- •Виникнення і становлення порівняльної педагогіки як науки
- •1. Вивчення офіційних документів, до яких відносять:
- •Предмет і завдання порівняльної педагогіки
- •Функції (завдання) порівняльної педагогіки.
- •Теоретичні:
- •Порівняльна педагогіка як навчальний предмет у системі професійної підготовки педагогічних працівників
- •Історико-культурні і освітні традиції країни.
- •Соціально-економічні, інформаційні та політичні фактори розвитку освіти зарубіжних країн.
- •Християнство.
- •Особливості шкільної освіти в полікультурному суспільстві.
- •Регіональні особливості розвитку освіти в світі
- •Державний характер організації і фінансування систем освіти.
- •Тенденції централізації і децентралізації управління освітою в різних країнах світу.
- •Роль і місце приватних освітніх закладів в сучасних освітніх системах.
- •- Початкова (елементарна) освіта (ступінь 1).
- •Традиціоналізм як основа побудови навчально-виховного процесу в школі.
- •Роль прогресевізму б організації діяльності освітніх закладів
- •Раціоналістичні теорії навчання.
- •Сучасні педагогічні погляди на проблеми навчання й виховання
- •Організація навчання в дошкільному закладі.
- •Особливості організації навчання в середній школі.
- •Фізичне виховання і охорона здоров’я
- •Для неповної і повної середньої шкіл Заходу характерно:
- •Форми і методи навчання в зарубіжній школі
- •Способи контролю і оцінювання знань учнів
- •Соціалізуючі можливості школи
- •Історія появи університетів – перших вищих навчальних закладів. Традиції організації їх діяльності.
- •Різновиди внз у зарубіжних країнах
- •За формами навчання:
- •Організація діяльності внз, зміст і форми навчання
- •Органи управління і структурні підрозділи внз.
- •Форми організації навчання.
- •Засади організації навчання:
- •Основні (домінуючі) форми навчання:
- •Методи і засоби навчання в зарубіжних внз:
- •Оцінювання роботи студентів. Видача дипломів.
- •Можливості навчання за кордоном.
- •Шляхи і напрями реформування національної системи освіти зумовлені необхідністю різних видів грамотності.
- •Статус і діяльність учителів в зарубіжних країнах
- •Теоретико-методологічні засади підготовки вчителів на Заході
- •Своєрідність національних моделей професійної підготовки учителів
- •1) Взаємозв’язок та взаємопов’язаність складових навчальної програми загальної освіти, спеціальної підготовки простежується у функціонуванні кількох найпоширеніших моделей:
- •2) Існують відмінності між так званими однофазною та двофазною моделями базової підготовки вчителів:
- •Підвищення кваліфікації і перепідготовка учительських кадрів
- •Провідні міжнародні міжурядові і неурядові організації освітнього спрямування. Їх завдання.
- •Нарешті підкреслимо, до зараз у жодній з країн світу ще не створено досконалої системи безперервної освіти, що була б побудована на зазначених принципах. Але значні кроки у цьому напрямі уже зроблені.
- •Роль міжнародних організацій в реалізації ідей глобалізації освіти
Християнство.
Загальні відомості
19 – поч. 20 ст. в більшості країн Європи і Америки були прийняті закони про відокремлення школи від церкви, секуляризація школи.
Особливості співвідношення християнської віри та освіти в сучасному світі:
- У більшості країн світу дозволено (конституціями – Італія, Іспанія, Німеччина, Польща, Канада, Бразилія, Колумбія і ін., нормативними актами) створювати конфесійні освітні заклади, які мають статус приватних (католицькі, протестантські, православні, єзуїтські, бенедиктинські тощо) і підконтрольні тій чи іншій церкві. Ці заклади різного рівня: дошкільні, загальноосвітні, вищі.
- Існує декілька варіантів відносин між властями і діючими конфесійними школами. 1) Невтручання в справи конфесійних шкіл. 2) Укладання контрактів (Франція, Іспанія). 3) Мають права публічних (державних) шкіл (Австрія).
