3.2. Залізничний транспорт

Залізнична галузь незалежної України щорічно забезпечує перевезення понад 300 млн.т. вантажів та біля 500 млн. пасажирів.

Із давніх часів для переміщення великих вантажів використовували дерев’яні рейки, які пізніше стали покриватися металевими смугами, що пояснюється законами механіки. Коефіцієнт опору кочення колеса на металевих рейках суттєво менше ніж по звичайної дорозі. Тяга на залізниці потрібна значно менша, ніж на шосе.

Для переміщення 1 т вантажу по залізних рейках досить сили в 20 Н, сучасному ж автомобілю на дорозі з асфальтовим або бетонним покриттям на 1 тонну потрібна тягова сила в 140 Н, а на пухкій ґрунтовій дорозі — у

2000 Н.

У предків сучасної залізниці рейки спочатку були дерев’яні. Елементи майбутнього рейкового транспорту, що зіграв важливу роль у період промислового перевороту, зародилися в гірничій справі при видобутку корисних копалин. Це вдале нововведення швидко поширилося по всіх державах Європи.

Частка залізничного транспорту в перевезеннях усіма видами транспорту у світі сьогодні становить близько 10% (друге місце після автомобільного), у вантажообігу — близько 15% (друге місце після морського).

Довжина залізничних колій дорівнює 1 млн. 250 тис. км. Більшу довжину мають тільки автомобільні дороги й повітряні траси.

Забезпеченість різних країн світу залізничним транспортом неоднакова. По довжині залізниць на першому місці у світі перебувають США (188 тис. км), на другому — Канада (90 тис. км), на третьому — Росія (87,6 тис. км).

У розвинених країнах у цей час спостерігається скорочення залізничних колій. Наприклад, у США в 1960 р. довжина залізниць становила 350 тис. км, в 1980 р. — 290 тис. км. Подібна тенденція

спостерігається в Німеччині й в інших європейських країнах. У країнах, що розвиваються, навпаки, відбувається збільшення довжини залізничних колій повідомлення.

Рівень розвитку залізничного транспорту відображає не стільки довжина залізниць, скільки їхня густота. За цим показником лідирують західноєвропейські країни. Наприклад, Люксембург має густоту залізничної мережі 18 км на 100 кв. км території, Німеччина — 14, Японія

— 7, США — 4, Росія — 0,51 км.

Розвиток залізничного транспорту визначається також рівнем електрифікації залізниць. Найбільш високий відсоток електрифікованих доріг — у європейських країнах. У Швейцарії він становить майже 100%, в Італії — 82, Україні – 38, в Росії — 44, а в США — менш 1 %.

Залізниці світу розрізняються й по ширині колії. Нормальною

вважається колія, рівна 1435 мм. Таку колію мають 60% доріг від загальної їхньої довжини у світі. Нормальна колія характерна для країн Західної Європи, США, Канади, Мексики, Північної Африки та ін.

Широку колію — 1656 мм мають залізниці країн Піренейського півострова. У країнах СНД і Фінляндії колія залізниць становить 1520 мм, що пояснюється історичними причинами. Багато країн мають залізниці з декількома типами й, що знижує ефективність роботи залізничного транспорту в цілому. Австралія, наприклад, має п’ять різних видів колії, Чилі — вісім, Польща — шість.

В останні десятиліття двадцятого сторіччя в розвинених країнах відбувалось активне будівництво високошвидкісних залізниць.

У країнах Європейського співтовариства створена єдина мережа високошвидкісних залізничних магістралей. Активно будує такі магістралі Японія. Швидкісна дорога «Сінкансен» проходить через весь головний острів країни — Хонсю. Швидкість поїздів на цій магістралі перевищує

250 км за годину.

Розвитку залізничного транспорту сприяло будівництво тунелів між континентами й острівними територіями.

В 1994 р. вступив в експлуатацію «Євротунель», що з’єднав Велику

Британію й Францію, його довжина становить 50 км, підводна частина —

37 км.

Найдовший на сьогоднішній день тунель «Сейкан» (довжина 54 км,

підводна частина — 23 км) зв’язав острови Хоккайдо й Хонсю в Японії.

Залізничний транспорт є не тільки вагомою частиною всього народногосподарського комплексу України, але й виконує функції велетенського транзитного мосту між Сходом і Заходом, між європейськими Півднем і Північчю.

