- •Тема 1. Суть, види та принципи менеджменту.
- •Суть, зміст менеджменту та управління.
- •3. Менеджмент як система, її елементи.
- •Тема2. Організація як об’єкт управління.
- •4. Життєвий цикл організації.
- •Тема 3. Менеджер в організації.
- •4. Основні принципи керівництва:
- •5. Модель сучасного менеджера.
- •6. Критерії ефективної діяльності менеджерів.
- •Тема4. Історія розвитку менеджменту.
- •1. Передумови виникнення менеджменту.
- •2.Підхід на основі виділення шкіл менеджменту.
- •Сучасні підходи в менеджменті.
- •Нова парадигма управління.
- •Розвиток сучасної управлінської думки в Україні.
- •Тема5. Функції менеджменту.
- •2. Зміст основних функцій менеджменту.
- •3. Види спеціальних функцій.
- •Колоквіум 1
- •Що таке менеджмент?
- •Види менеджменту.
- •Принципи менеджменту.
- •Механізми впливу на людей (3 основні інструменти, які використовує менеджмент).
- •Назвіть групи ролей за Мінцбергом.
- •Хто входить до міжособових ролей?
- •Хто входить до інформаційних ролей?
- •Хто входить до заключних ролей?
- •Як класифікують управлінських працівників за посадою?
- •Завдання планування.
- •Принципи планування.
Нова парадигма управління.
Основні вихідні положення нової концепції:
ставка робиться на людину, що реалізує себе сама;
організація розглядається як живий організм, що складається з людей, які об’єднані спільними цінностями, як «клан»;
організації має бути притаманне постійне оновлення, що живиться внутрішнім прагненням і спрямоване на пристосування до зовнішніх умов, головною з яких є споживач;
організація повинна мати такі характеристики:
а) невеликі підрозділи, укомплектовані меншою кількістю, але кваліфікованіших людей;
б) невелике число рівнів управління;
в) структура, заснована на групах (командах) фахівців;
г) характер і якість продукції, графіків роботи мають бути орієнтовані на споживача.
«Нова парадигма», що становить управлінську філософію, заснована на поєднанні системного і ситуаційного підходів до менеджменту. Ділова організація розглядається при цьому передусім як «відкрита» система, головні передумови успіху діяльності організації знаходяться не всередині, а поза нею, тобто успіх пов’язується з тим, наскільки вдало організація пристосовується до свого зовнішнього оточення.
Розвиток сучасної управлінської думки в Україні.
Розвиток управлінської науки в Україні охоплює 7 періодів, кожен з яких характеризується певними особливостями.
Жовтень 1917р. – березень 1921р. Основне завдання – розроблення форм і методів державного централізованого управління виробництвом, обґрунтування принципів централізму, організаційних методів управління, адміністрування та державного регулювання.
Квітень 1921р. – 1928р. Особливість періоду полягала у вдосконаленні адміністративного управління виробництвом, спробах застосування госпрозрахунку як основи економічних методів управління, формальному вивченні можливостей участі працівників в управлінні.
1929 – 1945 рр. Пов'язаний з організацією індустріальної бази суспільного виробництва, удосконаленням структур управління, методів добору і підготовки кадрів, планування та організації виробництва.
1946 – 1965 рр. Характеризується пошуком нових форм функціонування і взаємодії державних органів управління, спробою переходу до територіальної і територіально-галузевої системи управління, що призвело до поглиблення адміністрування.
1965 – 1975 рр. У цей час було здійснено спробу проведення господарської реформи шляхом посилення ролі економічних методів управління. Однак вони виявилися безуспішними, підтвердивши неефективність реформ у межах адміністративно-командної системи.
1975 – 1988 рр. Характеризується усвідомленням неможливості реформування адміністративно-командної системи, що склалася в економіці СРСР. Підтверджено необхідність радикальної зміни економічних відносин, корінних економічних реформ.
1985р. – сьогодення. Особливістю є проведення економічних реформ, трансформація економічної системи. В цьому періоді виділяють 5 етапів:
робота підприємств за першою моделлю господарського розрахунку, побудованою на нормативному розподілі прибутку;
застосування другої моделі господарського розрахунку, побудованої на нормативному розподілі доходу; розвиток орендних відносин;
впровадження прогресивних форм організації праці, посилення кооперативного руху, розширення економічної свободи;
впровадження територіального госпрозрахунку на всіх рівнях управління;
початок та розвиток ринкових реформ.
У розвиток управлінської науки істотний внесок зробили такі українські вчені, як Остап Терлецький, Михайло Драгоманов, Микола Зібер, Михайло Туган-Барановський, Іван Вернадський та інші.
Сучасна модель менеджменту в Україні формується на засадах дослідження еволюції управлінської науки, узагальнення досвіду розвинутих країн світу, глибинних традицій управлінської діяльності в українських організаціях. Розвиток українського менеджменту відбувається в руслі трансформаційних процесів в економіці України на сучасному етапі.
