12. Методи мікробіологічної діагностики.

На наявність синьогнійної інфекції може вказувати блакитно-зелене забарвлення країв і виділень ран, перев'язувального матеріалу (особливо після обробки Н₂О₂), розвиток гангренозної ектіми (синювато-червоні плями на шкірі, що перетворюються в зливаючі виразки з фестончатими краями; натогномонічної для синьогнійної септицемії) при опіках і поразках сечостатевої системи, У більшості випадків для діагностики уражень внутрішніх органів синьо-гнійної паличкою необхідно виділення збудника. При взятті матеріалу для дослідження слід дотримуватися і враховувати наступні важливі моменти.

Матеріал для бактеріологічного дослідження необхідно забирати безпосередньо з осередку ураження з дотриманням усіх необхідних правил асептики.

При неможливості взяття матеріалу безпосередньо з вогнища інфекції, а також якщо вогнище поєднується із зовнішнім середовищем, проводять дослідження виділень (наприклад, сечі при пієлонефриті, мокротиння при пневмонії, виділень піхви або каналу шийки матки при ураженні статевих органів).

При ідентифікації виділених культур враховують здатність до утворення пігментів і біохімічні властивості бактерій.

13. Специфічне лікування, препарати.

Інфекції, викликані синьогнійною паличкою, погано піддаються антибіотикотерапії, що обумовлено множинною резистентністю, у тому числі переданою R-плазмідами. Резистентність до антибіотиків зумовлена двома основними механізмами - блокадою транспорту препарату до внутрішньоклітинної мішені і його інактивацією бактеріальними ферментами. Блокаду транспорту забезпечує будова клітинної стінки P. aeruginosa, інактивація антибіотиків обумовлена здатністю синтезувати β-лактамази, ацетилтрансферази і нуклеотідази, інактивуючі аміноглікозиди.

14. Специфічна профілактика, препарати.

Профілактика синьогнійної інфекції особливо складна, тому що збудник стійкий до дії багатьох антисептиків і дезінфікуючих засобів. P. aeruginosa здатна синтезувати фактори, що нейтралізують деякі дезінфектанти. Однак бактерії чутливі до дії дезинфікуючих засобів, що містять хлор, і швидко гинуть під дією високої температури і тиску (при кип'ятінні або автоклавуванні).

15. Мікроорганізми – як контамінанти лікарських засобів.

Контамінація лікарських препаратів патогенними або умовно-патогенними мікроорганізмами може призвести до розвитку «лікарської» інфекції, що було зареєстровано в ряді країн світу. Описані випадки захворювання очей внаслідок застосування ЛП (гідрокортизонова мазь), забруднених бактеріями роду Pseudomonas.

Було відзначено, що контамінація P.aeruginosa відзначалася при використанні певних моделей бронхоскопів нових модифікацій (BFIT160, BF160, BFP40, Olympus America). В той же час показники обсіменіння ендоскопів інших моделей, у тому числі апаратів для обстеження шлунково-кишкового тракту, опинилися в допустимих межах. Крім того, було встановлено, що при припиненні використання апаратів перелічених нових модифікацій частота нозокоміальних інфекцій, викликаних синьогнійної палички, поверталася до вихідних показників.

Незважаючи на те, що не було виявлено ніяких порушень в технології проведення бронхоскопіческіх процедур і подальшої дезінфекції обладнання, штами Р.aeruginosa постійно виявлялися в мазках, взятих з поверхонь біопсійної портів бронхоскопів. Виявилося, що отримані клініками нові моделі бронхоскопів відрізнялися порушенням герметичності заглушки біопсійного порту. Внаслідок цього мікроорганізми проникали всередину приладу, а потім не наражалися ерадикації при обробці приладу, так як повітряні пробки в порожнині порту перешкоджали адекватному контакту дезинфектанта з поверхнею і висушування цієї порожнини апарату на завершальному етапі обробки.

Зберігається контамінація бронхоскопів P.aeruginosa приводила не тільки до інфікування пацієнтів, але й до отримання хибно позитивних результатів бактеріологічного дослідження, помилковою реєстрації спалаху нозокомиальной синьогнійної інфекції і необгрунтованого призначення антибактеріальної терапії. Однак, при первинному зараженні пацієнтів під час бронхоскопіческой процедури, антибіотикотерапія перешкоджала розвитку нозокоміальної інфекці.