15. Основні документи що відображають зміст освіти: державний стандарт початкової освіти, навчальни план, навчальні програми, навчальні підручники, посібники. Іх призначення і структура.

У Законі України про освіту визначено актуальність розробки держаних стандартів змісту і рівня навченості дітей. Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом міністрів україни. Вони підлягають перегляду кожні 10 років та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.Державний стандарт ЗСО має відображати суспільний ідеал і враховувати реальні можливості особи і системи освіти і його досягненні. Це – документ взаємних зобов’язань: з одного боку, він має чітко окреслювати суспільні гарантії щодо освітніх послуг, які держава зобов’язується безплатно надати кожному, хто має намір здобути загальну середню освіту, з іншого боку, він визначає вимоги до тих, хто претендує на одержання документа про відповідний рівень освіченості. Цей документ має окреслити обсяг змісту ЗСО та характеристики обов’язкового рівня його засвоєння кожним учнем. Отже державний стандарт ЗСО – це унормована система показників про освіченість особи, що реалізується комплексом нормативних документів, які визначають суспільно зумовлений зміст ЗСО та вимоги і гарантії держави щодо її здобуття громадянами. Навчальний план – це державний документ, в якому визначено перелік навчальних предметів, їх розподіл за роками навчання, кількість годин на тиждень.Він виконує змістову, організаційну, управлінську та фінансову функції і дає можливість:• орієнтуватися у забезпеченні учнів відповідних класів підручниками;• організовувати навчально-виховний процес, який регулюється розкладом занять; здійснювати комплектування навчального закладу педагогічними кадрами відповідно до обсягів годин та комплектів класів;• визначати обсяг фінансування навчально-виховного процесу. У навчальних планах шкіл різних типів виокремлено два компоненти: державний і шкільний. Державний компонент (інваріантна частина) є обов’язковим для всіх типів загальноосвітніх середніх навчальних закладів незалежно від форми власності. На цей компонент припадає 80 % навчального часу, з яких 35 % відведено на суспільно-гуманітарні навчальні предмети, 25 % — природно- математичні, 15 % — оздоровчо-трудові, 5 % — на предмети естетичного циклу. Шкільний компонент (варіативна частина) включає вибірково-обов’язкові навчальні предмети, індивідуальні та групові заняття, курси за вибором і профільне навчання, факультативи загальним обсягом 71 год. на тиждень, або 20 % від загального навчального часу. Цим обсягом навчальних годин відає шкільна рада і використовує його для задоволення потреб та інтересів дітей у поглибленому вивченні окремих предметів, організації занять з профільного навчання за індивідуальними програмами. Цей компонент має враховувати особливості освітньо-виховного й виробничого середовища регіону, в якому працює школа. На основі типового навчального плану кожна школа складає робочий план на поточний навчальний рік. Зміст навчальних предметів, передбачених навчальним планом, визначається навчальними програмами. Навчальна програма — це державний документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навчального предмета, умінь і навичок, я кими необхідно оволодіти, за розділами і темами з розподілом їх за рокам и навчання. Для кожного навчального предмета розробляється навчальна програма, що визначає його зміст, представлений тематично. Навчальні програми для початкової школи складаються з : • пояснювальної записки, що розкриває основні завдання навчального предмета, особливості організації і методи навчальної діяльності, форми зв’язку класної та позакласної роботи; • змісту дисципліни за розділами і темами; • практичних і лабораторних занять;• системи вмінь і навичок, якими мають оволодіти учні. Відповідно до навчальних програм створюються шкільні підручники й навчальні посібники. Підручник — навчальне видання, яке містить основи науко визнань з певноїнавчальної дисципліни, подані відповідно до мети й завдань навчання, визначених програмою і вимог дидактики, вікової та педагогічної психології. Головне його призначення — зорієнтувати вчителя у змісті навчання на кожному уроці та допомогти учням самостійно поглибити здобуті на уроці знання.Навчальний посібник — видання, як е доповнює або частково замінює підручник.

16.Характеристика Державного стандарту початкової освіти від 20 квітня 2011 року Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року № 462 «Про затвердження Державного стандарту початкової загальної освіти».Він визначає зміст початкової загальної освіти, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави. Державний стандарт складається з базового навчального плану початкової загальної освіти, загальної характеристики інваріантної та варіативної складових змісту початкової загальної освіти, державних вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів. Стандартом також передбачено вивчення іноземної мови з 1 класу в усіх загальноосвітніх навчальних закладах, посилено природничу складову, зокрема введено нову освітню галузь «Природознавство», а також передбачено впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в освітній процес початкових класів. У 2013-2014 н.р. другокласники розпочнуть вивчати новий навчальний предмет «Сходинки до інформатики». Основним завданням курсу є опанування молодшими школярами практичних навичок сучасними інформаційно-комунікаційни ми технологіями. Також позитивними змінами Державного стандарту є забезпечення наступності змісту дошкільної та початкової загальної освіти, а також упровадження особистісно-орієнтованого підходу в навчально-виховний процес початкових класів. У 2-му класі, за рішенням педагогічної ради, навчальні досягнення учнів оцінюють в балах (окрім предметів «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Мистецтво», «Сходинки до інформатики»). Оцінювання має бути вмотивованим. Важливо, щоб дитина не втратила стимулу до праці. Оцінки в балах стають для дітей більш зрозумілими й мотиваційними, якщо супроводжуються коротким, точним коментарем учителя. Завдання педагога полягає в тому, щоб негативні й позитивні емоції, породжувані невдачами чи успіхами в навчанні, використовувати для активізації діяльності дітей. Вміло користуючись у роботі з другокласниками педагогічною оцінкою, вчитель закладає основи для формування в дітей умінь об’єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулює розвиток навчальних мотивів, створює атмосферу доброзичливості у класі, що необхідно для підтримки в учнів почуття власної гідності, доброти і чуйності, бажання працювати разом з однолітками. Навчальні досягнення учнів 2-х класів з предметів «Основи здоров’я», «Фізична культура», «Музичне мистецтво», «Образотворче мистецтво», «Мистецтво», «Сходинки до інформатики» мають оцінюватись вербально.