6. Лексико–граматичні засоби критики (незгоди, спростування)

Доцільно (доречно) викрити (зазначити) недоліки ...

Не можна не заперечити...

Не можна погодитися.

Навряд чи можна погодитись.

Автор, на наш погляд, помиляється стосовно...

Є підстави дорікати в неточності, неуважності.

Є серйозні розбіжності в поглядах на...

Можна спростувати наведену думку.

Автором ігноруються факти ...

Автор припускається явних неточностей...

Автор дотримується нетрадиційного погляду на...

Автор припускається, на наш погляд, помилкових тверджень...

Автором не висвітлено питання (чого?)...

Авторська позиція суперечить (чому?)...

Автором необґрунтовано стверджується, що...

Автором поставлено нерозв'язуване завдання...

Висновки не підтверджуються фактами...

Не зрозуміло, що автор має на увазі, стверджуючи (що?)...

Є дискусійним питання (про що?)...

Сумнів викликають наведені статистичні дані: ...

Низка сумнівів та зауважень виникає при ...

7. Лексико-граматичні засоби припущення.

Припустімо, що...

Допустімо, що...

Можна висловити припущення...

Є підстави висунути гіпотезу...

Домовимось, що...

Маємо припустити, що...

Доречно проаналізувати ситуацію, припустивши, що...

8. Висновки, рекомендації, пропозиції оформимо такими мовними формулами:

Отже, проведене дослідження (аналіз) підтверджує, що...

... є всі підстави зробити такий висновок:...

Як підсумок зазначимо, що... .

Відтак, можна стверджувати, що...

Сформулюємо основні висновки та рекомендації...

Описана у статті методика проведення експерименту являє собою...

Проведене дослідження дозволяє зробити такі висновки:...

Практичне заняття 5

Завдання 1. Виконати завдання 4.3.1 з посібника Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: навч. посібн. / Г. С. Онуфрієнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 258-260.

Завдання 2. Виконати завдання 4.3.3 з посібника Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: навч. посібн. / Г. С. Онуфрієнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 263 - 266.

Завдання 3. Виконати завдання 4.3.11 з посібника Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: навч. посібн. / Г. С. Онуфрієнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 293.

Завдання 4. Скласти план статті економічного спрямування.

Завдання для самостійної роботи

1. З’ясуйте, які типи речень переважно використовуються як заголовки наукових статей і від чого це залежить.

2. Назвіть та схарактеризуйте основні форми подання ілюстративного матеріалу в науковій літературі. З’ясуйте причини, що обумовлюють вибір цих форм.

3. З’ясуйте, обґрунтовуючи, найдоречніші місця таблиць, схем, діаграм у науковій літературі різних жанрів (реферат, стаття, дисертація, монографія, підручник тощо). Наведіть переконливі приклади.

4. Доведіть, що в заголовках наукових статей здебільшого відбувається нарощення інформації завдяки формам родового відмінка іменників.

5. З’ясуйте, який варіант вступної частини наукових статей з гуманітарних проблем та чому є найпоширенішим: а) дефініція з подальшим описом; б) опис ознак, рис з подальшою дефініцією; в) опис-обґрунтування з подальшою дефініцією.

Рекомендована література

1. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: навч. посібн. / Г. С. Онуфрієнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

2. Сучасна українська мова: підручник / [О.Д. Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін.]; за ред. О.Д.Пономарева. – 2-ге вид., перероб. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

3. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2007. – 288 с.

4. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення / С.В.Шевчук. – К.: “ЛІТЕРА”, 2000 – 480 с.

5. Ющук І.П. Українська мова: підручн. для студ. філолог. спец. вищ. навч. закладів / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2003. – 640 с.

Тема 7

Лекція 9. Підготовка і написання наукової доповіді

Наукова доповідь, науковий виступ – це жанр наукового стилю, який припускає розгорнуте повідомлення на спеціальну тему на конференції вчених, засіданні вченої ради, наукового товариства.

