Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ОДСС_Л7.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
116 Кб
Скачать
☆
  1. Законодавче та нормативне забезпечення соціальної адаптації неповнолітніх, які повертаються з місць позбавлення волі

В останні роки проблема запровадження елементів ювенальної юстиції в судочинство України стала дуже актуальною, принаймні необхідні широке інформаційне забезпечення та підготовка кадрів для ювенальної юстиції з числа суддів та фахівців пенітенціарної системи. Наявність різних позицій і підходів з приводу правосуддя для неповнолітніх призводить до того, що зараз основне питан­ня у цій сфері полягає вже не в тому, чи бути в Україні "дитячій" юстиції, а в тому, якою їй бути. Намітилися позитивні зрушення у цій сфері, а також повільна, але доволі стійка трансформація системи правосуддя від переважання каральної моделі правосуддя до реституційної та реінтеграційної її моделей. Треба зазначити, що в Україні вже зроблено певні кроки для втілення у життя прогресивних положень міжнародно-правових актів, що дає підстави вести мову про позитивні зміни у національному (внутрішньодержавному) законодавстві. Протягом 2001 р. Верховна Рада України ухвалила закони: від 26.04.2001 р. № 2402-Ш "Про охорону дитинства", від 21.06.2001 р. № 2558-НІ “Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" від 15.11.2001 р. № 2789-ИІ “Про попередження насильства в сім’ї, а ще в 1995 р. прийнято Закон від 24.01.1995 р. № 20/95-ВР “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх", в якому передбачено створення при судах інституту судових вихователів, положення, яке затверджується Верхов­ним Судом України, Міністерством юстиції України, Міністерством освіти України.

Протягом 2004 р. Пленум Верховного Суду України прийняв дві постанови: від 27.02.2004 р. № 2 “Про застосування судами законо­давства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність" та від 16.04.2003 р. № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх".

Нині в судах України практикується спеціалізація суддів, які роз­глядають справи про злочини неповнолітніх, і це є вагомим кроком до запровадження ювенальної юстиції.

13.01.2005 р. прийнято Закон № 2342-ІУ "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", в якому визначено правові, організаційні, соціальні засади і гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і який є складо­вою законодавства про охорону дитинства.

Одним з таких, що потребують невідкладного вирішення, є пи­тання соціальної адаптації, тобто створення умов, за яких дитина була б менш вразливою і які давали б їй можливість протистояти різним несприятливим ситуаціям, в тому числі й таким, що спонукають не­повнолітнього до вчинення злочинів і до рецидивів.

Аналіз стану злочинності неповнолітніх в Україні, а також зако­нодавства, яке визначає їх правовий статус і повноваження судів, правоохоронних органів та пенітенціарної системи, можливостей реабілітації неповнолітніх правопорушників, дає підстави для однозначно­го висновку про необхідність створення в Україні ювенальної юстиції шляхом реформування наявних і запровадження нових інституцій, залучення недержавних організацій.

Увагу до проблем цієї категорії громадян було привернуто з прийняттям у 2003 р. Кримінально-виконавчого Кодексу України та Закону України "Про соціальну адаптацію осіб, які відбували пока­рання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк", які набрали чинності у 2004 р. Цими законодавчими актами перед­бачено здійснення соціального патронажу стосовно звільнених осіб.

Крім того, було прийнято інші нормативно-правові акти, які, зо­крема, регулюють питання підготовки до звільнення, діяльності цент­рів соціальної адаптації осіб, звільнених із місць позбавлення волі, діяльності спостережних комісій. Однак напрям роботи щодо соці­альної адаптації звільнених осіб не набув потрібного розвитку.

Щороку з установ виконання покарань звільняється близько 50 тис. осіб. Впродовж 2007 р. було звільнено 48,8 тис. осіб, з них близько 1 тис. втратили соціальні зв'язки, майже 3 тис. не мають ро­бітничої спеціальності, приблизно 3 тис. не забезпечені житлом.

Проблеми звільнених осіб багатоаспектні та стосуються бага­тьох галузей. З метою об'єднання зусиль центральних і місцевих орга­нів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування, недержав­них організацій щодо соціальної адаптації звільнених осіб та активі­зації роботи в даному напрямі було прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 № 1030-р “Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, на період до 2009 р.\ Був розглянутий проект Концепції соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, 02.04.2008 р.

Реалізація Концепції сприятиме:

- удосконаленню діючої та формуванню дієвої системи соціаль­ної адаптації звільнених осіб;

- активізації процесу їх реінтеграції у суспільство;

- зміцненню механізму взаємодії зацікавлених центральних і місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самовряду­вання, недержавних організацій;

- зниженню рівня рецидивної злочинності;

- зменшенню чисельності безробітних і бездомних;

- посиленню позицій сім’ї як соціального інституту;

- підвищенню престижності соціальної роботи як багатогалузе­вого наукового напряму;

- демократичному розвитку нашої держави.

На забезпечення основних прав неповнолітніх і спрямована Концепція створення та розвитку системи ювенальної юстиції в Укра­їні (від 08.04.2008 р. № 311/2008).

