6. Економічне вчення Адама Сміта.

А. Сміт - творець класичної політичної економії

Становлення політичної економії як науки пов'язане з ім'ям шотландського вченого Адама Сміта (1723-1790). Завдяки його працям політична економія виділилась як самостійна галузь знань з гуманітарних наук, стала академічною дисципліною та обов'язковою складовою економічної освіти.

Теорія А. Сміта об'єктивно ґрунтувалася на аналізі економічного розвитку Великої Британії, що характеризувався високим рівнем мануфактуризації, переважанням промислового капіталу над торговельним, початком промислового перевороту, негативними впливами протекціоністської політики. Значний вплив на формування економічного світогляду А. Сміта здійснило вчення фізіократів, філософів Т. Гобсона і К. Гельвеція, які визнавали егоїстичний інтерес людини фактором суспільного прогресу. У праці "Теорія моральних почуттів" (1759) А. Сміт використав цю ідею щодо сфери економічної діяльності, стверджуючи, що концепція своєкорисливого інтересу зумовлює політику невтручання або "внутрішньої свободи" людини, у тому числі в галузі господарювання.

Теоретико-методологічні основи класичної політичної економії

Були викладені А. Смітом у видатній праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" (1776), що складається із п'яти книг. У першій книзі "Причини збільшення продуктивності праці й порядок, згідно з яким її продукт природним чином розподіляється між різними класами народу" досліджуються чинники зростання багатства нації, викладено теоретичні основи вчення про працю як джерело багатства, поділ праці, вартість, ціноутворення, гроші, прибуток і різні форми доходів. У другій книзі "Про природу капіталу, його нагромадження та застосування" - суть і структура капіталу, способи його нагромадження. У третій - "Про розвиток добробуту у різних народів" - історія розвитку народного господарства європейських країн від часів падіння Римської імперії. У четвертій "Про системи політичної економії" характеризується меркантилістська та фізіократична економічні системи. У п'ятій книзі "Про прибутки правителя або держави" досліджуються питання фінансово-податкової політики держави, її витрати, доходи та борги. А. Сміт вперше теоретично узагальнив і систематизував економічні знання, розглянув теоретичні питання щодо функціонування товарного виробництва та економічної політики.

А. Сміт про предмет і завдання політичної економії

Предметом політичної економи, на думку А. Сміта, є дослідження багатства, об'єктивних законів його виробництва та нагромадження з метою зростання добробуту населення ("народу і правителя"). Багатство нації - це матеріальний (фізичний) продукт для задоволення потреб людини, його змістом і джерелом є сукупна "щорічна" праця кожного народу в усіх сферах виробництва. Політична економія як наука ставить перед собою два завдання: забезпечити народові високий дохід або засоби існування, можливість добувати їх; давати державі чи суспільству дохід, достатній для забезпечення суспільних потреб. Зростання багатства нації А. Сміт пов'язував з такими факторами, як частка населення, зайнятого продуктивною працею, або кількість праці, яка функціонує у виробництві; продуктивність праці зайнятих у виробництві; розвиток обміну та наявність ринків збуту; зростання доходу та капіталу.

А. Сміт визначив дві сторони політичної економи: позитивну і нормативну. Позитивна спрямована на об'єктивне наукове пояснення економічних явищ і процесів, виявлення реальних закономірностей функціонування економічних систем. Нормативна орієнтована на надання рекомендацій щодо проведення державної економічної політики для забезпечення народу можливостей досягнення достатніх доходів і засобів існування.

Методологію вчення А. Сміта характеризують:

o матеріалізм як філософська основа світогляду;

o застосовування абстрактно-логічного (виокремлення найважливіших моментів певного явища, що визначають суть останнього, їх об'єктивне дослідження) і причинно-наслідкового (каузального) методів;

o визнання об'єктивності економічних законів, обґрунтування їх дії у вченні про "невидиму руку ринку", яку він розглядав як "систему звичайної свободи", ринковий механізм саморегулювання, коли об'єктивні закони ринкової економіки діють незалежно від волі та бажань окремих людей, спонтанно забезпечують гармонію інтересів особи та суспільства, а реалізація власних інтересів людини забезпечує суспільні блага. Принцип "невидимої руки" - це механізм стихійної координації економічної поведінки та узгодження економічних інтересів суб'єктів господарювання за умов ринкової економіки, суспільні умови та правила економічної гри;

o принцип невтручання держави в економіку (отримав назву "держава - нічний вартовий"), згідно з яким втручання держави у природний порядок гальмує процес зростання багатства та економічно ефективне розміщення ресурсів. Втручання держави у господарське життя має бути мінімальним: здійснення правосуддя (охорона життя, свободи і власності громадян), організація суспільних робіт, забезпечення зовнішньої безпеки. А. Сміт висловлювався за державне регулювання податкової системи, мінімуму заробітної плати, норми позикового процента;

o концепція економічного лібералізму, що ґрунтується на ідеях "природного порядку" та "економічної людини". А. Сміт дотримувався поглядів на "природний порядок", характерних для сучасних йому філософів-раціоналістів (К. Гельвеція та ін.), які проголошували природним фактором суспільного розвитку людський егоїзм і бажання вигоди, порівнювали його із законом всесвітнього тяжіння у неживій природі. На думку А. Сміта, природний порядок - це набір правил, що відповідає суспільній необхідності, для його забезпечення необхідне створення "системи природної свободи", якою е ринковий механізм господарювання. Основою природного порядкує право власності, вільна конкуренція, відсутність державного втручання в економіку. Природним стимулом людини до економічної діяльності є егоїзм і турбота про власну вигоду. Економічна людина є суб'єктом економічних відносин, вона не залежна, здатна самостійно ухвалювати рішення; керується у своїй діяльності особистими егоїстичними економічними інтересами і потребами, раціоналізує свою діяльність з метою максимізації вигоди, достатньо поінформована про ситуацію на ринку. Діяльність економічної людини в умовах природного порядку забезпечує багатство, добробут і розвиток окремої людини та суспільства загалом, отже, є вихідним пунктом розвитку останнього.