Етапами підготовки наукового виступу є:

1) інтенція (винайдення);

2) диспозиція (розташування);

3) елокуція (словесне оформлення думки);

4) меморія (запам'ятовування);

5) акція (публічне виголошення виступу);

6) релаксація (ослаблення напруження).

Повідомлення (5-7 хв.) й доповіді (15-20 хв.) на наукових (науково-практичних, науково-теоретичних, науково-методичних) конференціях (семінарах, симпозіумах, „круглих столах”, конгресах, форумах).

На етапі інтенції формуємо задум і визначаємо мотивацію виступу (чого ми очікуємо від цього заходу), тему, мету, ідею, коло інформації (наукові і науково-популярні праці, художні твори, результати соціологічних досліджень тощо) та завдання її інтерпретації у виступі. Важливе значення має назва теми. Заголовок повинен бути зрозумілим, відображати зміст промови і зацікавлювати слухачів.

"Важливо пам'ятати, що підготовка промови – це не стільки збір інформації, скільки виношування власних думок з певної теми, глибоке осмислення її", – слушно зазначає академік Л.Мацько. Отже, на етапі диспозиції складаємо деталізований план виступу: вступ має пробудити інтерес слухачів, основна частина буде логічним продовженням питань вступу, презентує авторське бачення проблеми, у висновках узагальнимо основні думки та ідеї виступу. Визначаємо проблеми дискусійного характеру, добираємо фактичний матеріал, прогнозуємо можливі запитання слухачів і відповіді під час обговорення виступу.

На етапі елокуції здійснюємо стилістичне оформлення виступу: перевіряємо матеріали на відповідність логіці викладу, точності інформації, чинним мовним/мовленнєвим нормам. Не вживаймо розмовні слова; жаргонізми, суржикові елементи, складні синтаксичні конструкції.

Нарешті текст виступу написаний. Проте не варто розраховувати на те, що цей текст ми прочитаємо. Уявімо, що аудиторія не буде оснащена кафедрою і доведеться тримати записи перед собою. Така несподіванка призведе до зайвого хвилювання і зніяковіння. До того ж відсутність безпосереднього контакту зі слухачами теж негативно впливає на сприйняття промови.

Краще, як показує досвід, виступати з опорою на текст. Це справляє враження вільного володіння матеріалом і додає впевненості оратору. Отже, опануймо текст риторично, тобто виділимо місця, де необхідні психологічні або логічні паузи. Функції контакту виконують дієслова з'ясуємо, простежимо, розглянемо, охарактеризувати, уточнимо, пояснимо, відзначимо, порівняємо, зіставимо; розмежуємо, продемонструємо. Тренування допоможе перевірити написаний матеріал, провести хронометраж, унести необхідні уточнення і виправлення, відпрацювати інтонацію.

Акція, або публічне виголошення промови відзначається контактом з аудиторією. Важливу роль при цьому відіграє різноманітність тональних рисунків, чистота і ясність тембру, гнучкість, рухомість, адаптивність, а також емоційна насиченість фрази і сугестивність (здатність голосу навіювати емоції і впливати на поведінку адресата). Чітка вимова слів указує на внутрішню дисципліну, нечітка, "розпливчаста" вимова свідчить про невпевненість оратора.

Своєрідне поєднання певних інтонаційних елементів у мовленні доповідача (збільшення інтенсивності голосу, різнотемпова структура фраз, емотивні інтонеми, інтонеми важливості тощо) засвідчує індивідуальний інтонаційний стиль. О.Філіпова переконливо доводить, що це своєрідна інтонаційна манера мовлення, що виявляється у перевазі тих чи тих варіантів інтонем, що використовуються у професійно значущих жанрах мовлення.

Психологічній підготовці й оратора, й аудиторії до спілкування сприяють паузи. Для більш чіткого осмислення тексту використовуємо також і логічні паузи.

Найкращою позою для виголошення промови є нескуте стояння за столом, кафедрою, трибуною з трохи піднятою головою й розправленими плечима. Вдивляймося у слухачів. Виступаючи, промовляймо фрази чітко, виразно, емоційно і впевнено. Не зловживаймо увагою, добре, коли виступ триває чітко визначений час.

