Методи відповідно з характером завдань по етапах навчання

Виокремлюють такі методи, як ознайомлення з художнім матеріалом, опрацювання художніх тво­рів, створення художніх образів. Вказані методи охоплюють необхідні завдання навчання мистецтва учнів за етапами.

Ознайомлювальні методи застосовують в процесі організації художнього сприйняття мистецьких тво­рів. Досягнення ознайомлювального ефекту часто залежить від того, яку установку на художній твір зумів сформувати учитель, наскільки учень настроє­ний сприймати музику, спектакль, споглядати кар­тину. Більше того. Важливо, щоб емоційний стан учнів співвідносився із образним настроєм худож­нього твору. Бажано, щоб учень не тільки відчував потребу, наприклад, прослухати той чи інший музичний твір, необхідно, щоб він був психологічно налаштований сприйняти художні образи в тому емоційному ключі, що відповідає їх змісту.

Педагогічне забезпечення художньо-психологічної установки досягається використанням:

• вступного слова учителя про художні образи;

• постановкою завдань, які учень має вирішити в процесі сприйняття твору;

• опорою на попередній художній досвід учнів;

• актуалізацією їх художніх асоціацій.

Особливо важливого значення на етапі ознайом­лення набуває демонстрування художнього твору, яке має відповідати певним педагогічним вимогам. По-перше, для демонстрування необхідно вибира­ти високохудожні зразки, і, якщо йдеться про виконавське мистецтво, інтерпретація має відзначатись художніми достоїнствами. По-друге, процес ознайомлення з твором мистецтва має відбуватись у атмосфері не тільки зацікавленого, а і зосередженого сприйняття. Учні повинні і мати бажання почути незнайому музику, побачити художню картину, прослухати літературний твір, і вміти зосередитись, активізувати внутрішні резерви для найглибшого проникнення до художньої сутності почутого чи побаченого. Важливо, щоб під час ознайомлення з художнім твором було усунуто відволікаючі увагу учнів фактори.

Опрацювання — наступний етап роботи. Методи, що сприяють успішному опрацюванню художньо­го матеріалу, включають пояснення, демонстрацію фрагментів, зацікавлення художньою роботою, ак­тивізацію самостійного мислення учнів, спонукан­ня їх до творчого самовираження.

В практиці мистецького навчання розповсюд­женим є використання методу поточних зауважень і коментування художньо-навчальних дій учнів. Цей загалом слушний і дійовий метод навчання часом набуває невиправдано перебільшеного за­стосування, орієнтуючи учнів виключно на вико­нання рекомендацій педагога. При застосуванні в процесі опрацювання твору переважно поточних зауважень виникає небезпека стримування твор­чого розвитку учня. Щоб уникнути небажаного ефекту, необхідно застосовувати метод поточних зауважень у взаємодії з такими, як педагогічне уза­гальнення, визначення самостійних завдань, вияв­лення власного ставлення учня до художнього твору, спонукання до самостійного віднайдення методів роботи. Застосування різних методів робо­ти з метою гармонізації педагогічного впливу — необхідна вимога плідного протікання процесу оп­рацювання художнього навчального матеріалу.

Створення художніх образів — найвищий етап мистецького навчання. Спонукаючи учнів до творення, педагог переймається завданням досягнен­ня вищого ступеня їх самостійності, розвитку тих умінь і навичок мистецької діяльності, що в решті решт усуває потребу педагогічного втручання.

Розрізняють виконавську творчість, мету якої складає відтворення вже існуючих образів, і про­дуктивну творчість, яку спрямовано на створення нових художніх образів.

Зміст методу залучення учнів до творчої діяль­ності полягає у досягненні максимальної активі­зації мистецьких можливостей учня. В процесі творення задіяно цілісний комплекс мистецьких психологічних важелів — уяву, фантазію, емоційно-художні переживання, інтелектуальне осмислення. Педагогічно цінним виступає той факт, що психіч­на діяльність учня в процесі творчості протікає на найвищому ступені напруження. Інтенсивність творчої діяльності створює можливості дієвого про­сування учня по шляху опанування мистецтва.