- Особливий вплив на освіту має католицизм. Апостольська столиця (Ватикан) укладає договори (конкордати) з державами, якими обумовлює ставлення держави до католицьких шкіл (Німеччина, Італія, Словаччина, Австрія, Польща, Чехія, Іспанія, Португалія і ін.) та релігійної освіти і виховання. Часто католицькі школи отримують статус публічних, що надає їм не лише привілеї (плата учителям, забезпечення підручниками), а зобов’язання навчати дітей різних віросповідань.
- Здійснення релігійного навчання в державних школах. У більшості країн (крім Франції, Японії, Швейцарії, США і ін.) викладаються навчальні предмети релігійного змісту: релігія, християнська етика, релігійне навчання, релігійні рухи тощо. „Релігія викладається в загальноосвітніх школах як повноправний предмет” (Конституція ФРН, ст. 7, п. 3) Навіть у зовсім світських державах учнів обов’язково знайомлять з релігіями на суспільствознавчих навчальних предметах. До 12-14 років питання вивчення релігії в школі (або вибір факультативних навчальних курсів) вирішують батьки, а далі учень сам рішає чи вивчати йому цей предмет. Зміст навчальних предметів погоджується з представниками церков.
- Підготовка викладачів релігії здійснюється в державних навчальних закладах. Викладають предмет фахівці історії, суспільствознавчих наук, громадянської освіти, можуть і духовні особи. Іноді необхідна рекомендація церкви для викладання (ставляться вимоги до відповідності церковним принципам).
- У більшості країн оцінка за релігієзнавство або не виставляється, або не заноситься до атестату. Але існують і варіанти, коли цей предмет не виділяють з поміж інших.
- Релігійне виховання пов’язане з врахуванням релігійних почуттів і переконань учнів і їх батьків. Особливу роль відіграє ставлення до релігійної символіки в освітніх закладах. Часто використання в школах розп’ять, хрестів заборонено (законами Франції, Швейцарії, ФРН і ін.), у деяких країнах навіть в одежі учнів забороняється релігійна атрибутика і символіка (Франція, Швейцарія). Особливе ставлення до молитов. Переважно вони повинні мати добровільний характер. У Великобританії релігійне виховання відбувається у вигляді щоденного обов8язкового акту богослужінь для всіх учнів (за згодою батьків). Прагнення протиставити традиційне християнське віровчення харизматичним церквам, які намагаються впливати на школярів (особливо з слабкою психікою).
Іслам.
Загальні відомості
Особливості співвідношення мусульманської віри та освіти:
- Починаючи з 7 ст. масове розповсюдження освіти у мусульманському світі.
- В епоху середньовіччя вища освіта арабів була еталоном для Європи. У вищих ісламських школах навчались християни та іудеї, які ставали потім вченими, політичними і релігійними діячами. Через арабів в Європу проник арістотелізм.
- Авторами підручників для медресе були мислителі: Біруні (математика, астрономія, географія), ібн Рушд (медицина), Авіценна (математика, медицина).
- Європейські університети створювались за зразком арабських навчальних закладів.
- З часом освіта арабів перетворилась в догматичну і закостенілу. Власне і в наш час навчання в мектебах невеликих поселень і сіл майже нічим не відрізняється від середньовічного (лише можливістю дівчаток здобувати початкову освіту). Вивчення ісламу і релігійних звичаїв відбувається в усіх ланках загальноосвітньої школи мусульманських країн.
- Обмеженою залишається середня і вища жіноча освіта, особливо в радикальних ісламських країнах. Коли при владі в Афганістані був Талібан, освіта для жінок взагалі була заборонена. Вища освіта бурхливо розвивається в багатих арабських країнах, які мають нафтодолари.
Загалом необхідно зазначити, що між релігією і освітою залишається тісний взаємозв’язок:
- У буддійських і мусульманських країнах цей взаємозв’язок заохочується як в навчанні, так і у вихованні, що дозволяє розширювати коло віруючих і зміцнювати релігійну общину;
- У більшості християнських країн викладання релігії та релігійне виховання посідає значне місце. Це пов’язане з тим, що зміст морально-релігійного виховання в сучасному світі орієнтований не лише на служіння Богові, але і суспільству. Церква бере активну участь в організації позаурочної роботи та соціального виховання школярів.
- Важлива роль у релігійному вихованні відводиться родині. 25 лютого 1981 року Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію згідно якої релігійне виховання дітей повинні здійснювати батьки відповідно до власних релігійних переконань.
11.