57)Матеріальна відповідальність службових осіб за збереження цінностей.

Матеріальна відповідальність працівників — це один із видів юридичної відповідальності, що виражається в зобов'язанні працівників покрити цілком або частково матеріальний збиток, завданий з їхньої провини.  Найбільш суттєвими умовами матеріальної відповідальності працівника є:  — перебування працівника в трудових відносинах із підприємством, установою, організацією, якій було заподіяно збитку;  — визначення розміру матеріальної відповідальності працівника;  — наявність провини працівника.

58)Порядок і документальне оформлення касових операцій у прихідних , видаткових і вечірних касах в національній і іноземній валюті. Приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами: 1)за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку; 2)за рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб; 3)за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку за внутрішньобанківськими операціями; 4)за документами, установленими відповідною платіжною системою: від фізичних і юридичних осіб - для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті. У прибуткових касових документах працівник банку перевіряє: 1)повноту заповнення реквізитів; 2)наявність і тотожність підписів відповідальних працівників банку із зразками підписів. У разі оформлення операції з приймання готівки для її переказу заявою на переказ готівки плату за банківські послуги банк приймає від клієнта за окремим касовим документом. Операції прибуткової каси проводяться в такій послідовності: Приймання операційним працівником від клієнта прибуткових доку­ментів. 1)Перевірка відповідності заповнення документів із наступним занесенням даних в Касовий журнал по прибутку. 2)Передача прибуткових документів за внутрішнім порядком до каси банку. 3)Касир перевіряє: наявність і тотожність підписів операційних працівників, суму цифрами і прописом; викликає особу, яка вносить готівку. 4)Касир приймає гроші від клієнта.

59)Вимоги щодо ведення касових операцій Про здійснені касових операцій керуються наступними вимогами: 1)Банки здійснюють касове обслуговування клієнтів на договірних засадах. 2)Касове обслуговування банком клієнтів та оброблення готівки має здійснюватися в операційній касі. 3)Банки мають забезпечувати контроль за платіжністю і справжністю банкнот 4)Крім того, робоче місце з приймання готівки має бути обладнане так, щоб клієнт міг спостерігати за перерахуванням готівки. Під час здійснення касових операцій банки мають забезпечувати: 1)визначення справжності та платіжності банкнот (монет); 2)обов'язкове приймання готівки на вимогу клієнта; 3)своєчасне повне оприбуткування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до кас банку 4)своєчасну видачу клієнтам придатних до обігу банкнот (монет) національної та іноземної валюти; 5) належний внутрішній контроль за касовими операціями; 6)здавання готівки національної валюти до територіальних управлінь згідно із встановленими відповідним договором умовами; 7)створення безпечних умов роботи з готівкою та її зберігання

60)Закриття операційних кас. Прийнявши від усіх касирів гроші, керівник каси перевіряє зведені довідки і документи на предмет правильності підрахунку залишків з урахуванням своїх записів у Книзі обліку прийнятих і виданих грошей (цінностей), а також відповідність кількості зданих касирами документів і суми готівки даним довідок. Обов’язково контролюється чи звірені суми касових оборотів, зазначених у довідках касирів, операційними працівниками. Закінчивши перевірку, завідувач каси складає зведену довідку записів у журнали про прийняті суми грошей касою перерахування та вечірньою касою, а також дані за документами, гроші за якими видані або прийняті ним особисто. Зіставивши відповідність підсумків зведеної довідки з даними бухгалтерського обліку, що підтверджується підписом працівника бухгалтерії, уміщує що довідку разом із довідками касирів прибуткової і видаткової кас в касові документи дня. Записавши в Книгу обліку готівки операційної каси і інших цінностей, загальну суму приходу і видатку готівки, виводить за Книгою залишок на наступний день. Касові документи разом із додатками брошуруються одним із касових працівників. При формуванні папки касові документи добираються за балансовими рахунками (в порядку зростаючої нумерації) окремо за прибутком і видатком каси. Підсумкові дані зброшурованих документів підраховуються з допомогою персонального комп’ютера з виведенням інформації на друк. Стрічка підрахунку окремо за прибутком і видатком касових та позабалансових ордерів, підписана працівником, який проводив підрахунок, вміщується в папці перед документами. Касові документи за останні дванадцять місяців зберігаються під відповідальністю завідувача касою в грошовому сховищі або окремому сейфі, який передається під охорону.

