Філософія Аристотеля

1. Аристотель (384 - 322 р. до н.е.) - давньогрецький філософ класичного періоду, учень Платона, вихователь Олександра Македонського. У своїй філософській діяльності Аристотель пройшов три основних етапи:

• 367 - 347 р. до н.е. (20 років) - працював, починаючи з 17-літнього віку, в Академії Платона й був його учнем (до моменту смерті Платона);

• 347 - 335 р. до н.е. (12 років) - жив і працював у Пелле - столиці Македонської держави за запрошенням пануючи Пилипа; виховував Олександра Македонського;

• 335 - 322 р. - заснував власну філософську школу - Лікей і працював у ній до своєї смерті. До найбільш відомих творів Аристотеля відносяться: "Органон", "Фізика", "Механіка", "Метафізика". "Про душ". "Історія тварин". "Нікомахова етика". "Риторика", "Політика", "Афінська полиття". "Поетика".

2. Філософію Аристотель ділив на три види:

• теоретичної, вивчаючої проблеми буття, різних сфер буття походження всього сущого, причини різних явищ (одержала назву "первинна філософія");

• практичну - про діяльності людини, устрою держави:

• поетичну.

Вважається, що фактично Аристотелем як четверта частина філософії була виділена логіка.

3. Розглядаючи проблему буття, Аристотель виступив із критикою філософії Платона, відповідно до якої навколишній світ ділився на "світ речей" й "світ чистих (безтілесних) ідей", і "мир речей" у цілому, як і кожна річ окремо, був лише матеріальним відображенням відповідної "чистої ідеї".

Помилка Платона, по Аристотелю, у тому, що він відірвав "світ ідей" від реального світу й розглядав "чисті ідеї" поза всяким зв'язком з навколишньою дійсністю, що має й свої власні характеристики довжина, спокій, рух й ін. Аристотель дає своє трактування даної проблеми:

• не існує "чистих ідей", не пов'язаних з навколишньою дійсністю, відображенням яких є всі речі й предмети матеріального світу;

• існують тільки одиничні й конкретно певні речі;

• дані речі називаються індивідууми (у перекладі - "неподільні"), тобто існує тільки конкретний кінь у конкретному місці, а не "ідея коня", втіленням якої даний кінь є, конкретний стілець, що перебуває в конкретному місці й має своїх ознаках, а не "ідея стільця", конкретний будинок, що має точно певні параметри, а не "ідея будинку", і т.д.;

• індивідууми є первинною сутністю, а види й пологи індивідуумів (коні взагалі, удома взагалі й т.д.) - вторинної.

4. Оскільки буття не є "чисті ідеї" ("ейдоси") і їхнє матеріальне відображення ("речі"), виникає питання: що таке буття?

Дати відповідь на це питання (що таке буття) Аристотель намагається через висловлення об буття, тобто через категорії (у перекладі з давньогрецького - висловлення).

Аристотель виділяє 10 категорій, які відповідають на поставлене запитання (про буття), причому одна з категорій говорить про те, що таке буття, а 9 інших дають його характеристики. Даними категоріями є:

• сутність (субстанція); • кількість; • якість: • відношення; • місце: • час; • положення; • стан; • дія; • страждання.

Інакше кажучи, по Аристотелю, буття - це сутність (субстанція), що володіє властивостями кількості, якості, місця, часу, відносини, положення, стану, дії, страждання.

Людина, як правило, здатний сприймати лише властивості буття, але не його сутність. Також відповідно до Аристотеля категорії - це вище відображення й узагальнення навколишньої дійсності, без яких немислимо саме буття.

5. Важливе місце у філософії Аристотеля займають проблеми матерії. Що є матерія?

По Аристотелю, матерія - це потенція, обмежена формою (наприклад, мідна куля - це мідь, обмежена кулястістю, і т.д.).

Торкаючись даної проблеми, філософ також приходить до висновків про те, що:

• все суще на Землі має потенцію (властиво матерією) і формою;

• зміна хоча б одного із цих якостей (або матерії, або форми) приводить до зміни сутності самого предмета;

• реальність – це послідовність переходу від матерії до форми й від форми до матерії;

• потенція (матеріал) є пасивний початок, форма - активний;

• вищою формою всього сущого є Бог, що має буття поза світом.

6. Носієм свідомості, по Аристотелю, є душа. Філософ виділяє три рівні душі:

• рослинна душа; • тваринна душа; • розумна душа.

Являючись носієм свідомості, душу також відає функціями організму. Рослинна душа відповідає за функції харчування, росту й розмноження. цими ж функціями відає й .тваринна душа, однак завдяки їй організм доповнюється функціями відчуття й бажання. І тільки розумна (людська) душу, охоплюючи всі перераховані вище функції, відає ще й функціями міркування й мислення. Саме це виділяє людину із усього навколишнього світу.

Аристотель матеріалістично підходить до проблемі людини. Він вважає що людина:

• по біологічній сутності є одним з видів високоорганізованих тварин;

• відрізняється від тваринних наявністю мислення й розуму;

• має вроджену схильність жити разом із собі подібними (тобто жити. у колективі).

Саме остання якість - потреба жити в колективі приводить до виникнення суспільства - великого колективу людей, що займається виробництвом матеріальних благ й їхнім розподілом, що проживає на одній території й об'єднаного мовою, родинними й культурними зв'язками.

Регулюючим механізмом суспільства (захист від ворогів, підтримка внутрішнього порядку, сприяння економіці й т.д.) є держава.

7. Аристотель виділяє шість типів держави:

• монархія; • тиранія; • аристократія; • крайня олігархія; • охлократія (влада юрби, крайня демократія); • політія (суміш помірної олігархії й помірної демократії).

Подібно Платону Аристотель поділяє "дурні" форми держави (тиранія, крайня олігархія й охлократія) і "гарні" (монархія, аристократія й політія).

Найкращою формою держави, по Аристотелю, є полиття сукупність помірної олігархії й помірної демократії, держава "середнього класу" (ідеал Аристотеля).

8. Історичне значення філософії Аристотеля в тому, що він:

• вніс істотні корективи в ряд положень філософії Платона, критикуючи вчення про "чисті ідеї";

• дав матеріалістичне трактування походження світу й людини;

• виділив 10 філософських категорій;

• дав визначення буття через категорії;

• визначив сутність матерії;

• виділив шість типів держави й дав поняття ідеального типу - політії;

• вніс істотний вклад у розвиток логіки (дав поняття дедуктивного методу - від часткового до загального, обґрунтував систему силогізмів - виводу із двох і більше посилок висновку).