Моріс Равель (1875-1937)

Видатний французський композитор кінця XIX- першої третини XX ст., музичний реформатор, піаніст, диригент.

Дитинство, роки навчання Народився 7 березня 1875 в Сибурні поблизу Сен-Жан-де-Люз, на кордоні з Іспанією. Мати композитора, Марі Делюар - баскійського походження; батько, Жозеф Равель - швейцарський інженер і бізнес-магнат, його окремі винаходи, зокрема вдосконалення двигунів внутрішнього згоряння були важливими для свого часу.

В 1882 заняття фортепіано у А.Гізу і в 1887 гармонією в Ш.Рене. Два роки в підготовчому класі Паризької консерваторії, до якої поступає у 1889 році у підготовчий клас фортепіано до Антиома, а через два роки у клас Шарля Беріо. Теоретичні дисципліни проходив у Пессара й Дюбуа, композицією займався в 1898 у Г. Форе. До цього періоду відноситься перший широко відомий твір композитора - фортепіанна Павана на смерть інфанті.

Початок творчої діяльності 3 1901 по 1905 кілька спроб завоювати найвищу композиторську нагороду - Римську премію, однак всі спроби закінчилися невдачею. В 1905 році, коли Римська премія дісталася В.Галуа, Равель залишає консерваторію. Наслідком скандалу стала відставка директора Паризької консерваторії Теодора Дюбуа. До консерваторських років належать такі відомі твори як "Гра води" та Струнний квартет фа мажор.Дружба з іспанським піаністом Р. Віньєсом, що став першим виконавцем творів композитора.

Творча зрілість Концерти в якості піаніста і диригента, виконання переважно своїх творів (в 20-х рр. зробив концертне турне по країнах Європи й Північної Америки), музично-критичні статті. Під час 1-й світової війни 1914-18 вступив добровольцем у діючу армію. Війна викликала до життя глибоко драматичні твори Равеля, у тому числі фортепіанний концерт для лівої руки, написаний на прохання австрійського піаніста П. Вітгенштейна, що втратив на фронті праву руку; загиблим друзям він присвятив фортепіанну сюїту "Гробниця Куперена" (1917).

В 1928 тріумфальне гастрольне турне в США. Почесна ступінь Оксфордського університету. У1932 році гастролі разом з Маргаритою ЛонТ.

У1932 році М.Равель потрапляє в автокатастрофу, що серйозно підірвала його здоров'я. В останні роки життя через важку прогресуючу хворобу (пухлина мозку) Равель припинив творчу діяльність. В 1937 М.Равелю робили складну нейро-хірургічну операцію, яка мала відновити його сили, однак операція пройшла невдало і невдовзі композитор помер. Похований на цвинтарі паризького передмістя Леваллуа-Перр.

Риси стилю Равель продовжив і розвинув пошуки Дебюссі в області імпресіоністичного звукопису, колористичної гармонії і оркестровки та екзотичної ритміки. Разом з тим в деяких творах проявилися неокласичні тенденції.

Равель додержувався класичних традицій формоутворення, в його творах переважають традиційні структури, наприклад трихчастинна. Проте Равель часто маскує грані музичної форми модуляціями, що приховують початок мотиву.

Музика Равеля новаторська, хоча він і не слідував сучасним тенденціям до атональності, одним із піонерів якої був Шенберг. Гармонічній мові Равеля властиве використання натуральних ладів, зокрема міксолідійського замість звичайного мажора та натурального мінора замість гармонічного. В результаті Равель уникає ввідних тонів. Часто зустрічаються також і дорійський та фригійський лади. Разом з тим, Равель використовує складні гармонії та модуляції. Його твори рясніють нонакордами та ундецимакордами, терпкість його гармоній часто є результатом довгих форшлагів.

Хоча Равеля нерідко розглядають як імпресіоніста, поруч із Дебюссі, його творчість виходить за рамки цього напрямку. Наприклад фортепіанний концерт соль мажор включає джазові елементи в 1 і 3 частинах, "Цигани" для скрипки і фортепіано нагадують віртуозний стиль Паганіні і Ліста, ряд коротких п'єс написані у манері Гайдна і Форе.

Равель часто черпав натхнення у танцювальних жанрах різних епох. В його творчості представлені такі танці як менует, вальс, рігодон, форлана, чардаш, болеро, хабанера. В деяких

випадках ці жанри покладені в основу цілої композиції (напр. «Болеро», «Вальс»), в інших — як складова частина.