Після виступу проаналізуємо її змістову і композиційну сторони крізь призму спілкування з аудиторією, її сприйняття адресатом, характер концентрації уваги. З'ясуємо основні причини ослаблення уваги слухачів, проаналізуймо ефективність прийомів контакту з аудиторією, уточнюючі, доповнюючі, коректуючі, проблемні відповіді на питання аудиторії.

Практичне заняття 5

Завдання 1. Підготуйте план наукового виступу на одну з тем:

"Точно використовуйте слово, і ви позбавите світ від половини непорозумінь" (Р. Декарт).

"Час – найкращий цінитель наукових праць" (Л. Пастер).

"Слово володіє магічним даром відкривати людині саму себе в слові. Завдяки слову людина здатна відкривати для себе увесь світ" (М.Жулинський)

"Мовна індивідуальність виділяє людину як особистість, і чим яскравіша ця особистість, тим повніше вона відображає мовні якості суспільства" (О.Потебня).

"Мова – відкрита система, що піддається впливам і сама впливає. Така відкритість сприяє її збагаченню, стильовій розбудові" (Таміла Панько).

Завдання 2. Підготуйте науковий виступ на основі опублікованої статті (6-7 сторінок) за фахом вашої спеціальності.

Завдання 3. Виконати завдання 4.2.1 з посібника Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: навч. посібн. / Г. С. Онуфрієнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 253.

Завдання 4. Виконати завдання 4.1.10 з посібника Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: навч. посібн. / Г. С. Онуфрієнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 252.

Завдання для самостійної роботи

1. Лаконічно сформулюйте вимоги до наукової доповіді та схарактеризуйте найтиповіші помилки доповідача-студента.

2. Схарактеризуйте завдання та принципи мовної/мовленнєвої підготовки тексту наукової доповіді до виголошення на широкий загал. Проілюструйте прикладами свою відповідь.

3. З’ясуйте, чи відрізняється повний друкований (писаний) текст наукової доповіді та його усний (виголошений) варіант, і, якщо так, поясніть, у чому і як саме виявляється відмінність.

4. Запишіть лексико-граматичні конструкції, які допомагатимуть вам утримувати увагу слухачів при виголошенні наукової доповіді.

Рекомендована література

1. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: навч. посібн. / Г. С. Онуфрієнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

2. Сучасна українська мова: підручник / [О.Д. Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін.]; за ред. О.Д.Пономарева. – 2-ге вид., перероб. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

3. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2007. – 288 с.

4. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення / С.В.Шевчук. – К.: “ЛІТЕРА”, 2000 – 480 с.

5. Ющук І.П. Українська мова: підручн. для студ. філолог. спец. вищ. навч. закладів / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2003. – 640 с.

Тема 7

Лекція 10-11. Мовленнєва поведінка в усній науковій дискусії, полеміці

Необхідність володіння академічним красномовством сучасними дослідниками пояснюється, власне, сутністю самого предмета науки риторики: це теорія і мистецтво мовлення, мистецтво мислити, теорія і практика досконалого мовлення (саме тут виявляються такі ознаки мовлення, як доказовість, ефективність, доцільність, чистота, точність, дійовість), учення про мовленнєве виховання особистості, правилах і нормах мовної поведінки.

Серед порад, які виділяють сучасні дослідники стосовно володіння академічним красномовством, звернемо увагу і на такі:

– пошук доцільного образу оратора (особистість, воля, настрій мовця);

– практичний досвід, аналіз власних виступів і виступів інших колег;

– вивчення законів і правил риторики як науки;

– постійне ознайомлення з ораторською творчістю різних епох;

– тренування в регулярному написанні текстів і виголошенні промов;

• заняття з техніки мовлення.

Дискусії запровадили ще в Стародавній Греції. На сьогодні добре відомий метод "сократичної бесіди", тобто метод питань та відповідей. Особливе місце в сократівському методі займали "іронія" та "майєвтика" (за формою), "індукція" та "визначення" (за змістом). Головні засоби, наприклад, іронії своєрідні натяки, порівняння спрямовувалися на активізацію процесів мислення.

