- •1.Акти, як форма правових засобів прокурорської діяльності.
- •2.Вимоги, яким повинні відповідати правові акти прокурора.
- •3.Вимоги, яким повинні відповідати прокурори та слідчі прокуратури. Порядок їх призначення.
- •4.Відмова прокурора від обвинувачення та її правові наслідки
- •6.Галузева приналежність і об’єкти прокурорського нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність
- •7.Дисциплінарні стягненні, які застосовуються до працівників прокуратури. Система порядок застосування
- •8.Дії як форма правових засобів прокурорської діяльності
- •11.Зміст представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави у розгляді судами цивільних справ.
- •15.Нагляд за законністю виконання покарання, не пов’язаного із позбавленням волі.
- •12.Зміст представництва у розгляді судами адміністративних справ.
- •16.Нагляд за законністю звільнення та умовно-дострокового звільнення.
- •27.Поняття підтримання державного обвинувачення в суді як виду діяльності прокурора.
- •28.Поняття правових засобів прокурорської діяльності. Їх система і класифікація.
- •29.Поняття представництва прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
- •30.Порядок здійснення прокуратурою координаційної діяльності у боротьбі із злочинністю.
- •48.Прокурорський нагляд як самостійна галузь державної діяльності. Предмет і завдання.
- •107.Розподіл службових обов'язків у міській, районній прокуратурі
- •52.Сутність і значення функції координації прокуратурою діяльності у боротьбі із злочинністю.
- •53.Суть, завдання, предмет та об’єкти нагляду за додержанням законів у ході виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру.
- •56.Форми представництва прокуратури у цивільному судочинстві.
107.Розподіл службових обов'язків у міській, районній прокуратурі
Чіткий, добре продуманий розподіл службових обов'язків між оперативними працівниками прокуратури є обов'язковою умовою ефективності колективної роботи, сприяє узгодженості дій, підвищує персональну відповідальність за кінцевий результат, забезпечує раціональне використання індивідуальних можливостей кожного працівника. Організаційно-управлінський акт розподілу службових обов'язків між працівниками міської (районної) прокуратури умовно можна поділити на кілька етапів.
На першому етапі визначаються види роботи, які необхідно розподілити між працівниками прокуратури, ураховуючи компетенцію міської (районної) прокуратури, яка, у свою чергу, зумовлена функціональними обов'язками прокурорів.
Розподілу підлягає така прокурорська робота:
1) нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання та досудове слідство;
2) підтримання державного обвинувачення;
3) представництво інтересів громадянина або держави в суді;
4) координація діяльності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю;
5) нагляд за додержанням законів щодо недоторканності особи, соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян, захисту їх честі й гідності, прав неповнолітніх; законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин; охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності; а також нагляд за відповідністю актів, що видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинних законів;
6) нагляд за додержанням законів щодо боротьби з корупцією; законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах тощо.
На другому етапі необхідно визначити приблизний обсяг людино-днів, потрібний для виконання всієї роботи прокуратури в цілому та за окремими напрямками її діяльності протягом року. При цьому слід ураховувати, що цей організаційно-управлінський процес складний, а його результати можуть бути надто невизначеними. Це пов'язано з тим, що в органах прокуратури немає науково обґрунтованих нормативів для всіх видів прокурорської роботи. У зв'язку з цим міськрайпрокурор визначає завантаженість своїх підлеглих на основі особистого досвіду й інтуїції, що не завжди збігається з фактичним обсягом роботи, яку виконують підлеглі. Показники завантаженості мають ураховуватися не лише при оцінці роботи працівників прокуратури, але й при розподілі між ними службових обов'язків. Якщо цього не враховувати, то, можливо, розподіл роботи буде проведено нерівномірно, а це негативно вплине на загальну організацію роботу прокуратури.
Третій етап пов'язаний із закріпленням за кожним оперативним працівником конкретних обов'язків. При цьому обов'язки між працівниками районних і прирівняних до них прокуратур розподіляються, як правило, за галузевим (предметним) принципом з урахуванням теоретичної підготовки, практичного досвіду, індивідуальних нахилів і здібностей працівників. У практичній діяльності, особливо у міськпрокуратурах штатом понад 20 працівників, може також застосовуватися зонально-предметний принцип при розподілі обов'язків.
Предметний (галузевий) принцип передбачає розподіл обов'язків між працівниками за напрямами прокурорської діяльності з урахуванням визначених законом функцій прокуратури. При застосуванні предметного (галузевого) принципу за кожним закріплюється коло питань, поєднаних спільною темою. Ці питання можуть стосуватись як однієї, так і кількох галузей (напрямів) прокурорської діяльності.
Зонально-предметний принцип у міських і районних прокуратурах передбачає умовний поділ території міста чи району на окремі ділянки (зони) та закріплення їх за конкретними працівниками. Цей принцип доцільно застосовувати в тих прокуратурах, які обслуговують велику територію і мають необхідну кількість оперативних працівників. При цьому за працівниками закріплюється не лише територія, але й нагляд за групою законодавчих актів з урахуванням функцій прокуратури.
У практичній діяльності головним чином застосовується предметний (галузевий) принцип розподілу службових обов'язків між працівниками міської (районної) прокуратури.При розподілі конкретних обов'язків між окремими працівниками прокуратури береться до уваги ряд факторів суб'єктивного й об'єктивного характеру.
Суб'єктивний фактор - це рівень теоретичної підготовки, практичного досвіду та здібностей працівників, у тому числі й самого прокурора. Доцільно при визначенні службових обов’язків ураховувати бажання й індивідуальні нахили до виконання тих чи інших обов'язків кожним оперативним працівником.
До об'єктивних факторів необхідно віднести особливості діяльності прокуратури, її кількісний склад, рівень і структуру злочинності в регіоні, стан законності й інші чинники. Велике значення вцьому аспекті має та обставина, що не всі оперативні працівники міськрайпрокуратури наділені однаковими повноваженнями в наглядовій діяльності.
Отже, обов'язки з нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство, необхідно розподіляти тільки між прокурором та його заступником. Помічникові прокурора може бути доручено нагляд на цьому напрямку тільки з окремих питань, наприклад щодо додержання законності при розгляді заяв і повідомлень про злочини, які надходять до органів внутрішніх справ, податкової міліції.