61 Підкріплення операційних кас.Підкріплення операційних кас установ банків проводиться із оборотних кас Республіканського банку Криму, територіальних управлінь НБУ за грошовими чеками з одночасним відображенням руху коштів (списання, зарахування) на кореспондентських рахунках. Касове обслуговування установ банку здійснюється: банком у межах своєї системи; операційним управлінням територіального управління Національного банку на підставі укладеного договору; іншим банком також відповідно до укладеного договору. Для підкріплення операційної каси готівкою установа банку подає заявку (туди, звідки надійде підкріплення). За умови підкріплення операційної каси одного банку з іншого банку між ними укладається договір на передавання готівки без погодження з територіальним управлінням Національного банку. Проте повідомлення про підкріплення того самого дня надсилається до НБУ. Банк електронним документом проводить оплату готівки банку-відправнику. Видача готівки з оборотної каси операційного управління територіального управління Національного банку або з іншого банку проводиться лише після надходження попередньої оплати, за видатковим касовим ордером і дорученням установи банку-одержувача. Підкріплення установи банку через інкасаторів Національного банку України проводиться на підставі окремого договору на доставку цінностей.

62. Особливості здійснення касових операцій у «без балансових» відділеннях Вся готівка, яка надійшла до каси банку протягом операційного дня, повинна бути оприходувана до операційної каси і зарахована на відповідні рахунки за балансом установи банку в той же робочий день.Приходні касові документи відображають в обліку після прийому грошей касою, а видаткові касові документи направляються в касу для оплати тільки після відображення їх за рахунками бухгалтерського обліку.Касири ведуть щоденні записи прийнятих і зданих грошових сум у книзі обліку виданих і прийнятих грошей (цінностей).Приймання грошей після закінчення операційного дня здійснюють вечірні каси.Приймання грошей проводиться за приходними касовими документами (за об’явами на внесення готівки, за повідомленням, за приходними касовими ордерами).Прийняті гроші можуть бути зараховані на відповідні рахунки не пізніше наступного робочого дня.

63. Порядок здійснення і документальне оформлення валютно-обмінних операцій.  Інструкція встановлює порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій з готівковою іноземною валютою на території України для уповноважених банків (далі - банк), а також для уповноважених фінансових установ та національного оператора поштового зв’язку (далі - фінансова установа), їх кас, пунктів обміну іноземної валюти та пунктів обміну іноземної валюти, що відкриваються банком, фінансовою установою на підставі укладених агентських договорів з юридичною особою - резидентом.Банки, фінансові установи здійснюють операції з готівковою іноземною валютою на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. До валютно-обмінних операцій належать такі операції:купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави.

64.1. Затвердити Інструкцію про касові операції в банках України (далі - Інструкція про касові операції), що додається.{ Пункт 2 фактично втратив чинність у зв'язку з втратою чинності Інструкції Національного банку N 129 від 07.07.94, до якої вносились зміни } 2. Визнати такими, що втратили чинність: Департаменту готівково-грошового обігу (Н.В. Дорофєєва) після державної реєстрації цієї постанови в Міністерстві юстиції України довести її зміст до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для використання в роботі. Зобов'язати банки розробити внутрішні положення (інструкції) про організацію роботи щодо здійснення касових операцій до 1 лютого 2004 року. Постанова набирає чинності з 1 лютого 2004 року. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на заступника Голови В.Л. Кротюка та Департамент готівково-грошового обігу.

65.Встановлені такі особливості здійснення валютно-обмінних операцій:продаж банком готівкової іноземної валюти фізичним особам-резидентам в сумі, що не перевищує в еквіваленті 15 000 гривень, здійснюється на підставі документа, що посвідчує особу та підтверджує резидентність (копії документів, як і раніше, залишаються в документах дня банку);купівля банком готівкової іноземної валюти у фізичних осіб на суму, що не перевищує в еквіваленті 150 000 гривень, та операції з конвертації (обміну однієї іноземної валюти на іншу) здійснюються без документа, що посвідчує особу, із зазначенням у квитанції про здійснення валютно-обмінної операції прізвища, імені та по батькові клієнта;купівля банком готівкової іноземної валюти у фізичної особи-нерезидента за її згодою може здійснюватись без оформлення довідки-certificate про здійснення обміну валюти;операції конвертації іноземної валюти (обміну однієї іноземної валюти на іншу) та купівля банком іноземної валюти у фізичних осіб на суму, що перевищує в еквіваленті 150 000 гривень, здійснюються відповідно до вимог законодавства України про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, які передбачають ідентифікацію клієнта.

66.У цих Правилах терміни вживаються в таких значенняхвиведені з обігу банкноти (монети) - банкноти (монети) відповідного зразка (року виготовлення), які з дати, оголошеної Національним банком України (далі - Національний банк), перестали бути законним засобом платежу вилучення з обігу банкнот (монет) - банківська операція, під час якої банкноти (монети) переводяться до категорії неплатіжних або сумнівних;елемент захисту - певна ознака грошового знака, надана йому під час виготовлення з метою захисту та ускладнення його підроблення (фальсифікації) і призначена для ідентифікації банкнот (монет);навмисно пошкоджені з метою вчинення кримінального правопорушення банкноти - неплатіжні банкноти, що виготовлені шляхом комбінування та склеювання неплатіжних частин від різних справжніх банкнот одного номіналу з метою подальшого збуту;неплатіжні банкноти (монети) - справжні банкноти (монети), що не можуть використовуватися за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів у зв’язку з набуттям у процесі обігу ознак зношення та пошкодження, які не відповідають установленим Національним банком критеріям, а також навмисно пошкоджені з метою вчинення кримінального правопорушення банкноти; навмисно пошкоджені монети (з надрізами, отворами, надломами); деформовані монети; банкноти (монети), які виведені Національним банком з обігу; зразки банкнот;ознаки підроблення банкноти (монети) - елементи дизайну та/чи захисту, які відрізняють підроблену банкноту (монету) від справжньої;підроблені банкноти (монети) - імітації (копії, фальсифікації) справжніх банкнот (монет), що виготовлені будь-яким способом, уключаючи промисловий, усупереч установленому законодавством України порядку.

