поліграфії це називається трекінгом);
- плавно регулювати густину рядків на сторінці (зміна відстані між рядками - інтерліньяж);
- враховувати ширину символів у попарних комбінаціях (підтягування символів - кернінг);
- регулювати ширину і висоту символів;
- створювати колонтитули (текстові написи, що можуть містити відомості про автора, назву документа, повідомлення про мету, дату створення тощо), примітки, зміст;
- переформатовувати абзаци за допомогою стилів (сукупності параметрів форматування, що позначається унікальним іменем) та автоматизовувати процес форматування;
- друкувати сторінки не підряд, а у певній послідовності (створення буклетів)
Сучасним програмам-процесорам (процесорам) притаманні риси видавничих систем.
Текстовий процесор Word дає змогу користувачу реалізувати механізм гіпертекстових посилань, забезпечуючи доступ до потрібних матеріалів, розташованих в файлах, що зберігаються на запам'ятовуючих пристроях комп'ютера, Інтернеті або в локальній мережі. Такі посилання можуть вказувати на документи, що зберігаються у Web-вузлах, на файловому сервері або на дисках персонального комп'ютера.
Word дає змогу реалізувати більшість можливостей настільної видавничої системи DTP (Desktop Publishing), призначеної для редагування книг, журналів, газет, рекламних оголошень тощо. За допомогою зазначеного програмного забезпечення можна створювати управлінські документи та бланки, що за якістю не поступаються друкованим. Як додатки до Word можуть використовуватися сучасні програми для опрацювання табличних даних та системи управління базами даних (СУБД), наприклад, Microsoft Excel, Lotus, Quattro Pro,
Лінійки форматування. За допомогою "лінійки форматування" і "миші" можна швидко встановити відступи абзаців, розмір поля сторінки, розміри колонок на сторінках та в таблицях, а також точки табуляції тексту. Вмикання (вимикання) лінійок виконується через послугу Лінійка з меню Вигляд.
Смуги прокрутки. Ці смуги призначені для переміщення користувачем вмісту робочої ділянки вікна за допомогою миші по вертикалі та горизонталі. Натискання на ліву кнопку миші, при наведенні на кнопки зі стрілками-трикутниками вертикальної прокрутки, дозволяє перемістити документ на один рядок вгору або вниз. Перехід між сторінками забезпечується натисканням лівої кнопки миші на іншій парі кнопок зі спареними трикутниками. Натискання лівої кнопки миші на смузі прокрутки вище або нижче індикатора-бігунка переміщає документ на висоту екрана, відповідно, назад або вперед. Порядок використання горизонтальної смуги прокрутки є таким самим.
Вправи і завдання
1. "Жива мова". Студентам пропонується записати без допомоги технічних засобів 15-ти хвилинний «шматочок живої" мови (у автобусі, на вулиці, в їдальні..), бажано без журналістської правки, зі збереженням особливостей авторської лексики, без пропусків в тексті.
Мета вправи - опанувати техніку запису в непередбаченій ситуації.
2. "Час". Студенти самостійно контролюють своє почуття часу, перевіряючи себе через певні проміжки часу і записуючи результати. Погрішність +,- 5 хвилин вважається нормою.
3. "Фраза-картинка". У журналістських матеріалах важливо не лише розповідати про щось, але і показувати. У деяких жанрах, наприклад, репортажі, журналіст просто зобов'язаний створити "ефект присутності". Можна написати "Він розсердився", і тоді читачеві нічого не залишається, як повірити цьому повідомленню-розповіді. А можна написати інакше: "Він грюкнув кулаком по столу і відкинув ногою стілець". Читач відразу уявить собі цю сцену і зробить висновок, що людина розсердилася.
Завдання: "показати" фрази: ВІН ГОЛОДНИЙ, ДІВЧИНКА БОЇТЬСЯ, МАШИНА ПОТРАПИЛА В АВАРІЮ, ЙОМУ СТАЛО СТРАШНО.
4. "Репліки". Спробуйте написати якомога більше реплік, які людина вимовляє, коли вона перебуває в стані афекту: РОЗДРАТОВАНИЙ, ЗДИВОВАНИЙ, ГНІВАЄТЬСЯ, не РОЗУМІЄ, НЕ ВІРИТЬ, ЗАХОПЛЮЄТЬСЯ, ЗЛИТЬСЯ.
5. "Жести і міміка". Опишіть погляди, якими обмінюються бабуся і онук, що гуляють в парку; школярка і школярі, що сміються під час перерви; продавець і покупець, який невдоволений тим, як його обслужили.
6. "Смачні слова.". Що означає "хороший запах"? Спробуйте пояснити, що це таке. Якщо вибрати точні епітети, то у читача виникнуть цілком відчутні асоціації. Наприклад, жасминовий, конвалієвий, хвойний, смолянистий, солодко-нудотний, часниковий, яблуневий.
