1.2. Провідні шляхи і центри нюхового аналізатора.

Аксони рецепторних клітин, об'єднавшись в пучок, йдуть до нюхової цибулини, де знаходяться другі нейрони. Волокна клітин нюхової цибулини утворюють нюховий тракт. Нюхова цибулина генерує ритмічні імпульси, частота яких змінюється при попаданні у ніс різних пахучих речовин.

Пучки нюхового тракту проходять у різні структури мозку: мигдалину, гіпоталамус (відповідає за емоційний компонент нюхових відчуттів), ретикулярну формацію, орбіто-фронтальну кору, преперіформную кору і періформную частку, в нюхову цибулину протилежного боку. Центральний відділ нюхового аналізатора знаходиться у ділянці звивини морського коня (гіпокампу). Пахучі речовини сприймаються також вільними закінченнями волокон трійчастого нерву (V пари черепномозкових нервів), розташованими у слизовій носа. Так, речовини з різким запахом (аміак) сприймаються закінченнями трійчастого нерва і можуть викликати зупинку дихання або захисні рефлекси (чхання). Ці рефлекси замикаються на рівні довгастого мозку.

1.3. Чутливість нюхового аналізатора.

Людина здатна розрізняти різноманітні запахи. Існує класифікація (Ж.Еймур, 1962) запахів, що служить практичним цілям. Вона виділяє сім основних, або первинних, запахів: 1) камфороподібний, 2) квітковий, 3) мускусний, 4) м'ятний. 5) ефірний, 6) гнильний, 7) гострий. Різноманіття запахів пов'язане зі змішанням первинних запахів. Крім того, існують так звані ольфактивні речовини, що подразнюють тільки нюхові рецептори. До них відносяться: запах гвоздики, лаванди, анісу, бензолу, ксилола і ін. - це речовини першої групи. До другої групи відносяться змішані речовини, які подразнюють не тільки нюхові клітини, але і закінчення трійчастого нерва. Це запах камфори, ефіру, хлороформу і ін.

Адаптація до дії пахучої речовини відбувається досить поволі протягом 10 секунд або хвилин і залежить від тривалості дії речовини, його концентрації та швидкості потоку повітря (принюхування).

Гострота нюху визначається порогом нюхової чутливості - це мінімальна кількість пахучої речовини, яка відчувається як відповідний запах. Визначення порогів нюхової чутливості проводиться з допомогою ольфактометрії.

На гостроту нюху впливає вологість і температура повітря, стан периферійного відділу аналізатора. Набряк слизової носа при нежиті викликає пониження гостроти нюху - гіпоосмію або повну втрату нюхової чутливості - аносмію, яка спостерігається або при атрофії рецепторного апарату, або при порушенні кіркового відділу аналізатора, з яким може бути пов'язана і гіперосмія (підвищення відчуття нюху), а також паросмія (спотворене сприйняття запахів), нюхова агнозія (нюхові галюцинації за відсутності пахучих речовин). З віком відмічено зниження нюхової чутливості.

2. Смаковий аналізатор

Смак відноситься до контактних видів чутливості і є мультимодальним відчуттям, оскільки хімічні подразники сприймаються разом з відчуттям температури, тиску та запаху, що зумовлене сполученням порожнини носа та рота.Збудження смакових рецепторів запускає складний ланцюг реакцій різних відділів мозку, що зумовлює стимуляцію виділення травних соків та рухову активність травного каналу або виділення шкідливих для організму речовин, що потрапили з їжею, тобто рефлексів соматичної і вегетативної нервової системи.

Розрізняють чотири «первинні» смакові відчуття: солодке, кисле, солоне, гірке. Кінчик язика сприймає в основному солодкий смак, корінь - гіркий, середня частина - кислий, бічні частини - солоний і кислий. Найвища чутливість до гіркого смаку.

Тривала дія якої-небудь речовини на смакові рецептори приводить до адаптації до даного виду смаку. Так, якщо людина часто вживає кислу та солону їжу (гостру), то пороги на ці види смаку збільшуються. Адаптація до солодкого і солоного розвивається швидше, ніж до гіркого і кислого.

Рецептори смаку - смакові клітини розташовані у смакових цибулинах. Останні локалізуються у смакових сосочках язика, у вигляді окремих включень - на задній стінці глотки, м'якому піднебінні, мигдаликах, гортані, надгортаннику. Вони діляться на три типи: 1) грибоподібні (на всій поверхні язика); 2) жолобкуваті - упоперек стінки язика, біля його кореня; 3) листоподібні - уздовж задніх країв язика. У людини налічують 2000 смакових цибулин, кожна з яких містить 40 - 60 рецепторних клітин.

Механізм смакової рецепції полягає в наступному. Смакова речовина, розщеплена слиною до молекул, потрапляє у пори смакових цибулин.Під впливом хімічного подразника в рецепторній клітині утворюється рецепторний потенціал. Завдяки медіатору (ацетілхоліну, серотоніну і ін.) збудження передається аферентними волокнами черепних нервів (лицевого і язикоглоткового) у довгастий мозок, З довгастого мозку нервові волокна прямують до таламуса і далі у кору великих півкуль - латеральну частину постцентральної звивини та гіпокамп.

Смакова чутливість може змінюватися у залежності від стану організму (при голодуванні, вагітності). Алкоголь і нікотин збільшують пороги смакової чутливості. Повна втрата смакового сприйняття називається агевзією, знижена - гіпогевзієй, підвищення смакової чутливості - гіпергевзія, споворення смаку - парагевзія.