Стан залізниць України. Залізниці є базовою галуззю економіки України та являють собою найважливіший, стрижневий

елемент транспортної системи. Саме на них припадає 85,1 % вантажообігу (без урахування трубопровідного транспорту) та

54,5 % пасажирообігу.

За густотою залізниць Україна займає провідне місце серед країн СНД і наближається за цим показником до

європейських країн: Франції, Італії, Румунії.

За обсягами вантажних перевезень залізниці України посідають

4 місце на Євроазіатському континенті, поступаючись тільки залізницям Китаю, Росії, Індії. Вантажонапруженість українських залізниць (річний обсяг перевезень на 1 км) у 3…5 разів перевищує відповідний показник розвинених європейських країн.

Розподіл вантажних перевезень між видами транспорту в Україні значно відрізняється від ЄС, де частка залізниць становить 8%, автотранспорту 44, морського та річкового – 45 %.

На сьогодні реалії Укрзалізниці такі: прагнення збільшити темпи економічного розвитку галузі з абстрактної категорії в конкретну реальну перспективу.

Головний принцип подальшого функціонування залізничного транспорту України – це збереження нинішнього потенціалу національної залізничної системи, її ролі як однієї з базових галузей економіки України, зміцнення її позицій на ринку транспортних послуг.

Залізниці України взаємодіють із залізницями 7 сусідніх країн через

56 пунктів перетину кордону та з 13 основними морськими портами

Чорного та Азовського морів та р. Дунай.

Питання розвитку транзиту займають виняткове місце в європейській транспортній політиці. Тому розвиток міжнародних транспортних коридорів в Україні віднесено до найголовніших напрямків інтеграції Українських залізниць у міжнародну транспортну систему.

Територією України проходять три залізничні міжнародні панєвропейські транспортні коридори (МТК) — № 3, 5, 9 і п'ять коридорів ОСЗ — №№ 3, 5, 7, 8, 10. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з панєвропейським коридором № 7, який проходить по р. Дунаї.

_{Розвиваються перевезення по МТК ТРАСЄКА (Європа— Кавказ—}

Азія).

_{Коридори, що проходять територією України, співпадають з}

маршрутами міжнародних транспортних осей, які розробляє Група високого рівня.

Пріоритетним для Укрзалізниці є розвиток мережі міжнародних транспортних коридорів по території України, який базується на таких принципах:

§ модернізація інфраструктури;

§ удосконалення транспортно-митних технологій;

§ розвиток комбінованих і контрейлерних перевезень; застосування єдиних тарифів;

§ організація прискореного просування вантажопотоків зовнішньоторговельних і транзитних вантажів за рахунок концентрації та маршрутизації;

§ поліпшення взаємодії різних видів транспорту в транспортних вузлах, розвиток інтермодальних систем міжнародних перевезень;

§ створення єдиного інформаційного поля для перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів, експедиторів, органів державного контролю на кордонах.

Протяжність залізниць України, їх відповідність європейським стандартам. Україна має одну з найбільш розвинених у Європі мережу залізниць, її експлуатаційна довжина складає 22,05 тис. км, (Рис. 2) із яких електрифіковано 9,3 тис. км (42 % від загальної довжини).

За більшістю показників (осьове навантаження, склад та вага поїздів, довжина приймально-відправних колій) параметри українських залізниць перевищують європейські стандарти.

Рис. 2. Загальна карта залізниць України.

В той же час має місце невідповідність стандартам МЗС і ОСЗ щодо швидкості руху (стандарт для вантажних поїздів 100 км/год., в перспективі

120 км/год.).

Історично так склалося, що розвиток залізничного транспорту в колишньому СРСР був орієнтований на освоєння великих, постійно зростаючих обсягів перевезень, які в декілька разів перевищували аналогічні європейські показники.

В цих умовах вазі поїздів віддавався пріоритет перед швидкістю.

Відповідно, існуючий парк вантажних вагонів розраховано на швидкість

80 км/год в завантаженому стані і 90 км/год в порожньому стані.

Процес інтеграції Європи призвів до усвідомлення необхідності створення зручних і ефективних способів розвитку, і використання шляхів сполучення.