67.Національний банк України як Платіжна організація Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) докладає максимум зусиль щодо сприяння створенню в Україні привабливого платіжного простору для масового використання платіжних карток та інших електронних платіжних засобів під час здійснення безготівкових роздрібних платежів на території України Так Національним банком України була проведена модернізація НСМЕП і забезпечений перехід платіжної системи на відкриті міжнародні стандарти. Побудовано центральний маршрутизатор, розрахунково-кліринговий та процесинговий центри, здатні забезпечити маршрутизацію, процесування та розрахунки з використанням платіжних карток з магнітною смугою та EMV-чипом на території України.

68. Пластикова платіжна картка - це персоніфікований платіжний інструмент, що надає клієнту можливість здійснення безготівкових платежів за куплені товари чи надані послуги і при необхідності отримувати чи поповнювати готівковими коштами поточний картковий рахунок.Особливістю безготівкових розрахунків за пластиковими платіжними картками є фактична продажа товарів торговими точками в борг. Адже товари та послуги надаються клієнтам відразу, а кошти на поточні рахунки суб'єктів, що надають послуги чи товар будуть зараховані дещо пізніше. Тому гарантом здійснення таких операцій виступає банк, який випустив або кажуть емітував платіжну картку. Банк, який випускає платіжну картку для обслуговування відповідного карткового рахунку свого контрагента називають банком-емітентом (issuing bank). Саме тому всі картки які надає в користування банк-емітент своїм клієнтам є його власністю. Клієнти (cardholder), що отримали платіжні картки в користування є фактично орендарями карток на час їх терміну дії.

69.Банки відкривають клієнтам карткові рахунки на умовах договору в порядку, що встановлений Інструкцією про відкриття поточних рахунків із урахуванням деяких особливостей.Це означає, що для відкриття карткових рахунків клієнти подають до банку такі самі документи, які передбачені Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, крім картки із зразками підписів, що подається тільки в тому разі, коли використання зразка підпису вимагається правилами платіжної системи. Якщо картка із зразками підписів не оформляється, то в разі потреби (закриття рахунку, втрати платіжної картки тощо) операції здійснюються за умови пред'явлення клієнтом паспорта або документа, що його замінює. У такому разі як зразок підпису використовується підпис клієнта, який зазначений у договорі. Клієнтам, які вже мають у банку рахунок, відкриття карткового рахунку здійснюється шляхом укладення договору на підставі заяви про відкриття поточного рахунку.

70.Банківська пластикова картка — це інструмент безготівкових розрахунків, а також засіб отримання кредиту (кредитна картка). Безготівкові розрахунки Дебетові трансферти При дебетовому трансферті отримувач грошей дає наказ дебетувати рахунок платника на відповідну суму і зарахувати її на свій рахунок.Банківська кредитна картка призначена для купівлі товарів з використанням банківського кредиту, а також для отримання авансів у готівковій формі. Головна особливість цієї картки полягає у відкритті банком кредитної лінії, яка використовується автоматично щоразу, коли купується товар або береться кредит у грошовій формі. Кредитна лінія діє в рамках встановленого банком ліміту.

71.Незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації головною метою комерційних банків є оперативне отримання їх засновниками і клієнтами широкого асортименту банківських послуг.Усі банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх прийнято поділяти на пасивні й активні. Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів.

