Дизельний двигун ремонт фільтр паливо

II. Ремонт системи живлення

Прилади системи живлення дизельного двигуна, що поступили в ремонт, спочатку миють у ванні з гасом, очищають волосяними щітками, а потім розбирають. При розбиранні застосовують різного роду знімачі, пристосування, вибивання з мідними наконечниками. Після розбирання всі деталі миють в мийній установці, у ванні з гасом або в ультразвуковій установці і очищають, застосовуючи різні інструменти. Потім їх обдувають стислим повітрям або витирають чистими серветками, контролюють і сортують згідно технічним умовам.

Найбільш поширеними дефектами паливного бака є тріщини і вм'ятини. Незначні тріщини запаюються м'яким або твердим припоєм. Великі тріщини або пробоїни бака ремонтують накладенням латок, які припаюють або приварюють. Перед ремонтом паливні баки ретельно очищають від грязі, іржа і видаляють пари бензину. Для цього внутрішню поверхню бака спочатку промивають гарячим 5 %-м розчином каустичної соди, потім 5 %-м розчином нашатирного спирту.

Вм'ятини стінок бака усувають витягуванням запалого місця припаяним прутком або проштовхуванням зсередини. Великі вм'ятини усувають молотком і облямовуванням. Для цього з боку, протилежній вм'ятині, вирізують з трьох сторін прямокутне вікно і відгортають вирізану частину так, щоб був вільний доступ інструменту всередину бака. Після усунення вм'ятини відігнуту частину стінки відгортають на місце і запаюють твердим припоєм або заварюють. Після ремонту паливний бак піддають опресовуванню водою під надмірним тиском 0.03-0.05 Мпа.

Основними дефектами деталей паливних насосів, насосів-форсунок і форсунок є: знос і пошкодження робочих поверхонь деталей плунжерної пари (паливний насос високого тиску), знос робочих поверхонь клапанів і їх сідел, втрата пружності пружин. У форсунок відбувається закоксовання і знос елементів розпилювача.

Ремонтом паливного насоса високого тиску займаються слюсарі-паливщики. Після ремонту і заміни деталей паливні насоси і насоси-форсунки збирають, приробляють, регулюють і випробовують на стендах.

Знос робочих поверхонь клапанів і їх сідел, нагнітального клапана і сідла, поверхні корпусу і замочної голки розпилювача форсунки відновлюють притиранням за допомогою притиральних паст. Добре притерті клапани не повинні відриватися від сідел під дією власної маси. Рекомендується сферичну поверхню контрольного клапана насоса-форсунки притирати спільно з його гніздом.

Зношені шестерні підкачуючого насоса, сальники і прокладки не відновлюються - їх слід замінити. Забруднені фільтри очищають і промивають в дизельному паливі.

Пошкоджені паливопроводи низького тиску часто не ремонтують, а міняють, а паливопроводи високого тиску міняють завжди. Якщо пошкодження паливопровода відбулося в дорозі, і немає можливості його замінити, то місце тріщини або розриву можна туго перев'язати ізоляційною стрічкою.

III. Охорона праці

При роботі із слюсарними інструментами потрібно звернути увагу на їх стан і придатність до використання. Якщо рукоятка інструменту тріснула (молотка, стамески і тому подібне), то його не можна використовувати. В цьому випадку потрібно зажадати у начальства замінити інструмент. Молотки, викрутки, мітчики і тому подібне з сильно зношеними або пошкодженими робочими поверхнями також не підлягають експлуатації.

При роботі з ріжучими інструментами потрібно обов'язково надягати рукавиці - якщо не на обидві руки, то хоч би на ту руку, якою ви тримаєте заготівку. Також при роботі з великими або важкими заготовками і при роботі на нерівній поверхні (або ж коли не можна поставити заготівку в стійке положення) потрібно надягати рукавиці. Їх також слід обов'язково надягати при роботі з гострими предметами або із заготовками з гострими краями, при роботі з пальниками, іноді - з паяльником, а також з речовинами, дратівливими для шкіри (при тривалому контакті з бензином).

Якщо відбулася ситуація, коли людина поранилася, потрібно обробити рану будь-яким медичним антисептиком (краще спрей, якщо немає - зійде традиційний йод або зеленка), а при попаданні грязі або шкідливих речовин в рану потрібно обробити її перекисом водню, потім обмазати йодом шкіру навколо рани і перебинтувати. Якщо поріз глибокий - потрібно звернутися до кваліфікованого медпрацівника (черговий в медпункті). Навіть якщо рана не глибока, не слід нехтувати заходами безпеки, оскільки в неї можуть потрапити шкідливі речовини, здатні перетворити дрібну подряпину на серйозне запалення або навіть викликати зараження крові.

При термічних опіках 1 ступеня потрібно промити уражену ділянку шкіри антисептиком, а потім обробити спиртом або одеколоном. Не можна проколювати міхури і зривати шматки одягу, що прилипнув до тіла (їх потім відмочують і безболісно знімають лікарі). Полум'я можна гасити водою, піском, власним тілом, катаючись по землі. При хімічних опіках не можна допускати контакту ураженої шкіри з водою, якщо точно не відомо, що це за речовина. Одяг, що просочився хімічними речовинами, знімають з потерпілого. Якщо ця хімічна речовина реагує з водою або її склад невідомий, потрібно накласти суху пов'язку, якщо не реагує - промити струменем води протягом 10-15 хв., поки не зникне специфічний запах. При попаданні шкідливих речовин в дихальні шляхи потрібно промити горло 3% розчином борної кислоти. Щоб уникнути опіків, потрібно носити спеціальний одяг при роботі з легко займистими і небезпечними хімічними речовинами.

Працедавець зобов'язаний стежити за якістю інвентарю, який він видає своїм працівникам, а також за безпекою умов праці. Інакше працівник має право подати скаргу на працедавця з відшкодуванням збитку, якщо він був причинений унаслідок невиконання обов'язків працедавцем.

Якщо відбулася ситуація, в результаті якої працівник підприємства отримав виробничу травму, йому зобов'язані виплатити грошову компенсацію. Якщо працівник не отримує відповідну компенсацію, то він може звернутися до суду з відповідним позовом і правом стягнути цю виплату з працедавця. Компенсація не виплачується, якщо травма була нанесена умисне або унаслідок необережності травмованого.

IV. Список літератури

1. «Автомобили КамАЗ: Техническое обслуживание и ремонт» Москва, «Транспорт», 1988. В. Н. Барун, Р. А. Азаматов, Е. А. Машков и др. с. 3

2) «Основи охорони праці» Київ, «Вікторія», 2001. Л. Е. Винокурова, М. В. Васильчук, М. В. Гаман. с. 141-142

3) «Техническое обслуживание и ремонт автомобилей» Москва, «Высшая школа», 1983. Ю. И. Боровских, В. М. Кленников, В. М. Никифоров и др. с. 98-100

4) «Устройство автомобиля» Москва, «Машиностроение», 1987. Е. В. Михайловский, К. Б. Серебряков, Е. Я. Тур. с. 140-157