- •Загальна характеристика звукового складу української мови
- •Стилістична роль відтворення звуків у художніх текстах
- •Норми вимови
- •Літера г і ґ
- •Примітка
- •Групи приголосних за твердістю — м’якістю.
- •Склад і наголос
- •Ненаголошені голосні е чи и?
- •Звук [а] на місці давнього [о]
- •Класифікація голосних звуків
- •Спввідношення голосних звуків мови і мовлення
- •Класифікація приголосних за місцем творення
- •Акустичні пари за твердістю /м’якістю
- •Класифікація приголосних за участю шуму і голосу
- •Класифікація приголосних за способом творення
- •Звукове значення окремих буквосполук
- •Загальна характеристика приголосних звуків
- •Основні норми української літературної вимови
Звук [а] на місці давнього [о]
У сучасній українській мові є слова, в основі яких відбулася зміна давнього (етимологічного) [о] на [а]. Давній ненаголошений звук [о] змінюється на [а] переважно перед складом, в якому [а] наголошений: багáто, багáч, гарáзд. гарячий, хазяїн, халява, кажáн. Пояснити таку зміну ненаголошеного [о] у багатьох словах можна впливом наголошеного голосного [а] в наступному складі (регресивна дис-тантна асиміляція). Але в багатьох словах давній звук [о] у цій позиції не змінився на [а]: гончáр, козáк, лопáта, солдáт, товáр, собáка, погáний. Зберігається він також у словах богатир (у значенні велетень) і монастир.
УЖИВАННЯ М’ЯКОГО ЗНАКА |
|
Правила |
Приклади |
1. М’який знак (ь) пишеться в україн- сяких словах: а) після букв на позначення м’яких [д], [т], [з], [с], [дз], [ц], [л], [н], що закінчують склад: |
заздалегідь, нежить, мазь, просьба, ґедзь, місяць, сіль, промінь |
б) після букв на позначення м’яких приголос- них перед о у середині складу: |
третьокласниця, учотирьох, льох
|
в) у суфіксах -зьк-, -цьк-, -ськ-: |
запорізький, козацький, по-українському, але: баский, боязкий, різкий, в’язкий, дерзкий, ковзкий, плоский (зк, ск не суфікси) |
г) у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: |
синенький, дівчинонька, малесенький, білісінький, малюсінький |
ґ) після л перед буквами на позначення приголосних: |
більший, пральня, учительство, але: балка – балці, галка – галченя (лц, лч походять від лк) |
д) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи I відміни та іменників середнього роду на -нн(я), -ц(е) II відміни: |
перукарень, житниць, творінь, креслень, кілець, сердець
|
е) у 3 особі однини і множини дійсного та у 2 особі однини і множини наказового спо- собів дієслів, а також у стягнених формах інфінітива та зворотної частки: |
дúвиться, дивляться, дивись, дивіться, дивúться
|
2. Ь пишеться в іншомовних словах: а) після д, т, з, с, л, н перед я, ю, є, ї, якими позначаються два звуки: |
мільярд, Ньютон, гондольєр, в ескадрильї, але: малярія, ревю, резюме, нюанс (я, ю позначають звуки [а], [у] і пом’якшення попередніх приго-лосних) |
б) після л, н перед йо: |
медальйон, сеньйорита |
в) відповідно до вимови після л перед буквами на позначення приголосних, а також у кінці слова: |
альтернатива, катапульта, але: алгоритм, катафалк; акварель, Булонь, але: ритуал, еталон |
3. Ь не пишеться: а) після б, п, в, м, ф: |
дріб, степ, кров, сім, верф |
б) після ж, ч, ш, щ: |
ріжте, піч, робиш, дощ |
в) після н перед ж, ч, ш, щ і суфіксами -ств-, -ськ-: |
інжир, конче (потрібно), інший, панщина, громадянство, просвітянський, але: доньчин (донька), няньчити (нянька), бриньчати (бренькіт) |
г) після р у кінці складу: |
