26. Емісія платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням.

Ба́нківська платі́жна ка́ртка — виготовлена згідно зі стандартом ISO/IEC 7810 ID-1 формату із спеціального стійкого до механічних пошкоджень пластику пластина стандартних розмірів 54x86x0,76мм, яка використовується для ідентифікації її користувача(власника), для способу фіксації інформації і як аналог платіжних засобів. Ідентифікування забезпечується нанесенням на картку її номера (відповідно ISO/IEC 7812 стандартизованої нумерації), строку дії, та прізвища, ім'я і зразка підпису власника картки, і/або інших ідентифікаційних даних.

Цей платіжний засіб має назву "пластикові гроші", є особливим видом банківських розрахункових документів і призначений для оплати покупок товарів чи послуг, оплати інших зобов'язань та отримувати готівкові кошти з власного банківського рахунку або рахунків. Як правило, платіжна картка пов'язана з електронним рахунком або рахунками, що належать держателю картки. Власником картки є банк-емітент, що випустив картку, про що домовлено у відповідному пункті договору про відкриття картки. Розміри комісій, що утримуються банком за обслуговування банківського рахунку з держателя картки, обумовлюються в договорі на обслуговування банківського рахунку. При відкритті банківської платіжної картки держатель отримує номер банківської картки і номер банківського рахунку.

Види банківських карток

Пластикові картки бувають в основному двох видів: кредитні і дебетові. А ці картки можуть бути локальні і міжнародні. Існують також і віртуальні банківські картки, передплачені картки, електронні гаманці.

Кредитна картка передбачає ліміт кредиту, що наданий банком клієнту протягом певного проміжку часу, суми якого заздалегідь визначені сторонами. Клієнт, що має рахунок у банку, оплачує товари і послуги грошима емітентів картки. Компанія-емітент у подальшому подає рахунки для оплати власнику кредитної картки.

Дебетова картка передбачає можливість внесення клієнтом держателем картки на свій рахунок у банку певної суми, у межах котрої він може в майбутньому здійснювати свої витрати.

Якщо на заході в основному поширені кредитні картки, то у нас переважно використовуються дебетові картки.

Найбільше розповсюдження у світі набули банківські платіжні картки емітовані міжнародними системами «Visa» та «MasterCard».

Зручності і недоліки

Зручності

Користування банківськими послугами цілодобово у зручний час;

Безпека коштів - викрадену готівку повернути майже неможливо, викрадену картку можна заблокувати[1];

Розрахунки у мережі Інтернет;

Зняття готівки за кордоном у місцевій валюті;

Розраховуючись у магазині, не потрібно перевіряти та отримувати решту або шукати дрібні гроші;

Недоліки

Безпека - існує багато видів шахрайства з платіжними картками, користувачам доцільно встановлювати ліміти на різні види платежів;

Відсутність анонімності, яка наявна при готівкових розрахунках;

Залежність від коректної роботи обладнання та програмного забезпечення - у випадку збоїв у роботі процесингового центру, POS-терміналів або банкоматів, картки можуть або не працювати зовсім або не здійснювати частину операцій.

З використанням пластикових карток для торгової точки спрощується інкасація готівки і відповідно зменшуються витрати, розширюються можливості клієнтів, збільшується товарообіг. Оскільки гроші знаходяться на рахунках, а не у кишенях клієнтів, банк може користуватися коштами і гнучкіше планувати використання залишків на рахунках, отримувати комісійні за обслуговування клієнтів, в тому числі і торгової точки. На залишок по картковому рахунку клієнт отримує відсотки, і за багатьма видами карток у певних межах забезпечено кредитування (овердрафт).

Окремі платіжні послуги можуть здійснювати платіжні агенти і субагенти, котрі є юридичними особами, або індивідуальні підприємці, які здійснюють операції прийому платежів фізичних осіб.

Методами платежу є:

– готівково-грошові – в готівці або за допомогою кредитних чи дебетних карток;

– безготівкові – за допомогою спеціальних організаційних форм здійснення самого платежу.

До бездокументарних форм платіжних інструментів відносять платіжні картки, електронні гроші, а також інструменти, що поєднують характеристики електронних форм розрахунків. Причому бездокументарні платіжні інструменти зазвичай є кредитовими видами інструментів, оскільки процедура ініціювання розрахункових операцій здійснюється платником.

Існує декілька видів електронних платіжних систем, що використовують бездокументарні форми розрахунків, які можна умовно класифікувати за трьома основними типами: 1)карткові системи; 2)оператори цифрової готівки; 3)платіжні шлюзи.

До карткового типу належать платіжні системи, що працюють із банківськими картками. Платіжна картка є видом інструменту для здійснення розрахунків, що призначений для здійснення фізичними та юридичними особами операцій з коштами, що знаходяться в емітента. Платіжна картка містить певну інформацію про рахунок і є лише засобом доступу до коштів на рахунку власника. Вона є інструментом проведення платежу, а не власне засобом платежу. Банківська картка – платіжний інструмент, за допомогою якого її власники можуть здійснювати безготівкові розрахунки за товари та послуги в пунктах прийому банківських карт, отримувати готівкові кошти в банкоматах або поповнювати свій картковий рахунок за допомогою платіжних терміналів і банкоматів. Емітентом платіжної картки виступає кредитна організація, що здійснює діяльність із випуску платіжних карток, відкриття рахунків та розрахунково-касового обслуговування клієнтів при здійсненні операцій з використанням виданих їм карток.

