Маркетингові стратегії диверсифікації [11]

Ринки / Товари	Товари, що виробляються	Нові товари
Наявні ринки	Стабілізація позицій	Диверсифікація за товарами
Нові ринки	Диверсифікація за ринками	Повна диверсифікація

Зміст матриці свідчить, що підприємство має можливість реа­лізувати такі стратегії:

1) спробувати одержати максимальний зиск із наявних ринків та товарів;

2) розширити географію ринків задля майбутніх дій;

3) збагатити асортимент продуктів, що виробляються, або здійснити повну диверсифікацію (нові товари для нових ринків).

З допомогою стратегії диверсифікації найчастіше намагаються зменшити підприємницький ризик під час насичення та спаду попиту, його кон’юнктурного коливання. За такої стратегії з’являються можливості задіяти вільний капітал, використати податкові переваги, більш ефективно завантажити виробничі потужності.

На протилежному полюсі перебуває стратегія концентрації виробничої діяльності, з допомогою якої фірма може проникнути лише на один або кілька сегментів ринку. Головні змінні, що впливають на вибір стратегії диверсифікації або концентрації, наведено в (таблиці 1.2.)

Таблиця 1.2.

ГОЛОВНІ ЗМІННІ, ЩО ВИЗНАЧАЮТЬ ВИБІР СТРАТЕГІЇ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ

Характеристики продукції або ринку	Переваги диверсифікації	Переваги концентрації
Динаміка обсягів продажу залежно від витрат на маркетинг	Зниження	Підвищення
Темпи зростання продажу на кожному ринку	Низькі	Високі
Стабільність обсягів продажу на кожному ринку	Низька	Висока
Випереджання конкурентів у часі	Незначне	Значне
Потреба в адаптації продукції до ринку	Низька	Висока
Потреба в адаптації комунікацій	Низька	Висока
Ефект масштабу в розподільній мережі	Незначний	Значний
Потреба в контролі програми просування	Низька	Висока
Кількість обмежень	Незначна	Значна

Таким чином, головні характеристики, які беруться до уваги під час вибору диверсифікації чи концентрації виробничої діяльності це: реакція обсягів продажу на невелике прирощення витрат на маркетинг; стабільність обсягів продажу та темпів їх зростання на кожному ринку; очікуваний час випереджання конкурентів; рівень потреб в адаптації продукції та маркетингу до умов різних ринків; внутрішні та зовнішні обмеження, на які може натрапити фірма. Разом з цим слід зазначити, що процес диверсифікації в багатьох випадках породжується не тільки необхідністю оптимізації товарної політики фірми, але стає також прямим наслідком науково-тех­нічного прогресу. Цей процес, як правило, виявляється в такому:

• випуск принципово нових виробів, що займають вільну в предметному світі «нішу»;

• заміна наявної продукції на нову та найновішу (переважна тенденція);

• збільшення різновидів усередині рядів виробів, що виготовляються, та відокремлення нових рядів;

• ускладнення самого виробу та його складових;

• якісні зміни рівня технології, необхідної для випуску продукції;

• жорсткіші вимоги до вхідних матеріалів;

• жорсткі ресурсні, особливо енергетичні та екологічні обмеження, які спонукають урізноманітнювати випуск продукції і при­водити його у відповідність із обмеженнями.

Отже, узагальнюючи, можна сказати, що диверсифікація відбиває процес виявлення нових потреб та реалізації нових можливостей. Для маркетингу це означає появу все нових і нових ситуацій, для яких необхідні адекватні інноваційні рішення.

Висновок. В нинішній час, торговельні підприємства отримали можливість самостійно формувати свою економічну стратегію, тобто знайти відповіді на наступні питання: які види продукції виробляти, в якій кількості, як і якими засобами, для кого і коли виробляти. Формування товарного асортименту продукції є однією з основних задач. Підприємство повинно мати перелік певних номенклатурних позицій продукції, що користуються потенційним попитом на ринку і забезпечать виживання в довгостроковому періоді[1].