На території України функціонує шість залізниць (Південна, Донецька, Придніпровська, Львівська, Південно-Західна й Одеська). Мережа доріг має 1962 станції. Суттєво механізовані навантажувально- розвантажувальні роботи на станціях і під’їзних коліях підприємств.

Південно-Західна залізниця — одна з найстаріших залізниць України, розташована на території Київської, Вінницької, Житомирської, Чернігівської, Сумської, Хмельницької та частково в районах Рівненської, Чернівецької, Черкаської, Полтавської та Тернопільської областей.

Донецька залізниця є складовою частиною залізничного транспорту України та пролягає по території Донецької, Луганської, частково Дніпропетровської, Запорізької і Харківської областей України.

Львівська залізниця розпочала новий відлік часу, коли 16 липня

1990 р. було проголошено суверенітет України, а 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла законодавчий Акт, який закріпив її незалежність.

Одеська залізниця — важлива складова єдиного транспортного конвеєра південного заходу України і є найважливішою складовою частиною залізничного транспорту держави. На її долю припадає майже

20% вантажообігу, більш 16% пасажирообігу залізниць країни.

Залізниця пролягає по території шести областей: Одеської,

Миколаївської, Херсонської, Черкаської, Кіровоградської і Вінницької.

Головна особливість Одеської залізниці — її приморське і прикордонне положення. У регіоні Одеської залізниці розташовані великі морські та річкові порти. Таким чином, забезпечуються зовнішні транспортно-економічні зв'язки з більш ніж 70 країнами світу.

Придніпровська залізниця обслуговує Дніпропетровську і Запорізьку області, Автономну республіку Крим та окремі райони ще п’яти областей України.

Загальна протяжність її колій складає понад 3250 кілометрів, з них

58,3% електрифіковано, 83,5% колій обладнано автоматичним регулюванням руху, 90% станцій мають електричну централізацію. До

складу залізниці входять чотири дирекції залізничних перевезень,

перевізна робота виконується 244 станціями, з них 4 сортувальні,

7 пасажирських, 67 вантажних, 19 дільничних.

По території Придніпровської залізниці проходить транспортний коридор, яким перевозяться нафтопродукти.

Географічне положення і конфігурація напрямків та дільниць Південної залізниці визначає її велике транзитне значення. Вона зв’язує Донбас зі столицею України і західними областями, знаходиться на головному пасажирському ходу Північ - Крим - Кавказ.

Колії Південної залізниці простягнулись більш ніж на 3000 км по території шести областей України, населення яких становить понад 20 млн чол. Магістраль обслуговує більше тисячі промислових підприємств.

До переваг залізничного транспорту належать:

§ можливість спорудження залізниць на будь-якої сухопутної території за допомогою мостів, тунелів і поромів;

§ масовість перевезень і висока провізна спроможність (до 80-90 млн. тонн вантажів по двоколійній і 20-30 млн. тонн по одноколійній лінії в рік);

§ універсальність використання залізничного транспорту перевезень різних вантажів. Можливість масових перевезень вантажів і пасажирів із великою швидкістю;

§ регулярність перевезень незалежно від пори року, часу доби й стану погоди;

§ висока продуктивність і низька собівартість перевезень у порівнянні з іншими видами транспорту, крім трубопровідного.

До недоліків залізничного транспорту належать:

§ капіталомісткість спорудження залізниць і відносно повільна віддача інвестованого капіталу (6…8 років, іноді й більше).

§ залізничні дороги — великі споживачі металу (на 1 км шляху потрібно майже 200 т);

§ залізничний транспорт — досить трудомістка галузь, продуктивність праці в якій нижче, ніж на трубопровідному, морському й повітряному транспорті (але вище, ніж на автомобільному);

§ невисокий рівень якості транспортних послуг, які надаються клієнтам.

На великих технічних станціях є локомотивні й вагонні депо, підприємства дистанцій служби шляхи, сигналізації й зв’язку, вантажної й комерційної роботи, центри фірмового транспортного обслуговування клієнтури. Вантажні станції міст і промислових центрів, як правило, зв’язані рейковою колією із численними під’їзними залізничними коліями

промислових, торговельних, сільськогосподарських, і інших підприємств, і організацій, а також із морськими й річковими портами, нафтобазами й інші.

