3. Організація роботи центрів соціальної адаптації неповнолітніх, які повертаються з місць позбавлення волі

У силу сучасного розвитку суспільство не в змозі забезпечити рівень соціальної інтеграції в суспільство неповнолітніх, які повер­таються з місць позбавлення волі. Існують об’єктивні та суб’єктивні умови, що визначають продовження проблем дезадаптації таких лю­дей. Вони зумовлені відсутністю повноцінного повернення в соціум, недостатньою готовністю соціальних інституцій прийняти людину піс­ля відбуття строку покарання. Це обумовлене багатьма чинниками соціального, психологічного, медичного характеру, зокрема, як пра­вило, складними обставинами в сім’ї, складнощами забезпечення документами та реєстрацію, низькими можливостями продовжити навчання, працевлаштування, впливом кримінальної групи, а також індивідуальними особливостями людини, наприклад, низький рівень адаптивності (хвороби, стреси та посттравматичні стреси, які нерідкі в період перебування в закладах позбавлення волі).

Після відбуття покарання людина повертається до того середо­вища, яке залишається значимим або відносно якого з’явились певні сподівання. Різні складові мікросередовища завжди є носіями певних умов для адаптації людини, яка повернулася з місць позбавлення волі.

Наприклад, стабільність моральних норм, які більше впливають на відповідну поведінку такої людини, коли вони є підтримуючими, а характер стосунків у сім’ї є приязним. Разом з тим, у суспільстві від­сутні умови для повноцінного повернення людини. Серед таких є страх суспільства, який породжує їх стигматизацію, таврування. Негативні очікування по відношенню до таких людей сприяють їх демонізації, а отже, заглибленню складнощів адаптації, налагодженню стосунків, що нерідко приводять до конфліктів останніх з оточуючи­ми, законом і, як наслідок, скоєнню повторних правопорушень і повернення в заклади позбавлення волі.

Центри соціальної адаптації - установи, що регламентують Положення про центри соціальної адаптації. Вони створюються за рахунок коштів місцевого бюджету та залучених коштів інших дер­жавних і громадських організацій, підприємств та установ різної форми власності.

У центри соціальної адаптації направляються за рішенням адмі­ністрації установи виконання покарання чи органів внутрішніх справ звільненні особи з них, які не мають постійного місця проживання або потребують соціального догляду або підтримки. Термін перебу­вання встановлюється радою центру, яка складається з представни­ків держадміністрацій та інших органів влади, патронажної служби, соціального захисту, охорони здоров’я, зайнятості населення.

Метою центрів соціальної адаптації є відновлення соціально корисних зв'язків через здійснення допомоги у реєстрації за місцем проживання або отримання житла, сприянні професійного вибору й отримання належної професійної підготовки та працевлаштування, отримання житла та побутової адаптації, правової, психологічної, медичної допомоги.

Організаційні принципи соціального супроводу неповнолітніх і молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або повернулися з них.

Соціальний супровід - це цілеспрямована діяльність державних та недержавних організацій, соціального працівника чи команди з реалізації соціальної політики, щодо осіб, які повернулись із місць позбавлення волі, з метою створення необхідних умов для оптималь­них умов ресоціалізації. Обраний варіант соціального супроводу повинен бути найбільш ефективним серед усіх можливих; він узгоджу­ється з клієнтом; реалізується через партнерські відносини, орієнту­ється на конкретну проблему; поєднує форми індивідуальної і групо­вої роботи; спрямований на використання інновацій соціальної роботи задля позитивної ресоціалізації молоді.

Основними організаційними формами виступає індивідуальна та групова робота. Серед методів - консультування, представництво прав, психокорекція, тренінгові форми набуття соціальної компетен­ції та інші методи соціальної роботи.

Соціальний працівник для забезпечення достойного рівня соці­ального супроводу має бути ґрунтовно обізнаним у правах, психоло­гічних, соціокультурних питаннях, що стосуються досягнення його ці­лей. Спеціалісти соціальних служб, здійснюючи соціальний супровід, орієнтують людину на стандарти демократичного суспільства. Відтак перехід має орієнтуватися на позитивні чинники, вірі у гуманну при­роду людини, але одночасно розуміти всі складнощі поновлення соціальних рис колишніх ув'язнених. Відповідно, у якості механізмів особистісно-орієнтуючі методи мають переважати над методами постпенітенціарного впливу.

Організаційні принципи соціального супроводу:

1. Розуміння замість засудження. Кожну людину необхідно сприй­мати такою, якою вона є, надаючи їй можливість для прояву своїх як позитивних, так і негативних почуттів, не засуджуючи їх, а приймаючи і розуміючи.

2. Добровільність замість нав'язування. Людина має усвідом­лено визначити, яка потрібна їй допомога.

3. Взаємодія замість контролю. Дрібний контроль не тільки при­нижує, але й не дає можливості самостійно накопичувати позитивний досвід.

4. Конфіденційність. Приватна інформація, якщо вона не загро­жує життю інших людей не може бути оприлюдненою без згоди клі­єнта. Кожна людина має право на забезпечення відомостей, які вона не хоче поширювати.

