- •Тема 7: Спеціалізовані служби з профілактики правопорушень і злочинності
- •1. Аналіз основних причин появи дітей, схильних до правопорушень, як запорука профілактики дитячої злочинності в діяльності спеціалізованих формувань
- •2. Основні завдання і напрями соціально-реабілітаційної та профілактичної роботи у спеціалізованих соціальних закладах
- •Роль приймальників-розподільників та притулків для неповнолітніх у системі попередження злочинності дітей та підлітків
- •Організація роботи центрів соціальної адаптації неповнолітніх, які повертаються з місць позбавлення волі
- •Законодавче та нормативне забезпечення соціальної адаптації неповнолітніх, які повертаються з місць позбавлення волі
- •Список використаних джерел
Законодавче та нормативне забезпечення соціальної адаптації неповнолітніх, які повертаються з місць позбавлення волі
В останні роки проблема запровадження елементів ювенальної юстиції в судочинство України стала дуже актуальною, принаймні необхідні широке інформаційне забезпечення та підготовка кадрів для ювенальної юстиції з числа суддів та фахівців пенітенціарної системи. Наявність різних позицій і підходів з приводу правосуддя для неповнолітніх призводить до того, що зараз основне питання у цій сфері полягає вже не в тому, чи бути в Україні "дитячій" юстиції, а в тому, якою їй бути. Намітилися позитивні зрушення у цій сфері, а також повільна, але доволі стійка трансформація системи правосуддя від переважання каральної моделі правосуддя до реституційної та реінтеграційної її моделей. Треба зазначити, що в Україні вже зроблено певні кроки для втілення у життя прогресивних положень міжнародно-правових актів, що дає підстави вести мову про позитивні зміни у національному (внутрішньодержавному) законодавстві. Протягом 2001 р. Верховна Рада України ухвалила закони: від 26.04.2001 р. № 2402-Ш "Про охорону дитинства", від 21.06.2001 р. № 2558-НІ “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 15.11.2001 р. № 2789-ИІ “Про попередження насильства в сім’ї, а ще в 1995 р. прийнято Закон від 24.01.1995 р. № 20/95-ВР “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", в якому передбачено створення при судах інституту судових вихователів, положення, яке затверджується Верховним Судом України, Міністерством юстиції України, Міністерством освіти України.
Протягом 2004 р. Пленум Верховного Суду України прийняв дві постанови: від 27.02.2004 р. № 2 “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність" та від 16.04.2003 р. № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх".
Нині в судах України практикується спеціалізація суддів, які розглядають справи про злочини неповнолітніх, і це є вагомим кроком до запровадження ювенальної юстиції.
13.01.2005 р. прийнято Закон № 2342-ІУ "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", в якому визначено правові, організаційні, соціальні засади і гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і який є складовою законодавства про охорону дитинства.
Одним з таких, що потребують невідкладного вирішення, є питання соціальної адаптації, тобто створення умов, за яких дитина була б менш вразливою і які давали б їй можливість протистояти різним несприятливим ситуаціям, в тому числі й таким, що спонукають неповнолітнього до вчинення злочинів і до рецидивів.
Аналіз стану злочинності неповнолітніх в Україні, а також законодавства, яке визначає їх правовий статус і повноваження судів, правоохоронних органів та пенітенціарної системи, можливостей реабілітації неповнолітніх правопорушників, дає підстави для однозначного висновку про необхідність створення в Україні ювенальної юстиції шляхом реформування наявних і запровадження нових інституцій, залучення недержавних організацій.
Увагу до проблем цієї категорії громадян було привернуто з прийняттям у 2003 р. Кримінально-виконавчого Кодексу України та Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", які набрали чинності у 2004 р. Цими законодавчими актами передбачено здійснення соціального патронажу стосовно звільнених осіб.
Крім того, було прийнято інші нормативно-правові акти, які, зокрема, регулюють питання підготовки до звільнення, діяльності центрів соціальної адаптації осіб, звільнених із місць позбавлення волі, діяльності спостережних комісій. Однак напрям роботи щодо соціальної адаптації звільнених осіб не набув потрібного розвитку.
Щороку з установ виконання покарань звільняється близько 50 тис. осіб. Впродовж 2007 р. було звільнено 48,8 тис. осіб, з них близько 1 тис. втратили соціальні зв'язки, майже 3 тис. не мають робітничої спеціальності, приблизно 3 тис. не забезпечені житлом.
Проблеми звільнених осіб багатоаспектні та стосуються багатьох галузей. З метою об'єднання зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, недержавних організацій щодо соціальної адаптації звільнених осіб та активізації роботи в даному напрямі було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1030-р “Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, на період до 2009 р.\ Був розглянутий проект Концепції соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, 02.04.2008 р.
