<...> Таким чином, створення на екскурсіях у природу про­блемно-пошукових ситуацій і залучення дітей у їхнє вирішен­ня благотворно позначаються на розвитку мислення, забезпе­чують глибоке пізнання явищ, що спостерігаються, об’єктів.

(Куликова ТЛ. Экскурсии в природу с детьми дошкольного воз­раста. - М., 1985. - С. 5-26, 32-39 ).

С. ТЕПЛЮК

Робота з дітьми на прогулянці узимку Третій рік життя

Правильно організована прогулянка узимку повною мірою задовольняє потребу дітей у самостійних діях при ознайомленні з навколишнім, у нових яскравих враженнях, у вільних актив­них рухах у грі. В умовах прогулянки здійснюється тісне спілку­вання дитини з дорослим. Вихователь має можливість уточнюва­ти, закріплювати знання, отримані дітьми на заняттях, навчати тим чи іншим умінням, об’єднувати малят у невеликі підгрупи, привчаючи діяти спільно, не заважаючи один одному, виховува­ти любов і добре ставлення до усього, що оточує.

Для успішного здійснення цих завдань насамперед варто продумати умови проведення прогулянки. Інтерес до неї в дітей буде підтримуватися доцільним підбором виносного матеріалу. Це м’які сюжетні іграшки різного розміру (ведмеді, зайці, ли­сиці, білки тощо), ляльки в зимовому одязі, санки, коляски, каталки, вантажні машини, сумочки, кошички, м’ячі тощо. У вільне користування дітям варто пропонувати султанчики з різнобарвних вузьких капронових стрічок, шапочки з зображен­ням різних знайомих малятам птахів, тварин. На веранді в спе­ціальних шухлядках бажано зберігати шишки, жолуді, різно­барвні камінці тощо, у певному місці — устаткування для вико­нання спільних з дорослим трудових дій: цебра, лопатки, сов­ки, вінички.

396

Прикрашена ділянка сама по собі викликає в дітей пози­тивні емоції, бажання йти на прогулянку, спонукає до само­стійної діяльності. Між деревами і на веранді можна розвісити надувні кулі, сніжинки і прапорці різноманітної конфігурації, вирізані з різнобарвного хлорвінілу; по краях доріжок простяг­нути яскраві шнури і стрічки; сніжні вали прикрасити орна­ментом з різнобарвних крижинок. Між деревами на яскравому шнурі можна повісити дзвіночки, різнобарвні брязкальця, під якими треба проходити обережно, пригнувшись, щоб вони не зазвучали. А до глухої стіни веранди прикріпити бубон. Якщо дотягтися до нього рукою і вдарити, то він зазвучить.

На прогулянці діти багато і з задоволенням рухаються. І для задоволення цієї потреби їм варто надати всю площу ділянки. Зробити широку дорогу для катання на санках (наприклад, від хвіртки до веранди), порівняно вузькі довгі проходи між сніжних валів (від веранди до кінця ділянки і далі до веранди) з відгалуженнями, одні з яких закінчуються тупиком, а інші - якою-небудь перешкодою, яку необхідно перебороти (перелізти через колоду; нахилившись, пройти крізь ворітця; переступи­ти через сніговий заслін висотою не більш 10-15 см; перейти через місток тощо). На розчищеному від снігу центральному майданчику можна зробити кольорові доріжки різної конфігу­рації - звивисті, прямі, замкнуті. Обов’язково потрібні великі сніжні будівлі. Біля них добре грати в хованки або просто пере­бігати, наприклад, від сніговика до трьох казкових ведмедів, а від них - до мотрійок тощо. На ділянці повинна бути снігова гірка (бажано у вигляді великої черепахи, кита тощо), з якої діти будуть з’їжджати. Оскільки самостійно користуватися сан­ками дошкільникам цього віку ще важко, можна запропонува­ти спеціально зроблені скатки (нашита на клейонку м’яка яск­рава підстилка з щільної тканини типу сукна, виконана у виг­ляді рибки, квітки, грибка тощо).