5. Щирість стосунків. У процесі соціального супроводу взаємини будуються на відкритості, чесності та довірі.

6. Співпраця з сім'єю та близьким оточенням. У співпраці мо­жуть бути забезпечені позитивні умови повернення людини у соціум.

7. Принцип активізації. Вирішувати свою долю клієнт у кінці кін­ців має самостійно. Наснаження на свідоме прийняття вимог суспіль­ства є основною метою соціального супроводу.

В Україні реалізовуються різноманітні експериментальні програ­ми соціальної роботи з неповнолітніми засудженими. Український державний центр соціальних служб для молоді у 1999 р. створив на базі Чернігівського обласного центру соціальних служб для молоді та Прилуцької ВК для неповнолітніх злочинців експериментальний май­данчик. Його відкрито з метою розробки та апробації моделі прове­дення систематичної та комплексної соціально-психологічної реабілі­тації неповнолітніх, які вчинили протиправні дії, зокрема злочини.

Серед пріоритетних напрямів діяльності майданчика - створен­ня та організація постійної роботи консультативного пункту при ВК з надання комплексу соціально-психологічних та інформаційних послуг вихованцям, їхнім батькам, розробка й апробація нових програм з профілактики правопорушень, підготовки засудженої молоді до сімейного життя, формування здорового способу життя, вивчення професійних намірів, готовності молоді до життєвого самовизначення, соціальної та професійної адаптації за умов ринкових відносин; створення моделі соціального супроводу неповнолітніх та молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, шляхом сприяння в отриман­ні документів, прописки, житла, роботи, навчання й налагодження втрачених зв'язків з батьками та рідними.

Основною формою роботи в Прилуцькій виправній колонії для неповнолітніх (ВК) за програмою майданчика є систематична (один раз на місяць) робота виїзного консультаційного пункту Чернігівсько­го ОЦСССДМ.

Модель соціально-реабілітаційної роботи соціального педагога з неповнолітніми вихованцями ВК здійснюється у три етапи.

На першому етапі проводиться психодіагностична робота, яка передбачає використання діагностичних методик, що направлені на визначення рис особистості:

- діагностика емоційних компонентів ставлення підлітка до зна­чущих людей і до самого себе: "Неіснуюча тварина". “Дім-дерево-людина", “Моя сім'я", тест Люшера;

- діагностика акцентуацій характеру підлітків за методикою Лічко;

- діагностика індивідуально-типологічних особливостей підлітка: тест Айзенка;

- діагностика здатності підлітка до соціально-психологічної адап­тації в нових умовах.

На цьому етапі також діагностуються проблеми соціально-педа­гогічного та медико-соціального характеру, які існують у підлітка, шля­хом індивідуальної бесіди соціального педагога з ним, вимальовуєть­ся схема подальшої корекційної та виховної роботи з підключенням інших фахівців (лікаря, юриста, психолога, нарколога, невропатолога, сексопатолога тощо). Під час роботи фахівців ЦСССДМ у ВК перевага надається індивідуальним формам роботи: бесідам і консультаціям.

Другий етап - це проведення активних форм і методів вихов­ного корекційного впливу на вихованця. Тут ефективними та корис­ними є такі форми та методи соціальної роботи:

- індивідуальні бесіди та консультації спеціалістів різного профі­лю (сексопатолог, невропатолог, нарколог, психолог, юрист тощо);

- лекційні заняття та робота в малих тренінгових групах;

- організація дозвілля через активне залучення до організації та проведення тематичних конкурсів.

У процесі корекційно-виховної роботи з вихованцями ВК вико­ристовується така форма роботи, як організація та проведення куль­турно-масових заходів, до яких активно залучають вихованців ВК: КВК, спортивні змагання, конкурс “Червона калина", концертні про­грами. З метою запобігання повторним правопорушенням, профілактики негативних явищ і формування здорового способу життя про­водяться лекції на тему "Зроби свій вибір", з метою профорієнтації - лекції на тему “Поради щодо працевлаштування".

Третім етапом соціально-реабілітаційної роботи соціального педагога у виховній колонії є підготовка вихованців до звільнення. Ця робота включає такі складові:

- дослідження рис особистості, що заважають соціальній адап­тації;

- корекція індивідуальних рис, що заважатимуть соціальній адаптації;

- включення спеціалістів ЦСССДМ до організації роботи “Школи підготовки до звільнення", в рамках якої проводяться лекції спеціа­лістів ЦСССДМ щодо вирішення проблем з питань працевлаштування, отримання прописки, влаштування на навчання тощо;

- проведення анкетування та індивідуальних бесід з метою ви­значення проблем і потреб неповнолітнього; налагодження соціаль­них зв’язків вихованців з його рідними та близькими; проблеми із за­безпечення житлом тощо;

- консультування з питань вирішення проблем у взаємодії з оточуючими, побутових проблем;

- надання психологічної підтримки;

- інформаційне забезпечення вихованців шляхом надання дру­кованих матеріалів.

