- •Ііі рік навчання Європейська опера XIX століття
- •Джоаккіно Россіні (1792-1868)
- •Творчість
- •Опера «Севільський цирульник» (1816)
- •Джузепе Верді (1813 -1901)
- •Опера „Травіата”
- •Опера «Ріголетто»
- •Жорж Бізе
- •Опера «Кармен» (1874)
- •Імпресіонізм у мистецтві
- •Моріс Равель (1875-1937)
- •Равель «Болеро» Твір для симфонічного оркестру, до мажор 1928р.
- •«Павана на вшанування покійної інфанти» (1899р.)
- •Клод Ашіль Дебюссі (1862-1918)
- •Розвиток російського романсу кінця XVIII - початку XIX століть
- •Михайло Іванович Глінка (1804-1857)
- •Романси та пісні Глінки
- •Опера «Іван Сусанін»
- •Оркестрові твори Глінки
- •Олександр Сергійович Даргомижський
- •Романси і пісні о.С. Даргомижського.
- •Характеристика російської музичної культури другої половини XIX ст.
- •Олександр Порфирієвич Бородін
- •Симфонія № 2 («Богатирська») (1869- 1876 роки)
- •Опера «Князь Ігор»
- •Микола Андрійович Римський-Корсаков
- •«Шехеразада»
- •Опера «Снігуронька»
Опера „Травіата”
Опера в трьох діях на лібрето Франческо Марії Піаве за п’єсою О. Дюма-сина „Дама з камеліями". Прем'єра опери відбулась у Венеції, у 1853 році. Основні дійові особи: Віолетта, Альфред Жермон, Жорж Жермон ( його батько).
Дія опери відбувається в Парижі та його передмісті у 1846 році.
Основна ідея опери - суворе звинувачення фальшивій моралі, яка призвела до трагічної розв'язки життя ніжної і прекрасної своїм почуттям і пориванням жінки.
„Травіата" - одна з перших у світовій оперній літературі лірико-психологічних опер - драма сильних та чистих почуттів. Сучасний сюжет, простота історії дозволили створити справжній реалістичний твір, який підкорює своєю людяністю.
Важливе місце в опері посідають танцювальні ритми - зовсім новий елемент тогочасної опери. Найбільш важливу роль в музиці опери відіграють інтонації та ритми вальсу — іноді веселого і граційного, іноді драматичного і скорботного.
На фоні вальсу відбувається любовний дует Віолетти і Альфреда з І дії. Чарівна вальсова мелодія — перша арія Віолетти, танцювальні ритми звучать і у фіналі опери.
Опера „Травіата" відрізняється від попередніх опер Верді своєю камерністю. В ній нема сценічних ефектів, це опера - „портрет", де вся увага зосереджена на розкритті багатого внутрішнього світу головної героїні - Віолетти. Музична характеристика Віолетти дана у розвитку: життєрадісна, безтурботна спочатку, потім ніжна, любляча та у фіналі - вмирає самотня.
Вступ до опери розкриває трагічну тему опери. Мелодична основа вступу - дві теми - ніжний привабливий образ Віолетти і лірична, тривожна тема любові Альфреда і Віолетти.
Блискучою, пишною музикою першої дії композитор змальовує Віолетту та її оточення.
В першому акті опери два розділи: перший змальовує безтурботний світ, в якому живе Віолетта, другий -її лірична характеристика.
Радісний хор гостей вводить в атмосферу гомінливого свята. Піднесений настрій зберігається в яскравій застольній пісні Альфреда „Высоко поднимем мы кубок веселья". Вона написана в характері вальса; легка, витончена - завдяки чому набула великої популярності.
Арія Віолетти — розгорнута лірична характеристика героїні. Вона складається з 4 - х розділів, які передають душевні вагання героїні: задумливість, схвильованість, сумніви, відчайдушність.
Другий акт. Освідчення Альфреда пробудило в ній мрії про щастя; вона покинула блискучий Париж заради коханого.
Злам у долі героїні наступає з появою батька Альфреда - Жоржа Жермона, який вимагає від неї розриву з сином.
Сцена Віолетти і Жермона — центральна в опері; в ній розкрита вся буря почуттів та переживань героїні: тривога, протест, бажання відстояти своє щастя, відчай та покірна рішучість.
Третій акт. Трагічна розв"язка. Центральний епізод акта — арія Віолетти „Простите навеки" — має скорботний характер, сповнена смутку розставання з життям".
Дует Віолетти та Альфреда „ Край мы покинем" передає схвильовані, тремтливі почуття закоханих. Дует створює контраст до всієї дії.
Опера „ Травіата" - одна з найпопулярніших опер у світі завдяки проникливим мелодіям та яскравому розкриттю щирих почуттів героїв.