72.Кредит (вiд лат. сreditum – віртити) - це економiчнi вiдносини, що виникають мiж кредитором і позичальником з приводу мобiлiзацiї тимчасово вiльних коштiв (або товарів) та використання їх на умовах повернення, строковостi й платностi. Видачу кредитiв забезпечують кредитнi операції комерцiйного банку. Суб’єктами кредитних вiдносин є: кредитор, який надає кредити у тимчасове користування, i позичальник, який отримав кредит. Об’єктами кредиту є грошовi чи матерiальнi цiнностi, затрати чи проекти, щодо яких укладається угода позички.  Принципи банкiвського кредитування - основнi положення правил поведiнки банку i позичальника в процесi здiйснення кредитних операцiй. До них належать: 1. Цiлеспрямованiсть кредитування: кредити надаються лише на визначенi в кредитнiй угодi цiлi. 2. Повернення: кредит має бути повернуто позичальником банковi.  3. Термiновiсть кредиту. Принцип термiновостi означає, що кредит має бути не тiльки повернуто, а й повернуто в заздалегiдь обумовлений термiн.  4. Забезпеченiсть кредиту: вiдповiднiсть мiж вартiстю майна, що є заставою позички, i заборгованiстю за позичкою; а також наявнiсть у банку права та можливостей захисту своїх iнтересiв у виглядi одержання вiдповiдних засобiв забезпечення наданого кредиту (застава, поручительство, гарантiя, страхування тощо). 5. Платнiсть: за користування кредитом позичальник має сплатити банку позичковий процент. Платнiсть (цiна) кредиту стимулює пiдприємцiв до збiльшення власних коштiв i рацiонального використання залучених коштiв. Щодо банку, то платнiсть кредиту забезпечує вiдшкодування витрат, пов’язаних зi сплатою процентiв за залученi на депозити кошти, управлiнськi витрати, а також отримання прибуткiв для збiльшення ресурсних фондiв для кредитування та використання на iншi власнi потреби.

73.  Важливе значення для ефективної організації кредитних відносин між банками і клієнтами мають принципи банківського кредитування. Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: строковість повернення, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.    Принцип строковості повернення означає, що позичка має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк, тобто він конкретизує повернення кредиту в певний час.    Від дотримання принципу строковості повернення кредиту залежить можливість надання нових позичок, оскільки одним із ресурсів кредитування є повернені позички. Порушення цього принципу кредитування призводить до перетворення строкової заборгованості за позичками у прострочену. При порушенні строків повернення і наявності прострочених позичок нові кредити, як правило, не надаються.    Цільовий характер кредитування припускає вкладання позичкових коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи. Кредит надається позичальнику, як правило, на конкретну ціль, а не тому що у нього виникла нагальна потреба в коштах. Від дотримання цього принципу багато в чому залежить своєчасність повернення позички, тому що тільки реалізація цілі, на яку одержано кредит, може забезпечити необхідні грошові кошти для погашення боргу.    Принцип забезпеченості позичок має захистити інтереси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. Він означає, що проти заборгованості за позичками, яка відображається в пасиві балансу клієнта-боржника, має бути певне майно (товари або цінні папери), яке враховується в активі його балансу, або зобов’язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо).

74.У банківській практиці існують найрізноманітніші види кредитів, що надаються юридичним та фізичним особам. їх можна класифікувати за певними ознаками.

1.3а цільовим спрямуванням кредит поділяють на:- виробничий - використовується на фінансування виробничої діяльності та реалізації сукупного суспільного продукту і є важливим джерелом формування обігових коштів і основних фондів суб'єктів господарювання;- споживчий - спрямовується на фінансування споживчих цілей населення (поліпшення житлових умов, облаштування підсобного домашнього господарства, придбання товарів, а також на різні невідкладні потреби).2. За призначенням і характером використання розрізняють кредити:- у поточну діяльність - надаються позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів за розриву між часом надходження коштів та здійснення витрат (кредити на купівлю сировини та інших виробничих запасів, сезонні затрати тощо);- в інвестиційну діяльність - надаються позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах під час здійснення ними дій щодо реалізації інвестицій або інвестиційного проекту (капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення діючих основних фондів, нове будівництво та освоєння землі, купівля будівель, споруд, обладнання тощо).3. За групами позичальників розрізняють кредити:- юридичним особам - суб'єктам господарювання (підприємствам, організаціям, фірмам);- банківським установам,- небанківським фінансово-кредитним установам (кредитним спілкам, ломбардам);- фізичним особам (фізичним особам-приватним підприємцям, населенню);- державним органам влади.

4. За строками використання кредити поділяються на:- короткострокові (до одного року) - надаються банками за виникнення тимчасових фінансових труднощів у зв'язку з витратами виробництва та обігу. Кошти, вкладені в обіговий капітал, вивільняються після закінчення процесу його обігу, тобто, як правило, після реалізації продукції, і в позичальника з'являється можливість повернути кредит. Цей кругообіг зазвичай не перевищує одного року, тому кредити вкладені в обіговий капітал, належать до короткострокових;- середньострокові (до трьох років) - надаються на придбання обладнання, транспортних засобів, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень;- довгострокові (понад три роки) - надаються на формування основних фондів, при чому кошти для повернення кредиту будуть надходити протягом тривалого періоду експлуатації, що виходить за межі одного року.

75. Основним видом плати за користування банківським кредитом є процент. Поряд з процентом банки можуть установлювати комісію, що застосовується як додатковий елемент ціни банківського кредитування. Комісія встановлюється, як правило, у тих випадках, коли в процесі кредитування банк виконує додаткову роботу, пов’язану з оформленням позички і контролем, або наглядом за здійсненням проекту, що кредитується. Комісія може сплачуватися окремо, або додаватися до процента.    Рівень процентної ставки залежить від таких факторів: — облікова ставка центрального банку; — рівень інфляції; — строк позички; —ціна сформованих ресурсів; — ризик; — розмір позички; — попит на банківські позички; — якість застави; — зміст заходів, що кредитуються; — витрати на оформлення позички і контроль; — ставка банку-конкурента; — характер відносин між банком і клієнтом; — норма прибутку від інших активних операцій.

