3. Шлункова диспепсія та хронічні гастрити.

1. Діагностика хронічного гастриту базується на чотирьох із п’яти запропонованих критеріїв. Вказати один, який не є надійним:

А. Фіброгастроскопія з прицільною біопсією і морфологічним дослідженням

Б. Больовий і диспепсичний синдром

В. Дослідження на наявність бактерій Нр

Г. Рентгенологічне дослідження шлунка

Д. Інтрагастральна рН-метрія

2. Згідно Сіднейської системи класифікації гастритів синонімом неатрофічного гастриту є:

А. Тип А Г. Варіоломорфний, асоційований з целіакією

Б. Тип В Д. Ізольований гранульоматоз

В. Тип С

3. Хронічний гастрит, асоційований з Нр має основні і додаткові гістологічні ознаки. Назвати основну ознаку з наведених у переліку:

А. Кишкова метаплазія епітелію

В. Дисплазія епітелію

В. Атрофічні зміни

Г. Плазмоцитарна і лімфоцитарна інфільтрація власної пластинки

Д. Вкривання слизової оболонки шлунка виразками

4. Хронічний гастрит, асоційований з Нр має основні і додаткові гістологічні ознаки. Назвати додаткову ознаку серед основних:

А. Дисплазія епітелію

Б. Виражена нейтрофільна інфільтрація в ямочковому епітелії з ушкодженням клітин

В. Плазмоцитарна інфільтрація

Г. Лімфоцитарна інфільтрація

Д. Наявність НР у вигляді коротких, зігнутих стержнів на поверхні слизової оболонки шлунку і в просвіті ямок

5. Діагностичними критеріями аутоімунного атрофічного гастриту є всі крім одного:

А. Ахлоргідрія і гіпергастрінемія

Б. Перніціонарна анемія

В. Виявлення антитіл до парієтальних клітин слизової оболонки

Г. Низький рівень IgA і IgG

Д. Високий рівень IgA і IgG

6. Атрофічний, аутоімунний гастрит гістологічно характеризується всіма, крім однієї ознаки:

А. Виражена лімфоплазмоцитарна інфільтрація

Б. Формування фолікул у власній пластинці

В. Кишковою і/або “антральною” метаплазією

Г. Гіпоплазією G-клітин

Д. Гіперплазією G-клітин

7. Хімічний хронічний гастрит (або реактивний рефлюкс гастрит) гістологічно характеризується наступними ознаками:

А. Гіперплазією клітин ямочкового епітелію

Б. Виснаженням муцину ямочкових клітин

В. Набряком власної пластинки і збільшенням в ній гладком’язевих клітин

Г. Інфільтрацією еозинофілами глибоких шарів слизової оболонки

Д. Всіма вище згаданими

8. Діагностичним критерієм лімфоцитарного хронічного гастриту вважають такий показник:

А.  10 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин

Б.  15 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин

В.  20 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин

Г.  25 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин

Д.  30 лімфоцитів на 100 епітеліальних клітин

(норма 4-7 лімфоцитів)

9. Неінфекційний гранульоматозний гастрит частіше всього зумовлюється такими хворобами, крім однієї невірної:

А. Хвороба Крона Г. Гранулематоз Вегенера

Б. Туберкульоз Д. Присутністю чужорідних тіл

В. Саркоїдоз

10. “Квадротерапія” хронічного неатрофічного гастриту включає одну вірну комбінацію:

А. Інгібітори протонної помпи (омепразол 40 мг в 2 прийоми) + вісмут 480 мг в 4 прийоми + тетрациклін 2 г в 4 прийоми + метронідазол 1 г в 4 прийоми

Б. Омепразол 20 мг на ніч + вісмут 480 мг в 4 прийоми + тетрациклін 2 г в 4 прийоми + метронідазол 1 г в 4 прийоми

В. Омепразол 40 мг в 2 прийоми + вісмут 360 мг в 3 прийоми + тетрациклін 2 г в 4 прийоми + метронідазол 1 г в 4 прийоми

Г. Омепразол 40 мг в 2 прийоми + вісмут 480 мг в 4 прийоми + тетрациклін 1 г в 4 прийоми + метронідазол 1 г в 4 прийоми

Д. Омепразол 40 мг в 2 прийоми + вісмут 480 мг в 4 прийоми + тетрациклін 2 г в 4 прийоми + метронідазол 1 г в 2 прийоми