Спробуйте підібрати епітети до слів ПІСНЯ, ХОДА, ШОСЕ, ЛОША, МІТИНГ, ОРАТОР, АВТОМОБІЛЬ.
7. "Асоціації". Напишіть осмислену фразу, в якій будуть три задані слова. Наприклад: УКАЗКА-МИША-АДМІРАЛ, ШИЯ-ГИРЯ-АУКЦІОН, ФЕРЗЬ-БАЯН-КОНСЕНСУС, СЕСІЯ-ЗИГЗАГ-ТЕЛЕФОН.
Мета - навчити робити "містки"- звязки в майбутніх журналістських матеріалах, коли одна пропозиція чіпляється за інше, один абзац логічно переходить в інший.
8. "Перша фраза". Історики стверджують, що Демосфен залишив 56 вступів до ненаписаних розмов. Пробуйте написати 56 перших фраз до ще не написаних матеріалів. Головна вимога - фраза повинна привернути увагу, зацікавити читача, викликати бажання читати далі.
Мета - визначити роль перших фраз в журналістському тексті.
9. "Казка". Студенти вибирають яку-небудь казку і трансформують інформацію, що міститься в ній, в журналістську, оформляючи казку як замітку, хроніку, інтерв'ю, репортаж, кореспонденцію і ін.
Мета вправи - уточнення сенсу поняття "Журналістська інформація".
10. "Три газети". Студенти діляться на три довільні групи, які представляють три видання: демократичне, украй лівих (чи комуністичних) поглядів і т.з. "жовте". Пропонується один факт, який кожна група інтерпретує і подає відповідно до інформаційної політики (а також - лексикою) свого видання.
Мета вправи - визначення меж впливу на журналіста інформаційної політики видання.
11. "Стоп-кадр". До будь-якої ілюстрації з журналу, газети, просто фотографії зробити декілька підписів. З одного - трьох слів або словосполучення (як заголовок). З однієї пропозиції - не більше 18 слів, включаючи сполучники . З декількох пропозицій загальним обсягом 40-50 слів. З декількох абзаців загальним об'ємом до 300 слів.
12. "Одне.". Студентом вибираються декількох знайомих, схожих в чомусь (ім'я, прізвище, дата народження і тому подібне) і описується який-небудь результат або курйоз цієї схожості. Мета вправи - пошук соціального сенсу в окремому випадку.
13. "Головна вулиця". Вибирається соціально значущий факт (ряд фактів), пов'язаний з головною вулицею міста (села) і подається послідовно в жанрі хроніки, замітки, інформації, інтерв'ю, репортажу і звіту.
Мета вправи - уточнення методики роботи в різних жанрах.
14. "Лист в редакцію". Студенти пробують себе в якості рядового читача, що звернувся з якимсь проханням або питанням в редакцію центрального видання.
Мета вправи - подолання психологічного бар'єру, пов'язаного зі зміною ролей.
15. "Прикмети часу". На телебаченні, удома, на вулиці можна чути такі фрази: "Тяжке становище освіти", "Підростаюче покоління сьогодні швидко дорослішає", "В країні панує свавілля міліції" і т. п. Це усе прикмети часу. До будь-якого подібного твердження напишіть десять прикладів. Наприклад, десять прикладів РОЗКРІПАЧЕННЯ СВІДОМОСТІ, десять прикладів ДЕПОЛІТИЗУВАННЯ ЮНАЦТВА, десять прикмет СВАВІЛЛЯ міліції..
Мета - уміння формулювати суспільно значущі проблеми.
16. "Два погляди". Сформулювати два погляди на ПРОПИСКУ. Два погляди на СТРАТУ. Два погляди на НОСІННЯ ЗБРОЇ. Два погляди на ПЛАТНУ ОСВІТУ. Два погляди на ВІЛЬНИЙ СЕКС. Два погляди на ПРОФЕСІЙНУ АРМІЮ.
Вправа сприяє формуванню навичок аналізу суспільно-значущих проблем.
17. "Про запас". Студенти методом інтерв'ю збирають дані про споживчі властивості якого-небудь товару або послуги, потім у формі інформації викладають результати.
Мета вправи - оволодіння навичками збору інформації і визначення меж рекламного / нерекламного матеріалу.
Питання для обговорення
1.Якими характеристиками визначається індивідуальний стиль журналіста?
2.Журналістська майстерність та індивідуальний автор¬ський стиль: спільне і відмінне.
3.Мовний портрет автора як лакмус пізнаваності.
4.Заголовок і остання фраза в авторській публікації.
5.Баланс емоційних та раціональних засобів аргумента¬ції в журналістському матеріалі.
6.Емотивність та прецедентність - характеристики ав-торського тексту.
7.Психолінгвістичне трактування тексту.
8.Індивідуальність автора та авторське "я" в публікації: ототожнення чи постання протилежностей.
9.Графічне оформлення тексту як вияв підтексту друко¬ваного матеріалу.
10.Композиційна гнучкість матеріалу як формотворчий потенціал автора.
