2.2. Оформлення допоміжних матеріалів
До допоміжних матеріалів відносять: ілюстрації (схеми, діаграми, графіки, креслення тощо), формули, таблиці, додатки.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації через крапку.
Номер, назва ілюстрації та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією по центру. Наприклад, другий рисунок першого розділу: Рис. 1.2 (назва).
Ілюстрації слід наводити безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок.
Ілюстрацію, розміри якої більше формату А4, рекомендується розміщувати у додатках. За потреби, ілюстрації доповнюють або поясненнями, або коментарем.
Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиці, яку слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.
Таблицю розміщують таким чином, щоб було зручно її читати без повороту переплетеного блоку роботи (чи з поворотом за годинниковою стрілкою). З нового рядка пишуть слово «Таблиця» з великої літери, після чого вказують порядковий номер. Таблиці нумерують арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, наведених у додатках.
Номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: «Таблиця 1.2» — друга таблиця першого розділу. Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами.
Таблиця має заголовок, який друкують малими літерами (крім першої великої) й розміщують над таблицею після її номера. Назва має бути стислою та відбивати зміст таблиці.
Таблицю з великою кількістю рядків необхідно переносити на наступну сторінку. При поділі таблиці на частини допускається її головку (заголовки стовпців) або бокових (заголовки рядків) заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці. Слово «Таблиця __» та її назву вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: «Продовження таблиці __» із зазначенням номера таблиці.
Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки — з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф вказують в однині. Слово, що повторюється в якійсь графі, можна заміняти лапками, два та більше слів при першому повторенні заміняють словом «Те ж», а далі — лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то у ньому ставлять прочерк. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті роботи. При цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «... у табл. 2.1». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації скорочено пишуть слово «дивись», наприклад: «див. табл. 3.2».
Приклад побудови таблиці:
Таблиця (нумераційний заголовок)
Тематичний заголовок
Заголовки рядків |
|
Головка
(шапка) |
|
|
|
|
|
|
|
|
Горизонтальні
рядки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Прографка
(вертикальні графи)
Боковик
У таблиці слід обов'язково зазначати одиницю виміру (відповідне до стандартів); числові величини повинні мати однакову кількість десяткових знаків.
Формули нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, відокремлених крапкою. Номери формул пишуть біля правого поля сторінки на рівні відповідної формули у круглих дужках, наприклад (2.1); (перша формула другого розділу). Посилання на формули зазначають порядковим номером формули в дужках, наприклад: у формулі (2.1). Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів формули наводять під нею в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значений кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Кожна формула відокремлюється від тексту одним вільним рядком. Якщо рівняння не вмішується в один рядок, його слід перенести після знаків: (=), (+), (-), (х), (:).
Додатки оформлюються як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках, розмішуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Перед додатками повинен бути аркуш зі словом ДОДАТКИ, розташований посередині листа. Кожний додаток додаток повинен починатися з нової сторінки. У додатках розміщують матеріал, який:
- є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини роботи може змінити логічне та впорядковане уявлення про роботу;
- не може бути послідовно розміщений в основній частині роботи через великий обсяг або способи відтворення;
- може бути вилучений для широкого кола читачів, але є необхідним для фахівців.
У додаток, за необхідності, можна включити допоміжний матеріал, наприклад:
проміжні математичні доведення, формули, рівняння та розрахунки;
таблиці додаткових цифрових даних;
протоколи й акти випробувань, упровадження;
опис нових програм, які використовувались при проведенні експериментів та розрахунків;
інструкції, методики, опис алгоритмів і програм реалізації на комп’ютерах створених методів;
текст розроблених програм;
ілюстрації допоміжного характеру;
додатковий перелік джерел, на які не було посилань у роботі, але які можуть викликати інтерес.
Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. З правого боку рядка малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» (але без знаку №) і велика літера, що позначає додаток. Додатки позначаються великими літерами української абетки, за винятком Ґ, Є, І, Ї, Й, О,Ч. Наприклад: «Додаток А».
У разі якщо зміст додатка не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у верхньому правому кутку зазначається «Продовження Додатку...».
РОЗДІЛ 3 ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