7. Значення і місце трубопроводного транспорту в господарському комплексі україни.

Трубопровідний транспорт — один із видів транспорту, призначений для транспортування нафти, нафтопродуктів і газу з місць видобутку в райони переробки й споживання.

Крім нафти, нафтопродуктів і газу по трубопроводах транспортують вугілля, залізну руду та інші вантажі в роздрібненому вигляді, перемішані з водою. Трубопроводи, що переміщають нафту й нафтопродукти, називають нафтопроводами, газ — газопроводи, вугілля й залізну руду та

інші вантажі — пульпопроводи.

До складу нафтопроводу входять трубопровід, станції, що перекачують нафту й лінійні допоміжні спорудження.

Нафтопроводи поділяють на промислові, заводські, нафтобазові й магістральні.

Перші три типи нафтопроводів служать для перекачування нафти й нафтопродуктів на невеликі відстані й працюють, як правило, періодично. По магістральних трубопроводах нафта транспортується на далекі відстані, нерідко на 1000 км і більше. Діаметр магістральних нафтопроводів досягає

1420 мм, тиск при перекачуванні - близько 50 атм., а іноді й більше.

Основними показниками магістрального нафтопроводу є його продуктивність, довжина, діаметр і число перекачувальних станцій. Швидкість руху нафти в трубопроводі, звичайно, 1,0…1,5 м/сек.

Перекачувальні станції розташовані через кожні 100…140 км.

Застосування магістральних трубопроводів забезпечує транспортування нафти й нафтопродуктів безперервним потоком, у будь- яких напрямках із найменшими витратами. Вартість перекачування тонни нафти й нафтопродуктів нижче вартості її перевезення по залізниці

приблизно в 3 рази. При перекачуванні нафти по трубопроводу значно знижуються втрати легких фракцій нафти. Магістральні нафтопроводи укладають у ґрунт, попередньо захистивши їхню зовнішню поверхню від корозії.

Біля половини вартості спорудження магістрального нафтопроводу доводиться на частку труб. Будівництво магістрального нафтопроводу окупається за відносно короткий термін (нерідко менш чим за 5 років).

До складу газопроводу входять трубопровід, компресорні й газорозподільні станції. Поблизу газорозподільчі станцій споруджують газгольдери — споруди для зберігання запасів газу. Компресорні станції споруджують через кожні 100…200 км. Як рушійна сила для транспортування газу по трубопроводах використовується природний тиск природного газу, що надходить зі шпари, або ж тиск, створюваний компресорами.

Рис. 14. Магістральні газопроводи України — 36,6 тис. км.

Газопроводи за своїм призначенням поділяються на магістральні, місцеві й внутрішні. По магістральних трубопроводах газ від місць видобутку або виробництва подається на більші відстані до місць його споживання. Місцеві трубопроводи призначені для розподілу газу в містах, а внутрішні — для розподілу газу всередині житлових і виробничих приміщень.

_{Таблиця 4. — Основні характеристики газотранспортних систем}

Параметри ГТС	Одиниця виміру	Кількість
Довжина газопроводів, всього в т.ч.		36,6
магістральних газопроводів	тис. км	22,2
газопроводів-відгалужень		14,4
Пропускна здатність газотранспортної системи:	млрд. м3/рік
на вході		287,7
на виході		178,5
Компресорні станції (КС)	шт.	71
Компресорні цехи		108
Газоперекачувальні агрегати		692
Потужність компресорних станцій	тис. МВт	5,4
Підземні сховища газу (ПСГ)	шт.	12
Загальна активна місткість ПСГ	млрд. м3	30,8
Автогазонаповнювальні компресорні станції (АГНКС)	шт.	89
Проектна потужність АГНКС	млн. м3/рік	682,5
Газорозподільні станції (ГРС)	шт.	1425
Кількість працюючих	тис. чол.	28

Магістральні й місцеві газопроводи, звичайно, укладаються в землі траншейним методом. В окремих випадках магістральні й місцеві газопроводи прокладаються на вогнестійких естакадах, опорах, мостах і навіть по поверхні землі. Внутрішні газопроводи монтують, звичайно, на стінах будинків.