76.До основних діючих форм повноти й своєчасності повернення позик відносять: заставу, гарантію, поручительство, страхування. Якими документами оформляються, що контролює банк при використанні певної форми забезпечення. До матеріального забезпечення банки ставлять такі вимоги:-          можливість оцінки забезпечення;-          висока ліквідність;-          невелика затратність банків за зберігання чи реалізацію майна. Кредит вважається матеріально забезпеченим, якщо позичальник уклавдоговір застави рухомого чи нерухомого майна, майнових цінностей, цінних паперів тощо.Перед укладенням договору застави банк повинен пересвідчитись документально (а в окремих випадках - перевірити на місці) щодо наявності майна, місцезнаходження та умов його зберігання, реальності реалізації тощо.

77.Кредитний ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де об'єктом операцій виступає наданий на певних умовах у позику капітал.Необхідними умовами функціонування кредитного ринку є наявність:o кредиторів, що мають тимчасово вільні кошти;o позичальників, які можуть вчасно і в повному обсязі виконати зобов'язання за кредитами;o системи державного регулювання;o законодавчого і нормативного забезпечення.

78.З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту кредиторів і вкладників комерційних банків та відповідно до статті 24 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 872-12 ) Національний банк України встановлює порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв). 1. Загальні положення 1.1. Комерційні банки формують резерв для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті його кредитної діяльності 1.2. Комерційні банки зобов'язані створювати резерви для відшкодування можливих втрат за основним боргом (без процентів та комісій) за всіма видами наданих кредитів у національній та іноземній валютах, включаючи надані депозити, кредити іншим банкам, суб'єктам господарювання (овердрафт, враховані векселі, факторингові операції, фінансовий лізинг), наданими гарантіями та поручительствами. Не здійснюється нарахування резерву за бюджетними кредитами, а також за кредитами та депозитами між установами в системі одного комерційного банку.

79.Резерви – це невикористовувані в даний час потенційні можливості підвищення ефективності виробництва за рахунок поліпшення використання ресурсів унаслідок здійснення певних заходів. Пошук резервів потребує впровадження досягнень науково-технічного прогресу, наукової організації праці, організаційно-технічних заходів.З метою логічного впорядкування і систематизації всієї роботи з пошуку резервів їх прийнято класифікувати за певними ознаками.До внутрішніх (внутрішньовиробничих) відносяться резерви, що виявляються і можуть бути використані лише на конкретному підприємстві. Вони пов’язані з використанням його виробничого потенціалу.Зовнішні – ті, що формуються поза межами підприємства, і можуть бути реалізовані на сукупності підприємств галузі, регіону, країни. Н-д, у сільському господарстві – виведення високоврожайних сортів культур, порід тварин, пільги в оподаткуванні сільськогосподарських підприємств тощо. Зовнішні резерви пов’язані й зі змінами ринкової кон’юнктури, макроекономічних умов господарської діяльності. До них віднесемо дотування виробництва окремих видів продукції, можливість нарощування експорту продукції.

80.Ефективність кредитної діяльності комерційного банку безпосередньо залежить від того, наскільки якісно здійснена структуризація процесу банківського кредитування, наскільки чітко визначені завдання основних етапів цього процесу та функції працівників, що відповідають за проведення кредитних операцій. Найважливішими етапами кредитного процесу виступають:а) отримання та розгляд кредитної заявки;б) безпосередня співбесіда з потенційним позичальником;в) оцінка кредитоспроможності;г) підготовка до складання кредитного договору;д) кредитна угода ; ж) моніторинг і контроль якості виданих кредитів. Кредитні відносини між банком і клієнтом розпочинаються з отримання та розгляду кредитної заявки, в якій передусім містяться відомості щодо позики, якої потребує клієнт: мета, розмір, вид і термін позики, вид забезпечення тощо. Необхідною складовою заявки є пакет супровідних документів, ретельний аналіз яких здійснюється на наступних етапах процесу кредитування. До пакета входять, як правило, такі документи:1) копія свідоцтва про державну реєстрацію підприємства;2) копії установчих документів;з) фінансова звітність, що включає баланс підприємства, звіт про фінансові результати та звіт про рух грошових коштів за останні 3 роки. 4) матеріали аудиторських перевірок за попередні 3 роки;

81.. Для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи:

клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею; техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації; інші необхідні документи.2. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту.3. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

