9. Вчені виділяють три головні форми міфологічних вірувань.

Система міфологічних вірувань пов’язана із загальним міфологічним уявленням про світ, яке базується на одухотворенні природи. Тому і перша форма міфологічних вірувань пов’язана з одухотворенням. Це – анімізм (від lat. – animus – душа, аnimatus – одухотворення), який Тейлор вважав джерелом походження релігії.

Анімізм – віра в душі і духів, що впливають на життя людини. Первісна людина вірила, що вона складається з двох частин: тіла і душі. При цьому різні племена по-різному визначали місцезнаходження душі в тілі. Одні вважали, що душа міститься в крові (бо бачили, що поранена людина вмирала, втрачаючи кров, звідси, до речі, ритуал братання, під час якого змішували і випивали кров, стаючи братами). Інші вірили, що душа в очах, звідси віра в “лихе око”, що завдає шкоди. Треті вбачали душу у волоссі, нігтях (ми до цього ще повернемося, коли будемо говорити про магію).

Друга форма релігійних уявлень – тотемізм. Тотемізм пов’язаний із заняттями первісної людини: полюванням і збиранням рослин (збиральництвом). Цей термін походить від слова “от-тем”, що у перекладі з оджибве (мова латиноамериканських індійців) означає “його рід”.

Тотемізм – віра в існування зв’язку між родом та його тотемом – певним видом тварин, рідше рослин. Це  віра у священних предків, які ототожнювалися з тваринами (рослинами). М’ясо таких тварин не їли, їх не вбивали, бо вони вважалися “батьком”, “старшим братом” (рудимент – священна корова в Індії).

Забобони анімізму і тотемізму ми знайдемо не тільки у стародавніх культурах Єгипту (де боги зображуються як тварини), Риму (легенда про капітолійську вовчицю), а й у християнстві, де Бог – батько для всіх, а випити червоного вина під час причастя – означає випити крові Божої, так само, як з’їсти проскурки означає вкусити тіло Господнє. Крім цього, у фольклорі християнських народів є багато казок про шлюбні відносини між людиною та твариною. “Тварина” – головна тема первісного живопису, і це теж наслідок тотемізму.

І, нарешті, третя форма вірувань – фетишизм. Фетишизм (від португальського feіtiсo – “амулет”, предмет, що має захисні властивості)  віра в надприродні властивості неодухотворених предметів, обожнювання предмета, речей, які мають демонічну силу. Фетишами могли бути будь-які речі: кігті тварин, зуби, малюнок пораненої тварини (досить поширений сюжет палеолітичного мистецтва), адже люди тоді вірили, що те, що зображено, відбудеться. У сучасній культурі чимало рудиментів фетишизму, наприклад, прапор, герб, престижні речі – мобільний телефон, відео-магнітофон, автомобіль тощо.

Всі названі форми вірувань базуються на ідеї містичного споріднення явищ, предметів, живих істот.

Всі названі форми вірувань базуються на ідеї містичного споріднення явищ, предметів, живих істот.

Саме ця ідея містичного зв’язку, співпричетності речей і є основою магії як способу впливу на речі через використання не їх особистих властивостей, а співпричетності однієї до одної. Первісна людина вірила, що впливаючи на ту чи іншу річ, вона впливає на явище, знаком якого ця річ була в її уяві. Таким магічним символом уявлялися і слово (співпричетне до явища чи предмета, які воно називало), і ім’я – знак людини. Це означало, що і слово, і ім’я могли бути використані з метою завдавання шкоди: вважалось, що не можна називати своє ім’я незнайомій людині, бо виникав ризик бути зачарованим.

Є декілька різновидів магії

Це, зокрема:

військова магія (ритуали напередодні бою);

магія, що вражає, чи шкідлива, тобто вплив на людину за допомогою предмета, який безпосередньо або опосередковано пов’язаний з нею: частини одягу, волосся, статуетка, яку протикали в тому місці, де хотіли нашкодити (пам’ятаєте “Королеву Марго”?), портрет (через те багато представників так званого традиційного суспільства не дозволяли себе малювати);

любовна (може бути доброю чи злою), здійснюється за допомогою напоїв чи дії (доторкнутися до тіла);

лікувальна: до речі з неї і виникла медицина (наприклад, коли людина захворювала на плеврит її груди змащували розігрітим бджолиним воском. Те ж саме роблять і сучасні медики);

метеорологічна;

промислова (рибальська, землеробська тощо).

Магія протилежна релігії, оскільки в релігії люди вважають себе безсилими перед природою і звертаються до вищих сил за допомогою.

У магічному космосі послідовні в часі дії сприймаються як причинний зв’язок.

В міфологічній свідомості складається досить чітка картина світу. За уявленнями людини, що була частиною міфологічного космосу, існує три космічні зони, три Світи: Верхній (небесний), Середній (світ людей) і Нижній (підземний). Ця триповерхова реальність відбивається в малюнках, керамічному орнаменті, геометричних символах первісної людини і представників так званих традиційних культур.

Одним з найважливіших елементів міфологічної картини світу є Світове Древо або Космічне Древо, Древо Життя. Це центральна вісь, яка не дає впасти небу на Землю. Образ Світового Древа існує у різних народів, в різних релігіях, іноді він набуває форми Світового Стовпа, Небесної колони, Моста, але загальне уявлення залишається спільним. Світове Древо – один з найфундаментальніших архетипів людства.

Всі три реальності, три Світи прозорі, можна “мандрувати” крізь їх зони. І коли людина вмирає, вона легко мандрує із Землі на Небо, у Нижній Світ, набуваючи різного вигляду.

Системою координат цієї міфологічної, архетипної для людства картини світу є бінарні опозиції, в яких відбилися діалектичні уявлення первісної людини про космос і життя: верх – низ, день – ніч, життя – смерть, праве – ліве, добро – зло, біле – чорне тощо.