Опера «Ріголетто»

Музична драма в трьох діях; лібретто Ф. Пьяве. Перша постановка: Венеція, театр "Ла Феніче", 11 березня 1851 року.

Дійові особи: герцог Мантуанській (тенор), Ріголетто (баритон), Джільда (сопрано), Спрафучиле (бас), Маддалена (контральто), Джованна (меццо-сопрано), граф Монтероне (баритон), кавалер Марулло (баритон), Маттео Борса (тенор), граф Чепрано (бас), графиня Чепрано (меццо-сопрано), офіцер (тенор), паж герцогині (меццо-сопрано); кавалери, пані, пажі, слуги.

Однією з оперних вершин Д.Верді є музична драма "Ріголетто", написана на сюжет В. Гюго "Король розважається". П'єса великого французького пи­сьменника привабила Верді гострими соціальними протиріччями, осуджен­ням того ладу, який породжує зло, несправедливість. З цензурних міркувань місце дії було перенесене на італійський грунт, відповідно змінені прізвища героїв.

Основою драми в опері стає доля придворного блазня Ріголетто, який слу­жить Герцогу, і його доньки Джільди - жертви легковажного Герцога. Драматургія опери розгортається на різких співставленнях, що пря­мо відбивається на музичних характеристиках.

Образно-тематичне протиставлення закладено вже у вступі до опери. Його відкриває похмура, владна тема, яка ніби віщує трагедію:

Повторення з пунктиром одного звуку на фоні іловіщого тремоло - це лей­тмотив прокляття Герцога графом Монтероне за скривджену доньку. Тема прокляття буде слідувати за Ріголетто через всю оперу подібно нав'язливій думці.

Друга тема вступу побудована на коротких ламентозних секундах. Вона передбачає образ страждань, які випадуть на долю Джільди і Ріголетто. Поді­бний тип мелодії характерний для вокальної партії Джільди:

В основному протистоянні Герцог - Рнолетто Верді використав притаманні драматургії Гюго засоби неспівпадання зовнішнього і внутрішнього. Герцог - молодий красень з черствою і егоїстичною душею, прагне задоволень через численні любовні пригоди. Йому невідомі моральні перешкоди. Герцог і його придворне оточення в музиці характеризуються легкими пісенно- танцювальними мелодіями, як Балада з 1-ї дії. _* В тексті Балади використана нехитра «життєва програма» розпусника, вона має характер легкої, вишуканої італійської канцони.

Пісенька Герцога звучить в останній дії, коли після пригоди з Джільдою, він чекає нової з циганкою Магдаленою. Ця вальсоподібна тема має легковажний характер. Вона ще більше посилює образ Герцога, який вміє здаватись чарівним юнаком. Повторюючись далі пісенька Герцога набуває особливий драматичний і ідейно-емоційний сенс, різко контрастуючи з усім навколишнім середовищем.

Донька Риголетто Джільда - втілення ідеального в дівчині: ніжна, жіноча, любляча. З початку вона виглядає трохи наївною і покірною. Позбавлена життєвого досвіду, Джільда легко закохується у Герцога, який вистежує її і видає себе за бідного студента Гвальтера Мальде. Сповнена безсумнівної довіри, вона мріє про щастя з коханим. Арія Джильди з 1-ї дії світла, легка, мажорна, хоча характерний низхідний рух мелодії (зв'язок з другою темою вступу) дає меланхолійний відтінок

Арія написана в кращих белькантових традиціях, рулади надають їй особливу поетичність.

Наступні дві сцени (II дія) - сцени Ріголетто з придворними і сцена Ріголетто і Джільди - належить до центральних, кульмінаційних моментів опери.

Ріголетто з'являється, наспівуючи жартівливу пісеньку без слів, в якій композитор відобразив роблену безтурботність глибоко нещасливої людини.

Ріголетто має непривабливу зовнішність: негарний, з горбом, зовнішньо ущербний. Життя зробило його гострим на язик блазнем. Він не­навидить придворне середовище і працю, якою заробляє на життя. Але в оз­лобленій душі ображеною природою людини є світле почуття - ніжна любов до доньки, яку він намагається зберегти від очей Герцога. Нещастя Джільди руйнує йому життя і останні надії. Давно накопичений гнів, відкрите звинува­чення жорстоким розпусникам передається в арії з II дії. В кожній фразі тут ненависть і загроза:

Фрази вокальної партії короткі, обриваються різко, гнівно, супроводжують­ся ніби "кипучими" секстолями струнних - у всьому відчувається крайнє збудження.

Друга частина арії побудована на широкій, кантиленній мелодії, в ній вті­лена і батьківська любов, і приниження.

Ріголетто розуміє, ідо його гнів не дійде до черствих сердець придворних і готовий молити за доньку на колінах - така участь маленької людини. Аріозо Джільди з II—ї дії - сумна розповідь про образу і розчарування. Зіткнення зі злом ламає душу і мрії. Мінорна тема передає повне знесилля.

Там, де Джільдй переходить до розповіді про її раптове викрадення, музика відрізняється неспокійним (тривожним) характером.

Риголетто, тавруючи насильників, радить дочці плакати і в гірких сльозах знайти відраду.

Велика і різноманітна по музиці сцена, в якій зміна різних епізодів чутливо відображає відтінки душевного стану Риголетто і Джільди, завершується їх дуетом: Риголетто присягається жорстоко помститися, а Джільда просить його прощення.

Домінуюча роль тут належить Риголетто; Джільда повторює його мелодію.

Музика дуету справляє враження своєю енергією і запальністю:

В той же час образ Джільди не є пасивним. Всупереч батькові, який здійснює план помсти, вона вирішує піти на жертву, хоча дізнається про зраду Герцога.

Драматичною вершиною опери є квартет з ІІІ дії - розгорнута ансамблева сцена, де одночасно передаються настрої чотирьох різних людей. Віч-на-віч з циганкою Магдаленою Герцог улещує її ніжними признаннями, що передає спокуслива, солодкозвучна кантилена.

Досвідчена Мадцалена знає ціну подібним признанням і відверто сміється на відповідь, хоча не без кокетства.

Джільда і Ріголетто таємно спостерігають за цією сценою. Дівчина страж­дає, її тема жалібна, стогнуча:

Ріголетто, охоплений почуттям помсти, настроєний похмуро і категорично. Його репліки менш виразні мелодійно, але рішучі, вперті.

Опера "Ріголетто" захоплює силою почуттів, заставляє пережити трагедію героїв. Вона чарує красою численних виразних мелодій, в яких геній Верді проявився сильно, переконливо - це забезпечує твору довге і щасливе життя.