82.Банк під час здійснення оцінювання фінансового стану позичальника зобов'язаний ураховувати основні показники, які установлені нормативно-правовими актами України. Зокрема, до основних економічних показників діяльності клієнта, які мають обов'язково враховуватися банком при здійсненні оцінювання фінансового стану позичальника - юридичної особи, належать:- платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);- фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);- обсяг реалізації;- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці)- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);- собівартість продукції (у динаміці);- прибутки та збитки (у динаміці);- рентабельність (у динаміці);

83.При підготовці до укладення кредитного договору банк проводить так зване структурування кредиту, тобто визначає структурні компоненти майбутньої кредитної операції: вид кредиту, його суму й строк, способи видачі і погашення, забезпечення, відсоткову ставку та інші умови. Важливою проблемою для банку у зв'язку з цим є визначення ступеня допустимості і виправданості кредитного ризику та розроблення заходів, які знижують можливість втрат від проведення даної кредитної операції. Невірна оцінка ризику матиме несприятливі фінансові наслідки для банку. Кредитний ризик, тобто ризик невиконання позичальником зобов'язань за кредитними операціями, має підтримуватися в банківській практиці на належному і керованому рівні. Банк укладає кредитний договір, як правило, з тими позичальниками, які мають найвищу високу кредитоспроможність і можуть забезпечити своєчасне погашенняпозики за рахунок отриманих доходів. У разі укладання договору та надання кредиту позичальникові з недостатньою кредитоспроможністю банку доцільно вживати таких заходів щодо зниження кредитного ризику: зменшення розміру кредиту, що надається одному позичальнику; страхування кредитів; одержання достатнього забезпечення за виданими кредитами шляхом укладання договору застави на майно, цінні папери позичальника; надання позичальником поручительств, гарантій інших організацій; скорочення строків користування кредитом тощо.

85.Кредитна політика банків передбачає видачу кредитів юридичним і фізичним особам. Найчастіше, кредити, що видаються фізичним особам, називають споживчими.  Споживчими позиками в нашій країні визнаються позики, що надаються населенню. При цьому споживчийхарактер позичок визначається метою (об'єктом кредитування) надання позики. Саме в цільовому характеріполягає основна особливість кредитування фізичних осіб.  У Росії до споживчих позиках відносять будь-які види позик, наданих населенню, у тому числі позики на придбання товарів тривалого користування, іпотечні позики, позики на нагальні потреби та інші. На відміну від російської трактування споживчі позики в західній банківській практиці визначають дещо інакше, а саме: споживчими називають позики, що надаються приватним позичальникам для придбання споживчих товарів та оплати відповідних послуг.  Класифікація споживчих позик позичальників та об'єктів кредитування може бути проведена за низкою ознак, у тому числі за типом позичальника, видами забезпечення, строками погашення, методами погашення, цільовим направленням використання, об'єктами кредитування, обсягом і т.д.  За напрямками використання (об'єктами кредитування) в Росії споживчі позики підрозділяють на кредити:  - На невідкладні потреби;  - Під заставу цінних паперів;  - Будівництво і придбання житла; капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків. Банки видають також довгострокові позики на придбання автомобілів, інших товарів тривалого користування.  За суб'єктам кредитної угоди (по зовнішності кредитора і позичальника) розрізняють:  - Банківські споживчі позики;  - Позики, що надаються населенню торговими організаціями;  - Споживчі позички кредитних установ небанківського типу (ломбарди, пункти прокату, каси взаємодопомоги, кредитні кооперативи, будівельні товариства, пенсійні фонди тощо);  - Особисті або приватні споживчі позики, надані приватними особами;  - Споживчі позики, що надаються позичальникам безпосередньо на підприємствах і в організаціях, в яких вони працюють. 

84.Банки України надають кредити в межах своїх кредитних ресурсів, на комерційній основі при обов'язковому виконанні таких умов:■   кредит надається тільки для цільового фінансування конкретного проекту чи господарської операції, техніко-економічна експертиза яких свідчить про їх достатню дохідність у конкретній галузі економіки;■   проведений банком комплексний аналіз фінансово-господарської діяльності позичальника свідчить про його кредитоспроможність і рентабельність;■   кредит надається тільки під якісне забезпечення (понад 150 відсотків від суми кредиту);■   видача здійснюється після повного погашення позичальником заборгованості за попереднім кредитом.Банківський кредит у грошовій формі в поточну діяльність - це кредит, який надають банки юридичним особам переважно для вирішення таких завдань:■   збільшення основного та оборотного капіталу об'єктів господарювання;■   тимчасове нагромадження запасів товарно-матеріальних цінностей, готової продукції, товарів.Кредити в поточну діяльність включають також овердрафт, кредити, надані за постійними кредитними лініями на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати або на рефінансування комерційного кредиту між підприємствами.

