Висновок

Слово науки вагомо, і від того мальованої нею картина світу часто приймається за точне відображення реальної дійсності, за зображення всесвіту такою, яка вона є насправді, незалежно від людей. Але наука адже і претендує на цю роль - безпристрасного і точного дзеркала, що відображає світ у строгих поняттях і струнких математичних обчисленнях. Саме тому метою даної роботи було показати, завдяки спостереженням і уявленням яких учених і філософів стала можливою поява перших "штрихів" у створенні нової - наукової - картини світу.

Розглянувши предмет даної роботи, можна зробити деякі узагальнення. Догма про нерухомість і винятковості Землі була зруйнована становищем Миколи Коперника про те, що більшість видимих ​​небесних рухів є лише наслідок руху Землі як навколо своєї осі, так і навколо Сонця. Помінявши місцями Землю і Сонце, Коперник став розглядати Сонце як абсолютний центр Всесвіту. Проте вчений зберіг ілюзію про рівномірно-кругових рухах планет. А для пояснення зміни пір року він запровадив третій рух Землі - "рух по відміні". Непослідовність Коперника подолав Джордано Бруно. Він показав, що Всесвіт нескінченний і не має центру, а Сонце - звичайна зірка в нескінченній множині зірок і світів. Закон інерції Галілео Галілея дозволив відкинути "рух по відміні" і остаточно довести неспроможність аргументації противників геліоцентризму.

Таким чином, у роботах Дж. Бруно, Г. Галілея, інших учених і філософів система М. Коперніка була звільнена від залишків арістотелізма. Подальший крок вперед зробив Ісаак Ньютон (1643 - 1727). Його книга "Математичні начала натуральної філософії" (1687) дала фізичне обгрунтування вченню Коперника. Цим остаточно був ліквідований розрив між земною і небесною механікою і створена перша в історії людського пізнання наукова картина світу. Перемога геліоцентризму означала торжество матеріалістичної науки, прагнула пізнати і пояснити світ з нього самого.

Слід наостанок відзначити, що за звичним довірою до висновків науки, ми часто забуваємо, що наука - розвивається і рухома система знань, що способи бачення, притаманні їй, - мінливі. А це означає, що сьогоднішня наукова картина світу багато в чому відрізняється від вчорашньої. Повсякденне свідомість все ще живе науковою картиною світу минулих років і століть, а сама наука вже пішла далеко вперед і малює часом речі настільки парадоксальні, що сама її об'єктивність і неупередженість починає здаватися міфом.

Сучасна наукова картина світу динамічна, суперечлива. У ній більше питань, ніж відповідей. Вона дивує, лякає, шокує, ставить у глухий кут. Але з цим нічого не поробиш. Пошукам розуму, що пізнає немає меж, і в найближчі роки людство, можливо, буде вражене новими відкриттями та новими ідеями в уявленнях про місце людини серед оточуючих речей, його становище в космічній та природній ієрархії ...

Література

1. Родчанін Є.Г. Філософія: Історичний і систематичний курс. - М., 2004.

2. Коплстон Ч.Ф. Історія середньовічної філософії. - М., 1997.

3. Горфункель А.Х. Філософія епохи Відродження. - М., 1980.

4. Чанишева А.Н. Курс лекцій з давньої та середньовічної філософії: Учеб. посібник. - М., 1991.

5. Лішевського В.П. Мисливці за істиною: Розповіді про творців науки / Отв.ред. С. С. Григорян; АН СРСР. - М.: Наука, 1990.

6. Кириллин В.А. Сторінки історії науки і техніки. - М.: Наука, 1989.