- •1. Поняття сім’ї в соціології та праві.
- •2. Предмет сімейного права. Особливості суспільних відносин, що регулюються сімейним правом.
- •3. Суб’єкти сімейних правовідносин. - Мєри
- •4. Місце сімейного права в системі галузей права України.
- •5. Поняття та ознаки шлюбу.
- •6. Умови вступу до шлюбу та перешкоди до його укладення шлюбу.
- •7. Поняття та правова природа недійсності шлюбу.
- •8. Підстави недійсності шлюбу. Абсолютна та відносна недійсність шлюбу.
- •2) Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду:
- •3) Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду:
- •1) Шлюб, який є недійсним:
- •9. Правові наслідки недійсності шлюбу та їх види.
- •10. Визнання шлюбу неукладеним.
- •11. Поняття та підстави припинення шлюбу.
- •12. Розірвання шлюбу в судовому порядку. Ст.. 109-116 ск
- •13. Розірвання шлюбу в адміністративному порядку.
- •14. Момент припинення шлюбу. Правове значення реєстрації розірвання шлюбу.
- •15. Правові наслідки припинення шлюбу особистого немайнового та майнового характеру.
4. Місце сімейного права в системі галузей права України.
Хоч об'єктом сімейного права є регулювання майнових та особистих немайнових взаємовідносин, проте це не зовсім звичайні майнові та особисті відносини, вони відрізняються за своїм характером та мають ряд особливостей:
1.Сімейно-правові взаємовідносини характерні своїми джерелами.
Якщо цивільні правовідносини виникають, як правило, з договорів, то шлюбно-сімейні відносини виникають зі спорідненості, шлюбу, усиновлення і всі майнові відносини випливають з особистих. Ці правовідносини пов'язують не сторонніх, а близьких осіб — родичів, подружжя.
2. В першу чергу сімейні правовідносини — це особисті немайнові і лише в другу чергу вони є майновими. Майнові правовідносини випливають з особистих.
Є родинність, є шлюб — є майнові відносини. А в цивільному праві 99,9% взаємовідносин — це майнові відносини.
3. Сімейні права та сімейні обов'язки не можна відчужувати, передавати, купувати, продавати чи дарувати. Причому не тільки особисті, але й майнові. Не можна, наприклад, передати право на одержання аліментів або ж на виховання дітей. А в цивільному праві майже всі майнові відносини легко передаються. Наприклад, право на одержання спадщини.
4. Необхідно пам'ятати, що сімейні правовідносини регулюються окремим Кодексом про шлюб та сім'ю України, що був перший прийнятий в нашій країні.
5. Процес розгляду сімейних справ відрізняється від цивільних справ, та й виконання рішень також суттєво відрізняється. По справах про передачу дитини на виховання другому з подружжя не можна так легко виконати рішення, як рішення про відібрання годинника.
6. Сімейно-шлюбні взаємовідносини в Україні в багатьох випадках регулюються нормами моралі, а не тільки правовими нормами, і це характерно тільки для сімейного права.
Все це дає підстави розглядати цю галузь права як специфічну, самостійну, що має об'єктом особисті та майнові відносини, які виникають на ґрунті шлюбу, родинності та усиновлення.
говорячи про сімейне право, як про самостійну галузь права, ми все-таки не можемо не помітити, що сімейне право має зв'язок з інститутами цивільного права.
Особливо із спадковим, де основним видом спадкування є спадкування за законом, тобто майно переходить до осіб, пов'язаних між собою відносинами подружжя, родинності. І хоча особа має право за заповітом позбавити свою родину спадщини, ст.535 Цивільного кодексу України встановлює правило обов'язковості долі в спадщині (неповнолітні або непрацездатні діти, непрацездатні дружина, батьки).звідси можна говорити, що спадкування, в основному, носить сімейний характер.
У деякій мірі сімейне право пов'язане з житловим правом, де право на житлову площу виникає не лише з договору житлового найму, а також з сімейно-шлюбних відносин. Хоча поняття члена сім'ї по сімейному праву і житловому не збігаються, оскільки в сімейному праві при визначенні члена сім'ї ми виходимо з родства, шлюбу (або усиновлення), то в житловому праві має значення ще й спільне проживання.
5. Поняття та ознаки шлюбу.
Відповідно до ст. 21 СК України шлюб - це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Таке визначення не розкриває повною мірою зміст цього поняття, але дає його лише в тих межах, в яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами. В юридичній літературі зустрічаються визначення, які вміщують основні ознаки шлюбу, наприклад: такий, що укладається в установленому порядку з дотриманням вимог закону добровільний і рівноправний союз вільних жінки і чоловіка, спрямований на створення сім'ї, і що породжує у них взаємні права та обов'язки. Деякі автори підходять до визначення шлюбу як договору. Але, на нашу думку, шлюб не містить всіх необхідних ознак договору і має свої специфічні ознаки, непритаманні договору. Ознаками шлюбу є: 1) добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 СК); 2) досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають в шлюб (ст. 22 СК); 3) реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним Сімейним кодексом; 4) спрямованість на утворення особистого сімейного союзу .чоловіка і жінки. Інша справа - шлюбний договір, яким особи, що вступають в шлюб, чи подружжя в період шлюбу врегульовують відповідні майнові відносини на час шлюбу. У даному разі шлюбному договору притаманні майже усі ознаки цивільно-правового договору. Новий Сімейний кодекс, як і Кодекс про шлюб та сім'ю України, не визнає шлюб, не зареєстрований в органах РАЦСу, а також церковний шлюб. Однак у ст. 21 СК зазначається, що релігійний обряд шлюбу є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя у тому разі, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.(если чесно норма наверно створена для визнання шлюбу між вампирами ібо загси уже огого сколько лет существуют ) Стосовно шлюбу, не зареєстрованого в органах РАЦСу, то новий СК визнає можливість поширення на майно, набуте особами, що не перебувають у зареєстрованому шлюбі, за час спільного проживання, режиму права спільної сумісної власності у разі, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ст. 74 СК).
