6.Клас Кісткові риби (Osteichyes) . Морфо-фізіологічні і біохімічні особливості; розмноження і розвиток, поведінка і внутрішня організація.

Кісткові риби (Osteichthyes) — за застарілою (традиційною) класифікацієюклас риб, що поділявся на підкласи (зараз — класи) лопатеперих(Sarcopterygii) і променеперих (Actinopterygii) риб. За сучасною класифікацією представники цієї групи разом із чотириногими складають кладу Euteleostomi.

Група охоплює близько 18 тис. видів (95% від загальної кількості видів риб). У хребті переважає кісткова тканина, тільки у найпримітивніших видів —хрящовий скелет на вапняковій основі. Представники мають парні кінцівки (плавники). Рот цих риб утворено хапаючими щелепами із зубами, зябрарозташовані на зябрових дугах з внутрішньою скелетною опорою, ніздрі парні.

Типовий представник кісткових риб — звичайний окунь. Цей хижак пристосований до водного середовища існування. Завдяки обтічній формі збільшується швидкість руху. Шиї немає, тому голова плавно переходить у тулуб, а тулуб — у хвіст. Шкіра вкрита лускою — напівпрозорими кістковими пластинками із зубчастими краями. Одним кінцем вони занурені в шкіру, а другим — налягають на сусідню луску (подібно до черепиці). На лусці за допомогою лупи можна побачити концентричні кільця. Скільки кілець, стільки років рибі.

З ротової порожнини їжа переходить у глотку, з неї — в стравохід, а потім — в об'ємистий шлунок або відразу в кишечник (карась). У шлунку відбувається часткове перетравлювання їжі під впливом шлункового соку. Остаточне переварювання їжі відбувається в тонкому кишечнику. У початковий відділ тонкого кишечника впадає протока жовчного міхура, печінки і протоки підшлункової залози. У тонкому кишечнику поживні речовини всмоктуються в кров, а неперетравлені залишки надходять в задню кишку і видаляються через анальний отвір.

Дихання за допомогою зябер. З ротової порожнини вода проходить через зяброві щілини, омиває зябра і з-під зябрових кришок виходить назовні. Зябра складаються з зябрових дуг, які в свою чергу складаються з зябрових пелюсток і зябрових тичинок. У деяких видів істотне значення має шкірне дихання, або є пристосування до дихання повітрям^{[Джерело?]}.

Плавальний міхур

Він допомагає їм триматися у воді. Це тонкостінний виріст стравоходу, який зберігає зв'язок із кишечником.

Кровоносна система риб замкнута, серце складається з двох камер: передсердя і шлуночка. Від шлуночка до зябервідходить велика кровоносна судина — аорта, що розгалужується на дрібніші — артерії. В зябрах артерії утворюють густу мережу дрібних судин — капілярів. Після збагачення крові киснем (збагачена киснем кров називається артеріальною) судини знову збираються в артерію, яка галузиться на дрібніші артерії і капіляри. В органах тіла через стінки капілярів кисень і поживні речовини надходять в тканини, а з тканин до крові надходить вуглекислий газ та інші продукти життєдіяльності.

Непотрібні для організму речовини виділяються з крові, коли вони проходять через органи виділення — нирки. Від нирок відходять два сечоводи, по яких сеча стікає в сечовий міхур, і видаляється назовні через отвір позаду анального.

М'язи краще розвинені на спинному боці у хвостовому відділі. Вони мають сегментарну будову, тобто утворюють послідовний ряд подібних частин. Крім того є особливі м'язи, які рухають щелепи.

Запліднення у кісткових риб зовнішнє. У видів із внутрішнім заплідненням копулятивний орган самців утворюється зміненою частиною анального плавника.