- •Тема: Регіональна і локальна диференціація земної оболонки.
- •Широтна зональність
- •Зональність – всесвітній закон
- •Прояви зональності
- •Азональність, секторність.
- •Висотна поясність
- •Бар’єрний ефект гір.
- •Локальна диференціаціація
- •Компоненти ландшафту
- •Морфологічна структура ландшафту
- •Урочище
- •Місцевість
Урочище
Урочище – це ПТК, що складається з генетично взаємопов’язаних фацій або груп фацій (підурочищ), утворених у межах частин або цілої мезоформи рельєфу, з однаковою направленістю руху вод і твердого матеріалу, однорідністю літологічних відмін грунтоутворюючих порід (глини, суглинки, леси, піски і т.д.), однотипним поєднанням теплоти і зволоження, ґрунтових відмін і рослинності.
Найбільш чітко урочища виражені в умовах розчленованого рельєфу, з чергуванням випуклих (позитивних) і вігнутих (негативних) форм мезорельєфу – горбів і улоговин, пасом і ложбин, між яружних плакорів і ярів тощо.
Хоча позитивні й негативні форми об’єднані процесами стоку, місцевої атмосферної циркуляції, міграції хімічних елементів, все ж верхні і нижні частини принципово різняться.
Схили горбів інтенсивно дренуються, речовина звідси виноситься, холодне повітря стікає униз, домінують фації елювальних видів.
У западинах, ложбинах спостерігається перезволоження, акумуляція речовини, застій холодного повітря, домінують фації гігроморфні (супераквальні).
***
На плоских межиріччах, де немає контрастних форм рельєфу, формування урочища визначається різницею материнських порід – складом, потужністю, а при малій потужності – характером підстилаючої товщи, а також віддаленістю від лінії природного дренажу.
У перехідних умовах (наш лісостеп), коли рослинні угруповання опиняються в однакових екологічних обставинах, вирішальну роль у диференціації урочищ можуть відігравати конкуруючі відносини між цими угрупованнями.
Масиви вододільних лісів (дібров) чергуються з ділянками лучних степів без будь-яких закономірностей (це показав ще Г. Висоцький, підкресливши, що утримуючи свою територію, рослинне угруповання все більше змінює місцевий клімат, водний режим, а особливо – ґрунт.
Урочище –важливий проміжний ступінь ієрархії ПТК між фацією і ландшафтом. Саме урочища є об’єктом польової ландшафтної зйомки (фації картографуються лише на ключових ділянках).
При сільськогосподарському освоєнні (і взагалі у прикладних дослідженнях – оцінка земель, рекомендації щодо раціонального їх ви користування) важливу роль відіграє саме урочище, бо фація надто дрібна, якщо нам необхідно створити великі масиви полів.
За своїм значенням у морфології ландшафту, урочища можуть бути:
Фоновими (домінантними) – займають найбільші площі і зустрічаються найчастіше. Виняток – спів домінантні урочища, хоча з позицій освоєння ті, що лежать вище – домінантні. Фонові урочища дають загальну картину ландшафту.
Субдомінантними – частіше зустрічаються, але займають меншу площу.
Другорядними – «підлеглі», інколи їх поділяють на рідкісні (зустрічаються кілька разів, наприклад,на виходах вапняка), унікальні (зустрічаються один раз).
При освоєнні території спираються на вивчення фонових урочищ.
За складністю розрізняють декілька категорій урочищ. Крім звичайного, тривого урочища, в морфологічній структурі ландшафту можуть виділятися:
підурочища (або ряд фацій, ланка фацій) – виділяються найчастіше на схилах різних експозицій у межах одного урочища.
Наприклад, урочища сельви в Карелії вкриті сосновим лісами, набір фацій на різних схилах однаковий. Але деякі сельви на північному заході мають ще й фації з домішками ялини, а не тільки сосни.
Підурочища виникають на схилах горбів різної крутизни, на схилах балок з різною освітленістю тощо.
Є і складні урочища, надурочища (за Д.Л. Армандом)
Умов формування скдажниї урочищ декілька:
Велика мезоформа рельєфу має накладену мезоформу другого порядку (балка і врізаний у неї яр; заболочена улоговина з озером; пасмо з ярами…)
Одна мезоформа рельєфу на різній літо генній основі.
Наприклад, балка: а) верхів’я врізані в суглинки, б) середня частина – в глини юрського періоду; пониззя – у кам’яновугільні вапняки.
Та інші умови.
Приклади урочищ:
Нижньокарстова рівнина, складена суглинками з типовими чорноземами під ріллею.
Слабоеродований похилий схил долини, складений глинами, з темно-сірими лісовими ґрунтами, під свіжею дібровою;
Пологосхилова балка, врізана в суглинок, з вилуженими чорноземами під багаторічними насадженнями.
Фонові і субдомінантні урочища є основними при формуванні місцевостей, а другорядні доповнюють загальну картину.