Діти із задоволенням будуть залазити на спину виліплено­го зі снігу кота, півня або зайця, пролазити під оленем, слоне­ням, прокочувати під ними м’ячі, пластмасові кулі, сніжки або закидати їх у кошик сніговика, зайця, ведмедя, у кільце Пет­рушки, білки. Кожна дитина, дотягтись, може накинути сер­со на довгу шию гусака або оленяти, на хобот слоненяти.

397

Допомагаючи дорослим споруджувати будівлі зі снігу, ма­лята переносять його в цебрах, згрібають з усіх боків у центр або, навпаки, відкидають лопатками на сніговий вал, потім при­крашають будівлі крижинками.

Таким чином, малята на прогулянці виконують різно­манітні рухи: бігають, лазять, з’їжджають, підлазять, підтягу­ються, кидають у ціль, переносять вантаж (сніг, крижинки). Звичайно, така активна діяльність передбачає зручний, легкий одяг, що не сковує рухів.

Але не можна обмежуватися лише створенням умов для про­гулянки. Потрібно піклуватися про те, щоб кожній дитині було цікаво. <...>

З метою насичення прогулянки цікавими справами в її структуру пропонується вносити спостереження і дидактичні завдання, спільні з дорослим трудові дії і рухливу гру. При цьо­му значна частина часу приділяється самостійній діяльності дітей. Усі ці структурні частини виступають не як окремі захо­ди, а взаємно доповнюють і поглиблюють один одного.

Об’єднання дітей щораз здійснюється по-різному. В одному випадку в спостереженні бере участь уся група (конспекти 1 і 6), в іншому - дорослий привертає увагу дітей, що стоять поруч, до якоїсь події (наприклад, на ділянку прилетіла зграйка снігурів), не відволікаючи інших від самостійної діяльності. Вихователь усвідомлює, що поки всі діти зберуться, птахи полетять.

Яскравий сонячний день - і всі малята відразу ж, вийшов­ши на прогулянку, починають грати. Одні бігають один за од­ним серед снігових валів, інші скочуються з черепахи, треті уже визирають зі снігового будиночка тощо. Усі зайняті, зайнятий і вихователь. Він стежить, щоб діти не штовхали один одного біля гірки; підказує, де взяти коляски для ляльок, радить пере­везти м’ячі в машині. Одночасно помічає, хто залишив на до­розі санки з лялькою, хто загубив лопатку, хто упав - кого необ­хідно швидко підняти, кому терміново треба допомогти дістати хустку або натягнути на руку рукавицю. Незважаючи на таку щохвилинну зайнятість, педагог не має права пройти повз тих дітей, яким нудно. Об’єднавши їх у невелику підгрупу, він роз­повідає про турботливу матінку-зиму, що одягла ялинки в пишні шуби і величезні шапки зі снігу. І раптом діти зненаць­ка помічають іграшкове ведмежа, що сидить під одною з яли­-

398

нок. Виявляється, воно ненавмисно заблукало у дитячий садок. Радісні вигуки привертають увагу багатьох малят, і ось уже май­же вся група готова будувати для ведмежати барліг у сніжному валові, та не один.

Однак може трапитися інакше. На пропозицію дорослого по­будувати снігову гірку для ляльок спочатку відгукуються багато дітей. Але одні відразу захоплюються грою, інших зацікавлює велика ворона, що всілася на дереві. І вихователь працює з неве­ликою підгрупою, навчаючи кожного правильно діяти лопаткою і віничком, заохочує словом, посмішкою, підтримуючи бажання діяти до кінця. З деякими дітьми доведеться позайматися інди­відуально, вибравши для цього зручний момент. Тут багато чого залежить від уміння педагога, його майстерності.

