4. Господарсько-культурна класифікація народів світу

Під ГКТ в етнографії розуміють комплекс особливостей господарства і культури, який історично складається у різних народів, близьких за соціально-економічному розвитку і проживаючих у схожих умовах існування.

ГКТ почали формуватися в пізньому палеоліті.

Основними оприділяючими елементами ГКТ є характер і рівень розвитку господарства. У відповідності з рівнем господарського розвитку ГКТ можуть бути розподілені по трьох групах. 1 – група характеризується переважанням привласнюючих галузей діяльності( мисливство, рибальство, збиральництво). 2 – переважання ручного мотичного землеробства і скотарства.

3 – об’єднює плугових землеробів.

1гкт – дуже архаїчний. Зараз збережений в деяких ізольованих областях тропічної зони. Племена, що відносяться до цього ГКТ, не знайомі з виплавою металу і його обробкою в гарячому вигляді. Засоби праці і зброю вони виготовляють з каменю, дерева, кістки, раковин і ін..

Наступні групи ГКТ пов’язані з виробничим господарством. Землеробство і тваринництво виникло приблизно 10-11 тис. років тому в східному Середземномор’ї, на південному заході Середньої Азії, пізніше - Америка. Дальший розвиток виробничого господарства призвів до виникнення в древніх державах Азії і Африки ГКТ плужного зрошувального землеробства. Одночасно з плужним землеробством розвинулось і тваринництво. По мірі соціально-економічного розвитку плугових землеробів все більше значення у них набирало спочатку ремесло, а потім промисловість.

Пізніше в Африці виділився виділився самостійний ГКТ в вигляді кочового і напівкочового скотарства. В наш час козівництво зберігається лише в окремих і найбільш відсталих районах Азії і африки.

5. Історико-культурне районування Австралії та Океанії. Наслідки європейського проникнення в Австралію і Океанію.

Австралія і Океанія – найменша частина світу, площа якої 9 млн.кв. км, із них 7.7 млн, кВ. км. Материк.

Населення 25 млн. із них 14 млн. живе в Австралії і Тасманії.

Австралію і Океанію традиційно ділять на 4 історико-етнографічні облсті Австралію, Меланезію, Мікронезію і Полінезію.

До Австралії зазвичай приєднють розташований на півленному сході від неї о. Тасманію.

До складу Меланезії включають Нову Гвінею, архіпелаг Басмарка острови Д’Актркасто Тробіан, архіпелаг Луізіада, Соломонові острови, острови Санта-Крус, Нові Гербриди, Нову Каледонію, острова Луайоте, Фіджі і Ротуму.

До Мікронезії відносять Маріанські, Каролінські і Маршалові острови, острова Гілберта, а також ізольовані острови Ошен і Науру.

Полінезія складається з груп островів Тонга, Самоа, Уолліс, Хорн, Тувалу, Токелау, Кука, Тубуаі, Туамоу, Маркізькі, Гамб’є, Гаванські, а також Нової Зеландії і ізольованих островів Ніуе, Пасхи і деяких інших/

Європейці вперше побачили Океанію в 1511 і 1512 рр. Це були португальці А. д’ Абреу і Ф. Серран, що проплили мимо Нової Гвінеї, але не стали на її землю. За 10 років у 1521 р. знаменитий Магелан, що робив навколосвітню подорож, проплив біля островів Туамоту, а потім Досягнув Маріанських островів, де висадився на Гуамі. В 1565 р. Маріани були формально проголошені колонією іІспанії, в 1668 році, виникла фактична їх анексія, і з того часу починається ера колоніальної експансії європейських держав в Океанію.

Австралія була відкрита європейцями ( голландський мореплавець Віллем Янсзон) дещо пізніше Океанії – 1606 році.

В 16 ст. найбільшу активність в басейні Тихого океану проявляли іспанці,в 17 ст. їх замінили в цій ролі голландці, з другої половини 18 століття різко посилилось проникнення в Океанію Великобританії і Франції, а в кінці 19 ст. до них приєднались Німеччина і США.

В результаті експансії європейських держав і США до початку 20 ст. Австралія і всі архіпелага Океанії опинилися в їх руках. На деяких островах були створені американські військово-морські бази. Крім того, США неодноразово проводили в Мікронезії досліди атомної і термоядерної зброї.

В аборигенів були забрані найкращі землі. Вже з 19 ст. європейське населення почало домінувати. Грабежі і експлуатація, захоплення земель призвели до обанкрутнення населення ряду островів. Деякі етнічні групи(наприклад тасманці) вимерли, деякі сильно скоротилися чисельно.

Народи Австралії і Океанії неодноразово повставали, чинили силовий спротив колонізаторам. В середині 40 рр. 19 ст. стійко боролося на селення Таїті. Повставало населення Нової Зеландії, аборигени Каледонії. Не дивлячись на поразки, визвольна боротьба продовжувалась. Вона особливо посилилась після другої світової. В 1962 р. отримало незалежність Хахідне Самоа, а в 1968р – Науру, в 1970 р. – Тонга і Фіджі, 1975 р. Папуа – Нова Гвінея, в 1978 р – Соломонові острови і Тувалу, В 1979 Р – Кирибаті, в 1980 р. – Вануату(Нові Гебриди).