Основними напрямками подальшого розвитку залізничного транспорту є:

1. Збільшення пропускної й провізної спроможності діючої дороги, яке реалізується по двох основних напрямках: збільшення маси вантажних поїздів і спорудження других шляхів.

2. Підвищення швидкості руху поїздів.

Дослідження швидкісного руху поїздів, проведені у Франції, дозволили на дослідних поїздах із серійними вагонами з модернізованими локомотивами досягти швидкості 331 км/год. З огляду на цей досвід,

Японія в 1964 році будує швидкісну лінію Токіо – Осака довжиною 515 км з європейською колією 1435 мм (у Японії вузькоколійні залізниці із шириною колії 1067 мм), на якій поїзда стали ходити зі швидкістю

200…220 км/год. Із цього часу багато країн миру пішли по шляху збільшення швидкості руху потягів. Створюються мережі високошвидкісних магістралей у Європі та Японії, сьогодні швидкості там досягають 300…350 км/год.

Готовність залізниць до майбутнього рішення Єврокомісії включити Україну в систему транснаціональних маршрутів. З врахуванням геополітичних умов залізниці України мають один з найбільших у Європі потенціал транзитності.

Беручи до уваги той факт, що в Україні практично відбувся розподіл вантажів між автотранспортом (споживчі товари, контейнерні перевезення, тощо) та залізницями (масові вантажі), перерозподіл між ними у перспективі не буде носити кардинального характеру. На досить далеку перспективу залізниці залишаться основним (по обсягах) перевізником вантажів та пасажирів на середні та далекі відстані.

За останні роки прийнято закони України „Про транзит вантажів”,

„Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України”, „Про транспортно-експедиторську діяльність”. Внесено зміни до Закону „Про податок на додану вартість”, якими передбачено звільнення робіт та послуг, пов’язаних із транзитними перевезеннями вантажів та пасажирів від сплати ПДВ.

На міжнародному рівні Україна приєдналася або проводить процедури приєднання до основних Конвенцій і багатосторонніх угод у галузі транспорту, які визначають пріоритетні напрямки та умови перевезень транзитних вантажів. Серед цих заходів найважливішими є приєднання до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ), проведення роботи щодо підписання Конвенції про процедуру міжнародного митного транзиту при перевезенні вантажів залізничним

транспортом, розробка проекту Закону „Про приєднання України до

Конвенції про спільну транзитну процедуру” та ін.

На міжгалузевому рівні Міністерством транспорту та зв’язку і Укрзалізницею приймаються дієві заходи по узгодженню спільно із залізничними адміністраціями сусідніх країн, національними портами та термінальними комплексами привабливих тарифних умов на транспортування вантажів у напрямку України.

У 2002-2005 роках з метою облаштування пунктів пропуску (контролю) через державний кордон України, у тому числі на прикордонних переходах у межах МТК, за рахунок власних коштів виконана Комплексна програма розвитку державного кордону України, на ще було витрачено майже 15 млн.дол.США.

Виконані роботи по додатковому облаштуванню всіх залізничних

пунктів пропуску через державний кордон України спорудженнями, пристроями, вантажними механізмами, засобами зв’язку для проведення якісного та своєчасного митного і прикордонного контролю вантажних

поїздів. Огороджені станційні колії і митні зони, посилено їх освітлення, проведений ремонт службових приміщень тощо. Вжиті заходи спрямовані на вдосконалення технології роботи прикордонних станцій і пунктів пропуску, поліпшення взаємодії залізниць, органів митного і прикордонного контролю.

В результаті вдосконалення технології роботи прикордонних передаточних станцій зменшено час обробки поїздів із транзитними вантажами на 0,5…2,0 год.

У зв’язку з наявністю різної ширини колії:

в Україні — 1520 мм, у Польщі — 1435 мм sз 2003 року в міжнародному залізничному сполученні між Україною та Республікою Польща на прикордонному переході Мостиська ІІ введено в експлуатацію колієперевідний пристрій для автоматичної зміни відстані між колесами в колісних парах (система SUW-2000).

Запровадження зазначеної технології дозволило в 4 рази зменшити час перетину українсько-польського кордону, що значно підвищило комфортність поїздки, позбавило пасажирів від цілого ряду незручностей.

В перспективі планується застосування вагонів з розсувними колісними парами системи SUW-2000 для поїздок до інших країн Європи.

