Ненаголошені голосні е чи и?

Правила

Приклади

1. У складах із буквами на позначення ненаголошених е, и пишеться та сама буква, що й під наголосом.

2. У кількох дієслівних коренях е чергується з и (перед суфіксом -а-).

3. Ненаголошені голосні [е] чи [и] у префіксах пре-, пред-, пере-, при- вживаються залежно від значення слова (смис­лові написання):

а) префікс пре- вживається переважно в якісних прик-мет­никах і прислівниках для вираження найвищої міри ознаки:

б) префікс пред- старослов’янського походження, вжи-вається лише в окремих словах:

в) префікс пере- властивий дієсловам, що означають

• по­вторно, заново виконану дію:

• багаторазову дію:

• надто інтен­сивну щодо результативності дію:

• завершену, короткочасну дію:

• префікс пере- вживається переважно у дієслів-них формах та утворених від них інших час-тинах мови:

г) префікс при- виступає у дієсловах зі значенням

• результа­ту дії:

• приєднання:

• частковості дії:

4. Літера е пишеться:

а) у сполученнях -ере-, -еле-:

б) коли е при зміні слова випадає:

в) при чергуванні з і

5. Ненаголошені [е], [и] звучать невиразно і в деяких суфік­сах іменників та прикметників:

6. Літера и пишеться:

а) у сполученнях -ри-, -ли-:

б) у тих випадках, коли в російських словах пишеться и або ы:

Правила

зачесати – чéше, злегенька – лéгше, дерева – дéрево, вишневий – вúшня, примирити – мúрний, помилятися – помилка.

В окремих словах перевірити наголосом ненаголоше-ні голосні [е], [и], немож­ливо: орден, інтелект, кишеня, дисципліна, сполучення, Ко­лумбія, тому їх написання за потреби уточнюється за словни­ком чи правописом.

беру – збирати, змертвіти – вмирати, видерти – ви-дирати, перу – обпирати, витерти – витирати, сте-лити – застилати, клену (кляну) – проклинати, але: бреду – забрідаю, плету – заплітаю, чекаю – очікую (е не випадний).

предобрий, прездоровий, прегарно.

Префікс пре- пишеться в словах презирливий, презир-ство і у старослов'янізмах преосвященний, преподоб-ний, престол;

представити, представ­лення, представлятися, пред-ставник, представниця, представництво, предтеча, пред’явити, пред’явлення, пред’явник, пред’явниця, пред’явницький;

перекроїти, перевиховати,переміщувати, перелетіти, перекинути, пересипати; перебачити, перепробувати;

перегріти, переплатити, перетанцювати;

перехворіти, перепочити;

перекроїти (перекроєний), перевиховати (перевихо-ваний, перевихован­ня), перелітати (переліт), перепо-чити (перепочинок);

приїхати, прикрити, приборкати;

при­будувати, пришити;

притримати, пригвин­тити, а також у похідних від них іменниках, прикметниках, дієприкметниках, дієприслів-никах: приїзд, прикріплення, при­боркання, прибудова, пришивання, прикріплений, прибор­каний, прикріпивши, приборкавши тощо. Префікс при- вжи­вається також у прикметниках, утворених від іменників з прийменника-ми: приміський, прикордонний, принагідний;

черевик, пелена;

шевця (швець), праведний (правда);

летіти – літати, променя – промінь, каменя – камінь.

городина, стежечка, Галин. тітчин.

тривожитися, глитати, але: дрімати, пролітати;

писати (рос. писать), рибина (рос. рыбина), але: діра (рос. дыра);

Приклади

в) у суфіксі -иво (-ив-), який надає слову значення збір-ності, результату праці:

г) у суфіксі -ичк(а), який походить від -иц(я):

ґ) у суфіксах -ичок, -ик:

д) у суфіксі -ин(а):

е) у суфіксі присвійних прикметників -ин:

7. Написання ненаголошених голосних у суфіксах від-нос­них прикметників -ов-, -ев- (-єв-) залежить від кін-цевого при­голосного основи іменника, від якого утво-рений прикметник, та від місця наголосу.

• Якщо наголос падає на закінчення, пи­шеться суфікс -ов-:

• Після м’яких та шиплячих приголосних осно-

ви іменника вживається прикметниковий суфікс

-ев- (-єв-), а після твердих ов-, якщо наголос

падає на основу:

8. В іменниках І та II відмін твердої групи в орудному відмінку однини виступає закінчення -ою, -ом, а м’якої і мішаної — -ею, -ем, -єю, -єм незалежно від наголосу:

9. В особових закінченнях дієслів ненаголошені [е], [и] у вимові наближаються одне до одного. При написанні треба зважати на те, до якої дієвідміни належить діє-слово. У закін­ченнях дієслів І дієвідміни у 2-й і 3-й осо-бах однини та в 1-й і 2-й особах множини теперішнього і майбутнього часу пишеть­ся -е (-є), а в дієсловах II діє-відміни -и (-ї):

меливо, печиво, жниво, але марево;

вуличка, теличка;

столичок, котик;

хатина, березина;

Тетянин, доччин. В інших випадках у суфіксах зберігається [е]: словечко, синенький, книжечка.

маршовúй, польовúй, правовúй.

яблунéвий, грýшевий, берéзовий, але грошéвий і грошо-вúй, грошéво-кредúтний.

школою, дирек­тором, кручею, плащем, мрією, чаєм.

печеш, співаєш, пече, співає; печемо, співаємо, печете, співаєте і сидиш, стоїш, сидить, стоїть; сидимо, стоїмо, сидите, стоїте.