6. Вивчення, аналіз та узагальнення педагогічно­го досвіду

Важливим джерелом накопичення інформації є вивчен­ня та аналіз педагогічного досвіду. Цей метод становить складову педагогічного пошуку і застосовується з різною дослідницькою метою. Він допомагає виявити існуючий рі­вень функціонування навчально-виховного процесу, власти­ві йому протиріччя, розкрити елементи нового і раціональ­ного у практиці кращих учителів [46, с 5 7].

У своїй останній функції розглядуваний метод відомий як узагальнення передового педагогічного досвіду. Але не тільки такий вид педагогічної практики має бути об'єктом уваги дослідника. Суттєвим є також уявлення про провідні тенденції масового досвіду, типові для педагогів недоліки і помилки, хоч основним залишається ознайомлення з ори­гінальними педагогічними прийомами та їх зв'язками, що можуть бути корисними для науки і практики [46, с.57].

7. Науково-педагогічна експедиція

Науково-педагогічна експедиція - це метод педагогічно­го дослідження, який дає можливість одержати інформацію для глибокого і всебічного вивчення навчально-виховної роботи з учнями на місцях - в масовій школі, в умовах, які максимально наближаються до реальності. Експедиція дає можливість за короткий строк зібрати всебічний матеріал, надати безпосередню допомогу вчителю на місці, активно вплинути на шкільну практику з метою її вдосконалення, надати методичну допомогу школі. Як правило, в експеди­ції беруть участь фахівці з різних галузей педагогічної на­уки: дидактик, методисти, школознавці, що дає можливість всебічно і цілісно вивчити навчально-виховний процес [13, с.138].

8. Вивчення інформаційних джерел з проблем до­слідження

Метод вивчення інформаційних джерел з проблем дослі­дження або, як визначає Г.Т.Кловак, методи вивчення про­дуктів діяльності - це група методів дослідження, за яких використовують систему процедур, спрямованих на збір, систематизацію, аналіз і тлумачення продуктів діяльності людини. До них належать: аналіз особистих до­кументів, аналіз офіційних матеріалів групової, колектив­ної та масової комунікації, аналіз продуктів діяльності.

IV. Порівняльно-історичні методи педагогічного дослідження

Одним із порівняльно-історичних методів, що застосо­вується у педагогічному дослідженні, є генетичний метод, що дозволяє досліджувати явища на основі аналізу їх роз­витку.

Розкриваючи специфіку, тенденції розвитку досліджува­ного явища, нові підходи до вирішення завдань, визначаючи результативність цих підходів і прогнозуючи розвиток ситу­ації, генетичний метод вирішує ряд задач [39, с 141]:

• дослідження виникнення явища, ступеня його розвитку;

• простеження процесу поступового формування особистісних якостей у студентів, професійних знань і умінь;

• простеження змін, що відбуваються в результаті за­стосування педагогічних заходів впливу або вза­ємовпливу.

Генетичний метод реалізується у формі зрізів. Це озна­чає, що зміни відповідних показників встановлюються у певні часові інтервали.

До методів психолого-педагогічного дослідження П.І. Образцов відносить історичний метод, історичний ме­тод застосовується насамперед під час вивчення проблем історії та педагогіки, розкриваючи виникнення, стан і роз­виток навчально-виховних закладів, психологічних і педа­гогічних теорій у конкретних історичних умовах.

А.П.Беляева з цього приводу зауважує, що історичний метод передбачає простеження історії в усьому різноманіт­ті, узагальнення емпіричного матеріалу і встановлення на дій основі загальної історичної закономірності [41, с.22].

На основі методологічного принципу історизму сфор­мувався і застосовується в педагогіці і психології власне порівняльно-історичний метод, що забезпечує таке вивчен­ня психолого-педагогічних явищ, що простежує і порівнює їх в розвитку. Наприклад, застосування цього методу під час аналізу категорії освіти дозволяє пояснити, як це поняття формувалося в минулому; які етапи воно пройшло в своєму розвитку; з'ясувати, яким чином утворювалися та чи інші концепції освіти, які їх джерела; порівняти етани розвитку окремих концепцій. Це дає можливість простежити поді­бність і відмінність різних компонентів, їх зміни; визначи­ти, в чому полягала однобічність та обмеженість попередніх концепцій, які елементи із попередніх концепцій перейшли в сучасні теорії.

П. І. Образцов робить висновок про те, що історизм як ме­тод дослідження не може зводитися лише до опису минулих явищ. Він дозволяє розкрити внутрішній механізм змін в явищах, причинні зв'язки на конкретних етапах їх розвитку [39, с 142].

В.К.Сидоренко окремо виділяє логічний метод, за допомогою якого дослідник на основі опрацювання, критичного аналізу і формулювання своїх пропозицій розвиває існуючі теоретичні уявлення або висуває нові теоретичні припущен­ня. Історичний метод надає можливість для всебічного до­слідження явищ і подій у хронологічній послідовності, від­крити їх внутрішні зв'язки та закономірності розвитку [48, с.133].