При здійсненні розрахунків між платником та одержувачем емітент взаємодіє з кредитною організацією – еквайєром, який підтримує мережу пунктів прийому банківських карток. Розрахунок між еквайєром і емітентом виконує розрахунковий агент – кредитна організація, що виконує функцію управління розрахунковим процесом між учасниками міжбанківських розрахунків. Функції емітента, еквайєра та розрахункового агента, а також підтримка програмно-апаратних засобів взаємодії учасників і клієнтів платіжної системи можуть виконуватися в рамках однієї кредитної організації або бути розподіленими між кількома організаціями.

Платіжні системи, які оперують цифровою готівкою – емітованими організатором системи грошовими одиницями, які можна обміняти на готівку у відповідних учасників системи. Електронні гроші – грошові зобов’язання емітента в електронній формі, облік яких здійснюється на спеціальному пристрої, наприклад, мікропроцесорній карті або жорсткому диску персонального комп’ютера.

Якщо електронні гроші являють собою продукт, заснований на картках, вартість зазвичай зберігається на мікропроцесорному чіпі, вбудованому в пластикову картку. Інший вид електронних грошей являє собою так званий мережевий продукт, що використовує спеціалізоване програмне забезпечення, встановлене на персональному комп’ютері, для зберігання вартості. Платіжні шлюзи представляють собою синтез карткових систем та операторів електронної готівки, надаючи можливість взаємної конвертації та способів оплати товарів і послуг в Інтернеті. Значна частина існуючих на даний час електронних платіжних систем належить саме до шлюзів, незважаючи на те, що багато з них виділяють певний вид платежів як основний.

Загальний порядок переказу грошей у межах України визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 16 травня 2001 р. (зі змінами та доповненнями). Цей закон визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок переказу грошей у межах України, а також встановлює відповідальність суб’єктів переказу.

У п. 1.1 Закону дається визначення поняття електронного цифрового підпису, а п.п. 17.2 і 18.1 встановлюється правова рівність паперових і електронних документів на перерахування коштів. При цьому повноваження на видання електронного платіжного документа підтверджує електронний цифровий підпис, а особа, яка поставила такий підпис, несе відповідальність за достовірність оформлення, яке міститься в реквізитах електронного документа.

Ст. 19 Закону регламентує порядок зберігання електронних платіжних документів, не встановлюючи правил про обов'язкову наявність паперових аналогів (копій) таких документів.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу грошей регулюються Конституцією України, Законами України «Про НБУ», «Про банки і банківську діяльність», «Про зв’язок», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», іншими актами законодавства України та нормативно-правовими актами НБУ.

Положення «Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» від 15.11.2001 р. № 954/ 6145 встановлює загальні вимоги НБУ до порядку здійснення банками емісії платіжних карток, визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням, та порядок розрахунків за цими операціями, а також установлює загальні вимоги до внутрішньодержавних платіжних систем, що створюються в Україні.

Особливості застосування платіжних карток внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем регулюються окремими нормативно-правовими актами НБУ та правилами платіжних систем з урахуванням вимоги цього положення.

Насамперед, емітент платіжної картки та її держатель повинні встановити між собою договірні відносини. На території України дозволено використовувати платіжні картки, емітовані банками-членами внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем. Банки можуть самостійно або разом із зацікавленими фінансовими і нефінансовими установами (підприємствами) створювати внутрішньодержавні одноемітентні та багатоемітентні платіжні системи. Вони запроваджують власні або запропоновані іншими розробниками проекти, попередньо узгодивши їх нормативні документи з НБУ.

Банки, клірингові та інші установи, які надають фінансові послуги із застосуванням платіжних карток, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних систем про членство або про участь у цих системах. Умови такого партнерства повинні відповідати чинному законодавству України.

У Положенні визначено, що за операціями, здійсненими з застосуванням пластикових карток, обслуговування торговців і виконання розрахунків з ними здійснює еквайр на підставі договору. Еквайри можуть укладати такі договори з банками, а також іншими юридичними особами-резидентами, які надають фінансові послуги і не є членами цих платіжних систем.

У Положенні дається визначення таких термінів:

– авторизація – отримання дозволу на проведення операцій із застосуванням платіжної картки;

– авторизаційний ліміт – мінімальна сума операції, вище якої авторизація емітентом чи особою, що діє за його дорученням, є обов'язковою;

– еквайринг – діяльність еквайра щодо технологічного, інформаційного обслугування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснили із застосуванням платіжних карток;

– еквайрингова установа (еквайр) – юридична особа – член платіжної системи, яка здійснює еквайринг;

– кліринг – механізм, що вбачає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозаліку зустрічних вимог членів платіжної системи, а також обчислення за кожним із них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов'язань;

– стоп-лист – список платіжних карток (номерів платіжних карток), за якими заборонено проведення операцій. Залежно від правил платіжної системи стоп-лист може бути електронним та паперовим;

– торговець -– суб'єкт підприємницької діяльності, який відповідно з еквайром або платіжною організацією приймає до обслуговування платіжні картки з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі грошей у готівковій формі), що надаються банками та іншими фінансовими установами;

– картковий рахунок (картрахунок) – поточний рахунок, на якому обліковуються операції за платіжними картками.

На даний час інформаційно-комунікаційні технології, наприклад, мережа Інтернет і мобільний зв’язок, широко застосовуються в банківському бізнесі. Використання в платіжних системах сучасних стандартів і сервісів обміну інформацією призвело до появи різноманітних систем елетронного обміну «банк-клієнт», «телефонного банкінгу», «інтернет-банкінгу» і «мобільного банкінгу», об’єднаних загальним терміном «дистанційне банківське обслуговування».