ховує в дітей відповідальність, доброту; учить піклуватися про рослини і тварин; розповідає про необхідність захисту й охорони природи, про працю людей у заповідниках, заказниках.

(Золотова Е.И. Знакомим дошкольников с миром живот­ных,- М., 1988. - С. 41-45 ).

В. МАРШИЦЬКА, канд. пед. наук, 1н-т проблем виховання АПН України

Екологічне виховання: соціально-моральні задачі

<...> Емоційно-ціннісне ставлення до природи як складова екологічної культури особистості формується в процесі соціаль­ного розвитку дитини і є, власне, засвоєнням соціально-історичного досвіду в процесі активної взаємодії з природою, що сприяє формуванню особистого досвіду.

Для корекції мотивів емоційно-ціннісного ставлення зама­ло використання природного середовища. Тут потрібні також засоби впливу, що залучають до цих процесів соціальне середо­вище. Саме до таких засобів належать соціально-моральні за­дачі. Вони, як і навчально-пізнавальні задачі, містять проблему - проте не суто наукового змісту, а таку, що стосується взаємодії людини з природою.

Соціально-моральна задача екологічного змісту містить інформаційний та емоційний компоненти (останньому належить провідна роль). Вона подається як інформація про екологічну проблему, подію, вчинок чи факти поведінки, що характеризу­ють взаємодію людини з природою. Тобто діти мають зробити вибір, визначити своє ставлення до предмета обговорення, про­думати відповідні практичні дії тощо. Проблеми довкілля роз­глядаються, таким чином, не абстрактно, а як такі, що стосують­ся кожного і на які кожний впливає у повсякденному житті.

300