Спроба втіленн в життя теорії фізіократів:

Будучи міністром фінансів А.Тюрго від імені короля визначив і опублікував такі едикти:

1. про перетворення натуральних дорожних повинностей в грошові збори, які збираються із земельних власників;

2. про повну ліквідацію місцевих зборів з хлібної торгівлі;

3. про ліквідацію інших зборів з крамарів;

4. про ліквідацію ремісничих цехів і привілеїв, які надаються майстрам;

5. про ліквідацію мита на сало, яке ввозиться у Францію;

6. про ліквідацію зборів з м’ясної торгівлі.

Ці едикти були лише першими заходами із наміченої А.Тюрго прогорами, спрямованої на заміну феодального суспільного ладу буржуазним. Але перебуваючі при владі феодали домоглися його відставки.

6. Економічний розвиток східних та західних українських земель в період розпаду феодального господарства.

В період з ХVІ по першу половину ХVІІІ ст. український народ вступив без своєї держави, не маючи можливості розвивати власне господарство і вільно розпоряджатися своїми природними багатствами. Українська Козацька держава, створена в ході визвольної війни середини ХVІІ століття, поступово втратила свою незалежність. Таким чином, господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої і Московської держави, до яких вони належали.

Основні риси господарської системи України до Визвольної війни (до 1648 р.):

1. утвердження панщинно-кріпосницької системи. (ХVІ – п. п. ХVІІІ ст.);

2. зростання великого феодального землеволодіння (на землях під владою Польщі, особливо після 1590 р., коли було видано сеймову постанову, що дозволяла займати "пустелі", які лежали за Білою Церквою).

3. поширення магнатських латифундій з (входило сотні сіл, міст, містечок, тисячами господарств селян та міщан);

4. існування „держави” – умовного неспадкового феодального землеволодіння середньої і дрібної шляхти (знаходилася на службі у магнатів і отримували землю);

5. виникнення фільварків (можна вважати одним із наслідків ВГВ).

Фільварок - це товарне багатогалузеве господарство, засноване на примусовій праці кріпаків.

(фільварки утверджено в результаті аграрної реформи короля польського та великого князя Литовського Сигізмунда ІІ Августа - запровадження так званої "Устави на волоки", прийнятої 1 квітня 1557 р. Реформою передбачалося створення фільваркових господарств та забезпечення їх робочими руками дворових та волосних селян (два дні на тиждень), осаджування на землю челяді, яка під назвою городників повинна була відбувати одноденну панщину. Крім того, передбачалося розділити землю на волоки (19,5 дес.), за якими закріплювалися певні податки.)

6. Переважання землеробстві – трипілля;

7. Еволюція процесу закріпачення селян (протягом ХVІ ст. в 1505 та 1520 рр. польські сейми видали ряд законів, що суворо забороняли селянам без дозволу феодала покидати свій наділ, і, нарешті, третій Литовський статут 1588 р. остаточно закріпачив селян. Селянам заборонялося самостійно виступати в суді і свідчити як проти, так і за своїх панів. Шляхтич отримав право не лише продати або купити селянина, а й засудити його на смерть. Під ярмом панської Польщі українського селянина було позбавлено всіх прав);

8. виникнення Запорізької Січі - центру українського козацтва, (в результаті втеч селян від утисків феодалів) – Січ стає осередком боротьби за визволення України від феодального і національного гноблення.

9. Запровадження у козацькій державі т.зв., козацького землеволодіння з вільною працею на власній землі;

10. Поступове втягнення селянських господарств в ринок (під впливом зростання товарно-грошових відносин), – один з результатів – процес соціального розшарування селянства;

11. Зростання прошарку заможного селянства, (займалося торгівельним землеробством, промислами, використовувало найману працю);

12. стримування розвитку капіталістичних відносин пануванням феодальних;

13. поглиблення процесу суспільного поділу праці (результат розвитку продуктивних сил)

14. розвиток ремесла та торгівлі, урбаністичні процеси. (в Україні в цей час налічувалося 970 міст і містечок, які часто відрізнялися від сіл лише тим, що мали торги та ярмарки, а їх населення за статутами не відробляло панщини, а тільки платило натурою чинш і данину).

15. наявність жорсткої регламентації цехового ремесла, що посилювалось національними обмеженнями. (в зв’язку з цим в українських містах існувала велика кількість позацехових майстрів - так званих партачів (в першій половині ХVІІ ст. у Львові вони складали до 40%));

16. Особливості мануфактурного виробництва:

Основними видами мануфактур, що існували в українських землях, були кріпосна та капіталістична мануфактура.

До кріпосної мануфактури відносилися:

– вотчинна мануфактура (підприємство, засноване на примусовій праці, що виникає з XVII ст. у великих маєтках-вотчинах Російської імперії; в основному займається переробкою сировини, що виробляється в маєтку); в Україні до вотчинної мануфактури відносять суконну, та цукрову мануфактури;

– посесійна мануфактура (виникає у XVIIІ ст., в період правління Петра І; передбачає умовне володіння, використовує примусову працю приписних робітників); найбільше поширення набула в галузях важкої індустрії.

До капіталістичної мануфактури відносилися:

– купецька мануфактура (виникає в Росії в XVII ст., базується на вільнонайманій праці, як правило, належить представникам ІІІ стану – купцям);

– селянська мануфактура (підприємство, засноване заможним селянством); виростає, як правило, з селянських кустарних промислів, використовує вільнонайману працю.

