- •Механізми запрограмованої клітинної загибелі. Апоптоз
- •На даному рисунку зображено приклад некрозу тканини
- •Загальні компенсаторні механізми при пошкодженні клітини.
- •Компенсація порушень енергетичного забезпечення клітин.
- •Захист мембран і ферментів клітин.
- •Зменшення ступеня або усунення дисбалансу іонів і рідини в клітинах.
- •Усунення порушень в генетичній програмі клітин.
- •Компенсація розладів механізмів регуляції внутрішньоклітинних процесів.
- •Зниження функціональної активності клітин.
- •Міжклітинні (системні) механізми адаптації клітин при їх пошкодженні.
- •Дія іонізуючих променів на організм
- •Порушення функцій організму під впливом іонізуючого опромінення і основні симптомокомплекси.
- •Гостра променева хвороба
- •Форми гострої променевої хвороби
Захист мембран і ферментів клітин.
Одним із значущих механізмів ушкодження мембранного апарату і ензимів клітини є інтенсифікація вільно-радикальних і перекисних реакцій. Інтенсивність цих реакцій обмежується головним чином ферментами антиоксидантного захисту - супероксиддисмутазою (інактивуючою радикали кисню), каталазою і глютатіонпероксидазою, які знешкоджують відповідно перекиси водню і ліпідів.
Іншим механізмом захисту мембран і ензимів від ушкоджуючої дії, зокрема ферментів лізосом, може бути активація буферних систем клітини. Це зумовлює зменшення ступеня внутрішньоклітинного ацидозу і, як наслідок, надлишкової гідролітичною активності лізосомальних ензимів.
Важливу роль у захисті мембран і ферментів клітин від пошкодження відіграють ферменти мікросом (насамперед ендоплазматичної сітки), що забезпечують фізико-хімічну трансформацію патогенних агентів шляхом їх окислення, відновлення, диметилювання і т. д. Альтерація клітин може супроводжуватися дерепресією генів і, як наслідок, активацією процесів синтезу та репарації компонентів мембран (білків, ліпідів, вуглеводів) взамін пошкоджених або втрачених.
Зменшення ступеня або усунення дисбалансу іонів і рідини в клітинах.
При пошкодженні клітин усунення дисбалансу іонів і рідини може бути досягнуто шляхом активації механізмів енергетичного забезпечення іонних «насосів», а також захисту мембран і ферментів, які беруть участь у транспорті іонів. Певну роль у зниженні ступеня іонного дизбалансу відіграє зміна інтенсивності характеру метаболізму, а також дія внутрішньоклітинних буферних систем. Так, посилення гліколізу, що сполучається з розпадом глікогену, супроводжується вивільненням з його молекул іонів калію, вміст якого в пошкоджених клітинах знижений у зв'язку з підвищенням проникності їх мембран. Активація внутрішньоклітинних буферних систем (карбонатної, фосфатної, білкової) може сприяти відновленню оптимального співвідношення в гіалоплазмі трансмембранного розподілу іонів калію, натрію, кальцію та ін, зокрема шляхом зменшення вмісту в клітині іонів водню. Зниження ступеня дисбалансу іонів у свою чергу може супроводжуватися нормалізацією вмісту і циркуляції внутрішньоклітинної рідини, об'єму клітин і їх органел, а також електрофізіологічних параметрів.
Усунення порушень в генетичній програмі клітин.
Зміни структури ДНК, що ведуть до пошкодження клітин, можуть бути виявлені і усунені за участю ферментів репаративного синтезу ДНК. Ці ферменти забезпечують виявлення і видалення зміненої ділянки ДНК (вони отримали назву ендонуклеаз або рестриктаз), синтез нормального фрагмента нуклеїнової кислоти замість видаленого (за допомогою ДНК-полімераз) і вбудовування знову синтезованого фрагмента на місце видаленого (за участю лігази). Крім цих складних ферментних систем репарації ДНК у клітині є ензими, що усувають «дрібномасштабні» біохімічні зміни в геномі. До їх числа відносяться демителази, що видаляють метилові групи; лігази, що усувають розриви в ланцюгах ДНК, що виникають під дією іонізуючого вилікування або вільних радикалів, і ін