Реалізація Концепції сприятиме:
- удосконаленню діючої та формуванню дієвої системи соціальної адаптації звільнених осіб;
- активізації процесу їх реінтеграції у суспільство;
- зміцненню механізму взаємодії зацікавлених центральних і місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, недержавних організацій;
- зниженню рівня рецидивної злочинності;
- зменшенню чисельності безробітних і бездомних;
- посиленню позицій сім’ї як соціального інституту;
- підвищенню престижності соціальної роботи як багатогалузевого наукового напряму;
- демократичному розвитку нашої держави.
На забезпечення основних прав неповнолітніх і спрямована Концепція створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Україні (від 08.04.2008 р. № 311/2008).
При розробці нормативних актів у галузі ювенальної юстиції за основу брали:
- Конвенцію про права дитини від 20.11.1989 р. (ратифікована Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ);
- Керівні принципи запобігання злочинності серед неповнолітніх;
- Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінські правила") від 29.11.1985 р.;
- Правила Організації Об’єднаних Націй щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі, від 14.12.1990 р.;
- Основні принципи застосування програм відновного правосуддя в кримінальних справах (Економічна і Соціальна Рада ООН, 24.07.2002 р.).
Метою Концепції є підвищення рівня правового захисту неповнолітніх, зменшення рівня дитячої злочинності, підвищення відповідальності держави і суспільства за умови зростання та розвитку дітей. Концепція направлена на здійснення профілактичної діяльності, спрямованої на попередження протиправної поведінки серед дітей та неповнолітніх, реформування системи правосуддя щодо неповнолітніх у напрямі зміни способу реагування на правопорушення з карального на відновний, реабілітаційний, охоронний, забезпечення функціонування системи реабілітації неповнолітніх правопорушників для їх соціалізації та/або соціальної реінтеграції.
Отже, в Україні вже зроблено певні кроки для втілення в життя прогресивних положень міжнародно-правових актів, що дає підставу вести мову про позитивні зміни у національному законодавстві. Протягом 2001 р. Верховна Рада України ухвалила закони: від 26.04.2001 р. № 2402-ГН "Про охорону дитинства", від 21.06.2001 р. № 2558-Ш "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", від 15.11.2001 р. № 2789-ИІ “Про попередження насильства в сім'ї", а ще в 1995 р. прийнято Закон від 24.01.1995 р. № 20/95-ВР “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", Пленум Верховного Суду України прийняв дві установи: від 27.02.2004 р. № 2 “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність" та від 16.04.2003 р. № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”.
Кримінально-виконавчого Кодексу України та Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", які набрали чинності у 2004 р., розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 №9 1030 «Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, на період до 2009 р.».
Типовими причинами постійного і швидкого росту злочинності неповнолітніх є: статеве дозрівання дитини, залежність від думки однолітків, неформальні об’єднання, в яких дозріває протиправна поведінка, проблеми в сім’ї.
Особливо значущим інститутом при розгортанні соціальної роботи в інтересах неповнолітніх і молоді, які скоїли злочини, є спеціалізовані центри ресоціалізації та адаптації. Вони створюються на базі ЦСССДМ, до їхньої структури повинні входити служби соціального супроводу молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі, та кризові центри тимчасового перебування для молодих осіб цієї категорії, які потрапили у складну життєву ситуацію. У межах діяльності спеціалізованих центрів можна реалізувати такі завдання:
- підтримка соціально значущих зв’язків ув'язненої молоді;
- проведення різних видів консультування неповнолітніх і молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхніх батьків;
- соціальна допомога неповнолітнім і молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхніх батьків;
- соціальний супровід неповнолітніх і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі.
Український Державний центр соціальних служб для молоді ще у 1999 р. створив на базі Чернігівського обласного центру соціальних служб для молоді та Прилуцької ВК для неповнолітніх злочинців експериментальний майданчик. Модель соціального супроводу неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі, має свої конкретні завдання, а саме: допомога в отриманні паспорта, забезпечення підлітка житлом, влаштування на навчання та, найголовніше, - це допомога в отриманні робочого місця.
Отже, в Україні реалізовуються різноманітні експериментальні програми соціальної роботи з неповнолітніми засудженими.
Методичні рекомендації: з метою усвідомлення діяльності спеціалізованих служб з профілактики правопорушень і злочинності слід ознайомитися із діяльністю регіональної служби «Діти вулиці». Положенням про приймальники-розподільники та притулки для неповнолітніх, а також організацією діяльності соціального супроводу неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі.
Питання та завдання для самоконтролю:
1. Обґрунтувати особливості діяльності спеціалізованих служб з профілактики правопорушень і злочинності.
2. Визначити основні завдання і напрями соціально-реабілітаційної та профілактичної роботи у спеціалізованих закладах.
3. Проаналізувати роботу центрів соціальної адаптації неповнолітніх, які повертаються з місць позбавлення волі.
4. Обґрунтувати практичну відповідність законодавчого та нормативного забезпечення соціальної адаптації неповнолітніх, які повертаються з місць позбавлення волі.
