- •Місія організації.
- •Автоматизація документаційних процесів
- •Автоматизовані системи контролю за виконанням документів.
- •Взаємодія в діловому спілкуванні.
- •Види організаційних комунікацій.
- •5. Види управлінських впливів
- •6.Вимоги до іміджу організації
- •7. Виступи із промовами
- •8. Входження людини в організацію
- •9. Етапи презентації. Схема та місце проведення презентації.
- •10. Етика ділових відносин.
- •11. Етика керівної діяльності.
- •12. Застосування технічних засобів у комунікаціях.
- •13.Значення і види контролю виконання документів
- •14. Імідж організації: поняття, структура, типологія.
- •15. Комунікаційний процес, його елементи та етапи
- •17. Комунікаційні мережі
- •18. Комунікаційні перешкоди і засоби їх подолання.
- •19. Конфліктні ситуації та основні причини їх виникнення в управлінні. Класифікація конфліктів.
- •20. Методи вдосконалення комунікацій
- •Механізм формування іміджу організації.
- •Місія організації.
- •Норми і обмеження функціонування організації.
- •25. Організація контролю за строками виконання документів
- •26. Основні етапи формування іміджу організації.
- •27…Основні правила організації документообігу в установі
- •28. Основні правила попередження конфліктів. Методи управління конфліктними ситуаціями.
- •29. Поняття документообігу та його основні етапи.
- •30. Поняття професійної етики. Специфіка професійної моралі і етики.
- •31. Поняття та елементи культури організації.
- •32. Поняття та сутність взаємодії.
- •33. Послідовність етапів розробки та реалізації цілей організації
- •34. Постановка цілей організації. Орієнтація цілі
- •3. Структуризація генеральної мети за напрямами та видами діяльності, термінами й іншими ознаками.
- •4. Розробка цілей структурних підрозділів організації.
- •35. Призначення, функції та види переговорів
- •36. Принципи та методи подолання конфліктів в управлінні
- •37.Програма пабліситі: структура та особливості окремих розділів.
- •38.Рівні культури організації.
- •39.Розвиток почуття відповідальності перед організацією.
- •40.Система управління діловодством.
- •41 Способи комунікацій.
- •42. Стадії ведення переговорів.
- •Власне переговорний процес
- •Завершення переговорів та аналіз їх результатів
- •Сутність комунікацій та їх роль у системі управління.
- •Сутність та типологія прес-релізів.
- •Сутність, значення та класифікація цілей. Основні вимоги до цілей.
- •46. Тактичні прийоми та методи підготовки й ведення переговорів.
- •47. Управління корпоративним іміджем і репутацією
- •48. Фактори стимулювання і мотивації персоналу.
- •49. Фактори, що впливають на корпоративний імідж.
- •50. Феномен ідентифікації.
- •51. Форми контролю.
- •52. Форми управлінських впливів.
- •Визначення:
14. Імідж організації: поняття, структура, типологія.
Корпоративний, або організаційний імідж - це образ організації, сформований у суспільній свідомості, цілісне сприйняття організації різними групами людей.
Імідж компанії, що існує в свідомості співробітників, це її внутрішній образ. Імідж компанії у свідомості клієнтів, конкурентів, партнерів, тобто людей, що не входять у число співробітників, - це зовнішній її образ.
Формуватися імідж починає одразу ж, як тільки компанія виходить на ринок. Проте в більшості випадків у керівників немає ні часу, ні сил, ні грошей, щоб цілеспрямовано його корегувати у бажаному напрямку. У цьому випадку він складається стихійно. Найчастіше стихійний імідж має як позитивні, так і негативні риси. Через це про одні і ті ж самі компанії ми часом чуємо протилежні думки.
Складові іміджу організації :
фірмовий стиль
інформаційний дизайн
архітерктурний дизайн
оформлювальний дизайн
стиль управління
зовнішній вигляд працівників
стильділових відносин
стиль поведінки
особиста культура
відносини з державними закладами
відносини зі ЗМІ
Види іміджу:
Дзеркальний – це імідж організації в чужих очах на думку персоналу
Поточний – реальний імідж організації в чужих очах
Багатозначний
Позитивний чи негативний
Ідеальний та реальний
Внутрішній
Зовнішній
Структура іміджу організації :
Соціальний характер організації
Особисті характеристики організації
Техніко- технологічні характеристики організації
Фірмовий стиль
У систему фірмового стилю входять такі елементи:
-товарний знак
- логотип
- фірмовий блок
- фірмовий колір
- фірмовий комплект шрифтів
- фірмовий констант
15. Комунікаційний процес, його елементи та етапи
Злагоджену
роботу організації забезпечує чітко
організований комунікаційний
процес.
Комунікаційний
процес — процес, у ході якого дві чи
більше особи обмінюються й осмислюють
отриману інформацію, мета якої полягає
в мотивуванні певної поведінки чи впливу
на неї.
