§ 2. Предмет цивільного права

Кожна галузь права регулює певні суспільні відносини. Коло визначених відносин і становить предмет регулювання тієї чи ін­шої галузі права.

Цивільне право регулює три групи суспільних відносин:

1)   майнові відносини, що пов´язані з використанням товарно-грошової форми (відносини власності та відносини товарообігу);

2)   відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяль­ності (авторське право й суміжні права, право промислової влас­ності);

3)   особисті немайнові відносини.

Майнові відносини - це конкретні вольові відносини з при­воду належності, використання чи переходу нерухомого і рухо­мого майна та інших матеріальних благ від одного суб´єкта до іншого.

За змістом їх поділяють на такі:

а)  відносини власності;

б)  відносини в галузі товарообігу.

Для цивільного права важливими є не речі та способи їх ви­робництва, а вольові відносини між людьми, що обумовлені їх прагненням до задоволення різноманітних життєвих потреб.

Кожній людини властиві різні потреби і прагнення. Серед ре­чей, що оточують її, існують такі, які здатні задовольнити ці пот­реби. Людина намагається встановити своє панування над цими речами. Але люди живуть у світі з обмеженими ресурсами і через це їх потяги до накопичення речей об´єктивно не можуть бути повністю реалізованими. Суспільство, організоване в державу, встановлює межі, в яких громадяни або інші особи можуть набу­вати тих чи інших речей, а також володіти ними.

Норми цивільного права забезпечують людині можливість за­довольняти свої потреби в речах, а також встановлюють межі, в рамках яких суб´єкти можуть володіти, користуватися й роз­поряджатися своїм майном, не порушуючи при цьому прав ін­ших осіб.

У суспільстві майнові інтереси однієї особи переплітаються з подібними інтересами інших осіб і у своїй взаємодії утворюють суспільні майнові відносини. Урегульовані правом, такі від­носини стають правовими майновими відносинами, знаходять свій вияв у правах осіб на майно. Ці права мають самостійний характер і відрізняються від інших прав. Одним з основних видів майнових прав є право власності. Відносини власності за­кріплюють існуючий у суспільстві розподіл матеріальних благ  (засобів виробництва і предметів споживання), виражають ста­тику майнових відносин. Характерною ознакою цих відносин є те, що власник наділений правом володіти, користуватися й розпоряджатися належним йому майном. Суспільна суть цих відносин полягає в тому, що власник є уповноваженою особою. Він може вимагати від кожного, хто порушує його права, припи­нити порушення. Для права власності не має значення поведінка власника стосовно належного йому майна до моменту порушен­ня ним чинного законодавства.

Іншим видом майнових відносин є відносини товарообігу. Ці відносини називають товарно-грошовими, оскільки вони вини­кають на основі товарного виробництва і відображають рух то­варів від виробника (або посередника) до споживача, а також добровільний, опосередкований вартістю перехід матеріальних благ від одних суб´єктів до інших. Ці відносини, як правило, в умовах товарного виробництва мають вартісний характер. То­вар обмінюється на певну суму грошей. На відміну від відносин власності, що відображають статику майна, відносини товаро­обігу відображають його динаміку. Так, якщо власник виявить бажання розпорядитися своїм майном шляхом передачі його іншим суб´єктам у власність або в користування, маючи намір отримати за це певну суму грошей, то він стане учасником товар­но-грошових відносин. Як правило такі відносини виникають у сфері підприємництва, а також при задоволенні особистих пот­реб фізичних осіб (договір купівлі-продажу).

Характерними ознаками відносин товарообігу є такі:

а)  еквівалентно-платний характер. У товарно-грошових відносинах має відбуватися обмін рівних вартостей. Діям одно­го суб´єкта, який передає майно, виконує роботу, надає послуги, мають відповідати дії іншого суб´єкта, який сплачує відповідну вартість грошима. За таких умов відбувається обмін майна на гроші;

б)  майнова відокремленість учасників відносин. Майно ор­ганізацій, які мають права юридичної особи, відокремлене від майна інших організацій, окремих фізичних осіб, трудових і се­лянських господарств. Учасники цих відносин є або власниками майна, або особами, які володіють ним на підставі іншого права.

Учасники товарно-грошових відносин можуть самостійно та вільно вибирати спосіб розпорядження майном. При здійсненні цивільних прав власник, передаючи своє майно іншим особам і вирішуючи цим самим його фактичну долю, вирішує і юридичну долю цього майна, передає право власності на нього.

Відносини у галузі товарообігу не завжди носять товарно-грошовий характер. Інколи вони носять безоплатний характер, наприклад, дарування, різні форми меценатства тощо. Це пояс­нюється передусім відносинами власності. Власник вправі роз­поряджатися належним йому майном на свій розсуд.

Майнові відносини виникають:

а) між фізичними особами;

б) між фізичними особами і юридичними особами;

в) між юридичними особами;

г)  за участю держави і фізичних осіб або юридичних осіб;

д)   за участю органів місцевого самоврядування і фізичних осіб або юридичних осіб.

Однак не всі майнові відносини регулюються цивільним правом. Переважна більшість майнових відносин є предметом регулюван­ня інших галузей права. Так, майнові відносини, що виникають у зв´язку зі сплатою податків, митних зборів, адміністративних штрафів, регулюються фінансовим і адміністративним правом. Кримінальне право також регулює майнові відносини (конфіс­кація, штраф). Таким чином, цивільним правом регулюються ті майнові відносини, в яких державні організації виступають не як суб´єкти влади, а як рівноправні (звичайні) суб´єкти.

Відносини, що виникають у сфері інтелектуальної діяль­ності, ґрунтуються на нормах двох самостійних правових ін­ститутів, які склалися у цивільному праві й цивільному зако­нодавстві. Це авторське право та суміжні права, а також право промислової власності. Такі відносини виникають у зв´язку зі створенням, використанням, охороною творів науки, літератури і мистецтва,винаходів, промислових зразків, товарних знаків, фірмових найменувань, раціоналізаторських пропозицій, секретів виробництва і селекційних досягнень, інших результатів інтелектуальної діяльності.

Усі результати творчої діяльності визнані чинним законодавс­твом товаром. Вони можуть бути об´єктом будь-яких цивільних правочинів. В умовах ринкової економіки це має істотне значен­ня, оскільки результати творчої діяльності в такий спосіб стають об´єктами цивільного обороту і створюють власний ринок духов­ної і науково-технічної продукції. Суб´єктами цих відносин, як і майнових, можуть бути як громадяни, так і юридичні особи та держава.

Особисті немайнові відносини регулюються цивільним правом, якщо інше не передбачено законодавчими актами, або не випливає із суті особистого немайнового відношення. Нап­риклад: захист честі, гідності, ділової репутації фізичних осіб і юридичних осіб, охорона інтересів громадян, зображених у творах образотворчого мистецтва, немайнових інтересів авторів щоденників, записок і листів. До таких відносин слід віднести право фізичних осіб на життя і здоров´я, особисту свободу, таєм­ницю листування, телефонних розмов і телеграфних повідом­лень, свободу совісті, право на недоторканність особи тощо. Ці відносини мають абсолютний характер.

Зрозуміло, що виключного переліку всіх немайнових благ у Цивільному кодексі не може бути. У ньому закріплені лише ос­новні з них.