86.Кредитна лінія - форма кредитування, у якій в межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту декількома частинами (траншами), в найбільш зручному режимі для ведення бізнесу позичальника. У разі часткового або повного погашення кредиту, позичальник може повторно отримати кредит в межах встановленого ліміту і терміну дії кредитного договору.  Відкриття кредитної лінії здійснюється Банком на підставі аналізу фінансового стану клієнта, техніко-економічного обґрунтування використання і повернення кредиту, а також оцінки заставного майна. Працівники Банку розробляють оптимальний графік погашення кредиту і схему його використання, враховуючи грошові потоки клієнта і вплив зовнішніх і внутрішніх чинників. З урахуванням особливостей бізнесу позичальника і проекту, що кредитується, можливі 2 режими видачі і погашення траншів: без жорстких вимог по термінах видачі і погашення кожного траншу, позичальник здійснює погашення за наявності вільних грошових коштів;з чітко певними термінами видачі і погашення кожного траншу.  

87.Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, які дозволяють банку мати сумнів щодо повернення позики. Кожний банк має у своєму портфелі проблемні кредити і тому головне питання полягає у встановленні допустимого для банку рівня цих кредитів щодо загальної вартості виданих позик. Для зарубіжних банків прийнятними є такі значення показників: питома вага списаних позик у загальному обсязі виданих — 0,25 — 0,75%; питома вага прострочених позик (понад 90 днів) у загальному обсязі виданих — 0,5 — 3%. Якщо останній показник сягає рівня 7%, то становище банку визначається як кризове. Здебільшого це означає, що кредити були надані слаборозвиненим країнам або країнам, що розвиваються. Для вітчизняної банківської системи значення аналогічних показників мають досить широкий діапазон коливань: від 2% до 50% і вище. У середньому по банківській системі питома вага проблемних кредитів в обсязі сукупного кредитного портфеля (130 банків) в 1997 році становила 20 — 22%. Завдання менеджменту при управлінні проблемними кредитами полягає в мінімізації збитків за кредитними операціями банку з допомогою відповідних методів управління.

88.Банківський контроль та управління кредитним процесом — необхідна передумова оптимізації системи організації кредитування в комерційних банках. У процесі контролю за кредитними операціями особливу увагу банк повинен приділяти таким проблемам: дотримання принципів кредитування (цільової спрямованості, забезпеченості, терміновості); виявлення проблемних кредитів і розробка заходів з ліквідації заборгованості; аналіз якості та структури кредитного портфеля банку в цілому; контроль кредитного ризику; моніторинг кредитного ринку і розробка заходів щодо розширення участі в ньому банку тощо. Вимога щодо своєчасності і повноти погашення кредиту невіддільна від питання постійного контролю за розміром і якістю отриманого забезпечення. Банк здійснює контроль за цільовим використанням позики, адже кредит надається тільки для цільового фінансування конкретного господарського проекту чи комерційної операції. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно з кредитним договором зобов'язань винна сторона відшкодовує іншій стороні всі заподіяні останній у зв'язку з цим збитки, а також сплачує штрафи, пеню, неустойки, передбачені умовами кредитного договору. Контроль за кредитними операціями — надзвичайно важливий, адже кредитна діяльність комерційних банків не є централізовано регламентованою. Банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок і комісійних винагород. Банки відповідають за своїми зобов'язаннями перед клієнтами всім належним їм майном і коштами.

89.За формою та способом використання векселі поділяють на прості та переказні. Простий вексель означає зобов'язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги. Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред'явнику векселя. Залежно від характеру угод, що спричинили появу векселя, розрізняють комерційні та фінансові векселі. Комерційний вексель з'являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг. Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики. В обігу також можуть з'являтися підроблені, «дружні», «бронзові» (дуті, вигадані) векселі. Підроблений вексель — це вексель, в якому міститься підроблений підпис векселедателя або акцептанта, фальсифіковано вексельну суму чи строк погашення. 90. У загальному значенні вексель — це цінний папір, у якому зазначено безумовне грошове зобов'язання однієї особи щодо сплати іншій особі визначеної суми коштів у визначений строк. Елементами, що в сукупності становлять вексельне зобов'язання та перетворюють його з простого цивільного боргового зобов'язання в зобов'язання, що регулюється нормами вексельного законодавства, виступають вексельні реквізити, основними серед яких є:— валюта і сума векселя;— дата платежу— безумовне зобов'язання (наказ) сплатити вексельну суму;— найменування та адреса векселедавця;— місце платежу.На практиці використовують простий і переказний векселі.Простий вексель — це вексель, виданий у формі безумовного зобов'язання здійснити платіж.Переказний вексель — це вексель, виданий у формі безумовного наказу здійснити платіж.

91.Цінні папери як об’єкти громадянських прав мають вільний характер переходу від однієї особи до іншої у порядку універсального правонаступництва і не обмежені в обігу. Вони можуть бути документарними і бездокументарними. Цінні папери виступають як економічна і юридична категорія. Як юридична категорія цінні папери визначають такі права: володіння цінним папером; засвідчення майнових і обов’язкових прав; право управління; задоволення передання або отримання власності. Цінні папери як економічна категорія мають певні властивості й характеристики: ліквідність, дохідність, курс, надійність, потенціал приросту курсової вартості, наявністьсамостійного обігу тощо. Акції виконують три головні завдання: по-перше, їх випускають під час організації акціонерного товариства, щоб забезпечити йому певний «стартовий» капітал (перша емісія); по-друге, завдяки випуску акцій залучаються додаткові ресурси в процесі функціонування товариства (друга і подальша емісії); по-третє, їх випускають для обміну з метою злиття з іншою компанією.