Значну увагу дискусії і діалогу приділяли Сократ, Платон, Аристотель. Видатні грецькі філософи вважали, що пізнання та розкриття сутності проблеми неможливе без урахування думки іншої людини. Дискусії Платона будувалися на основі розробки системи аргументів (доказів). Поширеними способами аргументації в дискусіях були "супровідні" методи: ілюстрації, конкретизації за допомогою фактів, аналогії, знаходження суперечностей тощо.

У дискусіях у середні віки використовувалися питання для обговорення, одне питання могло розглядатися з різних боків. Організатором дискусії був лектор, який обирав тезу і заперечення, Кожному з учасників важливо було необхідними аргументами підтримати тезу і відповісти на питання.

Етапи підготовки наукової дискусії:

1. Визначимо орієнтовні "межі теми" дискусії, переконаємося, що всі слова і поняття теми та проблеми дискусії ми чітко й повно розуміємо. У разі потреби скористаємося авторитетними науковими і словниково–довідковими виданнями.

2. З'ясуємо основні структурні компоненти дискусії та їх роль в обговоренні означеної теми:

2.1. Початок (встановлення контакту із співрозмовниками; визначення мети, проблем і актуальності дискусії; активізація уваги);

2.2. Інформування (виклад інформації в обраний спосіб: повідомлення, пояснення, опис, характеристика);

2.3. Власне дискусія: аргументація (коректне наведення доказів на захист сформульованих тез);

2.4. Контраргументація (коректне наведення доказів для нейтралізації антитез, заперечень, непогоджень із співрозмовником);

2.5. Прийняття рішення;

2.6. Підбиття підсумків.

3. Визначимо джерела інформації з дискутованої теми й ознайомимося з ними.

4. Порівняємо різні підходи, вибудуємо власний погляд на дискутовану проблему або приєднаємося до певної тези чи позиції автора.

5. Побудуємо свої дії як учасника дискусії:

5.1. Спрогнозуємо вірогідні заперечення і зауваження співрозмовника, визначимо можливі контраргументи й оптимальну форму реакції на них з метою переконання.

5.2. Оберемо коректні прийоми утримання уваги співрозмовників.

6. Визначимо можливі варіанти завершення дискусії, оберемо найдоцільніший.

7. Проаналізуємо свою мисленнєво-мовленнєву діяльність під час дискусії.

Дискусія і суперечка (спір) – близькі види складного вербального аргументаційного процесу. Вони поділяються за метою і манерою проведення. Суперечки існують задля істини і перемоги. Дискусія є, власне, науковим спором, у процесі її заздалегідь готується науковий матеріал, який подається пропонентом і піддається сумніву опонентом. Манера проведення дискусії відрізняється (в ідеалі) високою культурою поведінки, неупередженості і вимагає від сторін високого рівня компетентності щодо предмету спору. Ефективним засобом як переконання, так і формування нових поглядів вважається також полеміка.

Диспут – це заздалегідь підготовлена публічна суперечка. У давні часи диспути були обов’язковою умовою отримання наукового ступеня або прийняття на роботу до університету. Це був своєрідний іспит на право працювати у новій ученій корпорації. Ураховувалася насамперед техніка захисту або заперечення.

Проведення диспуту мало чітку організаційну структуру: виступали відповідно ректор, декан, магістри, а потім інші присутні. З логічно сформульованих положень робилися висновки і розвивалися аргументи. Один із учасників диспуту повинен був помітити помилку супротивника і заперечити. Такі турніри привчали не тільки до ретельного вивчення проблеми, а й розвивали вміння застосувати доцільні діалектичні методи і прийоми (розкладати факти в логічній послідовності, абстрактно мислити тощо).

Мовні засоби суперечки, дискусії, полеміки.

Ці усні жанри наукової комунікації вимагають досконалого володіння словом, правильного і доречного використання його виражальних засобів.

Зазвичай, вступ у суперечку виражається такими висловами: дозвольте заперечити; положення ... видається сумнівним; це положення потребує більш ґрунтовної аргументації.