перевірте, Харків, гіркий, але: М. Горький |
ґ) після букв, що позначають м’які приголос- ні, крім л, якщо за ними ідуть інші букви на позначення м’яких приголосних: |
пізнє, танцювати, гордість, але: різьбяр, тьмяний і похідні від них
|
д) між буквами, що позначають подвоєні (подовжені) м’які приголосні: |
віддячити, осінній, заміжжя, свавілля
|
е) після д, н, т перед суфіксами -ченк(о)-, -чук, -чишин: |
Федченко, Радчук, Федчишин, Степанчук, Безбатченко |
є) у деяких вигуках та скорочених словах після ц: |
бац! буц! гоц! клац!; спец
|
ж) в іменниках чоловічого роду іншомовного походження після ц: |
кварц, палац, паяц, шпіц, шприц
|
з) у неслов’янських прізвищах та географічних назвах після ц: |
Гурвіц, Клаузевіц, Лівшиц, Моріц, Суец, хоча суецький (але: Єлець) |
и) у буквосполученнях -лц-, -лч-, -нц-, -нч-, що походять із -лк-, -нк-: |
рибалці, балці, голці, монголці, Наталці,спілці, рибалчин, галченя, Наталчин,спілчанський, матінці, матінчин |
Правила |
Приклади |
і) після л у сполученнях -алн(о), -илн(о): |
держално, ціпилно, пужално (але: держальце, ціпильце) |
ї) у буквосполученнях -зк-, -ск-, які не є суфіксами: |
боязкий, різко, ковзко, дерзкий, порско, жаский, баский, Дамаск |
й) на межі складних числівників: |
шістнадцять, п’ятдесят, дев’ятсот |
М’який знак не пишеться у таких словах: мадяр, нюанс, кювет, гюйс, дяк, Касян, Дяченко, Наталя, Омелян, Севастян, Тетяна, Уляна, Дячук, Касяненко, Касянчук, Уляненко, Улянчук. |
|
УЖИВАННЯ АПОСТРОФА |
|
Правила |
Приклади |
Апостроф уживається для позначення роздільної вимови перед я, ю, є, ї:
1) в українських словах: а) після б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає інших букв на позначення приголосних (крім р), які належали б до кореня:
|
голуб’я, п’ють, на верхів’ї, сім’єю, мереф’янський, але: різдвяний, духмяний (перед в, м стоять літери д, х, що належать до кореня) |
б) після р у кінці складу: |
довір’я, сузір’я, бур’ян |
в) після б, п, в, м, ф, р, к у власних назвах: |
Аляб’єв, Куп’янськ, В’яземський, В’ячеслав, Пом’яловський, Прокоф’єв,Захар’їн, Лук’ян |
г) після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються буквами на позначе- ння приголосних: |
під’їхати, роз’яснення, з’юрмитися, дит’ясла, пів’яблука, але: пів-Європи (власна назва) |
ґ) для позначення скороченої форми з пропус- ком голосного чи цілого складу: |
Мо’(може), зупинимося тут?; одна до’дної (одної), все’дно (одно) |
2) в іншомовних словах: а) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р у кінці складу, а також після префіксів, які закінчуються буквами на позначення приго- лосних: |
об’єкт, комп’ютер, інтерв’ю, прем’єра, верф’ю, к’янті, Х’юстон, Руж’є, миш’як, екстер’єр, ад’юнктура, ін’єкція, кон’юнктивіт, кон’юнктура |
б) власних назвах після часток д- (від де-) та о-: |
Д’Арсанваль, Жанна д’Арк, О’Генрі, О’Кейсі, О’Нейл |
Апостроф не вживається 1) перед я, ю, є в українських і іншомовних словах: а) після б, п, в, м, ф, коли перед ними стоять інші букви на позначення приголосних (крім р), які належать до кореня: |
мавпячий, морквяний, духмяний, але: торф’яний, верб’я, черв’як, стерв’ятник
|
б) після б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш та після р на початку складу, якщо я, ю, є позначають м’якість попередніх приголосних: |
бязь, дебют, пюре, гравюра, Мюнхен, фюзеляж, Гюго, кюре, манікюр, кювет, брязкіт, рюмсати, Рєпін |
2) перед йо: |
Соловйов, серйозний, курйозний |
ДОДАТОК А