Освітньо-виховна робота з дітьми на прогулянці не може бути побудована за якоюсь однією, раз і назавжди заданою схе­мою. Так, початок прогулянки залежить від багатьох обставин.

Вийшли діти на вулицю, а навкруги біло. Падає пухнатий лапатий сніг. І відразу ж усі включаються в спостереження за снігопадом (конспект 8). У холодну похмуру погоду, щоб підня­ти настрій малят, дорослий пропонує рухливу гру.

Якщо діти виходять на ділянку після заняття, на якому роз­глядали птаха в клітці і слухали розповідь про те, як нелегко доводиться пернатим узимку, кожний хоче допомогти птахам - винести для них корм, спорудити годівницю. Таким чином, вихователеві надаються широкі можливості для творчості.

В арсеналі вихователя різноманітні види спостережень, і він може вибирати один з них за своїм розсудом. Наприклад:

1. Спостереження сезонних явищ: снігопад, похмуре небо, яскраве сонце.

2. Спостереження за живою природою: ознайомлення з птахами (ворона, горобець, голуб тощо), з відмітними властиво­стями рослин (дерево - кущ; ялинка - береза).

3. Спостереження за працею дорослих: ознайомлення з пра­цею шофера, двірника тощо.

4. Спостереження за явищами громадського життя: ознайом­лення з транспортом, зі святковим оздобленням вулиць міста тощо.

Одні види спостережень можна проводити відразу, без підго­товки (конспект 8), інші вимагають попередньої роботи: зазда­легідь обговорити зміст бесід (конспекти 1,4), зміст дій дітей

399

старшої групи (конспект 5), продумати сюрпризний момент (конспект 3).

Бесіду про пору року варто почати вже при зборах на прогу­лянку, звертаючи увагу малят на їхні теплі речі (конспект 6), а потім продовжити розмову на ділянці про прикмети холодної зими: вітер завиває, жене поземку по землі, сонця не видно, похмуро, хмарно, птахи замовкли.

Наступного разу дорослий покаже дітям красуню-зиму в яскравих променях сонця, у блискотінні блакитнуватих пиш­них заметів, у веселих забавах, катаннях на санках.

Ознайомлення з зимуючими птахами (конспект 2) варто починати тільки тоді, коли вихователь, постійно підгодовуючи пернатих, привчить їх злітатися у певне місце до моменту вихо­ду дітей на прогулянку.

Плануючи той чи інший вид спостережень, педагог пови­нен чітко знати, яке завдання він буде вирішувати. Ознайом­лення з порою року в одному випадку має на меті збагатити дітей знаннями, закріпити те нове, що вони довідалися на занятті; в іншому випадку воно спрямоване на активізацію різноманіт­них рухів дітей, підняття їхнього емоційного тонусу.

Закріплення, уточнення уявлень, отриманих під час спос­тережень, успішно здійснюється в ході дидактичних завдань, що в основному проходять у формі гри. Це може бути виконан­ня доручень типу «Покажи», «Принеси», «Назви дерево» тощо; виконання ігрових дій: « Раз, два, три! До берези біжи! (До ялин­ки біжи!)». Можуть бути подані дидактичні завдання на кори­гування звуковимови («Проспівай пісеньку вітру: Ввввв! Ууууу!»), на виконання дихальних вправ («Подуй на сніжин­ку, на султанчик») тощо.

Зі спостереженнями, зокрема за працею дорослих, тісно по­в’язане виконання спільних з вихователем трудових дій. Спо­чатку спонуканням дітей допомогти педагогові закінчити ту або іншу будівлю є бажання швидше перейти до ігрових дій з нею. В міру ж оволодіння необхідними уміннями діти активні­ше включаються в трудові дії.

Невелика підгрупа дітей разом з вихователем починає спо­руджувати снігову клумбу (конспект 1). Як тільки настає мо­мент прикраси різнобарвними «квітами», кількість учасників зростає - усі хочуть допомагати носити в цебрах крижинки.

400