Мовною формою вираження доведення (доказу) – форми мислення, що обґрунтовує правильність суджень, є складні мовні конструкції, що становлять логічний ланцюг умовиводів (доказом може бути; приклад може бути витлумачений інакше, якщо). Структура доведення включає такі складові, як теза – судження, істинність якого має бути доведена, аргументи (базові параметри доведення, судження, за допомогою яких доводиться теза, положення, з яких виводиться істинність або хибність тези). Важливою вимогою до аргументації є, безумовно, сумлінність, чесність і об'єктивність подання аргументів.

Спростування аргументів може містити такі конструкції: факти не підтверджуються; ці аргументи недостатньо переконливі.

У контексті інтелектуально-креативних вимог професійно-педагогічної діяльності такі підсумкові заходи виступають ефективним засобом активізації навчально-пізнавальної, науково-дослідної діяльності, реалізації набутих здібностей і стимулювання потреби у творчому оволодінні знаннями, засобом об’єктивного вияву обдарованої студентської молоді.

Слово конференція походить від латинського conferential, що означає "збори, нарада представників певних держав, партійних, громадських, наукових організацій з метою обговорення і вирішення певних питань".

Наукові конференції вважаються невід'ємною формою висвітлення підсумків наукової роботи (реферату, курсової, дипломної чи магістерської роботи) і разом з тим є ефективним засобом об'єктивного виявлення та відбору обдарованої студентської молоді, реалізації їх творчих здібностей, стимулювання потреби у творчому оволодінні знаннями, активізації навчально-пізнавальної діяльності.

Як правило, на звітну студентську наукову конференцію після обговорення на засіданнях гуртка, проблемної студентської групи за рекомендацією наукового керівника пропонуються кращі студентські роботи з української філології чи методики. Кращі – насамперед з позиції власне письмового розкриття теми дослідження.

Традиційні ознаки поняття "конференція" на сьогодні збагатилися рисами, властивими дистанційним конференціям, які з допомогою електронної пошти, відео- і аудіокомунікацій дозволяють організувати інтерактивний діалог і полілог серед віддалених один від одного фізичних користувачів.

Завдання для самостійної роботи

1. Назвіть етикетні словесні формули, якими доцільно послугуватися під час гострого обговорення наукових проблем.

2. З’ясуйте, яких коректних полемічних прийомів найчастіше бракує сучасному студентові і чому.

3. Поясніть, порівнюючи, мету дискусії і полеміки.

4. Назвіть етикетні словесні формули, якими доцільно послуговуватися під час гострого обговорення наукових проблем.

5. Поясніть, яких правил не дотримуються полемісти, якщо повністю забувають первинний предмет суперечки, упускають з виду (іноді свідомо) головні положення, які спричинили суперечку, нечітко визначають власну позицію.

6. Поясніть багатомірне поняття коефіцієнт корисної дії (ККД) наукової дискусії, полеміки, диспуту. Що є його складовими і від кого та чого він залежить.

7. Запропонуйте актуальну для вас тематику наукових дискусій та полеміки і підготуйтесь до участі в них.

8. З’ясуйте причини та проаналізуйте прикладами різні форми вербальної агресії під час наукової дискусії та полеміки:

а) за інтенсивністю;

б) за ступенем усвідомлення "агресором" та цілеспрямованістю;

в) за кількістю учасників ситуації;

г) за об’єктом.

Рекомендована література

1. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови: навч. посібн. / Г. С. Онуфрієнко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

2. Сучасна українська мова: підручник / [О.Д. Пономарів, В.В.Різун, Л.Ю.Шевченко та ін.]; за ред. О.Д.Пономарева. – 2-ге вид., перероб. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

3. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К. : Наук. думка, 2007. – 288 с.

4. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення / С.В.Шевчук. – К.: “ЛІТЕРА”, 2000 – 480 с.

5. Ющук І.П. Українська мова: підручн. для студ. філолог. спец. вищ. навч. закладів / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2003. – 640 с.

Тестові завдання до модуля 2