17. відбувається розширення внутрішнього ринку. (Збільшення кількості торгів та ярмарок. Проте умови для торгівлі були дуже важкими. Економічна політика польського уряду захищала передусім інтереси шляхти і завдавала великої шкоди розвиткові української вітчизняної промисловості, затримувала загальний економічний розвиток).

Розвиток господарства України після визвольної війни:

Наслідком Визвольної війни 1648-1676 рр. (розпочату під проводом Б. Хмельницького) стало визволення Наддніпрянщини з-під польської влади, відродження української державності у вигляді козацько-гетьманської держави.

1. утвердження державної, козацької, селянської форм землеволодіння;

2. ліквідація великого й середнього землеволодіння польських феодалів, фільварково-панщинної системи господарювання

3. скасування кріпосного права.

4. перетворення козацьких та селянських господарств у товарні;

5. розвиток промислового виробництва, та процес утворення загальноукраїнського ринку як складового елементу європейського та світового ринків.

Господарство Запорізької січі Населення до 70-х років ХVІІІ ст. становило, 200 тис. осіб. 1. Запорізькі козаки жили в зимівниках-хуторах або в слободах. 2. Існування заможної верхівки, козаків середнього достатку і голоти (сіроми). 3. Близько половини козаків жили в основному із заробітків, були незаможними. (таке глибоке розшарування пояснюється тим, що на Запоріжжі не було кріпацтва і розвиток капіталістичних відносин йшов швидше). 4. Господарства запорізької старшини, багатих рядових козаків були засновані на найманій праці і зорієнтовані на виготовлення продукції для ринку. (Заробітна плата постійного робітника становила 3-7 крб. на рік і "хазяйські" харчі та одяг).

Але, козацька держава не зуміла зберегти територіальної цілісності українських земель. Її функціонування в рамках феодальної Московської держави зумовили знищення і скасування української державності.

У Гетьманщині створилися приватні і рангові землеволодіння козацької старшини. Після поразки під Полтавою в 1709 р. і руйнування Січі в 1775 р. з'явилися маєтки російських, німецьких, сербських, грузинських і інших іноземних феодалів.

Панщинно-кріпостницька система була відроджена і на західних, правобережних українських землях. До кінця ХVІІІ ст. селяни і козаки були закріпачені.

Господарський розвиток України після втрати державності:

Загалом на Лівобережній Україні з’являються паростки торгівельно-підприємницького укладу у вигляді торгівельного капіталу, підприємництва, поширення найманої праці тощо.

1. Нарощування торговельного капіталу (за рахунок торгівельних операцій, лихварства та орендарства).

2. вплив купецтва на поглиблення товарності виробництва промислової та сільськогосподарської продукції, активізацію зв'язків між регіональними ринками та формування єдиного всеукраїнського ринку;

3. розвиток підприємництва (особливо у галузях селітроваріння, залізоробній склодувній);

4. зростання ролі козацьких старшин в господарстві (домінування старшинського землеволодіння та зростання особистої залежності селян-виробників) – Найбільшими землевласниками були самі гетьмани - І.Мазепа володів 19654 дворами, І.Скоропадський - 19822, Д.Апостол - 9997 дворами підданих.;

5. набуття старшинською підприємницькою діяльністю феодальних рис (притаманних мануфактурному виробництву в Росії).

Розвиток господарства України під впливом політики Петра І:

1. посилення колонізації та ліквідація залишків автономного устрою;

2. перетворення економічного середовища України у ринок збуту та сировинний придаток Росії.

3. проведення політики "насадження мануфактур" в Росії, та одночасне запровадження обмежуючих факторів їх розвитку в Україні;

4. створення сприятливих умов мануфактурно-підприємницької діяльності для росіян і іноземців (напр.,суконні та парусно-полотняні мануфактури О.Мєншикова, Строганова та ін.);

5. використання української сировинної бази для розбудови російської промисловості;

6. запровадження кріпосної мануфактури з великою кількістю "приписних" робітників (як державна, так і приватна) – власниками якої найчастіше стають російські підприємці.

7. стримування розвитку української торгівлі (високі мита та заборони: указ 1714 р. забороняв вивозити ряд товарів, таких як прядиво, шкіри, сало, віск, щетину та ін. через будь-які порти, крім російських - Ригу, Петербург, Архангельськ; в 1719 р. заборонено вивозити українське збіжжя.)

8.заборона завезення до України ряд іноземних товарів, таких як панчохи, полотно, сукно, голки (підготовка ринку збуту для російської продукції);

9. остаточне входження економіки України до складу всеросійського ринку (в період гетьманування останнього гетьмана К.Розумовського, внаслідок скасування митних кордонів між Україною і Росією (1754 р).

Період правління Катерини ІІ (1762-1796 рр.):

1. ліквідація більшості соціальних здобутків Визвольної війни. (перетворення в кріпаків більшості населення українських земель.

2. скасування гетьманства (в січні 1764р.) і створення Малоросійської колегії.

3. знищення Запорізької Січі. (в серпні 1775 р.);

4. запровадження станів та отримання українським старшинством прав російського дворянства. (24 квітня 1785 р.);

5. знищення козацтва як стану (козаки, правда, зберегли особисту свободу та право володіння землею, але повинні були платити податки і відбувати повинності).