38. Облік довгострокових кредитів банків

Кредит –це надання банком грошових коштів юридичним та фізичним особам у тимчасове користування на визначених умовах.

Об’єктами довгострокового банківського кредитування можуть бутикапітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, та розширення діючих основних фондів , на нове будівництво, на приватизацію тощо.

Згідно з П(С)БО 2 “Баланс” довгострокові кредити банків – це сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, яка не є поточними зобов’язаннями.

Відповідно до П(С)БО 11 “Зобов’язання” довгострокове зобов’язання за кредитною угодою, умови якої порушені, вважається довгостроковим, якщо:

  позикодавець до затвердження фінансової звітності погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення;

  не очікується виникнення подальших порушень кредитної угоди протягом 12 місяців з дати балансу.

Облік розрахунків за довгостроковими позиками банків та іншими залученими позиковими коштами , що не є поточними зобов’язаннями ведеться на рахунку 50 “Довгострокові позики”.

За кредитом рахунку 50 “Довгострокові позики” відображається сума одержаних довгострокових позик, а також переведення їх до складу короткострокових (відстрочених) позик, за дебетом – погашення заборгованості за ними та переведення до поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями.

Рахунок 50 “Довгострокові позики” має такі субрахунки:

501 “Довгострокові кредити банків у національній валюті”

502 “Довгострокові кредити банків в іноземній валюті”

503 “Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті”

504 “Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті”

505 “Інші довгострокові позики в національній валюті”

506 “Інші довгострокові позики в іноземній валюті”

Таблиця 9.11 Облік довгострокових кредитів банку

Аналітичний облік довгострокових позик ведеться за позикодавцями (банками) у розрізі кожного кредиту окремо та строками погашення кредиту.

Розмір заборгованості підприємства за отриманими позиками на кінець періоду буде залежити від графіка погашення , обумовленого договором.

38. Первинний облік праці та її оплати

Підприємствами застосовуються типові форми табелів обліку використання робочого часу, затверджені Наказом № 253. Форма табеля № П - 12 застосовується для обліку використання робочого часу всіх категорій працівників. Форма № П - 13 (додаток 1) застосовується в умовах автоматизованої системи керування підприємством, вона пристосована до різних умов організації виробництва й може бути доповнена необхідними даними. Форма № П - 14 використовується тільки для обліку робочого часу при твердих місячних окладах або ставках.

При понаднормовій роботі відпрацьований робочий час ураховується в Табелі форми № П - 15.

Складається табель в одному екземплярі особою, якій доручене його ведення й надання в бухгалтерію. На невеликих підприємствах табель, як правило, ведеться на одному бланку, його форма спрощена з урахуванням специфіки умов роботи підприємства.

При прийманні на роботу кожному працівникові привласнюється табельний номер, що використовується надалі у всіх документах по обліку робочого часу, вироблення й розрахунків по оплаті праці. Якщо працівник звільнився, його табельний номер не може бути привласнений іншому працівникові, він повинен залишатися вільним не менш трьох років.

Підготовляється табель за два - три дні до початку розрахункового періоду, за основу береться табель за попередній місяць. Внесення змін і доповнень у табель виробляється на підставі відповідних документів по обліку особового складу. До таких документів ставляться накази про прийом, переклад, відрядження, звільненні, наданні відпусток; листки непрацездатності, довідки й т.п.

Обов'язковою графою, заповнюваної у всіх формах табелів, є графа «Професія (посада)». Заповненню цієї графи варто приділити особлива увага, тому що найменування професії, на яку приймається працівник, і посада за штатним розкладом повинні відповідати наведеним у Класифікаторі професій ДК - 003, затвердженому Наказом № 257.

Варто враховувати, що державою встановлена максимальна тривалість робочого часу. Відповідно до статті 50 КЗоП [2] вона не може перевищувати 40 годин на тиждень, а окремим категоріям працівників (наприклад, неповнолітнім, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами, учителям, лікарям і ін.) у відповідності зі статтею 51 КЗоП [2] установлена скорочена тривалість робочого часу.

Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів підприємств і організацій для жінок, що мають дітей у віці до 14 років або дитини - інваліда.

Крім того, напередодні святкових і неробочих днів, установлених законодавчо, робочий день скорочується на одна година як при п'ятиденної, так і при шестиденному робочому тижні (стаття 53 КЗоП [2]).

Святкові й неробочі дні встановлені статтею 73 КЗоП [2].

Святкові дні:

1 січня - Новий рік.

8 Марта - Міжнародний жіночий день.

1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих.

9 травня - День Перемоги.

28 червня - День Конституції України.

24 серпня - День незалежності України.

Дні релігійних свят:

7 січня - Різдво Христове.

- один день (неділя) - Великдень.

- один день (неділя) - Трійця.

Якщо святкові дні збігаються з вихідними, вихідний день переноситься на наступному послу святкового (стаття 67 КЗоП [2]) день.