Для того щоб швидко виявити витік газу, і тим самим зробити більше безпечним його застосування, до нього додають пахучу речовину (одорант).

Сучасні магістральні газопроводи мають діаметр до 1420 мм,

працюють під тиском 55 атм., забезпечуючи при цьому пропускну здатність близько 24 млрд куб. м газу на рік.

До початку 90-х рр. у світі функціонувало близько 1,5 млн.·км трубопроводів. За довжиною трубопроводів лідирують США й Росія. Однак є держави, що не мають трубопровідного транспорту, наприклад, Японія, але в найближчому майбутньому й вона планує прокласти газопроводи вздовж західного й східного узбережжя острова Хонсю. Показники трубопровідного транспорту подані в табл. 5.

Таблиця 5. — Показники трубопровідного транспорту по перекачуванню нафти й нафтопродуктів (1995 р.)

Країна	Довжина трубопроводів, тис. км	Обсяг транспортування, млн т	Вантажообіг, млрд.т·км
США	340,2	932,9	843,5
Росія	65,0	782,6	1899,1
Україна	6,4	80,3	38,4
Франція	4,9	70,6	22,5
Німеччина	3,1	90,7	18,9

Для світового трубопровідного транспорту в останні десятиліття характерне будівництво морських трубопроводів. Зв’язано це з відкриттям нових районів видобутку нафти й газу на морських шельфах багатьох країн. Одним з унікальних є газопровід, прокладений із Алжиру через територію Тунісу, підводну частину Середземного моря, Сицилію до Генуї. Далі газопровід розгалужується до споживачів у сусідні країни Європи. Довжина його становить близько 2,5 тис. км.

Росія будує газопровід «Блакитний потік» із Краснодарського краю по дну Чорного моря в Туреччину.

Трубопровідний транспорт ефективний на будь-яких відстанях. По трубопроводах транспортується більше 2/3 палива, що добуває, близько

95% сирої нафти, весь природний газ.

Характерною рисою роботи трубопровідного транспорту є безперервність транспортного процесу.

Встановлено певну закономірність у розвитку трубопровідного транспорту. У країнах, що розвиваються, нафтопроводи й газопроводи будують від місць їхнього видобутку до портів вивозу, у розвинених країнах від портів ввозу до центрів споживання й переробки.

Перевагам трубопровідного транспорту відносять:

§ можливість повсюдної прокладки трубопроводів;

§ більші обсяги перекачування вантажів;

§ низьку собівартість транспортування вантажів (якщо прийняти середню собівартість перевезень на транспорті за 100%, те на

трубопровідному транспорті вона складе 30%, залізничному —

80%, автомобільному — 1600%);

§ герметизацію простору, у якому транспортується вантаж, що забезпечує повну схоронність його якості й кількості;

§ повну автоматизацію операцій по навантаженню,

вивантаженню й переміщенню вантажу;

§ порівняно невеликі первісні капітальні вкладення в будівництво трубопроводу;

§ незалежність якості й кількості переміщуваних вантажів від кліматичних умов.

§ відсутність негативного впливу функціонування трубопроводу на навколишнє середовище (за винятком надзвичайних ситуацій);

§ порівняно невисокі витрати на експлуатацію трубопроводу.

Основний недолік трубопровідного транспорту — вузька спеціалізація за видами вантажів.

Для зменшення металоємності трубопроводів і підвищення їхньої корозійної стійкості застосовуються пластмасові труби.

Досвід США, Канади, Німеччини й інших країн показав рентабельність цього матеріалу. Одна тонна пластмасових труб заміняє

7,5 т сталевих і 12 т чавунних труб. Деякі пластики витримують тиск до

25 МПа, що дозволяє збільшувати пропускну здатність трубопроводу в

1,5 рази.