92.Активність банків як професійних учасників ринку цінних паперів значною мірою визначається моделлю організації цього ринку (банківська, небанківська, змішана), що діє в тій чи іншій країні. Основні види професійної діяльності банків на ринку цінних паперів — це фінансове посередництво, діяльність з управління цінними паперами та організаційно-технічне обслуговування операцій з цінними паперами, тобто діяльність у ролі інфраструктурних учасників ринку.    Згідно з українським законодавством банки можуть займатися професійною діяльністю на ринку цінних паперів при наявності відповідного дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.    Фінансове посередництво включає такі види діяльності: - діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента шляхом організації підписки на цінні папери або їх реалізації іншим способом (андеррайтингова діяльність); - комерційна діяльність із цінних паперів, яка передбачає купівлю-продаж цінних паперів, що здійснюється банком від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність). Дохід дилера утворюється за рахунок різниці у цінах, за якими він купує та продає цінні папери; - комісійна діяльність із цінних паперів. Купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється банком як торговцем цінними паперами на підставі договорів-доручень чи комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність). У договорі визначаються вид і термін дії замовлення клієнтів, права та обов’язки сторін, умови розрахунків і розмір комісійної винагороди, відповідальність сторін і порядок розгляду спорів.    Банк як торговець цінними паперами зобов’язаний: - діяти в інтересах клієнтів; - попереджати клієнтів про ризики конкретної угоди з цінними паперами;  - узгоджувати з клієнтом рівень можливого ризику щодо виконання операцій купівлі-продажу або обліку цінних паперів; - надавати клієнту інформацію щодо курсу цінних паперів;

93.цінних паперів відіграє життєво важливу роль в економічному розвитку як окремих господарюючих суб'єктів, так і суспільства в цілому, забезпечуючи ліквідність та ринковий механізм ціноутворення, сприяючи обігу капіталу і його раціональному розміщенню. Основним завданням фондового ринку виступає мобілізація та вкладання фінансових ресурсів у найбільш привабливі з точки зору ринкової ефективності види підприємницької діяльності. Вільний оборот капіталу на фондовому ринку забезпечується через обіг цінних паперів, які поділяються на три групи — пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які надають їх власникам право на участь в управлінні діяльністю емітента (акції);— боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, але які не дають їх власникам права на участь в управлінні діяльністю емітента (державні боргові зобов'язання, облігації підприємств, ощадні сертифікати та векселі банків);— похідні цінні папери (фінансові ф'ючерси, опціони, свопи тощо).Цінні папери випускаються як з метою створення нових та розвитку існуючих виробництв, так і для покриття тимчасових потреб в обігових коштах.

94.У загальному операції банків із цінними паперами можна поділити на балансові та позабалансові.У свою чергу, балансові операції класифікують • на пасивні операції;• активні операції.Позабалансові операції з цінними паперами можна розподілити:• на андерайтинг - операції, пов'язані з первинним випуском і розміщенням цінних паперів іншого емітента;• брокерські операції - виконання банками доручень клієнтів про продаж-купівлю цінних паперів за рахунок коштів клієнтів;• дилерські операції - комерційна діяльність банків із купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок;• депозитарні операції - зберігання й управління цінними паперами.

95.Дивіденди по розміщених акціях можуть виплачуватися відповідно до рішення акціонерів і статутом акціонерного товариства щокварталу, раз на півріччя або раз на рік. Джерелом виплати дивідендів є чистий прибуток за поточний рік. Проміжні дивіденди виплачуються за рішенням ради директорів товариства, а розмір і форма виплати річних дивідендів визначаються рішенням загальних зборів акціонерів. При цьому обсяг річних дивідендів не може бути менше розміру виплачених проміжних дивідендів і більше суми дивідендів, рекомендованої радою директорів.Порядок виплати дивідендів залежить від виду акцій. Насамперед, дивіденди виплачуються за привілейованими акціями. По привілейованих акціях визначених типів дивіденди можуть виплачуватися за рахунок спеціально створюваних з чистого прибутку фондів.Законом про акціонерні товариства передбачено право загальних зборів акціонеров1 приймати рішення про невиплату дивідендів за певними категоріями акцій і більш того - про неповну виплату дивідендів за привілейованими акціями навіть при наявності вільного залишку чистого прибутку. Таке рішення може бути цілком правомірним у зв'язку з направленням коштів на інвестиції та інші цілі, пов'язані з розвитком підприємницької діяльності товариства.