Елементами
комунікаційного процесу є:
відправник
— особа, яка збирає і передає інформацію,
генерує ідеї;
повідомлення
— осмислена ідея, закодована певним
чином для адресата;
канал
— засіб передавання інформації;
отримувач
— особа, група осіб, яким призначена
інформація;
зворотний
зв'язок — інформація відправнику про
те, наскільки правильно інтерпретовано
його вихідне послання.
Комунікаційний
процес здійснюється в кілька
етапів:
зародження
ідеї;
кодування
інформації і вибір каналу
передавання;
передавання
ідеї;
декодування
(розшифровування символів відправника
мовою отримувача);
здійснення
зворотного зв'язку (відправник і отримувач
міняються комунікаційними ролями).
На
рис. 2.3 подано модель комунікації як
процесу.
Комунікаційний
процес починається тоді, коли відправник
вирішує повідомити якийсь факт, ідею
отримувачу. Ця інформація є важливою
для відправника, і він вважає, що її
можна використати для досягнення певних
цілей, обговоривши це попередньо з іншою
зацікавленою людиною. Для цього він так
подає інформацію (ідею), щоб вона була
своєчасно прийнята отримувачем і дала
йому змогу правильно інтерпретувати
ситуацію. А це можливо лише в тому разі,
коли ідея буде передана у вигляді
зручного для сприйняття повідомлення
за допомогою такого засобу (каналу),
який мінімізує її спотворення, забезпечить
потрібну швидкість передавання і дасть
змогу без особливих зусиль розкодувати
надіслану інформацію.
Комунікаційний
процес вважають завершеним, коли
отримувач підтвердив своє розуміння
інформації відправнику. Для цього
здійснюють зворотний зв'язок, у процесі
якого з'ясовується, наскільки правильно
зрозумів інформацію отримувач.
Ефективність
комунікації визначається тим, наскільки
вона допомагає вплинути на поведінку
адресата в бажаному руслі. Для цього
необхідно враховувати деякі аспекти
психології людини і дотримуватися
певної послідовності здійснення
комунікацій.
Отже, комунікаційний процес слід
здійснювати з дотриманням певних вимог
щодо його організації — послідовності
етапів, урахування психології учасників,
використання зворотного зв'язку.
Комунікація не є одностороннім актом
передавання інформації; її мета —
розуміння адресатом суті явища, що
описується в повідомленні, і спонукання
його до певних дій. Тому для забезпечення
ефективності комунікації важливо
вибрати такі способи передавання
інформації, які б якнайкраще цьому
сприяли.
16.Комунікаційні канали і сфери їх використання. Ефективність комунікацій великою мірою залежить від правильно обраного каналу передавання інформації. Комунікаційний канал — шлях, яким передається інформація. Класифікують комунікаційні канали за їх пропускною спроможністю і за придатністю для різних видів повідомлень. За цими ознаками виділяють: фізичну присутність (особистий контакт), інтерактивні канали, особисті статичні канали, знеособлені статичні канали. Пропускна спроможність каналу — обсяг інформації, який може бути переданий через канал за одну комунікативну сесію (тобто за один прийом). Вона визначається: здатністю опрацьовувати декілька сигналів одночасно; можливістю здійснювати швидкий двосторонній зв'язок; здатністю забезпечити особистий підхід до комунікації. Фізична присутність (особисте спілкування). Є найефективнішим каналом, оскільки гарантує пряму взаємодію, передавання багатьох інформаційних сигналів, миттєвий зворотний зв'язок і особистий підхід. Тому переважна більшість керівників надає перевагу особистому спілкуванню в ділових зустрічах, особливо щодо важливих питань, оскільки обмін думками відбувається не лише на вербальному рівні, а й на емоційному, підсвідомому, що сприяє глибшому і точнішому осмисленню ситуації. Інтерактивні канали. Це спілкування по телефону, за допомогою електронних засобів зв'язку. Характеризується прискореним обміном інформацією. Але у цьому разі відсутній особистий контакт, через що з комунікаційного процесу випадає «мова тіла». Тому популярними стають відеоконференції. Особисті статичні канали. Це персональні письмові повідомлення — записки, листи, зауваження. Теж можуть мати особистісну спрямованість, але за їх застосування відсутній швидкий зворотний зв'язок. Знеособлені комунікаційні канали. До них належать звіти, бюлетені тощо. Мають найменшу пропускну спроможність і не забезпечують ніякого зворотного зв'язку. Отже, кожен комунікаційний канал має свої переваги й недоліки і, залежно від обставин, може бути ефективним або ні
Вибір каналу залежить від того, яким є повідомлення — звичайним, рутинним, чи нестандартним, складним. Звичайні повідомлення містять багато різних даних або просто закріплюють у письмовій формі те, про що вже є усна домовленість. Такі повідомлення можна передавати через менш місткі канали. Письмові комунікації доцільні й тоді, коли інформація є офіційною або коли учасники комунікації віддалені один від одного на значні відстані. Нестандартні повідомлення, як правило, є неоднозначними і можуть бути неправильно сприйняті. Часто їх передають за форс-мажорних обставин, тому слід обирати наймісткіші канали.