Здійснюється зустріч соціального педагога з батьками чи рідними та, якщо неповнолітній сирота або з неблагополучної сім’ї, повідомля­ються листом відповідні служби та організації про необхідність сприян­ня у вирішенні проблем цих підлітків. У цьому напряму фахівцями ЦСССДМ налагоджено тісну співпрацю з міським центром зайнятості, на­вчальними закладами міста й області, кримінальною міліцією у спра­вах неповнолітніх, Службою у справах неповнолітніх, владою міста, громадськими організаціями.

У рамках роботи майданчика та забезпечення необхідною інфор­мацією підлітків і молоді, які відбувають покарання чи звільнилися з місць позбавлення волі, фахівцями ЦССМ у 2000 р. було підготов­лено, випущено та розповсюджено серед вихованців ВК інформаційні брошури: "Звільнення'’ (на допомогу молодим людям, які готуються до звільнення з місць позбавлення волі), “Звільнись, замислись і визначись (поради щодо працевлаштування), “Профілактика наркозалежності”, "Стежинами життя" (на допомогу батькам, діти яких відбувають покарання).

Модель соціального супроводу неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі, має свої конкретні завдання, а саме: допомо­га в отриманні паспорта, забезпечення підлітка житлом, влаштування на навчання та, найголовніше, - це допомога в отриманні робочого місця. До ЦСССДМ підлітки звертаються за конкретною допомогою. Най­частіша причина звернень - відсутність робочого місця, а звідси і засобів для існування. Тому фахівцями ЦСССДМ за сприянням центру зайнятості надається допомога неповнолітнім у працевлаштуванні та безкоштовні юридичні послуги. При ЦСССДМ існує Клуб для безробітної молоді, до роботи якого залучаються і молоді особи, які повернулися з місць позбавлення волі.

Ще один приклад, який можна навести, є діяльність неурядової організації Дніпропетровського обласного громадського об’єднання спеціалістів соціальної роботи “Нове покоління", яке започаткувало проект, спрямований на допомогу підліткам, які перебувають у конфлікті із законом. Мета його - надання допомоги звільненим із коло­нії, утримати їх від повторних злочинів. Цей проект був підтриманий Міжнародним фондом "Відродження".

Проект "Соціально-психологічна адаптація неповнолітніх вихо­ванців колоній до умов життя після звільнення” реалізується шляхом проведення психокорекційних заходів, спрямованих на нейтралізацію негативного впливу умов виховної колонії на психіку підлітка, заходів соціальної адаптації, надання юридичної допомоги.

Згідно з розробленою програмою, щотижня до колонії приїздять психологи-практики для проведення психокорекційних тренінгів із вихованцями, які незабаром мають звільнитися. У співдружності з соціальним педагогом, зважаючи на його характеристики вихованців, було сформовано дві групи, з якими проводилися тренінги по суботах та неділях. Система таких занять розрахована на 48 годин (по 6 годин на день).

За рахунок коштів, залучених із місцевого бюджету, було розпочато соціально-психологічну роботу за методом інтерактивного те­атру. За планом передбачено 10 занять тривалістю до шести годин кожне. Це дає змогу використовувати деякі психодраматичні момен­ти, можливості опрацьовувати ситуації з життя підлітків, залучати до дії глядачів. Уся робота складається з двох чи трьох циклів (кількість їхня визначається уже в процесі роботи). Кожний цикл містить вибір постановки, роботу над нею і показ у кожному із соціально-психоло­гічних відділень (колишніх загонів) виховної колонії з наступним обговоренням. Поряд із вихованцями-акторами в роботу активно включаються глядачі (або міняються із вихованцями-акторами, або епізодично включаються у дії акторів), тобто глядачі не просто див­ляться, а беруть активну участь у виставі.

Таким чином, ця форма соціально-педагогічної та психолого-корекційної роботи має два спрямування: 1) глибоку і послідовну робо­ту з підлітками, які входять у так звану акторську групу; 2) роботу з глядачами під час вистави з наступним її обговоренням.

За участю дванадцяти волонтерів-підлітків обласної програми “Вибір за тобою, ровеснику" (м. Дніпропетровськ) проводяться зустрічі-заняття для всіх мешканців виховної колонії з первинної ран­ньої профілактики наркоманії та СНІДу. Завдяки обраному методу (“рівний навчає рівного") такі заняття дають змогу усвідомити необхід­ність організації свого майбутнього життя без наркотиків і право­порушень. Під час спілкування ровесників, які перебувають у колонії, з активістами руху за здоровий спосіб життя відбувається обмін інформацією стосовно тих питань, які хвилюють вихованців.

У ході реалізації проекту проводилися опитування колоністів (“барометр вихованця»), за результатами якого зручно коригувати по­точні плани заходів проекту.

Втілення у життя подібних проектів дозволяє успішніше відпра­цьовувати механізми соціально-психологічної реабілітації неповно­літніх, які, перебуваючи у спецустановах, готуються до виходу на волю.