При розробці нормативних актів у галузі ювенальної юстиції за основу брали:

- Конвенцію про права дитини від 20.11.1989 р. (ратифікована Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ);

- Керівні принципи запобігання злочинності серед неповнолітніх;

- Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекін­ські правила") від 29.11.1985 р.;

- Правила Організації Об’єднаних Націй щодо захисту неповно­літніх, позбавлених волі, від 14.12.1990 р.;

- Основні принципи застосування програм відновного право­суддя в кримінальних справах (Економічна і Соціальна Рада ООН, 24.07.2002 р.).

Метою Концепції є підвищення рівня правового захисту непов­нолітніх, зменшення рівня дитячої злочинності, підвищення відпові­дальності держави і суспільства за умови зростання та розвитку дітей. Концепція направлена на здійснення профілактичної діяльності, спрямованої на попередження протиправної поведінки серед дітей та неповнолітніх, реформування системи правосуддя щодо неповно­літніх у напрямі зміни способу реагування на правопорушення з ка­рального на відновний, реабілітаційний, охоронний, забезпечення функціонування системи реабілітації неповнолітніх правопорушників для їх соціалізації та/або соціальної реінтеграції.

Отже, в Україні вже зроблено певні кроки для втілення в життя прогресивних положень міжнародно-правових актів, що дає підставу вести мову про позитивні зміни у національному законодавстві. Про­тягом 2001 р. Верховна Рада України ухвалила закони: від 26.04.2001 р. № 2402-ГН "Про охорону дитинства", від 21.06.2001 р. № 2558-Ш "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", від 15.11.2001 р. № 2789-ИІ “Про попередження насильства в сім'ї", а ще в 1995 р. прийнято Закон від 24.01.1995 р. № 20/95-ВР “Про орга­ни і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для не­повнолітніх", Пленум Верховного Суду України прийняв дві установи: від 27.02.2004 р. № 2 “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу анти­громадську діяльність" та від 16.04.2003 р. № 5 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх”.

Кримінально-виконавчого Кодексу України та Закону України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обме­ження волі або позбавлення волі на певний строк", які набрали чин­ності у 2004 р., розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 №9 1030 «Про затвердження плану заходів щодо забезпечення соціальної адаптації осіб, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі, на період до 2009 р.».

Типовими причинами постійного і швидкого росту злочиннос­ті неповнолітніх є: статеве дозрівання дитини, залежність від думки однолітків, неформальні об’єднання, в яких дозріває проти­правна поведінка, проблеми в сім’ї.

Особливо значущим інститутом при розгортанні соціальної ро­боти в інтересах неповнолітніх і молоді, які скоїли злочини, є спеці­алізовані центри ресоціалізації та адаптації. Вони створюються на базі ЦСССДМ, до їхньої структури повинні входити служби соціального супроводу молоді, яка повернулася з місць позбавлення волі, та кризові центри тимчасового перебування для молодих осіб цієї кате­горії, які потрапили у складну життєву ситуацію. У межах діяльності спеціалізованих центрів можна реалізувати такі завдання:

- підтримка соціально значущих зв’язків ув'язненої молоді;

- проведення різних видів консультування неповнолітніх і мо­лоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхніх батьків;

- соціальна допомога неповнолітнім і молоді, які повернулися з місць позбавлення волі, та їхніх батьків;

- соціальний супровід неповнолітніх і молоді, які звільнилися з місць позбавлення волі.

Український Державний центр соціальних служб для молоді ще у 1999 р. створив на базі Чернігівського обласного центру соціальних служб для молоді та Прилуцької ВК для неповнолітніх злочинців екс­периментальний майданчик. Модель соціального супроводу неповно­літніх, які повернулися з місць позбавлення волі, має свої конкретні завдання, а саме: допомога в отриманні паспорта, забезпечення під­літка житлом, влаштування на навчання та, найголовніше, - це допо­мога в отриманні робочого місця.

Отже, в Україні реалізовуються різноманітні експериментальні програми соціальної роботи з неповнолітніми засудженими.

Методичні рекомендації: з метою усвідомлення діяльності спеціалізованих служб з профілактики правопорушень і злочинності слід ознайомитися із діяльністю регіональної служби «Діти вулиці». Положенням про приймальники-розподільники та притулки для не­повнолітніх, а також організацією діяльності соціального супроводу неповнолітніх, які повернулися з місць позбавлення волі.

Питання та завдання для самоконтролю:

1. Обґрунтувати особливості діяльності спеціалізованих служб з профілактики правопорушень і злочинності.

2. Визначити основні завдання і напрями соціально-реабілітаційної та профілактичної роботи у спеціалізованих закладах.

3. Проаналізувати роботу центрів соціальної адаптації неповно­літніх, які повертаються з місць позбавлення волі.

4. Обґрунтувати практичну відповідність законодавчого та нор­мативного забезпечення соціальної адаптації неповнолітніх, які по­вертаються з місць позбавлення волі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]