Подальші плани для наближення українських залізниць до європейських стандартів. Розвиток інфраструктури залізниць України здійснюється по двох напрямках: забезпечення масових перевезень та здійснення швидкісного і високошвидкісного руху поїздів.

Підвищення дозволеної швидкості руху та організацію швидкісного руху поїздів передбачається, у першу чергу, на напрямках міжнародних транспортних коридорів та магістралях, що з’єднують найбільші міста України.

Проектом Програми створення та функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів на 2006-2010 р.р. передбачено виконання, головним чином, організаційно-технологічних заходів. Це маркетинг, вдосконалення тарифної політики, кардинальне покращення взаємодії з митниками та прикордонниками, дотримання європейських вимог до мінімізації термінів перетину кордону.

Передбачається створення термінальних центрів на мережі залізниць в межах МТК, а саме Київ-Ліски, Усатове, Одеса-Порт, Скнилів, Чоп, Маріуполь-Порт, Донецьк-ІІ, Луганськ, Ковель, Харків-Червонозаводська, Дніпропетровськ-Вантажний.

Створення регіональних центрів на мережі залізниць в межах МТК передбачається у пунктах: Козятин-І, Полтава-Південна, Джанкой, Запоріжжя-Ліве, Жмеринка, Шепетівка.

Інфраструктура залізниць доповняється створенням мережі транспортно-складських комплексів, консолідуючих та логістичних

центрів, які повинні забезпечити функціонування транспортних коридорів та організацію контейнерних та контрейлерних перевезень.

Проводиться робота зі створення і розвитку потужних логістичних комплексів у найбільш вантажоспоживаючих регіонах України (в Харкові, Луганську, Одесі). З метою розвитку перевезень вантажів у сполученні МТК планується створення сучасних перевантажувальних комплексів на прикордонних переходах України з Угорщиною і Польщею (ст. Чоп і Мостиська).

Продовжуються роботи з електрифікації залізниць, застосування саморегулюючої, інтелектуальної системи тягового електропостачання, що забезпечить оптимальний процес енергозабезпечення тяги.

Головним напрямком розвитку систем сигналізації, централізації та блокування є оновлення засобів залізничної автоматики на базі створення мікропроцесорних та комп’ютерних систем.

При розвитку телекомунікаційних мереж впроваджуються волоконно-оптичні ліній зв’язку (ВОЛЗ) та цифрові системи зв’язку та радіозв’язку, що вирішує проблеми підвищення надійності не тільки магістральних та технологічних видів зв’язку залізниць, а також питання забезпечення надійним зв’язком практично усіх районів України.

Пріоритетним для залізниць України є впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів, яке передбачає курсування денних поїздів між Києвом, більшістю обласних центрів та найбільших міст України, з терміном перебування у дорозі 4…7 годин та застосуванням вагонів підвищеної комфортності.

Крім вирішення соціальних питань, значної економії часу перебування пасажирів у дорозі, суттєво знижуються інвестиційні потреби залізниць за рахунок забезпечення составом денного поїзда рейсів в

обидва напрямки за добу, що робить такі перевезення у 2,5 рази ефективніші ніж звичайні поїзди. Виконується програма поетапного переходу на прискорені денні пасажирські експреси. Таке сполучення вже з’єднує Київ з Харковом, Дніпропетровськом, Хмельницьким. Наступним напрямком є Львів.

Виконуючи спільне рішення Міністрів транспорту Російської Федерації та України в серпні 2005 р. впроваджено прискорений рух пасажирських поїздів на напрямку Київ – Москва.

Залізничний транспорт України є одним з основних чинників динамічного розвитку економіки країни, в силу своєї природи ніколи не замикався в рамках однієї держави, будучи відкритим економічним утворенням.

Тісний взаємозв’язок залізниць Європи склався історично і в

сучасних умовах здобуває усе більший динамізм, як у сфері технологічних процесів, так і у сфері економічної лібералізації, у розширенні горизонтів управління на основі нових засобів комунікацій.

Залізниці України вибудовують власну стратегію розвитку в XXІ столітті, діють цілеспрямовано, формуючи економічно толерантну політику відповідно до сучасних реалій спеціалізації і міжнародного поділу праці. Укрзалізниця прагне стати надійною ланкою в міжнародній транспортній системі.